Постанова

від 10.12.2018 по справі 344/7467/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2018 рокуЛьвів№ 857/3549/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Пліша М.А.,

Судової-Хомюк Н.М.,

секретаря судового засідання Копанишин Х.В.,

розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційні скарги Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області та Державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Гончарук Андріани Русланівни на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області (головуючий суддя Татарінова О.А.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Івано-Франківськ 30 жовтня 2018 року у справі №344/7467/18 за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Гончарук Андріани Русланівни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И В:

31.05.2018 ОСОБА_4 звернулась в суд з позовом до Державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Гончарук Андріани Русланівни, просила скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 22.05.2018 №485/0/92-18-ДК/0064ПОР8/01/-1а за фактом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.53-1 КУпАП.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 жовтня 2018 року позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не підтверджено вчинення адміністративного правопорушення саме позивачем, тоді як відповідно до пояснень, наданих ОСОБА_4 користується її сестра ОСОБА_5, відтак зі слів позивача до вказаної земельної ділянки вона не має жодного відношення, а лише допомагає сестрі. Суд першої інстанції дійшов висновку, що в діях ОСОБА_4 відсутні ознаки об'єктивної та суб'єктивної сторін адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53-1 КУпАП, в зв'язку з чим позивач не підлягає адміністративній відповідальності за зазначеною статтею.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області та Державний інспектор у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Гончарук Андріана Русланівна подали апеляційні скарги, просять скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 жовтня 2018 року та ухвалити нове, яким в задоволені позову відмовити. Апеляційні скарги мотивовано тим, що позивач не заперечує того факту, що здійснювала обробіток на земельній ділянці, яка є предметом оскаржуваної постанови. Скаржники вказують, що на момент здійснення заходів державного контролю державним інспектором встановлено, що ОСОБА_4 самовільно використовує земельну ділянку 0,1200 га сільськогосподарського призначення, яка розташована в ур. Вище контори с.Петранка Рожнятівського району, про що було складено відповідні документи, долучені до матеріалів справи, які є належними доказами. Звертають увагу, що державна реєстрація права власності, права оренди чи права постійного користування вказаною земельною ділянкою позивачем не здійснювалась.

Позивач подав відзив на апеляційні скарги, в якому щодо задоволення апеляційних скарг заперечує, просить залишити в силі рішення суду першої інстанції. Зазначає, що оскаржувана постанова складена щодо особи, яка не має жодного відношення до землекористування, так як земельна ділянка перебуває у користуванні ОСОБА_5, тоді як немає жодного доказу, що ОСОБА_4 здійснила самовільне захоплення такої.

Державний інспектор у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Гончарук Андріана Русланівна подала клопотання про розгляд справи за наявними матеріалами, без її участі.

В судовому засідання представник Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області апеляційні скарги підтримав, позивач в судове засідання не з'явився, явку повноважного представника не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до ч.3 ст.268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам ст.242 КАС України не відповідає.

З матеріалів справи встановлено, що у зв'язку з зверненням ОСОБА_6 від 16.04.2018 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 03.05.2018 №485-ДК Державний інспектор у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Гончарук Андріана Русланівна провела перевірку факту самовільного зайняття земельної ділянки площею 0,12га (кадастровий номер НОМЕР_1), яка розташована в ур. Вище контори с.Петранка Рожнятівського району.

В результаті проведеної перевірки 15.05.2018 складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки №485/0/92-18-ДК/478/АП/09/01/-18 та протокол про адміністративне правопорушення №485/0/92-18-ДК/0084П/07/01/-18, відповідно до яких у результаті перевірки факту самовільного зайняття земельної ділянки площею 0,12 га (кадастровий номер НОМЕР_1), яка розташована в ур. Вище контори с.Петранка Рожнятівського району, встановлено, що громадянкою ОСОБА_4 самовільно зайнято частину земельної ділянки площею 0,12 га (кадастровий номер НОМЕР_1) приватної форми власності, власник ОСОБА_6, а саме площею 0,012 га. Земельна ділянка належить до земель житлової, громадської забудови, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Вказане є порушенням п.1 пп. б ст.211 Земельного кодексу України та ст.53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно з актом обстеження земельної ділянки від 15.05.2018 №485/0/92-18-ДК/249/АО/10/01/-18 обстеження земельної ділянки, яка знаходиться в ур. Вище контори с.Петранка Рожнятівського району, проведено у зв'язку з необхідністю проведення перевірки факту самовільного зайняття земельної ділянки площею 0,12 га (кадастровий номер НОМЕР_1). В результаті обстеження встановлено, що частина земельної ділянки площею 0,0120 самовільно зайнята ОСОБА_4 (шляхом розорювання і вирощування картоплі). Вказане відображено на схемі земельної ділянки.

Перевірка проведена в присутності ОСОБА_6 та ОСОБА_4

22.05.2018 ОСОБА_4 надала пояснення у Відділ контролю за використанням та охороною земель, згідно з якими в користуванні її сестри ОСОБА_5 перебуває земельна ділянка площею 0,18 га у с.Петранка, ур. Вище контори , цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства. Землекористування здійснювалось відкрито, всім мешканцям села відомо, що вони обробляли цю землю. Проте, ОСОБА_6 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку, яка фактично перебуває у землекористуванні ОСОБА_5, що стало підставою для звернення останньої із позовом до суду. Отже, питання щодо користування цією ділянкою є спірним, а землекористування здійснює інша особа - ОСОБА_5 Повторно наголошено, що ОСОБА_4 не має жодного відношення до користування цією ділянкою, лише може допомагати своїй сестрі обробляти таку (а.с.103-105).

