Постанова

від 29.01.2019 по справі 910/11750/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2019 р. Справа№ 910/11750/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Скрипки І.М.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Добра Аптека

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2018 (повний текст складено 29.10.2018)

у справі №910/11750/18 (суддя Гумега О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фармако

до Товариства з обмеженою відповідальністю Добра Аптека

про стягнення 83 479,42 грн.

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Фармако (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства Добра Аптека (далі, відповідач) про стягнення заборгованості за Договором поставки №ПК/150 від 15.05.2017 у розмірі 83 479,42 грн., з яких: 70 227,07 грн. основного боргу, 12 204,89 грн. пені, 1 047,46 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки №ПК/150 від 15.05.2017 щодо своєчасної оплати поставленого позивачем товару.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.10.2018 у справі №910/11750/18 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Добра Аптека на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фармако 70 227 (сімдесят тисяч двісті двадцять сім) грн. 07 коп. основного боргу, 782 (сімсот вісімдесят дві) грн. 11 коп. 3% річних, 8 948 (вісім тисяч дев'ятсот сорок вісім) грн. 84 коп. пені та 1687 (одну тисячу шістсот вісімдесят сім) грн. 67 коп. судового збору.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт порушення відповідачем зобов'язань за Договором щодо своєчасної та повної сплати за поставлений товар, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання основного зобов'язання за Договором. Водночас, судом здійснено арифметично вірний перерахунок заявлених позивачем до стягнення сум пені та 3% річних, у зв'язку з чим позов задоволено частково.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Добра Аптека звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2018 у справі №910/11750/18 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Фармако до Товариства з обмеженою відповідальністю Добра Аптека про стягнення: суми основного боргу в розмірі 70 277,07 грн. (сімдесят тисяч двісті сімдесят сім гривень 07 коп.); пені за несвоєчасну оплату у розмірі 12204,89 грн. (дванадцять тисяч двісті чотири гривні 89 коп.); 3% річних за користування грошовими коштами у розмірі 1047,46 (одна тисяча сорок сім гривень 46 коп.); судового збору в розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.) відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до наступного:

- суд першої інстанції, дозволяючи позивачу подати додаткові пояснення від 25.10.2018, порушив принцип змагальності та позбавив відповідача права на відповідь на такі додаткові пояснення;

- усі видаткові накладні, на які посилається суд першої інстанції як на доказ передачі відповідачу товару на загальну суму 168 630,16 грн., не містять наступних обов'язкових реквізитів, зокрема, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення. Не містять зазначені накладні і посилань на довіреність (довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати від підприємства визначені перелік та кількість цінностей), наявність якої дала б змогу ідентифікувати особу, що отримала товар за вказаними накладними. Крім того, значна частина накладних не містить навіть прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення (обов'язкового реквізиту для первинного документу, визначеного пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку);

- судом не враховано, що здійснені відповідачем на користь позивача оплати є фактично переплатою;

- судом неправомірно відхилено посилання відповідача на правову позицію Верховного Суду у постанові від 27.08.2018 у справі №916/43/18.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.11.2018 апеляційну скаргу справу Товариства з обмеженою відповідальністю Добра Аптека у справі №910/11750/18 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Тищенко А.І., Скрипки І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Добра Аптека на рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2018 у справі №910/11750/18; розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), оскільки справа є малозначною у розумінні Господарського процесуального кодексу України; встановлено сторонам строк для надання можливості скористатися наданими статтями 166, 167, 263, 267 Господарського процесуального кодексу України правами - до 20.12.2018.

11.12.2018 позивач подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому просив суд у її задоволенні відмовити, а оскаржене рішення суду залишити без змін. Позивач у відзиві зазначив, що приймання-передача товару за Договором відбувалась на підставі видаткових накладних, які підписувались уповноваженими особами відповідача, яким було надано відповідні довіреності, копії яких наявні в матеріалах справи. Так, позивач зазначив, що у вказаних довіреностях містились зразки підписів уповноважених на одержання товару осіб, та які співпадають із підписами, що містяться у видаткових накладних, а відтак, на думку позивача, відсутні підстави вважати, що товар було отримано неуповноваженими особами відповідача. Крім того, позивач зазначив, що факт належного виконання позивачем своїх обов'язків підтверджується зареєстрованими ним податковими накладними, які відповідач підтвердив цифровим підписом директора та печаткою підприємства.

