Ухвала

від 07.12.2021 по справі 2/44-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

У Х В А Л А

07 грудня 2021 року м. Херсон Справа № 2/44-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. , розглянувши скаргу Приватного акціонерного товариства "Херсонський нафтопереробний завод" на дії Управління забезпечення примусового виконання рішень Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у справі

за позовом: Компанія "ІНБУД" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, м. Одеса

до: Закритого акціонерного товариства "Херсонський нафтопереробний завод", м.Херсон

про стягнення 6073655 грн. 79 коп.

за участю учасників судового процесу:

від стягувача - не прибув;

від боржника - Фінкевич В.Г., адвокат, ордер серія РН-731 №49 від 11.11.2021;

від Управління забезпечення примусового виконання рішень Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - Білий О.П., представник, довіреність № 03-05/10370 від 24.12.2020.

в с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 08.07.2010 р. позовні вимоги Компанії "ІНБУД" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю задоволено частково, а саме в частині стягнення 4515729,21 основного боргу, 740579,59 інфляційних збитків, 22067,70 державного мита, 204,23 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в решті позовних вимог відмовлено.

Після набрання рішенням законної сили 28.09.2010 р. було видано відповідний наказ.

11.11.2021 до суду надійшла скарга від 11.11.2021 Приватного акціонерного товариства "Херсонський нафтопереробний завод" на дії Управління забезпечення примусового виконання рішень Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), згідно з якою скаржник просить суд:

- зобов`язати управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з всього майна Приватного акціонерного товариства Херсонський нафтопереробний завод , який накладено на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 04.10.2010р. у виконавчому провадженні №21669375;

- зобов`язати управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) направити до Територіального сервісного центру №6541 (вул. Миколаївське шосе, 5 км. м. Херсон, 73034) постанову про зняття арешту з всього майна Приватного акціонерного товариства Херсонський нафтопереробний завод , який накладено на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 04.10.2010р. у виконавчому провадженні №21669375.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 15.11.2021 постановлено призначити розгляд скарги на 01.12.2021.

Розгляд скарги розпочатий 01.12.2021 з перервою до 07.12.2021.

07.12.2021 до суду від скаржника надійшла заява про зміну предмету скарги, якою просить суд зняти арешт з всього майна Приватного акціонерного товариства "Херсонський нафтопереробний завод", який накладено на підставі постанови державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області Тюпляєвим Я.Г. про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 04.10.2010р. у виконавчому провадженні №21669375 по примусовому виконанню наказу Господарського суду Херсонської області № 2/44-10, виданого 28.09.2010.

Суд залишає без розгляду заяву скаржника про зміну предмету скарги з огляду на наступне.

Приписами ч. 2 ст. 170 ГПК України передбачено, що заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Згідно ч. 4 ст. 170 ГПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Заявник не додав до заяви докази її надсилання іншим учасникам провадження.

Крім того, Господарським процесуальним кодексом України не передбачено зміна предмету скарги.

В подальшому скаржник підтримав скаргу, яка була подана в первісному вигляді.

Скаржник мотивує свої вимоги, викладені в скарзі наступними обставинами.

Він зазначає, що у червні 2021 року скаржник звернувся до ТСЦ№6541 з питання перереєстрації транспортного засобу у зв`язку із втратою свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

В ході розгляду відповідної заяви, скаржнику стало відомо, що в базах МВС України наявний запис про арешт усіх транспортних засобів, що належать скаржнику.

Записи в бази МВС були внесені на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 04.10.2010 у виконавчому провадженні №21669375, що здійснювалось на підставі наказу господарського суду Херсонської області від 23.10.2010 №2/44-10.

У зв`язку з цим скаржник звернувся до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) з заявою про зняття вищезазначеного арешту.

Листом від 27.07.2021 №17200/12.3-18 (отриманий скаржником 04.08.2021) управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області скаржник отримав відповідь про неможливість зняття арешту у зв`язку з відсутністю підстав.

Він зазначає, що згідно інформації, викладеної у тому ж листі виконавче провадження 21669375 ще 18.10.2010 закінчено у зв`язку із направленням виконавчого документа до іншого відділу ДВС.

Скаржник стверджує, що остаточно примусове стягнення на підставі наказу господарського суду Херсонської області від 23.10.2010 №2/44-10 було завершено 05.11.2011.

Скаржник звернув увагу суду на те, що юридичну особу стягувана - ТОВ ІНБУД припинено ще 05.07.2013, тому залучити в якості учасника провадження справі та безпосереднього стягувача немає можливості.

Одночасно він наголошує на тому, що Єдиний державний реєстр обтяжень рухомого майна не містить жодного запису щодо накладення арешту на майно ПрАТ Херсонський НПЗ на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 04.10.2010 у виконавчому провадженні №21669375.

