Рішення

від 15.06.2007 по справі 2/44

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/44

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

15.06.07 р.                                                                               Справа № 2/44                               

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Трубачової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтер – Інвест” м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕХНОПРОМСНАБ - КО” м. Донецьк

третя особа 1: Закрите акціонерне товариство „Макіївкокс”, м. Макіївка

третя особа 2: Відкрите акціонерне товариство Центральна збагачувальна фабрика „Калінінська”, м. Горлівка

третя особа 3: Акціонерне товариство закритого типу „Харківський коксовий завод”, м. Харків

третя особа 4: Відкрите акціонерне товариство „Алчевськкокс”, м. Алчевськ

про: стягнення заборгованості в сумі 104517,68 грн.

За участю

представників сторін:

від позивача: Овчаренко Т.М. – за довір.

від відповідача: Степура Д.А. – за довір.

                         Луньов А.С. – за довір.

від тетьої особи 1: не з'явився

від тетьої особи 2: не з'явився

від тетьої особи 3: не з'явився

від тетьої особи 4: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

У судовому засіданні з 14.06.07р. до 15.06.07р.

оголошувалась перерва

           Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Інтер – Інвест” м. Донецьк звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕХНОПРОМСНАБ - КО” м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 104517,68 грн., а саме 74202,50 грн. – сума основного боргу, 5416,79 грн. – сума інфляції, 3735,14 грн. – 3% річних, 21163,25 грн. – сума пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем частково не сплачена сума поставленої продукції за договором № 246 від 22.12.2005 р. в розмірі 74202,50 грн. Факт поставки на користь відповідача підтверджується актами приймання-передачи вугільної продукції, які складються на основі товаросупровідних документів та документів про якість виробника. Відповідачем частково не була сплачена продукція на суму 74202,50 грн., у зв'язку з чим, позивач просить стягнути, також, пеню, інфляційну складову, 3% річних за період прострочки з 10.01.06р. до 31.01.07р.

Заявою від 29.03.07р. № 39 позивач зменшив розмір позовних вимог, в частині заявленої пені – 18415,75 грн., та 3% річних – 3664,49 грн. та період нарахування – з 08.02.06р. до 13.01.07р. У зв'язку з чим, просить стягнути загальну суму заборгованості – 101669,53 грн.  

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що момент виникнення зобов'язання з оплати за договором ще не настав, оскільки позивачем не надані усі документи вказані в п. 5.2 договору, а саме не надані листи про власність та посвідчення якості, в зв'язку з чим вимоги позивача є безпідставними.

Ухвалою суду від 25.04.07р. були залучені до участі у справі треті особи без самостійних вимог на предмет спору, а саме: Закрите акціонерне товариство „Макіївкокс”, Відкрите акціонерне товариство Центральна збагачувальна фабрика „Калінінська”, Акціонерне товариство закритого типу „Харківський коксовий завод”, Відкрите акціонерне товариство „Алчевськкокс”, м. Алчевськ.

Процесуальний строк вирішення справи продовжувався за клопотанням сторін до 15.05.07р., а також, Ухвалою Заступника голови господарського суду Донецької області від 14.05.07р. на один місяць, тобто, до 15.06.07р.  

Представником третьої особи Відкритого акціонерного товариства “Центральна збагачувальна фабрика “Калінінська” надано письмове пояснення від 29.05.2007р. № 02-41/21436, де вказує, що доказів передавання позивачу та відповідачу посвідчень якості, квитанцій на отримання вантажу на підприємстві не має. Данні документи передавалися Асоціації “ФПТП “ДРФЦ”, яка здійснює послуги по збагаченню вугілля за договором.  Крім того, третьою особою було надані витребувані судом документи.

Третьою особою Закритим акціонерним товариством “Макіївкокс” надані письмові пояснення по справі від 07.06.2007р. № 02-41/23085, де вказано, що у судовому засіданні що відбулося 29.05.2007р. ВАТ “ЦЗФ Калінінська” надало в суд всі документи, та пояснило, що посвідчення якості та листи про власність товару по спірній поставці безпосередньо передавало Позивачу.

Акціонерне товариство закритого типу „Харківський коксовий завод”, м. Харків, що було залучено у якості третьої особи у судове засідання не з'явилось, витребувані документи та письмові пояснення не надало.