Постановою про накладення адміністративного стягнення від 22.05.2018 №485/0/92-18-ДК/0084П/07/01/-18 ОСОБА_4 визнано винною у вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 (сто сімдесят) гривень.

Вважаючи вказану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, ОСОБА_4 звернулась із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Згідно з пунктом б ч. 1 ст.211 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Статтею 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) встановлено, що самовільне зайняття земельної ділянки - тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об'єктивна сторона вказаного правопорушення виражається у самовільному зайнятті земельної ділянки, суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом. Винна особа усвідомлює відсутність у неї права на конкретну земельну ділянку, однак бажає її захопити.

Поняття самовільного зайняття земельної ділянки міститься у статті 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель від 19.06.2003 №963-IV та визначається як будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Таким чином, самовільному зайняттю земельних ділянок притаманні такі юридичні ознаки, як: - з об'єктивної сторони - це будь-які дії особи, які свідчать про фактичне заволодіння чи використання земельної ділянки; - відсутність при цьому відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її відчуження або надання у користування; - відсутність вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки; - такі дії є неправомірними, тобто їх правомірність не закріплена жодним нормативно-правовим актом України;- з суб'єктивної сторони - такі дії є винними.

Отже, використання земельної ділянки за відсутність правовстановлюючих документів є ознакою самовільного зайняттям вказаної земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 22 листопада 2010 року у справі №3-27г10, Верховного Суду 13 березня 2018 року №397/1142/17(2-а/397/48/17) (провадження №К/9901/327/18).

Відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з ст.126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 №1952-IV державній реєстрації прав підлягають: 1) право власності; 2) речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону.

Згідно з п.1 ч.1 ст.2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень здійснюється шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як встановлено з долученої до матеріалів справи копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухому майно про реєстрацію права власності, сформованого 19.08.2017, земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,12 га, яка знаходиться в с. Петранка Рожнятівського району, належить на праві приватної власності ОСОБА_6, підстава виникнення права власності - рішення Петранківської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області від 06.08.2017 №92-4.2017 (а.с.91).

Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей, що містяться в цьому реєстрі.

Інформацію про внесення на час розгляду даної справи змін у Державний реєстр речових прав на нерухому майно про реєстрацію права власності щодо земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,12 га, яка знаходиться в с. Петранка Рожнятівського району, зокрема щодо виникнення/припинення прав власності/користування у третіх осіб або позивача учасниками справи не подано, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Водночас аргументи позивача, що землекористувачем спірної земельної ділянки площею 0,18га (частина земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,12 га) є сестра позивача ОСОБА_5, яка зверталась до суду про визнання права власності на вказану земельну ділянку, а позивач жодного відношення до користування цією земельною ділянкою немає, то суд апеляційної інстанції вважає такі безпідставними, оскільки як у письмових поясненнях, наданих 22.05.2018, так і у позовній заяві позивач не заперечує факту використання земельної ділянки шляхом обробітку та засадження такої.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції рішенням Рожнятівського районного суд Івано-Франківської області від 27.03.2017 у справі №350/36/17, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21.06.2017, відмовлено в задоволені позову ОСОБА_5 до Петранківської сільської ради Рожнятівського району, ОСОБА_6, про визнання права власності на земельну ділянку площею 0,18 га., с.Петранка, ур. Вище контори .

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскільки позивач фактично використовував земельну ділянку без жодного правовстановлюючого документа, за наявності запису в Державному реєстрі речових прав на нерухому майно про реєстрацію права власності, що земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_1 перебуває у приватній власності ОСОБА_6, таке використання є самовільним відповідно до статті 1 Закону України Про державний контроль за охороною та використанням земель та передбачає настання адміністративної відповідальності згідно з ст.53-1 КУпАП.

Вказане в своїй сукупності спростовує висновки суду першої інстанції щодо відсутності в діях ОСОБА_4 ознак об'єктивної та суб'єктивної сторін адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53-1 КУпАП.

Відповідно до п.5-1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15, посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право, зокрема, складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

Тому, на час складання протоколу та винесення постанови про накладення адміністративного стягнення щодо ОСОБА_4 державний інспектор Гончарук А. Р. діяла у межах повноважень та з дотримання положень чинного законодавства.

Підсумовуючи вказане, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідачем належними та допустимими доказами підтверджено правомірність притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст.53-1 КУпАП, при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення від 22.05.2018 №485/0/92-18-ДК/0064ПОР8/01/-1а дотримано вимоги статей 245 та 280 КУпАП щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин, вирішення її в точній відповідності з законом, а також дотримано права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплені ст.268 КУпАП.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, враховуючи положення ст.317 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та в задоволені позову - відмовити.

Керуючись статтями 229, 250, 272, 286, 308, 310, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області та Державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Гончарук Андріани Русланівни задовольнити.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 жовтня 2018 року у справі №344/7467/18 скасувати та ухвалити нове, яким в задоволені позову ОСОБА_4 до Державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Гончарук Андріани Русланівни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді М. А. Пліш Н. М. Судова-Хомюк Повне судове рішення складено 13.12.2018