Скаржник вважає, що бездіяльність підрозділу державної виконавчої служби накладений арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 04.10.2010 у виконавчому провадженні №21669375, а також внесені до баз МВС України записи про арешт транспортних засобів порушують право власності Скаржника щодо вільного володіння, користування та розпорядження майном, яке гарантоване Конституцією України.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує нормами 41 Конституції України, ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованого Верховною Радою України 17.07.1997 року (Закон № 475/97-ВР), ст. ч. 1 ст. 321,391 ЦК України ст.50 Про виконавче провадження від 21.04.1999 року (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), ст.339 ГПК України.

Статтею 41 Конституції України закріплена гарантія непорушності права приватної власності особи.

Згідно ст.50 ЗУ Про виконавче провадження від 21.04.1999 року (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно вимог ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованого Верховною Радою України 17.07.1997 року (Закон № 475/97-ВР). визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Управління забезпечення примусового виконання рішень Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не визнає обставини, що викладені в скарзі з наступних причин.

Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі Управління) заперечує в повному обсязі проти скарги та зазначає, що воно не наділено повноваженнями здійснювати виконавчі дії та приймати будь-які дії у виконавчому провадженні, та згідно Інструкції з примусового виконання рішень будь-які справи Управлінню не підвідомчі, у зв`язку з чим, вимоги щодо зобов`язання Управління зняти арешт з майна боржника є безпідставними та необґрунтованими, у скарзі немає жодного посилання на норму права, яку порушено суб`єктом владних повноважень та відповідно до якої він зобов`язаний винести постанову про зняття арешту з майна боржника в рамках виконавчого провадження № 21669375, завершеного у зв`язку з відповідними обставинами, хоча скарга подається на бездіяльність саме державного виконавця.

Управління заперечує щодо строків подачі скарги та доводить, що 07.07.2020 року б/н до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області від ПАТ Херсонський нафтопереробний завод надійшов лист щодо зняття арешту накладеного на підставі постанови від 28.09.2010 у виконавчому провадженні № 21669375.

На вищевказаний лист відділом примусового виконання рішень надано відповідь 10.07.2020 року за вих. № 18244 та повідомлено, що відсутні підстави для прийняття відповідного рішення у ВП № 21669375 .

Враховуючи викладене, управління вважає, що боржником не дотримано відповідний строк для оскарження у встановленому ст.341 ГПК України порядку, оскільки останньому більше року відомо про відмову у знятті арешту з майна.

Вищезгадані листи долучені управлінням до матеріалів справи.

Листом від 15.07.2021, яке адресовано вже Управлінню забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області висловлено аналогічне прохання щодо зняття арешту з майна у виконавчому провадженні № 21669375, на яке направлено відповідь.

На думку управління, викладене підтверджує, що про арешт майна скаржнику (боржнику у виконавчому провадженні, його представнику) було відомо ще у 2020 році, але в скарзі про даний факт зазначено, що йому про арешт майна стало відомо у червні 2021 року та після чого він звернувся до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області.

Управління доводить, що зазначене підтверджує також і лист територіального сервісного центру № 6541 від 27 червня 2020 року № 31/21/41-46 на ім`я адвоката Володимира Фінкевича, який було долучено до листа ПАТ Херсонський нафтопереробний завод про зняття арешту з майна, який надійшов до відділу примусового виконання рішень 07.07.2020.

Щодо відмови у знятті арешту з майна боржника управління надає наступні пояснення.

Підстави для відкриття виконавчого провадження, його відновлення, зняття арешту з майна, а також проведення інших дій та винесення процесуальних документів у виконавчому провадженні, визначені Законом України Про виконавче провадження , а також Інструкцією з організації примусового виконання рішень.

Згідно даних автоматизованої системи виконавчого провадження (спецрозділ) у відділі примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Головного територіального управління юстиції у Херсонській області зареєстровано ВП № 21669375 з примусового виконання наказу № 2/44-10 від 28.09.2020 виданого Господарський судом Херсонської області, про стягнення з ЗАТ Херсонський нафтопереробний завод на користь ТОВ ІНБУД боргу в сумі 5817266,98 грн., яке 18.10.2010 закінчено на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України Про виконавче провадження (направлення ВД за належністю до іншого відділу ДВС). Наслідки завершення виконавчого провадження з зазначеної норми не містили підстав для зняття арешту з майна боржника, (в редакції Закону, чинній на момент прийняття рішення).

10.11.2010 вказаний документ надійшов повторно до відділу та зареєстровано ВП № 22516781, яке 05.10.2011 завершено на підставі п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження (стягувач перешкоджає провадженню або не здійснив авансування). Наслідки завершення виконавчого провадження з зазначеної норми не містили підстав для зняття арешту з майна боржника, (в редакції Закону, чинній на момент прийняття рішення).

