Постанова

від 31.10.2018 по справі 917/336/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2018 р. Справа № 917/336/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Радіонова О.О. , суддя Зубченко І.В. , суддя Чернота Л.Ф.

за участю секретаря судового засідання Трубникової Ю.О.

за участю представників сторін:

від позивача не з'явився

від відповідача не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу Токарі с. Токарі, Лохвицького району, Полтавської області (вх. № 44 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 13.07.18 р. (повний текст складено та підписано 18.07.2018р. у м. Полтава) суддя Гетя Н.Г. у справі №917/336/18

за позовом Приватного акціонерного товариства Українська пожежно-страхова компанія , м.Київ

до Сільськогосподарського виробничого кооперативу Токарі с. Токарі, Лохвицького району, Полтавської області

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИЛА:

29.03.2018р. позивач, Приватне акціонерне товариство Українська пожежно-страхова компанія , м. Київ звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу Токарі с.Токарі, Лохвицького району, Полтавської області про відшкодування збитків в порядку регресу у сумі 42 000 грн. (т.1, а.с.3-4).

Згідно ухвали господарського суду Полтавської області від 02.04.2018р. справа №917/336/18 розглянута за правилами загального позовного провадження (т.1, а.с.1-2).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 13.07.2018 року у справі №917/336/18 позов задоволено у повному обсязі (т.1, а.с.214-218).

Стягнуто з Сільськогосподарського виробничого кооперативу Токарі с. Токарі, Лохвицького району, Полтавської області на користь Приватного акціонерного товариства Українська пожежно-страхова компанія , м. Київ збитки в порядку регресу у розмірі 42 000 грн., а також витрати на сплату судового збору у розмірі 1762,00 грн.

В обгрунтування прийнятого рішення, суд першої інстанції з посиланням на норми ст.ст.22, 979, 993, 1166, ч. 2 ст. 1187, 1191 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст.22 Закону України Про обов язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , дійшов висновку про обгрунтованість та доведеність позовних вимог, встановивши, що матеріалами справи підтверджено фактичну (реальну) суму завданих збитків застрахованому транспортному засобу в розмірі 42 000,00 грн., страховик (позивач) виконав своє грошове зобов'язання та сплатив страхове відшкодування в розмірі 42 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1937 від 14.12.2015 року.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, Сільськогосподарський виробничий кооператив Токарі с.Токарі, Лохвицького району, Полтавської області звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив суд скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 13.07.2018 року у справі №917/336/18 та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши з СВК Товарі 21 000 грн., судові витрати розподілити відповідно до вимог ст. 129 ГПК України (т.2, а.с.6-9).

За доводами апеляційної скарги, відповідачем не заперечується та не оспорюються факти належності автомобіля марки ГАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1 Сільськогосподарському виробничому кооперативу Токарі , отримання позивачем матеріального збитку, а також визнається наявність частково вини в ДТП водія автомобіля марки ГАЗ, працівника СВК Токарі . Проте, апелянт не погоджується із висновком суду щодо односторонньої вини водія автомобіля марки ГАЗ, держномер НОМЕР_1. Звертаючи вагу на цю обставину, скаржник посилається на норму ст.1191 ЦК України, яка встановлює, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншої особою, має право зворотньої вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

На думку апелянта, суд першої інстанції не надав оцінку кожному доказу та не мотивував відхилення висновків експертиз, зроблених відносно водія автомобіля DAF 95 ХF 430 ОСОБА_1

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.08.2018р. у даній справі апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме у встановлений судом строк надати належні докази надсилання копії апеляційної скарги позивачу з листом з описом вкладення, а також клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду у даній справі із зазначенням поважних причин пропуску строку ( т.2, а.с.3-5).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.09.2018р. у справі № 917/336/18 задоволено клопотання апелянта щодо поновлення строку на апеляційне оскарження рішення у даній справі; поновлений відповідачу строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Полтавської області від 13.07.2018р. у даній справи; відкрито апеляційне провадження у справі № 917/336/18; зобов язано позивача у строк до 24.09.2018р. надати суду відзив на апеляційну скаргу з наданням доказів надсилання копії відзиву та доданих до нього документів скаржнику; зупинено дію рішення господарського суду Полтавської області від 13.07.2018р. у справі №917/336/18 ( т.2, а.с.24-26).