Враховуючи наявність у матеріалах справи відзиву позивача на апеляційну скаргу та закінчення встановленого ухвалою суду від 29.11.2018 строку для подачі сторонами документів, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як підтверджується матеріалами справи, 15.05.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Фармако (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Добра Аптека (покупець, відповідач) був укладений Договір поставки №ПК/150 (надалі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцеві, а покупець прийняти та оплатити товар, асортимент, кількість та ціна якого, зазначені в видаткових накладних, які є його невід'ємною частиною.

Відповідно до пункту 1.2. Договору предметом поставки є наступний товар: лікарські засоби та вироби медичного призначення.

Згідно з пунктом 2.1. Договору поставка товару здійснюється окремими партіями, кількість та асортимент товару в яких визначається сторонами шляхом оформлення замовлень відповідно до умов, викладених в розділі 3 Умови поставки товару цього договору.

Пунктом 2.2. Договору визначено, що загальна кількість та асортимент товару, що поставляється за договором, складається з кількості та асортименту товару, погоджених сторонами та вказаних в підписаних видаткових накладних на передачу товару.

Умовами пункту 3.1. Договору визначено, що поставка товару здійснюється окремими партіями, відповідно до поданих покупцем та погоджених постачальником замовлень на поставку товару.

Замовлення на поставку відповідної партії товару подається покупцем за допомогою електронних або факсимільних засобів зв'язку, або телефоном (пункт 3.2.1. Договору).

У пункті 3.8. Договору визначено, що доказом передачі товару покупцю є видаткова накладна на поставку окремої партії товару, що підписана уповноваженою особою покупця та містить відбиток печатки (штампу) покупця.

Згідно з пунктом 3.9. Договору передача товару уповноваженій особі покупця здійснюється постачальником на підставі довіреності, виданої покупцем на ім'я такої уповноваженої особи з посиланням на номер і дату договору. При централізовано-кільцевих поставках товару покупцю їх відпуск постачальником може здійснюватись без довіреності, якщо одержувач товару за підписом керівника і головного бухгалтера покупця повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально-відповідальна особа, що буде приймати товар, завіряє на супровідних документах (накладній) свій підпис про одержання товару.

Відповідно до пункту 3.17. Договору покупець гарантує, що проставлення підпису уповноваженої особи покупця на видатковій накладній постачальника є достатнім підтвердженням прийняття товару покупцем, погодження його кількості, ціни та асортименту, а уповноважена особа покупця має достатні повноваження на вчинення таких дій.

Умовами пункту 5.3. Договору визначено, що ціни кожної одиниці товару вказуються у видаткових накладних на поставку кожної партії товару.

Загальна сума по Договору складається із всіх договірних вартостей по всіх видаткових накладних до даного договору (пункт 5.4. Договору).

У пункті 6.1. Договору визначено, що оплата покупцем товару за цим договором здійснюється шляхом попередньої оплати або з відстроченням платежу. При цьому порядок оплати товару за цим договором (попередня оплата чи оплата з відстроченням платежу) визначається постачальником при поданні замовлення на поставку покупцем.

Пунктом 6.2. Договору визначено, що при здійсненні покупцем оплати товару за цим договором з відстроченням платежу строк, протягом якого покупець зобов'язаний здійснити оплату за товар на користь постачальника, вказується постачальником у видатковій накладній на товар, який поставляється. При цьому перебіг такого строку починається від дати поставки товару покупцю, що вказана у видатковій накладній. Надання постачальником покупцю рахунку-фактури для оплати товару з відстроченням платежу не є обов'язковим.

Згідно з пунктом 6.5. Договору при здійсненні кожного грошового переказу покупець вказує наступні реквізити щодо призначення платежу: номер та дата даного договору; номер та дата видаткової накладної; відображення сум ПДВ (в разі необхідності).

