Постанова

від 30.10.2018 по справі 820/4042/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: Котеньов О.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2018 р. Справа № 820/4042/18 Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача: Бершова Г.Є.,

суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Союзавтопроект" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2018, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, м. Харків, 61004, повний текст складено 31.08.18 по справі № 820/4042/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Союзавтопроект"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Союзавтопроект", звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення, винесене ГУ ДФС у Харківській області №1137 від 17.01.2018 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішення ГУ ДФС у Харківській області №1137 від 17.01.2018 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість є протиправним, оскільки останнім строком для подання податкової декларації з податку на додану вартість повинно бути 20 січня 2018 року включно, а отже рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість повинно прийматись після 20.01.2018, тобто до уваги повинні бути прийнятті дані останньої декларації, в якій відображається останній звітний період 2017 року, а саме грудень 2017 року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2018 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Позивач не погодився із таким рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на прийняття судом рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

У судове засідання учасники справи не з'явилися, повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу не здійснювалося.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач перебуває на податковому обліку в органах Державної фіскальної служби з 24.03.2005 за №1432 як платник податку на додану вартість.

Відповідачем 17 січня 2018 року прийнято рішення №1137 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість на підставі підпункту г пункту 184.1 ст.184 Податкового кодексу України.

Оскаржуване рішення обґрунтовано тим, що позивач протягом 12 послідовних податкових місяців подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, про що складено довідку №53/121 від 16.01.2018 з додатком - реєстром податкових декларацій за 12 послідовних податкових місяців.

Не погодившись із рішенням № 1137 від 17.01.2018, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що дії Головного Управління ДФС у Харківській області щодо винесення рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість є правомірними та обґрунтованими, вчиненими за наявності законодавчо встановлених підстав, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасувати рішення, винесеного ГУ ДФС у Харківській області №1137 від 17.01.2018, задоволенню не підлягають.

У доводах апеляційної скарги позивач зазначає, що відповідачем помилково не вірно визначений період, який міг би бути використаний у якості підстави для анулювання реєстрації позивача платником ПДВ. Таким періодом є саме січень 2017 року - грудень 2017 року, а не грудень 2016 року - листопад 2017 року.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги та зазначає, що рішення суду першої інстанції скасуванню не підлягає з огляду на таке.

Так, відповідно до підпункту г пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

За змістом пункту 184.2 статті 184 Податкового кодексу України анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах б - з пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу.

Розділом V Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 листопада 2014 року №1130, визначено порядок анулювання реєстрації платників податку на додану вартість та передбачено, зокрема, таке.

При розгляді питання анулювання реєстрації згідно з підпунктом "г" пункту 184.1 статті 184 розділу V Податкового кодексу України (підпункт "г" пункту 5.1 цього розділу) 12 місяців визначаються із урахуванням того, що:

- не враховується місяць, в якому проведено реєстрацію особи платником податку на додану вартість, якщо особа зареєстрована платником податку на додану вартість з дня іншого ніж перший день календарного місяця;

- включаються останні 12 послідовних податкових місяців, за які подані податкові декларації (у разі подання декларацій) або сплив строк подання податкових декларацій (у разі неподання декларацій) до отримання чи складання контролюючим органом документа, який є підставою для анулювання реєстрації.

Анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу може бути здійснене на підставах, визначених у підпунктах "б" - "з" пункту 184.1 статті 184 розділу V Податкового кодексу України (підпункти "б" - "з" пункту 5.1 цього розділу).

Контролюючі органи здійснюють постійний моніторинг платників податку на додану вартість, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників податку на додану вартість у разі існування відповідних підстав.

Рішення про анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей).

Такими документами є довідка про подання/неподання платником податку на додану вартість контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт "г" пункту 184.1 статті 184 розділу V Податкового кодексу України). У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником податку на додану вартість та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до контролюючого органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що анулювання реєстрації платника податку за рішенням податкового органу на підставі підпункту г пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України можливе, зокрема, у випадку подання платником податку на додану вартість декларацій з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців з показниками про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Такі обставини мають підтверджуватись як самими деклараціями з податку на додану вартість, так і довідкою про подання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстром (переліком) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у таких деклараціях.

За наявності зазначених підтвердних документів (відомостей) контролюючий орган за місцем перебування на обліку платника податків приймає рішення про анулювання реєстрації особи - платника податку на додану вартість незалежно від здійснення контролюючим органом документальних та камеральних перевірок такої особи і їх результатів, а також обов'язку такої особи бути зареєстрованою та/або нараховувати чи сплачувати податок на додану вартість відповідно до законодавства.

Рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за самостійним рішенням контролюючого органу оформляється за формою № 6-РПДВ. Таке рішення складається у двох примірниках комісією, утвореною відповідно до розпорядження контролюючого органу, та підписується керівником контролюючого органу.

У рішенні про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість обов'язково вказуються підстави (одна або декілька) для такого анулювання з посиланням на відповідні норми Податкового кодексу України.

Дата підписання рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість вважається днем прийняття такого рішення.

Колегія суддів зазначає, що аналіз наведених норм, дає підстави вважати, що при розгляді питання про анулювання реєстрації згідно з підпунктом "г" пункту 184.1 статті 184 розділу V Податкового кодексу України, 12 місяців визначаються як останні 12 послідовних податкових місяців, за які подані податкові декларації (які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту) та/або неподані декларації, та які передують фактичній документальній фіксації контролюючим органом підстави для анулювання реєстрації.

Судом встановлено, що у деклараціях з податку на додану вартість, поданих позивачем за останні 12 місяців (грудень 2016 - листопад 2017) відсутні показники як з податкових зобов'язань, так і з податкового кредиту. Протягом останніх послідовних 12 місяців позивачем не здійснювалось господарських операцій, які б свідчили про постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

З реєстру податкових декларацій з ПДВ за 12 послідовних місяців, на підставі якого складено Довідку №53/121 від 16.01.2018, встановлено, що позивачем з грудня 2016 року по листопад 2017 року (протягом 12 послідовних податкових місяців) не здійснювалось господарських операцій, які б свідчили про постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Щодо посилань позивача на те, що відповідачем помилково визначено період, який міг би бути використаний у якості підстави для анулювання реєстрації позивача платником ПДВ, оскільки таким періодом є саме січень 2017 року - грудень 2017 року, а не грудень 2016 року - листопад 2017 року, колегія суддів зазначає таке.

Так, пунктом 203.1 статті 203 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Станом на момент складення довідки від 16.01.2018 у контролюючого органу була наявна інформація про те, що позивачем з грудня 2016 року по листопад 2017 року (протягом 12 послідовних податкових місяців) не здійснювалось господарських операцій, які б свідчили про постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Господарська операція, на яку посилається позивач, відображена у податковій декларації за грудень 2017 року з граничним терміном подання до 20 січня 2018 року, однак інформація щодо зазначеної операції у контролюючого органу була відсутня; на час здійснення вказаної операції вже минуло 12 послідовних податкових місяців, по яким Товариство з обмеженою відповідальністю Союзавтопроект звітувало про відсутність обсягів оподатковуваних операцій.

Таким чином, позивачем до контролюючого органу за податкові періоди з грудня 2016 року по листопад 2017 року включно подані відповідні декларації, з яких вбачається, що підприємством не здійснювалось господарських операцій, які б свідчили про постачання/придбання товарів.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем обґрунтовано включено до 12 послідовних податкових місяців суцільно місяці подання декларацій з податку на додану вартість і на підставі належних документів прийнято рішення щодо анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, 250, 311 , 315, 316 , 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Союзавтопроект" залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2018 по справі № 820/4042/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Г.Є. Бершов Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко