Рішення

від 02.10.2018 по справі 452/2024/16-ц

САМБІРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 452/2024/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"02" жовтня 2018 р. м.Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі головуючого судді Пташинського І.А.

при секретарі Терлецькій І.В.

з участю представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Самборі справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2, державного реєстратора Самбірської РДА, ОСОБА_5 сільської ради Самбірського району Львівської області про:

-визнання незаконними рішення органу місцевого самоврядування;

-визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на земельну ділянку;

-скасування державної реєстрації права власності;

-зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні спільним проїздом,

встановив :

ОСОБА_4 звернулася до суду із вказаною позовною заявою, яку в судовому засіданні уточнив її представник ОСОБА_1Свої вимоги мотивує тим, що вона є власником будинковолодіння по вул. Шевченка, 171, в с. Загір'я, Самбірського району, Львівської області. Власником суміжної земельної ділянки є ОСОБА_2, яка проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1.

Між їхніми будинковолодіннями проходить проїзд - від вул. Шевченка до її городу, яким постійно та безперешкодно користувалися її батьки, вона та ОСОБА_2 Л.І. Зазначений спільний проїзд прикривався металевими воротами, які відповідач ОСОБА_2 самоправно, без погодження із нею,в кінці 2015р. закрила на залізну колодку, чим обмежила її в праві проїзду сільськогосподарськими транспортними засобами до належного їй городу.Свої дії ОСОБА_2 пояснювала тим, що вона приватизувала земельну ділянку.

Відповідач неодноразово робила спроби захопити спільний проїзд та її криницю, якою вона користується уже 50 років.

Так, 26.02.2014 року Самбірським міськрайонним судом Львівської області було винесено постанову, якою визнано неправомірним та скасовано пункт 2 рішення ОСОБА_5 сільської ради за №3 від 22.07.2013 року та за №7 від 06.06.2013 року, яким вирішено залишити у спільному користуванні проїзд до земельних ділянок і криницю, яка знаходиться на межі присадибних ділянок для жителів с. Загір'я ОСОБА_4 та спадкоємців ОСОБА_6

08.07.2014 року Львівським апеляційним адміністративним судом Постанову Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 26.02.2014 р. було скасовано і прийнято нову постанову, якою в задоволені позову ОСОБА_2 відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.04.2015 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2014 р. залишена без змін.

Вищим адміністративним судом України було встановлено що ОСОБА_2 та ОСОБА_7 є власниками житлових будинків, що знаходяться на сусідніх земельних ділянках, якими вони користуються. З технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки вбачається, що межі приналежних сторонам земельних ділянок відповідають розмірам, визначеним технічною документацію, а також на межі суміжних землекористувачів розташований спільний проїзд.

Факт спільного проїзду та факт існування проїзду між двома земельними ділянками позивача та відповідача підтверджується старою картою забудови кварталу села Загір'я, яка завірена належним чином сільським головою.

Також це підтверджується і Кадастровим планом земельної ділянки вс. Загір'я, вул. Шевченка 171, Самбірського району, який виготовлений Самбірським районним відділом ЛРФ ДП Центр ДЗК в 2013 році.

Відповідно до масштабу Кадастрового плану: Масштаб 1:1000 показує, що 4.0 мм на кресленні відповідає 4.0 м на місцевості , що відповідає дійсним розмірам проїзду.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України (в редакції станом на 09.08.2016 р.),обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Не дивлячись на це сесія ОСОБА_5 сільської ради винесла рішення №6 від 10.06.2015 року про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, куди і входить спільний проїзд шириною 4 м.

В рішенні вказується, що затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж в натурі (на місцевості) на земельну ділянку призначену для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2500 га в с.Загір'я, вул. Шевченка 169, Самбірського району, Львівської області, відбувається відповідно до Ухвали Вищого Адміністративного судуУкраїниза №К /800/41295/14 від 16.04.2015 року . Таке твердження не відповідає дійсності.

ОСОБА_8 ч.1 ст.83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

ОСОБА_8 п. а) ч.4, ст.83 ЗК України,до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди , шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо);

Крім цього, при виготовленні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, до неї, як до суміжного землекористувача, за погодженням ОСОБА_2 не зверталася.

У результаті незаконної приватизації ОСОБА_2 було набуто у власність земельну ділянку, частина якої належить до спільного проїзду.

В зв'язку з тим, що ОСОБА_2 захопила спільний проїзд, вона претендує і на її колодязь, водою з якого позивач користується уже багато років.Колодязьїй подарувала її родичка, що підтверджується заявою сусідів від 29.05.2013 року, підписи яких завірені головою ОСОБА_5 сільської ради. Підтвердженням того що колодязь її, є Технічний паспорт, виготовлений Самбірським БТІ від 14.05.2013 року на прізвище позивача, з якого вбачається, що колодязь її, а не ? як вважає ОСОБА_2 Відповідач має свій колодязь зі сторони будинковолодіння с.Загір'я вул. Шевченка 167, яким фактично користується.

У зв'язку з цим просить :

- визнати незаконним та скасувати рішення сесії ОСОБА_5 сільської ради Самбірського району Львівської області від 06.12.2013 року за №18 Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) призначеної для обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд ;

- визнати незаконним та скасувати рішення сесії ОСОБА_5 сільської ради Самбірського району Львівської області від 10.06.2015 року за №6 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд ;

- визнати незаконним та скасувати Свідоцтво про право власності (серія та номер СТА 488590 від 22.06.2015 року) виданегр. ОСОБА_2на земельну ділянку за адресом: с. Загір'я , вул. Шевченка № 169, Самбірського району Львівської,площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер земельної ділянки 4624284300:03:001:1002 , та скасувати державну реєстрацію права власності гр. ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку;

- зобов'язати ОСОБА_2 не чинитиїй перешкоди у користуванні спільним проїздом, шириною 4 метри, який знаходиться на межі їхніх будинковолодінь та земельних ділянок, шляхом усунення перешкод - демонтажу металевих воріт, якими такий проїзд закривається.

Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 23 червня 2017 р. залучено до участі у вищевказаній цивільній справі як 3-ю особу без самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Держгеокадастру у Львівській області.

В судовому засіданні представник позивача, ОСОБА_1, позов підтримав, покликаючись на обставини викладені в позовній заяві. Крім того зазначив, що земельну ділянку позивачу ОСОБА_4 виділяв колгосп. Доказів, які б підтверджували закриття брами відповідачем ОСОБА_2 у позивача не має, але вона позбавлена проїзду технікою до свого городу. Просивпозов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 проти позову заперечила та пояснила, що як позивач так і вона мають свої подвір'я та свої брами. ОСОБА_5 сільська рада Самбірського району Львівської області виділила їй для приватизації земельну ділянку. У неї є всі рішення сільської ради. Спільного заїзду між земельними ділянками не має. Вона ніколи не закривала заїзд, то є її заїзд. Під час приватизації нею земельної ділянки, узгодження меж відбулося на підставі акту поземельної комісії. До ОСОБА_4 для узгодження меж вона не підходила, бо вона не була її сусідом, так як самовільно захопила земельну ділянку по сусідству та криницю. Жодних перешкод ОСОБА_4 вона не чинить і воду з криниці брати не боронить. Позивач бере воду з криниці. Просила в позові відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_9, в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що ОСОБА_5 сільська рада Самбірського району Львівської області законно, з дотриманням усіх норм, надала ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та в подальшому його затвердила. ОСОБА_2 користується своєю земельною ділянкою площею 0,25 га, яка була надана ще її батьку ОСОБА_6 і перейшла до неї, з непорушними, існуючими вже більше п'ятдесяти років межами. Спільного заїзду відповідача ОСОБА_2 із позивачем не було ніколи. Позивач не надав жодних доказів того, що він є суміжним землекористувачем. Між земельними ділянками позивача та відповідача ОСОБА_2 знаходилися ще дві ділянки, частину з яких з невідомих підстав захопила позивач. ОСОБА_4 має власний заїзд поруч із заїздом ОСОБА_2 Посилання позивача та її представника на судові рішення є недоречними та недопустимими, так як суд досліджував лише чи вправі орган місцевого самоврядування виносити певного роду рішення, а не досліджував законність набуття права власності земельних ділянок сторін. Просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_5 сільської ради Самбірського району Львівської області позов не визнала та пояснила, що фактично заїзд є у кожне землеволодіння сторін і проїзду не треба. Проїзду не має в натурі. Межі земельної ділянки ОСОБА_2, крім ОСОБА_4, інші землекористувачі погодили. Сесія сільської ради розглядала питання виділення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 і, вважає, що порушень закону в цьому питанні не має. Проект відведення земельної ділянки ОСОБА_2 був затверджений сільською радою, а тому рішення сільської ради №3 від 22.07.2013 року та за №7 від 06.06.2013 року автоматично втратили силу. ОСОБА_4 знала про приватизацію земельної ділянки ОСОБА_2 Межі земельних ділянок сторін не порушені, так як вони розділені парканом на бетонній основі. Крім того, земельну ділянку, яку зараз використовує ОСОБА_4, раніше використовували різні люди. ОСОБА_4 має доступ до криниці, яку вона разом із ОСОБА_2 використовують спільно. Просила відмовити в позові та залишити все як є.