Якщо постачальником здійснюється дві та більше поставок товару на користь покупця, грошові суми, що отримує постачальник від покупця за цим договором, покривають заборгованість покупця перед постачальником в порядку черговості, починаючи з першої очікуваної оплати (самої ранньої дати кінцевого строку оплати, який зазначений у видаткових накладних), яку зобов'язаний здійснити покупець за цим договором, за видатковими накладними в порядку зростання дати кінцевого строку оплати грошових сум за видатковими накладними на товар, який постачався, незалежно від того, що вказано покупцем в призначенні платежу при здійсненні оплати (пункт 6.6. Договору).

Відповідно до пункту 10.1. Договору у випадку невиконання або неналежного виконання сторонами зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

Згідно з пунктом 10.3. Договору у випадку несвоєчасної оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки від несплаченої суми за кожен день прострочи.

Пунктом 10.4. Договору визначено, що за умови прострочення покупцем строків оплати за товар за цим договором, він повинен сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі трьох відсотків від простроченої суми оплати.

Згідно з пунктом 12.7. Договору цей договір складений в двох примірниках, один примірник - для постачальника, один примірник - для покупця, вступає в силу з дати його підписання та діє протягом 3 (трьох) календарних років, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань згідно з умовами даного договору.

Звертаючись до суду із позовом у даній справі, позивач зазначив, що на виконання умов Договору за період з 14.05.2018 по 05.06.2018 на підставі наданих позивачем видаткових накладних ним було поставлено відповідачу узгоджений сторонами товар на загальну суму 168 630,16 грн., який було прийнято відповідачем (покупцем) без жодних претензій та зауважень.

Позивач вказав, що з урахуванням пункту 6.2. Договору відповідач був зобов'язаний здійснювати розрахунки за кожну отриману поставку товару окремо, шляхом перерахування 100% вартості отриманого товару на поточний рахунок постачальника у терміни, що визначені у відповідній накладній, зокрема за накладними №622739/1 від 14.05.2018 на суму 217,69 грн. у строк до14.06.2018; №623054/1 від 14.05.2018 на суму 1120,79 грн. у строк до 14.06.2018; №623155/1 від 14.05.2018 на суму 538,46 грн. у строк до 14.06.2018; №623162 від 14.05.2018 на суму 526,88 грн. у строк до 14.06.2018; №623054 від 14.05.2018 на суму 5334,09 грн. у строк до 14.06.2018; №623155 від 14.05.2018 на суму 4369,38 грн. у строк до 14.06.2018; №622739 від 14.05.2018 на суму 11108,06 грн. у строк до 14.06.2018; №623401 від 15.05.2018 на суму 4850,53 грн. у строк до 14.06.2018; №623660 від 15.05.2018 на суму 2340,59 грн. у строк до 14.06.2018; №623660/1 від 15.05.2018 на суму 143,06 грн. у строк до 14.06.2018; №23716 від 15.05.2018 на суму 4249,57 грн. у строк до 15.06.2018; №624674 від 16.05.2018 на суму 1401,86 грн. у строк до 15.06.2018; №623862 від 15.05.2018 на суму 4771,40 грн. у строк до 15.06.2018; №626147/1 від 17.05.2018 на суму 682,18 грн. у строк до 17.06.2018; №626147 від 17.05.2018 на суму 13614,68 грн. у строк до 17.06.2018; №626270/1 від 17.05.2018 на суму 46,91 грн. у строк до 17.06.2018; №626380 від 17.05.2018 на суму 3176,63 грн. у строк до 17.06.2018; №626270 від 17.05.2018 на суму 4783,57 грн. у строк до 17.06.2018; №626380/1 від 17.05.2018 на суму 113,02 грн. у строк до 17.06.2018; №625833 від 17.05.2018 на суму 6150,10 грн. у строк до 17.06.2018; №625833/1 від 17.05.2018 на суму 405,52 грн. у строк до 17.06.2018; №627193/1 від 18.05.2018 на суму 25,54 грн. у строк до 18.06.2018; №627193 від 18.05.2018 на суму 2154,73 грн. у строк до 18.06.2018; №627752/1 від 21.05.2018 на суму 294,58 грн. у строк до 20.06.2018; №627752 від 21.05.2018 на суму 8002,86 грн. у строк до 20.06.2018; №628075 від 21.05.2018 на суму 6246,05 грн. у строк до 21.06.2018; №628549 від 21.05.2018 на суму 2767,44 грн. у строк до 21.06.2018; №628372 від 21.05.2018 на суму 3443,17 грн. у строк до 21.06.2018; №628372/1 від 21.05.2018 на суму 108,78 грн. у строк до 21.06.2018; №628075/1 від 21.05.2018 на суму 405,24 грн. у строк до 21.06.2018; №628549/1 від 21.05.2018 на суму 37,68 грн. у строк до 21.06.2018; №631413/1 від 24.05.2018 на суму 138,43 грн. у строк до 23.06.2018; №631135 від 24.05.2018 на суму 1404,91 грн. у строк до 23.06.2018; №631507/1 від 24.05.2018 на суму 367,56 у строк до 23.06.2018; №631507 від 24.05.2018 на суму 4453,56 грн. у строк до 23.06.2018; №631413 від 24.05.2018 на суму 4605,14 грн. у строк до 23.06.2018; №631440 від 24.05.2018 на суму 204,88 грн. у строк до 23.06.2018; №6311336/1 від 24.05.2018 на суму 189,12 грн. у строк до 23.06.2018; №631336 від 24.05.2018 на суму 10183,00 грн. у строк до 23.06.2018; №631833/1 від 24.05.2018 на суму 108,78 грн. у строк до 24.06.2018; №631833 від 24.05.2018 на суму 4833,67 грн. у строк до 24.06.2018; №631556 від 24.05.2018 на суму 1058,63 грн. у строк до 24.06.2018; №641166 від 05.06.2018 на суму 16433,55 грн. у строк до 06.07.2018; №641075 від 05.06.2018 на суму 12471,25 грн. у строк до 06.07.2018; №641315/1 від 05.06.2018 на суму 905,90 грн. у строк до 06.07.2018; №641075/1 від 05.06.2018 на суму 854,93 грн. у строк до 06.07.2018; №641166/1 від 05.06.2018 на суму 2626,26 грн. у строк до 06.07.2018; №641315 від 05.06.2018 на суму 6970,94 грн. у строк до 06.07.2018; №641387 від 05.06.2018 на суму 6051,45 грн. у строк до 06.07.2018; №641387/1 від 05.06.2018 на суму 819,20 грн. у строк до 06.07.2018; №641467 від 05.06.2018 на суму 507,96 грн. у строк до 06.07.2018.