Третьою особою Відкрите акціонерне товариство “Алчевськкокс” вимоги ухвалу суду виконанні витребувані документи надані. Крім того, надано заяву від 13.06.2007р. № 02-41/23904, відповідно до якої третя особа просить розглянути справу без участі її представника.     

Позивач у письмових поясненнях від 26.03.2007р. № 02-41/12246 вказує на те, що дата передачі документів відповідно до п. 5.2. договору є встановленою і відповідає даті, що є на актах прийому-передачі продукції.  

Позивачем надані письмові пояснення від 28.03.2007р. № 02-41/12841, де позивач вказує, що твердження відповідача, про те, що йому не передавалися документи вказані у п. 5.2. договору № 246 не відповідає дійсності, актами прийому-передачі, що складалися на підставі п. 5.5. договору, передавалися посвідчення якості на кожну партію продукції та підтверджувалося право власності на продукцію. Про це прямо вказано в актах прийому-передачі.

Позивачем у поясненні від 29.03.2007р. № 02-41/13208, зазначається, що посилання позивача на неотримання посвідчень якості та листів не відповідає дійсності, оскільки без посвідчення якості неможливо було здійснити відвантаження концентрату залізничним транспортом на користь покупців.

14.06.07р. позивачем було заявлено клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог Асоціацію “Фінансових, промислових та торгівельних підприємств “Донбаський Розрахунково-Фінансовий Центр”.

Також, позивачем 15.06.07р. було заявлено клопотання про вжиття запобіжних заходів шляхом накладення арешту на майно відповідача.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

22.12.2005 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Інтер – Інвест” м. Донецьк (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ТЕХНОПРОМСНАБ - КО” м. Донецьк (Покупець) укладений договір № 246.

Згідно п. 1. договору Постачальник зобов'язався поставити, а Покупець прийняти вугільну продукцію на умовах, викладених в договорі, відповідно наданих специфікацій. Якість, кількість товару визначається у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Ціна товару зазначена у специфікаціях, відповідно до п. 2 договору.

Умови поставки визначаються також специфікаціями.

Відповідно до п. 3 зазначеного договору, товар поставляється залізничним транспортом. Дата поставки вважається дата календарного штемпелю станції відправника, зазначена у залізничній накладній (квитанції), або дата іншого товаротранспортного документу, або іншим.

Відповідно до п. 4 договору оплата за отриманий товар здійснюється в період 10 банківських днів з моменту надання документів зазначених у п. 5.2 договору.

Згідно п. 5.1 договору постачальник зобов'язаний повідомляти покупця за 3-5 днів до відвантаження товару.

Пункт 5.2 договору встановлює, що постачальник зобов'язаний повідомити покупця про здійснені відвантаження товару в розумно необхідні строки, а також в період 5 днів з моменту відвантаження надати покупцю (його представнику) оригінали наступних документів: рахунок-фактуру на товар, податкову накладну, посвідчення якості, лист про власність, квитанцію про отримання вантажу. Оригінали вищезазначених документів передаються покупцю або зазначеному ним представнику „з рук в руки”.

Умовами пунктів 5.3-5.6 вказаного договору передбачено складання сторонами актів приймання-передачи продукції на підставі даних, які внесені до товаросупровідних документів або їх копіях, а також, обов'язок сторін здійснювати щомісячну звірку взаєморозрахунків.  

Згідно п. 5.3 договору, товар вважається поставленим постачальником та прийнятим покупцем: за кількістю – відповідно даних, зазначених в товаротранспортних (складських) документах; за якістю – відповідно посвідчення якості виробника (п. 5.3 договору).

З аналізу предмету та змісту вищевказаних зобов'язань за договором № 246 від 22.12.05р. слідує, що між сторонами був укладений договір поставки, у зв'язку з чим, законодавство, що регулює зазначені правовідносини є загальні положення про поставку передбачені статтями 712 Цивільного кодексу України та статтями 264-271 Господарського кодексу України.  

Укладений Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Специфікаціями до договору визначались та узгоджувались сторонами конкретні якісні та кількісні характеристики, асортимент поставляємого вугілля позивачу, об'єми поставок, строки поставок та інші дані.

На виконання умов вказаного договору сторонами складені та підписані специфікації № 1 від 22.12.05р., № 2 від 30.12.05р., № 3 від 28.02.06р., № 4 від 01.06.06р.

Фактичне виконання сторонами взаємних зобов'язань за договором у відповідності до узгоджених специфікацій підтверджується наступним.