Представник відповідача - державний реєстратор Самбірської РДА, та представник 3-ї особи без самостійних вимог щодо предмета спору - Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце слухання справи були повідомлені належним чином, а тому суд розглядає справу у їх відсутності.

З'ясувавши обставини справи, та перевіривши їх наданими сторонами доказами, суд прийшов до наступних висновків:

Судом встановлено, що, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №63987419 від 21.07.2016 р., позивачу ОСОБА_10, на підставі рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 13.06.2016 р., на праві приватної власності в частці 1/1 належить житловий будинок по вул. Шевченка,171, с.Загір'я, Самбірського району Львівської області (а.с.41).

Із довідки виконавчого комітету ОСОБА_5 сільської ради Самбірського району Львівської області від 21.01.2016 р. №155 (надана позивачем) відомо, щоплоща приналежної до будинку ОСОБА_4 за адресом: вул. Шевченка,171, с. Загір'я, Самбірського району Львівської області, земельної ділянки становить 0,24 га (а.с.6).

Як встановлено судом, земельна ділянка по вул. Шевченка,171, с. Загір'я, Самбірського району Львівської області, площею 0,24 га, ОСОБА_4 не приватизована.

ОСОБА_8 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №21171448 від 30.04.2014 р., відповідачу ОСОБА_2, на підставі рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 04.03.2014 р., на праві приватної власності в частці 1/1 належить житловий будинок по вул.Шевченка,169, с.Загір'я, Самбірського району Львівської області (а.с.113).

На підставі п.б) ст.12 ЗК України (в редакції станом на 06.12.2013 р.), до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.в) ч.1 ст.81 ЗК України (в редакції станом на 06.12.2013 р.), громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі: приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.

Як встановлено ст.116 ЗК України:

1. Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

2. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

3. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

4. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до ч.7 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

ОСОБА_8 п. г) ч.1 ст.121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Із довідки виконавчого комітету ОСОБА_5 сільської ради Самбірського району Львівської області від 13.01.2014 р. №71 (аналогічна довідка від 2014 р. №1111 наявна в матеріалах технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ОСОБА_2 - а.с.114), вбачається, що ОСОБА_2 користується земельною ділянкою для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель в розмірі 0,25 га за адресом : с.Загір'я, вул. Шевченка, 169. Земельна ділянка не має обмежень на використання і не обтяжена сервітутами. На дану земельну ділянку не має заборони, не накладений арешт (а.с.241).

Рішенням ОСОБА_5 сільської ради Самбірського району Львівської області від 06.12.2013 р. №18 Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) призначеної для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд , за результатами розгляду заяви ОСОБА_2, їй було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) призначеної для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресом : с. Загір'я, вул. Шевченка,169, Самбірського району Львівської області, в розмірі 0,25 га (а.с.9).

Враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що позивачем в позовній заяві, а представником позивача в судовому засіданні не наведено правових підстав та не представленодоказівнеправомірності дій ОСОБА_5 сільської ради Самбірського району Львівської області при прийнятті рішення від 06.12.2013 р. №18 Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) призначеної для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд , які б свідчили про його незаконність та були підставою для його скасування.

