Постанова

від 29.10.2018 по справі 818/1644/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2018 р. м. ХарківСправа № 818/1644/18 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії :

головуючого судді: Калитки О. М.

суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С.,

за участю представника позивача Голубєвої О.О.,

за участю представника відповідача Сумцової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.07.2018, суддя І інстанції С.М. Глазько, місце складання м. Суми, повний текст складено 26.07.18 по справі № 818/1644/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шостпродторг"

до Головного управління ДФС у Сумській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Шостпродторг , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Сумській області, в якому просив суд:

- скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Сумській області №0000611401 від 07.02.2018 щодо зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 197220,00 грн;

- скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Сумській області №0000601401 від 07.02.2018 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 266801,00 грн, в т.ч. за податковим зобов'язанням 213441,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 53360,00 грн;

- скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Сумській області №0011961304 від 07.02.2018 щодо збільшення грошового зобов'язання з військового збору на загальну суму 165,00 грн, в т.ч. за податковим зобов'язанням 132,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями 33,00 грн;

- скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Сумській області №0011951304 від 07.02.2018 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 1980,00 грн, в т.ч. за податковим зобов'язанням 1584,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 396,00 грн;

- скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Сумській області №0000591406 від 07.02.2018 за штрафними санкціями за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг на суму 8800,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно включив до складу доходу кредиторську заборгованість, по якій минув строк позовної давності ще в 2013 році. Таким чином, граничний термін донарахування податкових зобов'язань в 1095 днів закінчився в 2013 році, тобто, поза межами граничного терміну донарахування податкових зобов'язань податковим органом та поза межами перевірки взагалі. Також позивач зазначав, що відповідачем безпідставно встановлено дефектність документі, на підставі яких здійснено господарські операції між позивачем та ТОВ ДАМІР ГРУП і ТОВ Ларсон ЮА , оскільки ТОВ Шостпродторг надано всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участі вказаних контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення платником податків законної мети їх здійснення. Вказав, що відповідач безпідставно встановив, що з каси підприємства без документального підтвердження виплачено ОСОБА_3 (директор) суму 8800,00 грн, оскільки вказані кошти були виплачені відповідно до авансового звіту та доданої до нього квитанції до прибуткового касового ордеру.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 17.07.2018 у справі № 818/1644/18 частково задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Шостпродторг" до Головного управління ДФС у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області №0000611401 від 07.02.2018 щодо зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 197220,00 грн.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області №0000601401 від 07.02.2018 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 266801,00 грн., в т.ч. за податковим зобов'язанням 213441,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 53360,00 грн.

В іншій частині позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Сумській області №0011961304 від 07.02.2018, №0011951304 від 07.02.2018, №0000591406 від 07.02.2018 - відмовлено.

Відповідач не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним дослідженням усіх доказів у справі, просив суд рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, з 11.12.2017 по 02.01.2018 було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Шостпродторг з питань податкового законодавства за період з 01.10.2014 по 30.09.2017, валютного законодавства за період з 01.10.2014 по 30.09.2017, сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2014 по 30.09.2017.

За результатами вказаної перевірки був складений акт №114/18-28-14-01/36079756/3 від 10.01.2018, який отримано позивачем 10.01.2018.

Відповідно до вказаного Акта відповідачем були встановленні наступні порушення:

- п.п.134.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п. 5 П(С)БО 11 Зобов'язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306, п. 6 П(С)БО 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, ст. 1, ст. 4, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2,1, п.п. 2.4, п.п. 2.15, п.п. 2.16, п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.01.2015 по 30.09.2017 на загальну суму 213441 грн, у тому числі за 3 квартали 2016 року в сумі 140625 грн, за 2016 рік на суму 177498 грн, за 3 квартали 2017 року на суму 35943 грн;

- п. 198.1, п.198.3 ст.198, п. 198.5, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за вересень 2017 р. на загальну суму 197220 грн;

- п.п. 164.2.20 п.164.2 ст.164, п. 170.9 ст.170 Податкового кодексу України, в результаті чого не утримано і не перераховано податок на доходи фізичних осіб за період з 01.10.2014 по 30.09.2017 на загальну суму 1584,0 грн. в т.ч. за 2016 рік - 1584,00 грн.

