Рішення

від 30.10.2018 по справі 344/7467/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/7467/18

Провадження № 2-а/344/675/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2018 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Татарінової О.А.,

секретаря Бухвак І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Мотивувала тим, що 15.05.2018 року щодо неї складено протокол про адміністративне правопорушення. 22.05.2018 року головним інспектором відділу контролю за використанням та охороною земель у Долинському, Калуському, Рогатинському, Рожнятівському районах та м. Болехові ОСОБА_2 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, якою вирішено притягнути позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 53-1 КУпАП у вигляді штрафу. Позивач вважає дану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки інспектором не взято до уваги те, що позивачем не здійснювалосязахопллення чи будь-яке інше цією земельною ділянкою. Позивач зазначає, що у землекористуванні її сестри ОСОБА_3 перебуває земельна ділянка площею 0,18га у с. Петранка, уч. Вище контори , цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства. Вказана земельна ділянка використовується ОСОБА_3 протягом 21 року, сестра позивача постійно обробляла та засаджувала дану земельну ділянку, не допускала поширення бур'янів та засмічуючи рослин, не порушувала правила охорони земель, всім мешканцям села було відомо, що ОСОБА_3 обробляє цю землю. Крім того, органам місцевого самоврядування також було відомо про те, що земельна ділянка перебувала у землекористуванні ОСОБА_3, оскільки за цю земельну ділянку регулярно сплачувався земельний податок. Також встановлено, що вказана земельна ділянка рахується на праві користування за ОСОБА_3 і за даними сільської ради, і за даними податкової. Тобто, ОСОБА_1 не має будь-якого відношення до цієї земельної ділянки, лише може на прохання сестри допомагати у обробітку та засадженні землі. При цьому допомагають і інші родичі, що також відомо всім мешканцям села. Отже, постанова складена щодо особи, яка не має жодного відношення до землекористування. Окрім того, головним інспектором не взято до уваги ту обставину, що справа з приводу визнання права власності на вказану земельну ділянку розглядається судом. У зв'язку з тривалим землекористуванням - з 1995 року - ОСОБА_3 закономірно та обґрунтовано вважає, що має право на користування цією землею та передачу її у власність. Проте, у 2016 році на територію земельної ділянки почали приходити посторонні люди, а пізніше позивачу стало відомо про те, що ОСОБА_4 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою і земельну ділянку, яка фактично перебуває у землекористуванні ОСОБА_3 Пізніше стало відомо, що ОСОБА_4 отримала рішення про передачу землі у власність, виготовила технічну документацію та зареєструвала земельну ділянку у державному земельному кадастрі. При цьому, земельна ділянка, що була передана ОСОБА_4 є складовою земельної ділянки, якою ОСОБА_3 користується з 1995 року. У зв'язку з цим, ОСОБА_3 звернулась до суду. Зараз у провадженні суду Рожнятівського районного суду перебуває справа № 350/675/17 за позові ОСОБА_3, ОСОБА_5 до ОСОБА_4, Петранківської сільської ради, державно реєстратора Рожнятівської селищної ради, Головного управління Держгеокадастру Івано-Франківській області про скасування рішень, скасування державної реєстрації земельної ділянки в земельному кадастрі, скасування державної реєстрації права власної та визнання права власності на земельну ділянку у зв'язку з давністю володіння. Отже, питання щодо користування цією ділянкою є спірним, а землекористування здійснює інша особа - ОСОБА_3, яка і звернулась до суду. Таким чином, підстав для притягнення будь-кого до відповідальності не має, так як питання є спірним, остаточно ніким не вирішене. Окрім того, не має підстав для притягнення до відповідальності позивача, яка не має будь-якого відношення до цієї землі. Також позивач зазначає, що було порушено порядок розгляду справи про адміністративне землі правопорушення, оскільки використовуючи наявні права на надання пояснень. позивач підготувала та надала головному інспектору письмові пояснення у справі, до яких було долучено копії документів, зокрема підтверджуючих документів з приводу наявності судового спору. Однак, головний інспектор категорично відмовилась прийняти та зареєструвати письмові пояснення. Також позивачу не було забезпечено отримання правової допомоги. За наведених обставин просила суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 22.05.2018 року № 485/0/92-18-ДК/0064ПОР8/01/-1а за фактом адміністративного правопорушення , передбаченого ч. 1 ст. 53-1 КУпАП, винесену щодо позивача.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала з мотивів, викладених в заяві, просила позов задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні заявлені вимоги заперечила, посилаючись на відзив на позовну заяву (а.с.19-20), просили в задоволенні позову відмовити, посилаючись на необгрунтованість та безпідставність позову.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Положеннями ч. 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно акту від 15.05.2018 року про обстеження земельної ділянки державний інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області ОСОБА_2 під час обстеження земельної ділянки в урочищі Вище контори в с. Петранка Рожнятівського району встановлено, що частина земельної ділянки площею 0.0120га самовільно зайнята ОСОБА_1, шляхом розорювання та вирощування картоплі (а.с.10).

