Постанова

від 25.10.2018 по справі 2-1595/12

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

25 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 2-1595/12

провадження № 61-29566св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), БілоконьО. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Головне управління Держземагенства у Чернівецькій області, правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Чернівецькій області, управління Пенсійного фонду України у м. Чернівці,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області на ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області, у складі колегії суддів: Яремка В. В., Лисака І. Н., Міцнея В. Ф.

від 28 серпня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Головного управління Держземагенства у Чернівецькій області про визнання недійсними строкових трудових угод у частині оплати праці, визнання неправомірною відмови у наданні відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 02 листопада 2015 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано недійсними умову пункту 2.1 трудової угоди від 01 грудня 2010 року та умову

пункту 2.1 трудової угоди від 04 січня 2011 року щодо визначення розміру оплати праці ОСОБА_4 у розмірі 600 грн, як такі, що порушують законодавство про оплату праці у частині мінімальних державних гарантій, визначених Законом України Про оплату праці . Визнано таким, що не відповідає чинному законодавству, звільнення ОСОБА_4 на підставі частини першої статті 104 ЦК України. Змінено формулювання причини звільнення з частини першої статті 104 ЦК України на пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України, тобто у зв'язку ліквідацією підприємства. Стягнуто з Головного управління Держземагенства України у Чернівецькій області 2 тис. грн у рахунок відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 05 січня 2016 року рішення суду першої інстанції у частині визнання недійсними умов

пункту 2.1 трудової угоди від 01 грудня 2010 року та пункту 2.1 трудової угоди від 04 січня 2011 року щодо визначення розміру оплати праці

ОСОБА_4 у розмірі 600 грн, визнання таким, що не відповідає чинному законодавству звільнення ОСОБА_4 на підставі частини першої статті 104 ЦК України, зміни формулювання причини звільнення з частини першої статті 104 ЦК України на пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України, відмови у задоволенні позову про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_4 до Головного управління Держземагенства у Чернівецькій області про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено. Поновлено ОСОБА_4 на роботі у Головному управлінні Держземагенства у Чернівецькій області відповідно до умов трудової угоди від 04 січня 2011 року № 2-2011. Стягнуто з Головного управління Держземагенства на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20 лютого 2013 року

по 05 січня 2016 року у розмірі 38 870,32 грн та заробітну плату

у розмірі 4 010 грн.

У липні 2017 року Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, яке є правонаступником Головного управління Держземагенства у Чернівецькій області, подало заяву про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 05 січня 2016 року у частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період

з 20 лютого 2013 року по 05 січня 2016 року у розмірі 38 870,32 грн та заробітної плати у розмірі 4 010 грн.

Заява обґрунтована тим, що з листа управління соціального захисту населення Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради від 13 липня 2017 року № 1607 заявнику стало відомо, що ОСОБА_4 перебувала на обліку в управлінні та у період

з 20 лютого 2013 року по 05 січня 2016 року отримувала: допомогу при народженні дитини (ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1)

з 01 липня 2011 року по 03 липня 2013 року; допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами з 20 травня 2013 року по 22 вересня 2013 року; допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 30 травня

2013 року по 31 січня 2014 року, з 01 лютого 2014 року по 30 червня

2014 року, яка виплачувалась управлінням праці та соціального захисту населення Хотинської районної державної адміністрації у Чернцівецькій області; допомогу при народженні дитини (ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2) з 01 липня 2013 року по 31 січня 2014 року,

з 01 грудня 2015 року по 31 липня 2017 року, яка з 01 лютого 2014 року

по 30 листопада 2015 року виплачувалась управлінням праці та соціального захисту населення Хотинської районної державної адміністрації у Чернівецькій області; державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям з 01 січня 2016 року по 30 червня 2016 року. Під час розгляду справи апеляційним судом зазначені обставини не досліджувались, оскільки позивач не повідомляла суд про отримання вищевказаних соціальних виплат. На думку заявника, ці обставини мають істотне значення для вирішення справ з метою запобігання проведення подвійного стягнення грошових коштів з державного бюджету.

Посилаючись на зазначені обставини, заявник просив суд скасувати рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 05 січня 2016 року у частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у період з 20 лютого 2013 року по 05 січня

2016 року у сумі 38 870,32 грн та заробітної плати у розмірі 4 010 грн та ухвалити у цій частині нове рішення з урахуванням виплат, проведених органами соціального захисту населення Чернівецької міської ради.

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 28 серпня 2017 року заяву Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про перегляд рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 05 січня

2016 року за нововиявленими обставинами залишено без задоволення.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що зазначені заявником обставини не є нововиявленими у розумінні статті 361 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду заяви про перегляд судового рішення апеляційним судом), оскільки вони були предметом судового розгляду та могли бути встановлені при всебічному і повному з'ясуванні судом обставин цієї справи.

У касаційній скарзі Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області просить скасувати рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 05 січня 2016 року у частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку та заробітної плати та задовольнити його заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права .

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не взято до уваги, що у період з 20 лютого 2013 року по 05 січня 2016 року позивач отримувала виплати з державного бюджету, в оскарженій ухвалі апеляційного суду не зазначено про дослідження судом проведених виплат, які вказані у листі Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради від 13 липня 2017 року № 1607.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Перегляд судових рішень, що набрали законної сили, у зв'язку з нововиявленими обставинами є самостійною стадією цивільного процесу, в якому судом перевіряється наявність чи відсутність правових підстав для цього - юридичних фактів, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, хоча їх подання до суду могло потягти ухвалення іншого за змістом судового рішення.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 361 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду заяви апеляційним судом) підставами для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

При цьому необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Встановивши, що наведені Головним управлінням Держгеокадастру у Чернівецькій області підстави та обставини не є нововиявленими у розумінні положень ЦПК України , апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Зі змісту мотивувальної частини рішення Апеляційного суду Червнівецької області від 05 січня 2016 року вбачається, що суд досліджував періоди знаходження позивача у соціальних відпустках, а також інформацію, надану управлінням соціального захисту населення Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради 28 грудня 2015 року, про отримання ОСОБА_4 допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами та допомоги по догляду за дитиною і вирахував зазначені виплати із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, які підлягали до стягнення з відповідача на користь позивача. Отже, зазначені заявником обставини входили до предмету доказування у справі, були відомі учасникам справи, підлягали встановленню та встановлювались при розгляді справипо суті апеляційним судом згідно з принципом змагальності сторін.

З урахуванням наведеного, оскаржена ухвала апеляційного суду є такою, що постановлена з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. Підстави для скасування оскарженого судового рішення відсутні.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржена ухвала апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 28 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

О. В. Білоконь

С. Ф. Хопта