На підставі наведеного вище Акта, відповідачем були прийнятті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме:

№0000611401 від 07.02.2018 щодо зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 197220,00 грн;

№0000601401 від 07.02.2018 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 266801,00 грн., в т.ч. за податковим зобов'язанням 213441,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 53360,10 грн;

№0011961304 від 07.02.2018 щодо збільшення грошового зобов'язання з військового збору на загальну суму 165,00 грн, в т.ч. за податковим зобов'язанням 132,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями 33,00 грн;

№0011951304 від 07.02.2018 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 1980,00 грн, в т.ч. за податковим зобов'язанням 1584,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 396,00 грн;

№0000591406 від 07.02.2018 за штрафними санкціями за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг на суму 8800,00 грн.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугували дані бухгалтерського обліку станом на 01.10.2014 та 30.09.2017, згідно яких у позивача наявна кредиторська заборгованість, яка не змінювалась протягом трьох років, по рахунку 631 Розрахунки з постачальниками всього в сумі 199680.47 грн, в т. ч. по ДП ДАК Хліб України Кролевецький комбінат хлібопродуктів - 143089,50грн, ТОВ Компанія Маю право - 44409,97 грн, ПП Квалитет - 9801,0 грн, ОСОБА_4 - 2380 грн.

При цьому, документального підтвердження щодо переривання перебігу строку позовної давності згідно ст. 264 Цивільного кодексу ТОВ Шостпродторг не надавав.

ТОВ Шостпродторг , на запит контролюючого органу, листом від 08.01.2018 №08/01 надано пояснення та копію угоди про припинення зобов'язань у зв'язку з зарахуванням зустрічних вимог від 20.01.2011 з ДП ДАК Хліб України Кролевецький комбінат хлібопродуктів , відповідно до якої сторони погодились виконати відповідні бухгалтерські проводки на дату підписання даної угоди. Проте, в бухгалтерському обліку ТОВ Шостпродторг станом на 30.09.2017 кредиторська заборгованість по ДП ДАК Хліб України Кролевецький комбінат хлібопродуктів обліковується по рахунку 631 Розрахунки з постачальниками в сумі 143089,50 грн.

Аналогічна ситуація склалась із з не включенням до складу доходу кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності, по ТОВ Компанія Маю право (код 36946926), ПП Квалитет (код 33473612), ОСОБА_4.

Під час проведення перевірки позивача контролюючим органом також були виявлені порушення пп.134.1 п.134.1 ст.134, п.п. а п.198.1. п.198.3, п. 198.5, п.198.6 ст.198 ПК України, п. 6 П(С)БО 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, ст. 1, ст. 4, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, ТОВ Шостпродторг завищено витрати та податковий кредит у зв'язку з не встановленням реальності здійснення господарських операцій з ТОВ Ларсон ЮА та ТОВ ДАМІР ГРУП .

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що кредиторська заборгованість перед ДП ДАК Хліб України Кролевецький комбінат хлібопродуктів не повинна бути відображена в бухгалтерському обліку у зв'язку з її відсутністю, граничний термін донарахування податкових зобов'язань в 1095 днів з ТОВ Компанія Маю право , ПП Квалитет Плюс та ОСОБА_4 закінчився в 2013 році, тобто, поза межами граничного терміну донарахування податкових зобов'язань податковим органом, а правочини між ТОВ Шостпродторг та ТОВ Ларсон ЮА і ТОВ Дамір Груп є такими, що укладені з метою реального настання правових наслідків.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Згідно пп. 20.1.44 п. 20.1 ст.20 ПК України контролюючий орган має право проводити перевірку правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до ч. 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" права і обов'язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку

Щодо правовідносин ТОВ Шостпродторг з ДП ДАК Хліб України Кролевецький комбінат хлібопродуктів колегія суддів зазначає наступне.

Матеріалами справи встановлено, що угодою від 20.01.2011 між позиваечем та ДП ДАК Хліб України Кролевецький комбінат хлібопродуктів припинено зобов'язання на суму 143089,50 грн шляхом зарахуванням зустрічних вимог.