В подальшому наказ № 2/44-10 від 28.09.2020 виданий Господарським судом Херсонської області, про стягнення з ЗАТ Херсонський нафтопереробний завод на користь ТОВ ІНБУД боргу в сумі 5817266,98 грн., до відділу примусового виконання рішень не надходив та на виконанні у відділі не перебуває.

Враховуючи викладене, підстав для винесення постанови про знаття арешту з майна боржника при виконанні наказу № 2/44-10 від 28.09.2020 виданого Господарський судом Херсонської області, про стягнення з ЗАТ Херсонський нафтопереробний завод на користь ТОВ ІНБУД боргу в сумі 5817266,98 грн., немає, відсутнє у боржника або не надано до відділу примусового виконання рішень підтвердження виконання рішення суду в повному обсязі, або надходження відповідної суми коштів за рішенням суду на депозитний рахунок, а також сплати виконавчого збору у розмірі 10% до державного бюджету України згідно вимог Закону України Про виконавче провадження .

Управління доводить, що сам факт завершення виконавчого провадження, на що посилається скаржник, не є безумовною обставиною для зняття арешту з майна боржника, в скарзі відсутня норма, яку порушено державним виконавцем та яка підтверджує його бездіяльність при не винесенні постанови про зняття арешту з майна боржника, у зв`язку з чим, вимоги у скарзі є необґрунтованими та безпідставними.

Згідно ст. 50 Закону України Про виконавче провадження (в редакції на час прийняття рішення про повернення виконавчого документа стягувачеві), у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Враховуючи викладене, управління вважає, що завершення виконавчого провадження № 21669375 з вказаної підстави не передбачало обов`язку державного виконавця та навіть ні права державного виконавця на зняття арешту з майна боржника, а представником скаржника, на його думку, вказано на бездіяльність державного виконавця обов`язку зняття арешту з майна боржника з надуманих підстав, які взагалі не містять обставин згідно вимог законодавства для зняття арешту з майна боржника.

Згідно ст. 59 Закону України Про виконавче провадження (діюча редакція), підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 вказаного Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1 2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України Про виконавче провадження .

5.У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Враховуючи викладене, управління вважає, що підстав для винесення постанови про зняття арешту з майна боржника за завершеним виконавчим провадженням № 21669375, а також № 22516781, наслідками завершення яких не передбачалось припинення заходів примусового виконання рішення, як на час повернення виконавчого документа стягувачеві, так і на час надання відповіді на заяву щодо зняття арешту з майна, у Відділу примусового виконання рішень немає, а Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області не наділено взагалі такими повноваженнями, не здійснювало і не здійснює примусове виконання рішень судів та інших органів у порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження". Вказані виконавчі провадження знищені у зв`язку із закінченням трирічного терміну їх зберігання, у зв`язку з чим, неможливо надати їх до суду.

Суд, вивчивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дослідивши докази сторін, прийшов до висновку про відмову у задоволенні вимог, викладених скаржником у скарзі, оскільки скаржник звернувся до суду зі скаргою за пропуском строків, визначених чинним законодавством та не заявив клопотання про поновлення пропущеного строку та не зазначив причин пропуску цього строку.

Суд прийшов до цього висновку, взявши до уваги доводи управління, що скаржник ще 07.07.2020 б/н звертався до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області від ПАТ Херсонський нафтопереробний завод надійшов лист щодо зняття арешту накладеного на підставі постанови від 28.09.2010 у виконавчому провадженні № 21669375.

На вищевказаний лист відділом примусового виконання рішень надано відповідь 10.07.2020 за вих. № 18244 та повідомлено, що відсутні підстави для прийняття відповідного рішення у ВП № 21669375 .

Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України , сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ст. 341 Господарського процесуального кодексу України, скаргу може бути подано до суду:

а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права;

б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Відповідно до п.5 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Таким чином, у відповідності до вищенаведених норм законодавства, скаржник набув право на звернення зі скаргою на дії державної виконавчої служби набув ще в липні 2020 року, однак своєчасно до суду не звернувся.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 234, 339, 341-345 Господарського процесуального кодексу України, суд

п о с т а н о в и в:

1.Відмовити у задоволенні скарги на бездіяльність державного виконавця, поданої Приватним акціонерним товариством "Херсонський нафтопереробний завод" 11.11.2021 в межах справи № 2/44-10.

2.Копію ухвали надіслати сторонам по справі та Управлінню забезпечення примусового виконання рішень Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена відповідно до ст.ст. 255, 256 ГПК України.

Суддя Л.М. Немченко