24.09.2018р. через канцелярію суду надійшов від позивача відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив посилання відповідача, викладені в апеляційній скарзі, вважати необгрунтованими, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, витрати по судовому збору покласти на відповідача (т.2,а.с.30-35 44-46).

Зокрема, у відзиві позивач зазначає, що до нього перейшло право зворотньої вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки в межах сплаченого страхового відшкодування.

Позивач звертає увагу суду на те, що аналіз норм ст.ст.1166, ч. 2 ст.1187, ч. 1 ст.1172 ЦК України дає підстави для висновку про те, що шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував транспортним засобом, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної безпеки, а не безпосередньо винним водієм. А відтак, саме відповідач, на думку позивача, є в даному випадку особою, відповідальною за завдані збитки, оскільки водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом у зв язку з виконанням своїх трудових обов язків, даний факт відповідачем не заперечується та визнається.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.09.2018р. справа № 917/336/18 була призначена до розгляду на 16.10.2018р. об 11.00 год. (т.2, а.с.41-43).

Указом Президента України від 29.12.2017р. №454/2017 Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах ліквідовано Донецький апеляційний господарський суд та Харківський апеляційний господарський суд та утворено Східний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Донецьку, Луганську, Полтавську та Харківську області з місцезнаходженням у м. Харкові.

Указом Президента України від 28.09.2018р. № 295/2018 переведено суддів Донецького апеляційного господарського суду та Харківського апеляційного господарського суду на роботу на посадах суддів Східного апеляційного господарського суду.

Відповідно до частини 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій та статус суддів суди, що ліквідуються, припиняють здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голів новоутворених судів про початок роботи новоутворених судів.

Повідомлення про початок роботи Східного апеляційного господарського суду оприлюднено в газеті Голос України № 185(6940) від 03.10.2018р.

Відповідно до ч.ч.5,7 ст.31 ГПК України у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено. Справа передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2018р. сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Радіонова О.О., судді Зубченко І.В., Чернота Л.Ф.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.10.2018р. справа № 917/336/18 за апеляційною скаргою Сільськогосподарського виробничого кооперативу Токарі , с. Токарі, Лохвицький район, Полтавська область призначена до розгляду на 31.10.2018р. о 10.00 год. (т.2, а.с.64-65).

Апелянт у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляд справи був повідомлений належним чином, надіслав на адресу суд електронною поштою клопотання № 71 від 30.10.2018р. про розгляд справи без його участі.

До зазначеного клопотання відповідач надав Поліс АС/7889785 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, як доказ, що підтверджує цивільну відповідальність СВК Токарі на момент ДТП.

Відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об єктивно не залежали від нього.

Враховуючи наведену норму Закону, суд апеляційної інстанції відхиляє зазначений доказ, оскільки відповідачем не доведено неможливості його подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно від нього не залежали.

Позивач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, своїм правом на участь у суді апеляційної інстанції не скористався, причину неявки не повідомив.

Відповідно до вимог ч. 3 ст.222, ст.223 ГПК України фіксування судового засідання не здійснювалося внаслідок неявки у судове зсідання сторін, був складений протокол судового засідання.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши апеляційну скаргу та матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Позивач, Приватне акціонерне товариство Українська пожежно-страхова компанія , м. Київ юридична особа (ідентифікаційний код 20602681), що підтверджено Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ( т.1, а.с.9-13).

Відповідач, Сільськогосподарський виробничий кооператив Токарі , с. Токарі, Лохвицький район, Полтавська область юридична особа (ідентифікаційний код 30879708), що підтверджено Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.1, а.с.14-15).

Між Приватним акціонерним товариством Українська пожежно-страхова компанія (за договором - страховик) та ОСОБА_3 ( за договором - страхувальник) 16.05.2014 року було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №036/011/140000113 (далі - договір) (т.1, а.с.18).

Предметом даного Договору були майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом, державний номерний знак НОМЕР_2 (п.3 договору).

За умовами Договору, ПАТ Українська пожежно-страхова компанія взяло на себе зобов язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальнику страхове відшкодування.

Договором передбачена страхова сума у розмірі 130000, 00 грн.; страховий тариф, % від страхової суми 1,05%, страховий платіж, грн. 1365,00 грн. (п.10-13 договору).

Строк дії договору з 00 год.00 хв. 17.05.2014р. до 24.год.00 хв. 16.05.2015р. (п.20 договору).