Згідно умов угоди про припинення зобов'язань від 20.01.2011 Сторони згодились виконати відповідні бухгалтерські проводки про проведення заліку в регістрах бухгалтерського обліку на дату підписання даної угоди .(а.с.72)

Разом з тим, станом на момент проведення перевірки в бухгалтерському обліку ТОВ Шостпродторг кредиторська заборгованість по ДП ДАК Хліб України Кролевецький комбінат хлібопродуктів обліковувалась по рахунку 631 Розрахунки з постачальниками в сумі 143089,50 грн.

Колегія суддів вказує, що для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Так, згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає змінив структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Проте, колегія суддів зазначає, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, позивач уклавши угоду про припинення зобов'язань не здійснив відповідні проводки в бухгалтерському обліку, у зв'язку з чим на час проведення перевірки по рахунку 631 Розрахунки з постачальниками значилась прострочена кредиторська заборгованість в т. ч. по ДП ДАК Хліб України Кролевецький комбінат хлібопродуктів у розмірі 143089,50грн., а тому колегія суддів визнає обґрунтованими доводи контролюючого органу, викладені в акті за результатами перевірки, щодо наявності порушень позивачем ведення податкової звітності в цій частині.

Щодо правовідносин ТОВ Шостпродторг з ТОВ Компанія Маю право , ПП Квалитет Плюс та ОСОБА_4 колегія суддів зазначає наступне.

З акту перевірки встановлено, що ТОВ Шостпродторг має кредиторську заборгованість перед ТОВ Компанія Маю право - 44409,97 грн, ПП Квалитет Плюс - 9801,0 грн, ОСОБА_4 - 2380,00 грн, яка не змінювалась протягом трьох років.

Заборгованість по зобов'язанням з ТОВ Компанія Маю право на суму 44409,97 грн виникла за договором про надання маркетингових послуг від 01.05.2010 за актом від 07.05.2010 на суму 44409,97 грн.

Заборгованість по зобов'язанням з ПП Квалитет Плюс на суму 9801,0 грн виникла відповідно до договору поставки товару/обладнання від 06.05.2010, за яким поставлено обладнання за видатковою накладною №24 від 30.06.2010 на загальну суму 32670,00 грн.

Заборгованість по зобов'язанням з ОСОБА_4 на суму 2380,00 грн виникла по договору №Ф1 на надання послуг з фасування борошна від 15.09.2009, за яким надано послуги за актом №2 від 03.01.2010.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 44.3 ст. 44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи.

Згідно з п. 134.1.1 ст. 134 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п.135.1 ст. 135 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з п. 135.2 ст. 135 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 135.5.4 п. 135.5. ст. 135 вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до ппп. а) пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає зокрема одній з таких ознак, зокрема, заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Згідно із ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні зобов'язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Пунктом 15 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 №290, визначено, що доходом визнається сума зобов'язання, яке не підлягає погашенню.

Відповідно до вимог пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 Зобов'язання , затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20 якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного тріоду.

Згідно п. 6 цього Положення з метою ведення бухгалтерського обліку зобов'язання поділяються на довгострокові та поточні.

Відповідно до п. 11 Положення поточні зобов'язання включають в тому числі поточну кредиторську заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями, за товари, роботи, послуги, за розрахунками з бюджетом, у тому числі з податку на прибуток, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати праці та інші.

Підстави припинення зобов'язання визначені главою 50 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених зговором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно статті 609 Цивільного кодексу зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Відповідно до ст. 10 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка. Об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов'язковим згідно з законодавством.

Таким чином, якщо внаслідок проведеної інвентаризації кредиторська заборгованість не підлягає погашенню, вона підлягає списанню з відповідним визначенням іншого операційного доходу.

Натомість, ТОВ Шостпродторг за перевіряємий період не проведено інвентаризації зобов'язань, тому вказана заборгованість залишалась обліковуватись в бухгалтерському обліку підприємства, а отже, мала бути включена до складу доходу перевіряємий період.

Щодо правовідносин ТОВ Шостпродторг з ТОВ Ларсон ЮА і ТОВ Дамір Груп колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 20.01.2016 у справі за позовом ПАТ МТС Україна до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Сам факт наявності у позивача податкових, чи-то видаткових накладних, інших документів з посиланням на поставку товарів (послуг), виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ Шостпродторг на підставі договору купівлі-продажу від 15.08.2016 №1131, укладеного з ТОВ Ларсон ЮА , придбавалася пшениця.