Суд прийшов до переконання, що приймаючи оскаржуване рішення №18від 06.12.2013р. ОСОБА_5 сільська рада Самбірського району Львівської області діяла в межах своєї компетенції та вимог закону, а тому вимога позивача щодо визнання незаконним та скасування рішення сесії ОСОБА_5 сільської ради Самбірського району Львівської області від 06.12.2013 року за №18 є безпідставною і в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Із акту встановлення та узгодження меж земельної ділянки гр. ОСОБА_2 від 14.06.2014 р., складеного представником Самбірського РВ Центру ДЗК, відомо, що визначення та закріплення в натурі межі земельної ділянки, яка розташована в с.Загір'я, вул.Шевченка 169, Самбірського району Львівської області, суміжний землекористувач ОСОБА_4 не погодила і акт не підписала (а.с.119). На даних обставинах також наголошував у судовому засіданні представник позивача.

Відповідно до п.а) ч.4 ст.83 ЗК України (в редакції станом на 06.06.2015 р.), до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

Із листа Самбірської районної державної адміністрації Львівської області від 08.11.2017 р. №400-17/03-17 відомо, що в відділі містобудування та архітектури відсутні картографічні матеріали (генеральний план, опорний план, матеріали аерофотозйомки) с.Загір'я, ОСОБА_5 сільської ради) (а.с.187).

ОСОБА_8 ч.3 ст.158 ЗК України(в редакції станом на 06.06.2015 р.), органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

На підставі ч.1 та ч.2 ст.107 ЗК України, основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки.

Із акту поземельної комісії ОСОБА_5 сільської ради Самбірського району Львівської області від 14.06.2014 р. відомо, що поземельна комісія провела обстеження земельної ділянки ОСОБА_2, на яку виготовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і виявила, що, при встановленні меж її присадибної ділянки, межі стосовно сусідських ділянок ОСОБА_11 та ОСОБА_4 нею не порушено, площа земельної ділянки відповідає площі, на яку було видано рішення сільської ради в 1995 р. при встановленні права безоплатної передачі земельної ділянки у власність, згідно ст.121 ЗК України (а.с.150).

ОСОБА_8 витягу з протоколу засідання поземельної комісії ОСОБА_5 сільської ради Самбірського району Львівської області від 15.06.2014 р., поземельною комісією за результатами розгляду заяви про надання дозволу на затвердження проекту землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_2 встановлено, що так як між господарствами ОСОБА_4 та ОСОБА_2 встановлено огорожу більше 50 років і вона користується своєю присадибною ділянкою по спадкуванню від батька, і чіткої межі де був заїзд на присадиби не має і не встановлено точно хто і скільки пригородив заїзду (ділянка батьків ОСОБА_4 за старою схемою була дуже малою і нижче присадиби її батьків та між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було ще два господарства, які пригороджені невідомо яким чином до присадиби ОСОБА_4 (рішення правління колгоспу про приєднання відсутні), то комісія вирішила встановити межу земельних ділянок між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 по існуючій огорожі і по існуючій межі, так як порушень ніяких не виявлено і огорожу встановлювали по визначеній певними посадовими особами десь в 1965 р., та дати дозвіл ОСОБА_2 приватизувати земельну ділянку по існуючій огорожі та межі, так як порушень ніяких не має (а.с.152).

Інформацією виконавчого комітету ОСОБА_5 сільської ради Самбірського району Львівської області, викладеною в листі від 26.04.2018 р. №02-09/1125 підтверджується, що : Генеральний план с.Загір'я на даний час не розроблявся, останній генеральний план села Загір'я розроблявся у 1965 році. Детального плану забудови з розміщенням земельних ділянок ОСОБА_12 та ОСОБА_2 не має.

Земельна ділянка, на якій знаходиться будинок ОСОБА_4, належала спочатку її батькові, потім матері. ОСОБА_8 рішення про передачу земельної ділянки у власність в 1995 р. матері передавалося 0,25 га, але права власності на земельну ділянку вона не оформила. Рішення про передачу земельної ділянки ОСОБА_4 ОСОБА_5 сільською радою не приймалося, за довідками за правом спадкування земельної ділянки в сільську раду вона не зверталася.

Будинок, в якому проживає ОСОБА_2 з сім'єю, вона успадкувала згідно рішення суду від свого батька ОСОБА_6 і, відповідно до цього, їй рішенням сесії ОСОБА_5 сільської ради було передано у власність дану земельну ділянку і площа земельної ділянки становить 0,25 га.

В період до 1955 р. записи в погосподарській книзі про домогосподарство ОСОБА_13 (сьогодні проживає ОСОБА_4М.) відсутні.