Договір підписаний сторонами у встановленому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 є власником автомобіля ВАЗ 3662Ар, 2003р.випуску, що підтверджено свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу ( т.1,а.с.34).

Між ОСОБА_3, як підприємцем та ОСОБА_4 був укладений трудовий договір від 10.08.2011р., за умовами якого останній був найманий на роботу в якості водія вантажного автомобіля КАМАЗ. Трудовий договір зареєстрований у Світловодському міськрайонному центрі зайнятості у встановленому порядку, що підтверджено відміткою на ньому (т.1, а.с.35, зворотній бік).

26 березня 2015 року на автодорозі Р-60 Кролевець - Конотоп - Ромни - Пирятин сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки, державний номерний знак НОМЕР_2, з напівпричепом, державний номерний знак НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_4, та автомобіля марки ГАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1, що належить Сільськогосподарському виробничому кооперативу Токарі під керуванням ОСОБА_2 ., що підтверджено довідкою про ДТП № 60491812 (т.1,а.с.19).

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди застрахованому транспортному засобу, державний номерний знак НОМЕР_2 було завдано механічних ушкоджень, відповідно до чого Страхувальник зазнав матеріального збитку.

Згідно до Звіту №0505 від 05.06.2015 року про незалежну оцінку майна вартість відновлювального ремонту транспортного засобу, державний номерний знак НОМЕР_2 склала: 461 005 (чотириста шістдесят одна тисяча п'ять) гри. 69 коп. , що становило 355% страхової суми згідно Договору та за умовами Правил страхування визначається повною конструктивною загибеллю транспортного засобу (т.1, а.с.38).

Відповідно до п. 22.15 Договору в разі повної конструктивної загибелі транспортного засобу та/чи додаткового обладнання страховик має право провести виплату страхового відшкодування, зокрема, у розмірі страхової суми або дійсною вартості транспортного засобу (якщо вартість є меншою страхову суму), з вирахуванням встановленої франшизи та залишкової вартості транспортного засобу.

При цьому транспортний засіб залишається у страхувальника.

Позивач виплатив Страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 42 000 (сорок дві тисячі) грн. 00 коп. на підставі страхового акту №КАСКО/036/011/15/1235 від 14.12.2015року. Це підтверджується платіжним дорученням №1937 від 14.12.2015 року (т.1, а.с.52, зворотній бік).

Як зазначає позивач, розрахунок суми страхового відшкодування здійснювався наступним чином:

130 000,00 - 75 000,00-13 000,00 = 42 000,00 грн., де

130 000,00 - страхова сума згідно Договору;

75 000,00 - вартість залишків транспортного засобу, визначена шляхом використання системи онлайн - аукціону ТОВ УПП Автоонлайн- Україна;

13 000,00 - франшиза згідно договору.

Загальний розмір фактично понесених витрат Позивача склав 42 000 (сорок дві тисячі) грн. 00 коп.

Відповідно до Висновку судової автотехнічної експертизи №14 від 22.07.2015 року та Висновку експерта №98 від 07.07.2015 року вказана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_2, який керував транспортним засобом ГАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1 (т.1., а.с.21, 26).

23.11.2016р. Постановою про закриття кримінального провадження №12015200100000351від 26.03.2015 р.кримінальне провадження закрите в зв'язку з відсутністю у діях водія ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. (т.1, а.с.70-81).

Відповідачеві було направлено претензією про відшкодування збитків в порядку регресу від 19.06.2017р. вих. № РУ/1235/15/1, яка була залишена без відповіді (т.1,а.с.33).

Суд апеляційної інстанції розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, вважає, що підстав для її задоволення не має, враховуючи наступне.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо правомірності стягнення виплаченого страхового відшкодування.

Відносини у сфері обов язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК України, законами України Про страхування , Про обов язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Відповідно до ст. 22, 1166 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті її цивільного права, має право на їх відшкодування. Шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, і звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Договір укладений між позивачем та страхувальником за своєю правовою природою є договором страхування.

Правовідносини щодо страхування регулюються нормами Цивільного кодексу України, зокрема, главою 67 ЦК України.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до положень ст. 993 ЦК України, статті 27 Закону України Про страхування страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, може вимагати від страховика, що застрахував цивільно-правову відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди (власника транспортного засобу), відшкодування здійснених витрат.