На перевірку були надані наступні документи первинного бухгалтерського обліку: рахунок №15/08-1 від 15.08.2016 на оплату за товар на суму 937500,00 грн, в т.ч. ПДВ - 156250,00 грн, накладна №155 від 21.08.2016 на відпуск пшениці 2 кл. 250 тонн по ціні 3125.00 грн без ПДВ на суму всього без ПДВ 781250,00 грн, ПДВ 20% 156250,00 грн, загальна сума з ПДВ 937500,00 грн, товарно-транспортні накладні на перевезення пшениці.

Згідно з акту перевірки ТОВ Ларсон ЮА у 3 кварталі 2016 року не подавав податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, із сум утриманого з них податку (ф. 1ДФ) та взагалі не звітував щодо найманих працівників. Декларації по податку на прибуток до ДПІ не подавались.

За результатами проведеного аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що ТОВ Ларсон ЮА виписано на адресу ТОВ Шостпродторг податкові накладні 17.08.2016 щодо реалізації пшениці на загальну суму ПДВ 156250 грн. У свою чергу ТОВ Ларсон ЮА у липні 2016 року пшениця не придбавалась.

ТОВ Ларсон ЮА подано звітність по ПДВ за липень-серпень 2016 року, в подальшому звітність відсутня.

Крім того, відповідно до інформації оперативного управління ГУ ДФС у Сумській області ТОВ Ларсон ЮА входить до складу конвертаційного центру .

Також ТОВ Шостпродторг на підставі договору купівлі-продажу від 26.10.2016 №1151, укладеного з ТОВ ДАМІР ГРУП , придбавалася пшениця.

На перевірку були надані наступні документи первинного бухгалтерського обліку:

- рахунок №71 від 28.10.2016 на оплату за товар на суму 245822,00 грн, в т.ч. ПДВ 10970,33грн;

- накладна №63 від 28.10.2016 на відпуск пшениці 3 кл. 64,69 тонн по ціні 3166,67 грн без ПДВ, на суму всього без ПДВ 204851,67 гр., ПДВ 20% 40970,33 грн, загальна сума з ПДВ 245822,00грн.;

- товарно-транспортні накладні на перевезення пшениці.

Згідно з акту перевірки ТОВ ДАМІР ГРУП у 4 кварталі 2016 року не подавав податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, із сум утриманого з них податку (ф. 1ДФ) та взагалі не звітував, щодо найманих працівників, декларації по податку на прибуток до ДПІ не подавались. Згідно бази даних архіву електронної звітності ТОВ ДАМІР ГРУП придбання пшениці не здійснювало.

ТОВ ДАМІР ГРУП подано звітність по ПДВ за жовтень 2016 року, яка визнана до відома , в подальшому звітність відсутня.

Згідно бази даних співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту існує розбіжність, а саме ТОВ ДАМІР ГРУП не задекларовано податкове зобов'язання за жовтень 2016 року на суму 40970,33 грн.

Крім того, відповідно до інформації оперативного управління ГУ ДФС у Сумській області ТОВ ДАМІР ГРУП входить до складу конвертаційного центру .

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши наявні в матеріалах справи первинні документи та оцінюючи подані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності у відповідності до ст.ст. 73-76 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів прийшла до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ Ларсон ЮА і ТОВ Дамір Груп не мали реального характеру з огляду на не підтвердження стосовно врахування наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів.

Так, контрагенти позивача не могли виконати роботи, обумовлені договорами роботи у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів та основних фондів, в той же час доказів залучення контрагентами третіх осіб до виконання робіт суду не надано.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що приймаючи оскаржувані повідомлення-рішення №0000611401 від 07.02.2018 та №0000601401 від 07.02.2018, відповідач діяв правомірно, на підставі та у межах наданих йому повноважень, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що Сумського окружного адміністративного суду від 17.07.2018 у справі № 818/1644/18 не відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області задовольнити.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.07.2018 по справі №818/1644/18 скасувати в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Шостпродторг" до Головного управління ДФС у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Шостпродторг" до Головного управління ДФС у Сумській області в частині скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Сумській області №0000611401 від 07.02.2018 та №0000601401 від 07.02.2018.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)О.М. Калитка Судді (підпис) (підпис) З.О. Кононенко В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 30.10.2018.