До 1965 р. на території цих земельних ділянок було почергово чотири господарства:

1. ОСОБА_6, площа десь біля 0,20 га - адреса: вул.1 Травня,234;

2. ОСОБА_12,площа десь біля 0,12 га - адреса: вул.1 Травня,236;

3. ОСОБА_14, 0,10 га - адреса: вул.1 Травня,238;

4. ОСОБА_13, 0,08 га - адреса: вул.1 Травня,240.

Відповідно до цих записів земельні ділянки ОСОБА_6 (спадкоємець ОСОБА_2І.) та ОСОБА_13 (проживає ОСОБА_4М.) до 1965 р. не мали спільної межі, між ними були домогосподарства ОСОБА_12 та ОСОБА_15

Всі рішення про вилучення земельних ділянок та про передачу у користування громадянам до 1992 р. видавалося рішенням правління колгоспу, які на даний час знаходяться в центральному архіві (а.с.238).

Довідкою виконавчого комітету ОСОБА_5 сільської ради від 15.03.2018 р. №892 підтверджуються ті обставини, що згідно погосподарських книг спільного заїзду між господарствами ОСОБА_6 та ОСОБА_13 не було і на даний час не має. Обидва господарства мають кожне виїзд зі свого господарства на центральну дорогу і потреби в спільному проїзді немає (а.с.255).

Рішенням ОСОБА_5 сільської ради Самбірського району Львівської області від 27.06.2014 р. №16 Про погодження акту поземельної комісії , затверджено акт поземельної комісії від 14.06.2014 р., протокол комісії від 15.06.2014 р. стосовно земельної ділянки ОСОБА_2, так як порушень не виявлено (а.с.151).

У відповідності із ч.1 ст.161 ЗК України, рішення органів місцевого самоврядування вступає в силу з моменту його прийняття. Оскарження зазначених рішень у суді призупиняє їх виконання.

Із пояснювальної записки до технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2, яка наявна в матеріалах вищезазначеної технічної документації, відомо, що межі земельної ділянки в натурі збігаються з існуючою огорожею (парканом). На бажання землекористувача межові знаки не встановлювались (а.с.100).

Висновком відділу містобудування та архітектури Самбірської районної державної адміністрації Львівської області від 16.09.2014 р. погоджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель в с.Загір'я, вул.Шевченка, 169, гр. ОСОБА_2 (а.с.115).

На підставі збірного кадастрового плану, виготовленого Самбірським районним відділом ЛРФ ДП Центр ДЗК у 2014 р., площа земельної ділянки ОСОБА_2 становить 0,2500 га, яка від т.А до т.Б межує із землями ОСОБА_4 (суміжний землекористувач) (а.с.117). Проїзд між зазначеними земельними ділянками не відображений.

Відповідно до ч.9 ст.118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Рішенням ОСОБА_5 сільської ради Самбірського району Львівської області від 10.06.2015 р. Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд ОСОБА_2І. :

- затверджено ОСОБА_2 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,2500 га в с.Загір'я, вул.Шевченка,169, Самбірського району Львівської області, відповідно до Ухвали Вищого Адміністративного судуУкраїни за №К /800/41295/14 від 16.04.2015 року;

- передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянкудля будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 0,2500 га в с.Загір'я, вул.Шевченка,169, Самбірського району Львівської області з кадастровим номером 4624284300:03:001:1002 (а.с.10).

Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно СТА 488590 від 22.06.2015 р., виданим державним реєстратором реєстраційної служби Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області, підтверджується, що ОСОБА_2 на праві приватної власності в часті 1 належить земельна ділянка в с.Загір'я (ОСОБА_5 с/р), Самбірського району Львівської області площею 0,25 га з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 4624284300:03:001:1002 (а.с.94).

Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №39466797від 22.06.2015 р. відомо, що державним реєстратором реєстраційної служби Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області 19.06.2015 р. було проведено державну реєстрацію (запис про право власності №10129165)права приватної власності в часті 1 ОСОБА_2 на земельну ділянка в с.Загір'я (ОСОБА_5 с/р), Самбірського району Львівської області площею 0,25 га з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 4624284300:03:001:1002 (а.с.95).