Зокрема, відповідно до акту приймання-передачі від 28.12.05р. прийнято вугільний концентрат марки „Ж” в кількості 327 т. на суму 147150 грн. з ПДВ.; 28.12.2005 р. позивачем був виписаний рахунок № 251 на суму 147150 грн. з ПДВ та податкова накладна № 12 від 28.12.2005 р. на суму 147150 грн. з ПДВ. Оплата по зазначеній поставці була здійснена повністю шляхом перерахування грошових коштів, а саме: 13.01.06 р. – 100000 грн., 30000 грн. - 04.04.2006 р., 17150 грн. - 07.04.2006 р., що підтверджується банківськими виписками;

Відповідно до акту приймання-передачі 31.12.2005р. відповідачем прийнято вугільний концентрат марки „Ж” в кількості 390 т. на суму 175500 грн. з ПДВ.; 31.12.2005 р. позивачем був виписаний рахунок № 260 на суму 175500 грн. з ПДВ та податкова накладна № 21 від 31.12.2005 р. на суму 175500 грн. з ПДВ. Оплата по зазначеній поставці була проведена у повному обсязі, а саме: частково грошовими коштами у сумі 12850 грн., що підтверджується банківською випискою за 07.04.2006 р., та актом вексельного платежу № 8 на суму 162650 грн.

Відповідно до акту приймання-передачі від 31.01.2006 р. відповідачем прийнято вугільний концентрат марки „Ж” в кількості 150,1 т. на суму 47295 грн. з ПДВ., 31.01.2006 р. позивачем був виписаний рахунок № 12 на суму 47295 грн. з ПДВ та податкова накладна № 12 від 31.12.2005 р. на суму 47295 грн. з ПДВ. Оплата по зазначеній поставці була проведена актом вексельного платежу № 8 від 26.04.2006 р. на суму 47295 грн.

Відповідно до актів приймання-передачі від 31.03.2006 р. відповідачем  прийнято вугільний концентрат марки „Ж” в кількості 135,70 т. на суму 61065 грн. з ПДВ. та в кількості 83,1 т. на суму 37395 грн. з ПДВ; 31.03.2006 р. позивачем були виписані рахунки № 63 на суму 61065 грн. з ПДВ та № 65 на суму 37395 грн. та податкові накладні № 20 від 31.03.2006 р. на суму 61065 грн. з ПДВ та № 22 на суму 37395 грн. з ПДВ. Оплата по зазначеній поставці була проведена  актами вексельного платежу № 8 від 26.04.2006 р. на суму 63182,5 грн. та № 15 від 12.07.2006 р. на суму 35277,50 грн.

Відповідно до акту приймання-передачі від 20.06.2006 р. відповідачем  прийнято вугільний концентрат марки „Ж” в кількості 698,7 т. на суму 314415 грн. з ПДВ; 20.06.2006 р. позивачем були виписані рахунки № 90 на суму 314415 грн. з ПДВ та податкова накладна № 4 від 20.06.2006 р. на суму 314415 грн. з ПДВ. Оплата по зазначеній поставці була проведена частково на суму 240212,50 грн. актом вексельного платежу № 15 від 12.07.2006 р. Доказів сплати грошовими коштами або погашення іншими платіжними засобами решти суми боргу - 74202,50 грн. за вказаною поставкою, сторонами не надано.

           Тобто, загальна сума всіх поставок вугільного концентрату склала 782820 грн., оплачено було на суму 708617,50 грн., у зв'язку з чим, заборгованість складає 74202,50 грн.

Відповідач заперечуючи проти суми боргу, посилаючись на пункти 4.1., 4.2, 5.2 договору, мотивує тим, що позивачем порушені зобов'язання з порядку розрахунків, зокрема, обов'язок покупця остаточно розрахуватися на протязі 10 банківських днів залежить від дати та факту отримання від постачальника оригіналів наступних документів: рахунка-фактури, податкової накладної, посвідчення якості, залізничної квитанції, листа про власність.

 Зазначені доводи відповідача стосовно того, що строк сплати зобов'язання по договору № 246 від 22.12.2005 р., а саме по останній поставці не настав, судом не приймаються з огляду на наступне.

З тексту специфікацій до договору вбачається, що позивач зобов'язався поставити відповідачу 2030 вугільного концентрату, але відповідно до актів приймання-передачі продукції, було відвантажено на адресу покупця 1739,6 тонн, вартість яких відповідач сплачував частинами на протязі січня 2006р. – липня 2006р., не вимагаючи при цьому від позивача документального підтвердження фактів передачі передбачених в пункті 5.2. договору документів.