Однак, як стверджує позивач, звертаючись з даним позовом до суду, відповідач своєчасно та в повному обсязі не здійснив оплату товару, поставленого за вказаними видатковими накладними, у зв'язку з чим прострочена заборгованість відповідача склала 70 227,07 грн., на яку позивачем нараховані 1 047,46 грн. 3% річних та 12 204,89 грн. пені.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог у даній справі, а доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не приймає до уваги з огляду на наступне.

Аналіз умов укладеного між сторонами Договору №ПК/150 від 15.05.2017 свідчить про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини 6 статті 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За змістом статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до видаткових накладних №622739/1 від 14.05.2018; №623054/1 від 14.05.2018; №623155/1 від 14.05.2018; №623162 від 14.05.2018; №623054 від 14.05.2018; №623155 від 14.05.2018; №622739 від 14.05.2018; №623401 від 15.05.2018; №623660 від 15.05.2018; №623660/1 від 15.05.2018; №23716 від 15.05.2018; №624674 від 16.05.2018; №623862 від 15.05.2018; №626147/1 від 17.05.2018; №626147 від 17.05.2018; №626270/1 від 17.05.2018; №626380 від 17.05.2018; №626270 від 17.05.2018; №626380/1 від 17.05.2018; №625833 від 17.05.2018; №625833/1 від 17.05.2018; №627193/1 від 18.05.2018; №627193 від 18.05.2018; №627752/1 від 21.05.2018; №627752 від 21.05.2018; №628075 від 21.05.2018; №628549 від 21.05.2018; №628372 від 21.05.2018; №628372/1 від 21.05.2018; №628075/1 від 21.05.2018; №628549/1 від 21.05.2018; №631413/1 від 24.05.2018; №631135 від 24.05.2018; №631507/1 від 24.05.2018; №631507 від 24.05.2018; №631413 від 24.05.2018; №631440 від 24.05.2018; №6311336/1 від 24.05.2018; №631336 від 24.05.2018; №631833/1 від 24.05.2018; №631833 від 24.05.2018; №631556 від 24.05.2018; №641166 від 05.06.2018; №641075 від 05.06.2018; №641315/1 від 05.06.2018; №641075/1 від 05.06.2018; №641166/1 від 05.06.2018; №641315 від 05.06.2018; №641387 від 05.06.2018; №641387/1 від 05.06.2018; №641467 від 05.06.2018 позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 168 630,16 грн.