ОСОБА_8 ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Враховуючи встановлені в суді обставини, суд вважає, що твердження позивача та її представника про порушення права ОСОБА_4 на користування спільним проїздом між її земельною ділянкою та земельною ділянкою відповідача ОСОБА_2 внаслідок дій ОСОБА_5 сільської ради Самбірського району Львівської області при прийнятті незаконного рішення від 10.06.2015 р. №6 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд ОСОБА_2І. не заслуговують на увагу і суд їх відхиляє, оскільки вони не відповідають встановленим в судовому засіданні обставинам справи та спростовуються дослідженими судом доказами, так як:

-доказів, які б підтверджували законне право ОСОБА_4 на користування земельною ділянкою в с. Загір'я, вул.Шевченка 171, Самбірського району, Львівської області, її фактичний абрис, площу, цільове призначення та ті обставини, що вона та ОСОБА_2 є належними суміжними землекористувачами, суду не надано. Долучений до позову позивачем кадастровий план земельної ділянки ОСОБА_4 площею 0,1853 га, виготовлений в 2013 р. Самбірським районним відділом ЛРФ ДП Центр ДЗК, дані обставини не доводить, а також спростовується збірним кадастровим планом, виготовленим тим же Самбірським районним відділом ЛРФ ДП Центр ДЗК у 2014 р., який наявний в матеріалахтехнічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2Крім того, розмір площі земельної ділянки ОСОБА_4, зазначений у вказаному кадастровому плані суперечить розміру площі даної земельної ділянки, вказаному в довідці виконавчого комітету ОСОБА_5 сільської ради Самбірського району Львівської області від 21.01.2016 р. №155 (надана позивачем), з якої відомо, що площа приналежної до будинку ОСОБА_4 за адресом : вул.Шевченка,171, с.Загір'я, Самбірського району Львівської області, земельної ділянки становить 0,24 га (а.с.6), а також візуально є більшим (площа 0,1853 га ) від земельної ділянки відповідача ОСОБА_2 площею 0,25 га. Про не надання документів, які б підтверджували право власності чи користування земельною ділянкою на якій знаходиться належна ОСОБА_4 будівля, також зазначалося в постанові Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2014 року;

-рішення ОСОБА_5 сільської ради Самбірського району Львівської області від 10.06.2015 р. №6 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд ОСОБА_2І. в жоден спосіб не суперечить Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.04.2015 року та Постанові Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2014 р., не порушує права позивача, оскільки було прийняте після вчинення сільською радою дій по вирішенню земельного спору щодо меж земельних ділянок між сторонами в межах повноважень, наданих органу місцевого самоврядування п.34 ч.1 ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування та ч.3 ст.158 ЗК України, та прийняття рішення від 27.06.2014 р. №16 Про погодження акту поземельної комісії ;

-існування спільного проїзду між земельною ділянкою ОСОБА_4 та земельною ділянкою відповідача ОСОБА_2 позивачем та її представником в судовому засіданні не доведено і спростовується Інформацією виконавчого комітету ОСОБА_5 сільської ради Самбірського району Львівської області, викладеною в листі від 26.04.2018 р. №02-09/1125, актом поземельної комісії ОСОБА_5 сільської ради Самбірського району Львівської області від 14.06.2014 р.,рішенням ОСОБА_5 сільської ради Самбірського району Львівської області від 27.06.2014 р. №16 Про погодження акту поземельної комісії , яке ніким не скасоване, а отже чинним; збірним кадастровим планом від 2014 р. (а.с.117);

-викопіювання із старої карти забудови кварталу села Загір'я, надане суду позивачем, як доказ існування спільного проїзду між двома земельними ділянками позивача та відповідача суд не приймає до уваги, оскільки з даного документу неможливо встановити коли, ким і для чого він був виготовлений, яка фактична назва даного документу. ОСОБА_8 інформації виконавчого комітету ОСОБА_5 сільської ради Самбірського району Львівської області, викладеній в листі від 26.04.2018 р. №02-09/1125, Генеральний план с.Загір'я на даний час не розроблявся, останній генеральний план села Загір'я розроблявся у 1965 році. Детального плану забудови з розміщенням земельних ділянок ОСОБА_12 та ОСОБА_2 не має. Крім того, генеральний план, опорний план, матеріали аерофотозйомки с.Загір'я, ОСОБА_5 сільської ради, в відділі містобудування та архітектури Самбірської районної державної адміністрації Львівської області відсутні.