Тобто, відповідачем було частково сплачено суму за поставлений вугільний концентрат по акту приймання-передачі продукції від 20.06.06р. по специфікації № 4 від 01.06.2006 р., а саме, в розмірі 240212,50 грн. На момент сплати цієї суми відповідач не заперечував проти того, що позивачем порушувалися вимоги п. 5.2 договору, та не надавалися йому рахунки-фактури на товар, податкові накладні, посвідчення якості, листи про власність, квитанції про отримання вантажу. Зокрема, будь-яких доказів передачі зазначених документів, що стали підставою для відповідача для погашення ним частини боргу за цією поставкою на суму 240212,50 грн., відповідачем в обґрунтування своєї позиції, суду не надано.   

          Разом з цим, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про намагання сторін припинити зобов'язання частково або в повному обсязі та проведення саме остаточного розрахунку.

          Статтею 662 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний із одночасно із товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосується товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

          Згідно ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

          В силу пункту 2 цієї статті, якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

          Як видно із матеріалів справи, відповідачем не визначався строк для передачі документів, що стосуються товару, та окремо не витребувались документи, передбачені в пункті 5.2 договору, та на протязі виконання договірних відносин не заявлялись позивачу будь-які претензії щодо не передання зазначених документів. Доказів на доведення зазначених обставин відповідачем не надано.

          За змістом пункту 5.2. договору передбачений обов'язок постачальника надати покупцю рахунок-фактуру, податкову накладну, посвідчення якості, залізничну квитанцію, лист про власність, у встановленому договором порядку, а саме, шляхом передачі із рук в руки покупцю або вказаному ним представнику. Будь-якого іншого порядку передачі документів договором не встановлено, у зв'язку з чим, суд вважає безпідставним вимогу відповідача щодо надання будь-яких інших доказів передачі документів, ніж тим способом, який узгоджений сторонами за договором.

За вимогами п. 5.3-5.6 договору, за результатами даних товаросупровідних, товаротранспортних документів, посвідчень якості виробника, на підставі документів про  приймання товару кінцевим вантажоодержувачем від покупця, сторонами складаються акти приймання-передачі продукції, які є наявними в матеріалах справи, а фактичне підписання їх обома сторонами підтверджує передачу та обмін переліку документів, що встановлені п. 5.2 договору. В протилежному випадку, без підтверджуючих документів кількість, якість та власність поставленого товару, такі б акти не були підписані з боку обох сторін.

Самі акти приймання-передачі містять посилання на власника вугільного концентрату (вантажоотримувача) та на посвідчення якості з певними номерами та датами. Отже, суд вважає, що без звіряння, дослідження та фактичного отримання відповідачем даних по поставленому позивачем концентрату із первинними бухгалтерськими та товаросупровідними документами, у сторін не було ніяких підстав для підписання таких актів.

Крім того, в разі невиконання з боку позивача обов'язку з передачі відповідачеві документів, перелічених у п.5.2 договору, відповідач не мав би можливості у подальшому розпорядитися отриманим на його користь вугільним концентратом. Проте, судом не встановлено фактів відмови відповідача від договору купівлі-продажу та повернення товару продавцю, право на яке та підстави реалізації такого права у даному випадку встановлені законом, зокрема, п. 3 ст. 666 ЦК України.  

Зокрема, фактичні обставини подальшого розпорядження та продажу відповідачем отриманого від позивача вугільного концентрату за договором № 246 від 22.12.05р. досліджені у повній мірі судом шляхом залучення третіх осіб без самостійних вимог з метою перевірки отримання кінцевими покупцями концентрату документів, перелічених у пункті 5.2 договору, що були передані позивачем на адресу відповідача.

Третя особа, Відкрите акціонерне товариство Центральна збагачувальна фабрика „Калінінська”, є вантажовідправником вугільного концентрату та був виконавцем послуг по збагаченню та переробки вугілля на підставі договору № 48-02кл від 13.03.02р., що був укладений позивачем із Асоціацію “Фінансових, промислових та торгівельних підприємств “Донбаський Розрахунково-Фінансовий Центр”.