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 15.05.2018 року, складеного інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області ОСОБА_2 ОСОБА_1 порушила п.1 п.п. б ст.. 211 Земельного кодексу України та ст.. 53-1 КУпАП (а.с.4).

Постановою від 22.05.2018 року № 485/0/92-18-ДК/0064ПОР8/01/-1а по справі про адміністративне правопорушення від 15.05.2018 року визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170,00грн. (а.с.8).

Спірним в справі є правомірність прийняття відповідачем постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, наявність доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення у вигляді самовільного зайняття земельної ділянки, передбаченого ст.53-1 КУпАП.

Згідно ч. 2 ст. 188 Земельного кодексу України порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом, яким є Закон України Про державний контроль за використанням та охороною земель .

Відповідно до ст. 2 Закону України №963-IV Про державний контроль за використанням та охороною земель одним з основних завдань державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

Положеннями ст. 9 зазначеного Закону визначено, що Державний контроль за використанням та охороною земель, дотримання вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюється, зокрема, шляхом проведення перевірок.

Згідно статті 10 Закону України №963-IV до повноважень державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель належить право в тому числі: складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення.

Згідно вимог статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

На підставі п. б частини 1 ст. 211 Земельного кодексу України за самовільне зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства.

Разом з цим, стаття 251 КУпАП визначає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Суд звертає увагу відповідача, що з метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).

Отже, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення повинні бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 53-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення встановлена відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки у вигляді накладення штрафу на громадян від десяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За приписами ст. 1 Закону України №963-IV, самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Рішенням Петранківської сільської ради від 17.03.1995 року громадянам села, у тому числі ОСОБА_4 надано у безстрокове користування земельні ділянки в кількості 0,12га із земель сільської забудови.

Рішенням Петранківської сільської ради від 29.03.2016 року надано дозвіл ОСОБА_4 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1200га в урочищі Вище контори в с. Петранка Рожнятівського району для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Рішенням Петранківської сільської ради від 06.08.2017 року затверджено за ОСОБА_4 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1200га в урочищі Вище контори в с. Петранка Рожнятівського району для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та передано у власність дану земельну ділянку.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка площею 0,1200га в урочищі Вище контори в с. Петранка Рожнятівського району, кадастровий номер 2624884401:01:003:0045 наллежить на праві приватної власності ОСОБА_4

16.04.2018 року ОСОБА_4, жителька с. Петранка звернулася з заявою до начальника управління з контролю за використанням та охороною земель головного управління держгеокадастру в Івано-Франківській області про вжиття заходів щодо самовільного захоплення ОСОБА_5 , ОСОБА_1, ОСОБА_6 її земельної ділянки в ур. Вище контори в с. Петранка Рожнятівського району, шляхом висаджування на ній картоплі.

03.05.2018 року начальником головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області видано наказ № 485-ДК про здійснення державного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності , родючості грунтів шляхом перевірки факту самовільного зайняття земельної ділянки площею 0,1200га, яка розташована в ур. Вище контори в с. Петранка Рожнятівського району, захід державного контролю за дотриманням земельного законодавства доручено здійснити державному інспектору Гончарук А.Р. у термін з 03.05.2018 року по 17.05.2018 року.

