Ухвала

від 22.10.2018 по справі 382/158/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 382/158/17

провадження № 61-325ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лесько А. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Київської області від 29 листопада 2017 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 05 травня 2017 року стягнено з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк заборгованість за кредитом в розмірі 4989,77 грн, заборгованість за процентами в розмірі 35313,27 грн, заборгованість за пенею та комісією в розмірі 1100 грн, а також 500 грн штрафу (фіксована частина) та 2165,15 грн штрафу (процентної частини), а всього 44068,19 грн, заборгованості за кредитним договором б/н від 24 січня 2013 року, а також 1600,00 грн судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 29 листопада 2017 року апеляційну скаргуОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Яготинського районного суду Київської області від 05 травня 2017 року скасовано та ухвалено нове.

Позов публічного акціонерного товариства Комерційний Банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства Комерційний банк &q?уб;ПриватБанк&q?не; заборгованість за кредитним договором б/н від 24 січня 2013 року у розмірі 29681,51 грн, з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 4989,77 грн, заборгованість по процентам у розмірі 23091,74 грн та 500 грн штрафу.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

31 березня 2018 року (відповідно до відтиску поштового штемпеля на конверті) ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Київської області від 29 листопада 2017 року, в якій скаржник просить скасувати оскаржуване судове рішення і закрити провадження по справі.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 8 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року становить 1762,00 грн.

Предметом позову у даній справі є майнова вимога про стягнення заборгованості в розмірі 45968,19 грн .

Отже, з огляду на майнову вимогу позивача зазначена справа є малозначною відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень цього Кодексу, яка поширюється й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію суду права , що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подано касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Київської області від 29 листопада 2017 року.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя А. О. Лесько