Із наданих позивачем копій зазначеного договору, додаткових угод до нього, підписаних актів виконаних робіт, рахунків на переробку вугілля, листів про власність, а також письмових пояснень позивача та третьої особи 2, судом встановлено, що вугілля, яке збагачувалось за вказаним договором, було поставлено відповідачеві з ЦЗФ “Калінінська”. У зв'язку з чим, листи про власність, посвідчення якості, а також, залізничні квитанції складались та видавались безпосередньо даною особою. Відвантаження вугільного концентрату, що належало позивачу, на користь відповідача, та кінцевих покупців здійснювалось також ЦЗФ “Калінінська”, яка підтверджує зазначені обставини.    

Позивачем, разом із письмовими поясненнями від 26.03.07р., були надані копії рахунків, податкових накладних, листів про власність, посвідчень якості, залізничних квитанцій про приймання вантажу, що передавались відповідачеві під час підписання актів приймання-передачі вугільного концентрату.  

Отримання зазначених документів третіми особами – кінцевими вантажоотримувачами підтверджується їх письмовими поясненнями та наданими копіями документів, що отримувались від відповідача. При цьому, третіми особами були надані документи, зокрема, листи про власність ТОВ “Інтер-інвест” на вугільний концентрат, що поставлявся відповідачем на користь третіх осіб. Із змісту цих документів видно, що власником вугільного концентрату позивач вказує відповідача, який у наступному відвантажує товар на користь третіх осіб. Отже, такі фактичні обставини свідчать про те, що відповідач отримував від позивача всі документи, що перелічені у пункті 5.2 договору. У протилежному випадку, відповідач не мав би змоги надати документи позивача про зміну власника вугільного концентрату, що відвантажувався у зазначених вагонах, на користь третіх осіб. Інакше, без отримання від позивача та передачі відповідачем таких документів, треті особи не мали їх у наявності.  

Крім того,  зазначені обставини підтверджується й наданими ЦЗФ “Калінінська” та іншими третіми особами до матеріалів справи, листів про власність з посиланням на посвідчення власності, марку, дату відвантаження, номери вагонів та накладних, які адресовані позивачу та покупцями вугільного концентрату (третім особам). Разом з цим, у між позивачем та покупцями вугільного концентрату (третіми особами) договірних відносин не існує. У зв'язку з чим, такі формулювання у листах про власність ЦЗФ “Калінінська” зазначатись на підставі вказівок відповідача.  

Враховуючи вимоги ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.  

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до абзацу другого цієї ж статті Цивільного кодексу України, передбачено, - зобов'язання строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З урахуванням вимог цивільного законодавства та умов договору, а саме, пунктів 4.1, 5.2, обов'язок відповідача сплатити за отриманий вугільний концентрат має бути виконаний у 10 денний термін з моменту надання позивачем документів. Отже, крім терміну, договір містить вказівку на подію – передання документів.

Як встановлено судом, передача відповідачу документів у повному обсязі та фактично відбулась, про що свідчать первинні та інші товаросупровідні документи, наявні в матеріалах справи, що надані позивачем та третіми особами, а також, їх письмові пояснення суду.   

Таким чином, суд оцінюючи докази по справі, надані сторонами та учасниками судового процесу у сукупності, відповідно із ст. 43 ГПК України, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, вважає, що відповідачем до теперішнього часу безпідставно не виконуються зобов'язання з оплати поставленого товару, оскільки обставини, з якими відповідач пов'язує набуття строку сплати, встановлені судом. У зв'язку з чим, вимоги позивача підлягають задоволенню повністю на суму основного боргу 74202,50 грн.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних та пені, суд виходить з наступного.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно п. 7.2 договору прострочка виконання зобов'язання по договору тягне за собою право добросовісної сторони стягнення пені з винної сторони в розмірі 2 облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочки від загальної суми заборгованості (вартості не поставленої або недопоставленої партії вугілля) за кожен день прострочки.

Позивача нараховує пеню за весь період існування заборгованості з 08.02.06р. до 13.01.07р. на суми боргу, що існували на протязі зазначеного періоду та просить стягнути 18415,75 грн. пені, 3% річних в сумі 3664,49 грн..

Як вказувалось, за умовами договору строк виконання обов'язку по здійсненню оплати за поставлений товар пов'язаний із перебігом 10 банківських днів з моменту  надання документів. Тобто, виникнення обов'язку з виконання грошового зобов'язання відповідачем  та визначення фактичного порушення такого зобов'язання відповідачем, пов'язаний також з настанням цієї події – передачею документів за переліком п. 5.2 договору.