Наведені видаткові накладні на загальну суму 168 630,16 грн. приймаються судом у якості належних та допустимих доказів у справі, які підтверджують факт поставки позивачем товару на загальну суму 168 630,16 грн. та прийняття цього товару відповідачем без зауважень по кількості та якості.

Згідно частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач не здійснив оплату в сумі 70 227,07 грн. за товар, поставлений позивачем на підставі видаткових накладних №631507 від 24.05.2018; №631413 від 24.05.2018; №631440 від 24.05.2018; №6311336/1 від 24.05.2018; №631336 від 24.05.2018; №631833/1 від 24.05.2018; №631833 від 24.05.2018; №631556 від 24.05.2018; №641166 від 05.06.2018; №641075 від 05.06.2018; №641315/1 від 05.06.2018; №641075/1 від 05.06.2018; №641166/1 від 05.06.2018; №641315 від 05.06.2018; №641387 від 05.06.2018; №641387/1 від 05.06.2018; №641467 від 05.06.20, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за спірний товар станом на момент подання позову (04.09.2018) становила 70 227,07 грн.

Посилання скаржника на те, що зі здійснених ним оплат неможливо встановити, за якими саме накладними здійснені оплати, а відтак і визначити, які саме накладні не оплачені, не приймаються судом до уваги, оскільки умовами пункту 6.6. Договору передбачено, що якщо постачальником здійснюється дві та більше поставок товару на користь покупця, грошові суми, що отримує постачальник від покупця за цим договором, покривають заборгованість покупця перед постачальником в порядку черговості, починаючи з першої очікуваної оплати (самої ранньої дати кінцевого строку оплати, який зазначений у видаткових накладних), яку зобов'язаний здійснити покупець за цим договором, за видатковими накладними в порядку зростання дати кінцевого строку оплати грошових сум за видатковими накладними на товар, який постачався, незалежно від того, що вказано покупцем в призначенні платежу при здійсненні оплати.

Отже, виходячи із сум поставок згідно видаткових накладних, починаючи з 14.05.2018 по 05.06.2018, та сум здійснених відповідачем оплат, які мали зараховуватись у рахунок погашення заборгованості в порядку, встановленому пунктом 6.6. Договору, підтверджується, що неоплаченими залишились саме вищевказані видаткові накладні.

Заперечення відповідача стосовно того, що позивачем належним чином не доведено факту поставки товару, а відтак і наявності заборгованості, оскільки зі змісту наданих позивачем видаткових накладних неможливо встановити, ким було прийнято поставлений позивачем товар, зокрема, не вказано прізвища та посади особи, уповноваженої на прийняття товару, а також відсутнє посилання на довіреність, не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на наступне.

Так, матеріалами справи підтверджується факт того, що між сторонами з моменту укладення Договору поставки склались ділові відносини щодо прийняття товару уповноваженими відповідачем особами на підставі завчасно наданих останнім довіреностей за підписом керівника, які містять зразок підпису уповноважених на прийняття товару осіб, а також відбитки печаток, якими засвідчуються підписи довірених осіб, що передбачено пунктом 3.9. Договору №ПК/150 від 15.05.2017.

Крім того, у пункті 3.17. Договору сторонами погоджено, що покупець гарантує, що проставлення підпису уповноваженої особи покупця на видатковій накладній постачальника є достатнім підтвердженням прийняття товару покупцем, погодження його кількості, ціни та асортименту, а уповноважена особа покупця має достатні повноваження на вчинення таких дій.

Із матеріалів справи вбачається, що видаткові накладні за період з 14.05.2018 по 24.05.2018 містять підписи уповноважених відповідачем осіб, які скріплені відповідними печатками, що повністю співпадають зі зразками підписів та печаток, що відображені у наданих відповідачем довіреностях, крім того, товар, що поставлено позивачем за вказаними накладними, в повному обсязі оплачений відповідачем, в той же час, аналогічні підписи та відбитки печаток містять видаткові накладні за період з 24.05.2018 по 05.06.2018, за якими, як встановлено судом, у відповідача наявна заборгованість.