-покликання позивача на ту обставину, що при виготовленні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, до неї, як до суміжного землекористувача, за погодженням ОСОБА_2 не зверталася, суд відхиляє, так як нею не надано суду доказів, які б підтверджували правові підстави користування позивачем земельною ділянкою, дійсний абрис цієї земельної ділянки, фактичну площу і цільове призначення та наявність спільної межі із земельною ділянкою відповідача ОСОБА_2 Крім цього, судом було встановлено, що,згідно витягу з протоколу засідання поземельної комісії ОСОБА_5 сільської ради Самбірського району Львівської області від 15.06.2014 р., між господарствами ОСОБА_4 та ОСОБА_2 встановлено огорожу більше 50 років і вона користується своєю присадибною ділянкою по спадкуванню від батька, і чіткої межі де був заїзд на присадиби не має і не встановлено точно хто і скільки пригородив заїзду (ділянка батьків ОСОБА_4 за старою схемою була дуже малою і нижче присадиби її батьків та між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було ще два господарства, які пригороджені невідомо яким чином до присадиби ОСОБА_4 (рішення правління колгоспу про приєднання відсутні), то комісія вирішила встановити межу земельних ділянок між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 по існуючій огорожі і по існуючій межі, так як порушень ніяких не виявлено і огорожу встановлювали по визначеній певними посадовими особами десь в 1965 р., та дати дозвіл ОСОБА_2 приватизувати земельну ділянку по існуючій огорожі та межі, так як порушень ніяких не має (а.с.152), а також рішенням ОСОБА_5 сільської ради Самбірського району Львівської області від 27.06.2014 р. №16 Про погодження акту поземельної комісії , затверджено акт поземельної комісії від 14.06.2014 р., протокол комісії від 15.06.2014 р. стосовно земельної ділянки ОСОБА_2, так як порушень не виявлено (а.с.151);

-згідно листа Самбірського районного виробничого відділу ЦДЗК від 27.03.2018 р. №24, оформлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та проведення реєстрації земельної ділянки ОСОБА_2 відбулось з суворим дотриманням норм чинного законодавства;

-доказів, які б підтверджували закриття брами відповідачем ОСОБА_2 у позивача не має, щов судовому засіданні підтвердив представник позивача.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення сесії ОСОБА_5 сільської ради Самбірського району Львівської області від 10.06.2015 року за №6, а також визнання незаконним та скасування Свідоцтва про право власності (серія та номер СТА 488590 від 22.06.2015 року), видане гр. ОСОБА_2на земельну ділянку за адресом: с. Загір'я, вул. Шевченка № 169, Самбірського району Львівської,площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер земельної ділянки 4624284300:03:001:1002 , і скасування державної реєстрації права власності гр. ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку, які були видані та здійсненні на підставі вищевказаного рішення ОСОБА_5 сільської радивід 10.06.2015 року за №6 , є безпідставними, а тому в їх задоволенні слід відмовити.

При цьому суд прийшов до висновку, що покликання позивача на порушення відповідачем ОСОБА_5 сільською радою Самбірського району Львівської області вимогч.3 ст.61 ЦПК України (в редакції станом на 09.08.2016 р.) та п. а) ч.4, ст.83 ЗК України при прийнятті оскаржуваних рішень не заслуговують на увагу і суд їх відхиляє, оскільки вони не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні в силу вищенаведеного.

Також суд вважає, що в задоволенні позову в частині вимог щодо зобов'язання ОСОБА_2 не чинити позивачу перешкоди у користуванні спільним проїздом, шириною 4 метри, який знаходиться на межі їхніх будинковолодінь та земельних ділянок, шляхом усунення перешкод - демонтажу металевих воріт, якими такий проїзд закривається, слід відмовити з вищевказаних підстав за безпідставністю вимог.

Крім цього суд вважає за необхідне зазначити, в разі, якщо позивач вважає, що спірний колодязь належить їй на праві власності в цілому, а не в ? як вважає ОСОБА_2, то такий спір ними може бути вирішений у судовому порядку шляхом звернення до відповідного суду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 259, 263, 265 ЦПК України, суд

вирішив :

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_4 відмовити.

Апеляційна скарга на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 12 жовтня 2018 року.

Суддя