Основний борг по всім поставкам, крім частково останньої, за весь період договірних відносин, відповідачем погашений. Датою надання документів, передбачених у пункті 5.2. договору, позивач вважає дати підписання актів приймання-передачи продукції. Проте, позивач не зазначає, коли саме до підписання актів такі документи передавались. У зв'язку з чим, правильність нарахування штрафних санкцій за цей період не доведена позивачем.

У зв'язку з чим, вимоги позивача щодо стягнення пені у розмірі 12022,14 грн. та 3% річних у сумі 2535,99 грн., нараховані з 08.02.06р. до 12.07.06р. не підлягають задоволенню.

Разом з цим, вимоги позивача про стягнення пені в сумі 6393,61 грн. та 3% в сумі 1128,50 грн. за період з 13.07.06р. до 13.01.07р. підлягають задоволенню, оскільки зазначені штрафні санкції нараховані позивачем на залишок основного боргу станом на 13.07.06р. і судом встановлені за цією поставкою факти передачі документів відповідачу.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді стягнення нарахованого індексу інфляції на суму боргу в розмірі 5416,79 грн. за період з вересня 2006р. до грудня 2006р. включно підлягають задоволенню повністю, оскільки нараховані на залишок суми основного боргу.

Щодо вимог позивача про забезпечення позову, на період розгляду справи, на суму позову накласти арешт на розрахункові рахунки та майно боржника, суд відмовляє у зв'язку з недоведеністю позивачем під час подачи позовної заяви, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення. Інших підстав для застосування заходів забезпечення позову, закон не передбачає.

У задоволенні клопотання позивача від 14.06.07р. № 85 про вжиття запобіжних заходів на підставі ст.ст. 43-1, 43-2, 43-3 ГПК України, шляхом накладання арешту на майно відповідача, суд відмовляє, оскільки застосування таких заходів можливо лише до подання позову, а ні під час закінчення вирішення спору.

Клопотання позивача від 14.06.07р. № 84 про залучення у справу третьої особи без самостійних вимог Асоціацію “Фінансових, промислових та торгівельних підприємств “Донбаський Розрахунково-Фінансовий Центр” не підлягає задоволенню, оскільки судом встановлено, що фактичним виконавцем послуг по збагаченню та переробки вугілля на підставі договору № 48-02кл від 13.03.02р. є Центральна збагачувальна фабрика „Калінінська”, яка виступає також, й вантажовідправником вугільного концентрату. Зазначена особа була залучена до участі у справі в якості третьої особи.  

У судовому засіданні за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України ст. ст. 22, 33, 43, 49, 59, 75, 82-85 Господарським процесуальним кодексом України суд,  

ВИРІШИВ:

           Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтер – Інвест” м. Донецьк до  Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕХНОПРОМСНАБ - КО” м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 104517,68 грн., а саме 74202,50 грн. – сума основного боргу, 5416,79 грн. – сума інфляції, 3735,14 грн. – 3% річних, 21163,25 грн. – сума пені – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕХНОПРОМСНАБ - КО” м. Донецьк (83014, м. Донецьк, вул. Лівобережна, 62, р/р № 2600801516946 у філії ВАТ „УкрЕксімБанку” м. Донецька, МФО 334817, код ЄДРПОУ 33554303) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтер – Інвест” м. Донецьк (83055, м. Донецьк, вул. 50 – р. СРСР, 134, р/р № 260070260 у ТОВ „УнікомБанк”, МФО 335902, код ЄДРПОУ 31709557) заборгованість у сумі 87141,40 грн., а саме 74202,50 грн. – сума основного боргу, 5416,79 грн. – сума інфляції, 1128,50 грн. – 3% річних, 6393,61 грн. – сума пені.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕХНОПРОМСНАБ - КО” м. Донецьк (83014, м. Донецьк, вул. Лівобережна, 62, р/р № 2600801516946 у філії ВАТ „УкрЕксімБанку” м. Донецька, МФО 334817, код ЄДРПОУ 33554303) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтер – Інвест” м. Донецьк (83055, м. Донецьк, вул. 50 – р. СРСР, 134, р/р № 260070260 у ТОВ „УнікомБанк”, МФО 335902, код ЄДРПОУ 31709557) витрати по сплаті держмита у сумі 871,41 грн. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 101,12 грн.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дні набрання рішенням законної сили.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду підписане 20.06.07р.

Суддя