За загальним правилом, передбаченим статтею 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

За змістом п.2.1 статті 2 Закону України Про обов язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Спеціальні норми Закону України Про обов язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів обмежують розмір відшкодування страховиком шкоди (збитків), завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (п.22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); шкодою, заподіяною майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду (п.32.4 ст.32); шкодою, пов язаною із втратою товарної вартості транспортного засобу (п.32.7 ст.32); сумою франшизи, розрахованою за правилами п.12.1 ст.12.

Положеннями п.22.1 статті 22 названого Закону передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров ю, майну третьої особи.

Отже, обов язок з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України Про обов язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

У відповідності до вимог ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа, відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Судом встановлено, що страховик (позивач) виконав своє грошове зобов'язання та сплатив страхове відшкодування в розмірі: 42 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1937 від 14.12.2015 року.

Апелянт не погоджується із висновком суду щодо односторонньої вини водія автомобіля марки ГАЗ, держномер НОМЕР_1, посилаючись на ст. 1191 ЦК України.

Згідно ст.1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншої особою, має право зворотньої вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ч.1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, під час досудового розслідування проводилися наступні експертизи: транспортно-трасологічної експертиза №46 від 20.05.2015 p., судово-автотехнічна експертна №98 від 07.07.2015p., судово-автотехнічна експертиза №14 від 22.07.2015 p., комплексна комісійна судової транспортно-трасологічна та автотехнічна експертиза № 9415/10866 від 27.11.2015 p., проведена експертами Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл.професора М.С.Бокаріуса, а також комплексна судово-автотехнічна та транспортно-трасологічна експертиза №5726/5727/16-52 від 28.04.2016 р., проведена експертами Київського Науково-дослідного інституту судових експертиз (т.1, 21-31 а.с.89-99, 154-161).

Так, з висновку автотехнічної експертизи № 98 від 07.07.2015р., проведеної експертами НДЕКЦ при УМВС України в Сумській області, вбачається, що в даній дорожній ситуації в діях водія автомобіля DAF не вбачається невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України і його дії не знаходяться в причинному зв язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди. В даній дорожній ситуації водій автомобіля ГАЗ повинен був діяти відповідно до вимог п.10.1, 11.3 Правил дорожнього руху України. В діях водія автомобіля ГАЗ вбачається невідповідність вимогам п.10.1, 11.3 ПДР України, які знаходяться в причинному зв язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди.

З висновку комплексної комісійної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 9415/10866 від 27.11.2015 p., проведеної експертами Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. професора М.С. Бокаріуса вбачається, що в даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля ГАЗ-3307 ОСОБА_2 повинен був діяти у відповідності з вимогами п.п.10.1, 10.2 Правил дорожнього руху України. В даній дорожньо-транспортній ситуації технічна можливість уникнути зіткнення для водія автомобіля ГАЗ -3307 визначалася шляхом виконання ним вимог п.п.10.1, 10.2 Правил дорожнього руху України, для чого в нього не було перешкод технічного характеру. В даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля ГАЗ-3307 ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.п.10, 10.2 ПДР України і знаходились, з технічної точки зору, в причинному зв язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Аналогічні висновки відносно водія автомобіля ГАЗ-3307 ОСОБА_2 містяться і у висновку експертів за результатами проведення судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи від 28.04.2016р. № 5726/5727/16-52.

В ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №120152000100000351 було встановлено, що в діях водія ОСОБА_4 відсутні порушення ПДУ України.

Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необгрунтованість доводів апелянта щодо наявності рівноцінної вини в ДТП водія ОСОБА_4, а відтак і вимог в частині задоволення позовних вимог частково.

На думку апелянта, суд першої інстанції не надав оцінку кожному доказу та не мотивував відхилення висновків експертиз, зроблених відносно водія автомобіля DAF 95 ХF 430 ОСОБА_1

В Рішенні Європейського Суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року ( остаточне 10/05/2011) суд зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції ( 995-004) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновок суду першої інстанції, а рішення господарського суду Полтавської області від 13.07.2018р. у справі № 917/336/18 є таким, що ухвалено з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому повинно бути залишено без змін.

Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись статями 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу Токарі с.Токарі, Лохвицького району, Полтавської області на рішення господарського суду Полтавської області від 13.07.2018р. у справі №917/336/18 залишити без задоволення, рішення господарського суду Полтавської області від 13.07.2018р. у справі №917/336/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через Східний апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 31.10.2018 року

Головуючий суддя О.О. Радіонова

Суддя І.В. Зубченко

Суддя Л.Ф. Чернота