Згідно акту від 15.05.2018 року перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки площею 0,1200га, яка розташована в ур. Вище контори в с. Петранка Рожнятівського району державним інспектором встановлено, що земельна ділянка приватної форми власності, власником якої є ОСОБА_4, самовільно зайнята ОСОБА_5, ОСОБА_1, шляхом розорювання та вирощування картоплі.

Згідно акту від 15.05.2018 року про обстеження земельної ділянки державний інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області ОСОБА_2 під час обстеженя земельної ділянки в урочищі Вище контори в с. Петранка Рожнятівського району встановлено, що частина земельної ділянки площею 0.0120га самовільно зайнята ОСОБА_1 та ОСОБА_5, шляхом розорювання та вирощування картоплі (а.с.10).

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 15.05.2018 року, складеного інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області ОСОБА_2 ОСОБА_1 порушила п.1 п.п. б ст. 211 Земельного кодексу України та ст. 53-1 КУпАП (а.с.4).

Відповідно до припису від 15.05.2018 року встановлено, що частина земельної ділянки приватної форми власності площею 0,1200га, кадастровий номер 2624884401:01:003:0045, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд самовільно зайнята ОСОБА_1 та приписано у 30-денний строк усунути порушення.

Постановою від 22.05.2018 року по справі про адміністративне правопорушення від 15.05.2018 року визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170,00грн. (а.с.8).

22.05.2018 року ОСОБА_1 надано пояснення, в яких остання зазначила, що земельною ділянкою користується її сестра ОСОБА_3, відтак ОСОБА_1 до вказаної земельної ділянки не має жодного відношення, а лише допомагає сестрі.

В провадженні Рожнятівського районного суд перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до Петранківської сільської ради Рожнятівського району, ОСОБА_4, про визнання права власності на земельну ділянку, в задоволенні якого позивачу відмовлено, рішенням апеляційного суду рішення першої інстанції залишено без змін.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто зурахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Позивач ОСОБА_1 зазначає, щодо вказаної земельної ділянки не має жодного відношення, а лише допомагає сестрі.

Дослідивши надані відповідачем докази на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53-1 КУпАП, а саме: протокол про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності від 15.05.2018 року, акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом земельна ділянка від 15.05.2018 року, акт обстеження земельної ділянки від 15.05.2018 року, припис від 15.05.2018 року, - суд приходить до висновку, що ці докази не підтверджують вчинення адміністративного правопорушення саме позивачем.

Зазначені документи підтверджують факт самовільного зайняття земельної ділянки, але достеменно не визначають особу, яка таке використання здійснює.

Позивач заперечує факт самовільного використання земельної ділянки саме в своїх інтересах.

Відповідно до вимог ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у звязку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом. Якщо такі підстави відсутні або якщо вина особи у вчиненні проступку з цих підстав не доказана, особа не може бути піддана адміністративному стягненню.

Застосування уповноваженими на це органами і посадовими особами заходів адміністративного стягнення проводиться у межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача.

Зокрема, у спірних правовідносинах відповідач повинен був довести, що саме ОСОБА_1 самовільно зайняла спірну земельну ділянку.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що ОСОБА_1 заперечує своє відношення до самовільного зайняття земельної ділянки, а іншими належними та допустимими доказами (письмовими, речовими доказами, показаннями сторонніх осіб-свідків) не підтверджується вчинення саме позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53-1 КУпАП, суд приходить до висновку про відсутність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за наявними обставинами.

Згідно з ч.3 ст.286 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду справ з приводу рішень суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

В діях ОСОБА_1 відсутні ознаки об'єктивної та суб'єктивної сторін адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53-1 КУпАП, в зв'язку з чим позивач не підлягає адміністративній відповідальності за зазначеною статтею.

Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності складу адміністративного правопорушення.

Отже, постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.53-1 КУпАП підлягає скасуванню як протиправна, а провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП.

Керуючись статтями 9 , 72, 78, 241-246, 255, 286, 293 КАС України, суд-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення № 485/0/92-18-ДК/0064ПОР8/01/-1а від 22.05.2018 року про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.53-1 КУпАП та накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень, та закрити провадження по адміністративній справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення.

Суддя О.А. Татарінова