Крім того, факт отримання товару, що був реалізований відповідачу на підставі спірних видаткових накладних, підтверджується також податковими накладними, наявними у матеріалах справи, що були складені позивачем як платником податку на додану вартість за результатами продажу товару відповідачу.

За змістом статті 201.1. Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідач підтвердив цифровим підписом директора та печаткою підприємства податкові накладні, зареєстровані позивачем (на підставі видаткових накладних, що оспорюються відповідачем).

Податкові накладні не є первинними бухгалтерськими документами у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , однак, у сукупності із наявними у матеріалах справи доказами - видатковими накладними, додатково підтверджують факт здійснення поставки товару відповідачу у кількості та за ціною, що вказана у спірних видаткових накладних.

Враховуючи наведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості по оплаті за поставлений згідно Договору товар в розмірі 70 227,07 грн. є обґрунтованими та такими, що правомірно задоволені судом першої інстанції.

Посилання відповідача на неврахування судом першої інстанції правової позиції Верховного Суду у постанові від 27.08.2018 у справі №916/43/18 колегією суддів відхиляються, оскільки вищенаведеними доказами у своїй сукупності позивачем доведено факт здійснення поставки спірного товару та прийняття його відповідачем.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

З огляду на порушення відповідачем зобов'язання за Договором, позивач заявив до стягнення з відповідача 12 204,89 грн. пені та 1 047,46 грн. 3% річних.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно статті 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 10.3. Договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки від несплаченої суми за кожен день прострочки.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як стверджує позивач і підтверджено матеріалами справи, станом на 31.08.2018 - дату складання позовної заяви, відповідач добровільно не сплатив заборгованість за поставлений товар згідно зазначених вище спірних видаткових накладних в сумі 70 227,07 грн.

Таким чином, дії відповідача є порушенням грошового зобов'язання, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача з урахуванням приписів статей 549, 625 Цивільного кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, а саме розрахунок пені в сумі 12 204,89 грн. та 3% річних в сумі 1047,46 грн., та здійснивши перевірку за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга , колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що позивач невірно визначив періоди нарахування пені та 3% річних щодо кожної окремої видаткової накладної з урахуванням проведених відповідачем часткових оплат, та арифметично невірно визначив розмір пені та 3% річних.

Враховуючи вищезазначені обставини, суд, здійснивши арифметично вірний перерахунок заявлених до стягнення сум пені та 3% річних, дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 122 04,89 грн. підлягають задоволенню частково в розмірі 8 948,84 грн., а вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 782,11 грн.

Сплату вказаної суми заборгованості відповідачем не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано, документів, які б підтверджували безпідставність нарахування основного боргу, пені та 3% річних, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, суду також не надано.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

З огляду на зазначене, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги відповідача, оскільки останні не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість позовних вимог, у свою чергу, позивачем доведено порушення його прав та законних інтересів зі сторони відповідача.

Доводи апеляційної скарги відповідача із приводу того, що суд першої інстанції, дозволяючи позивачу подати додаткові пояснення від 25.10.2018, порушив принцип змагальності та позбавив відповідача права на відповідь на такі додаткові пояснення, чим порушив норми процесуального права, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Судом першої інстанції, як відповідачу, так і позивачу були встановлені строки подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь на відзив, якими, як вбачається із матеріалів справи, і скористалися обидві сторони. Водночас, подання додаткових письмових пояснень є правом позивача, передбачене статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, яким позивач скористався до прийняття рішення у справі. Відповідач, у свою чергу, якому вказані додаткові пояснення були направлені позивачем (докази направлення додані до пояснень), також не був позбавлений права подавати до суду свої додаткові пояснення.

Усі інші доводи та міркування сторін, викладені у заявах по суті спору, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі Серявін проти України від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Добра Аптека є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Добра Аптека на рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2018 у справі №910/11750/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2018 у справі №910/11750/18 залишити без змін.

Матеріали справи №910/11750/18 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 286 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Ю.Б.Михальська

Судді А.І. Тищенко

І.М. Скрипка