Рішення

від 26.10.2018 по справі 225/7016/16-ц

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №2/225/425/2018

Справа № 225/7016/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2018 року м.Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мигалевича В.В.

за участю

секретаря Голубової О.О.,

представника позивача ОСОБА_1,

третя особа ОСОБА_2

розглянувши в приміщенні Дзержинського міського суду Донецької області цивільну справу за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, в особі його відокремленого підрозділу - Торецьке міське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області ( 85200, м.Торецьк, вул. Маяковського,34) до ОСОБА_3 (85206, м.Торецьк, вул. Терешкової 1/70), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 (85200, м.Торецьк, вул. Героїв Праці,17) про стягнення капіталізованих платежів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у місті Дзержинську Донецької області (далі - відділення фонду) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення капіталізованих платежів у сумі 22 654 грн. 97 коп.

Ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області від 13.04.2018 року було замінено первинного позивача ОСОБА_4 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у місті Дзержинську Донецької області у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у місті Дзержинську Донецької області до ОСОБА_3 про стягнення капіталізованих платежів, на - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, в особі його відокремленого підрозділу - Торецьке міське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08.06.2010 р. № 2464-УІ (далі - Закон №2464-УІ), фізична особа - підприємець ОСОБА_3 з 25.01.2012 р. по 16.04.2015 р. був зареєстрований як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування і віднесений до 33-го класу ризику та мав страховий тариф у розмірі 37,66% від сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувань і компенсаційних виплат, у тому числу і в натуральній формі, з яких 3,6354% перераховувалися Пенсійним Фондом України до Фонду,

Як фізична особа - підприємець ОСОБА_3 мав трудові договори з найманими працівниками, зокрема з ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованим в Дзержинському міському центрі зайнятості 30.10.2012 р. № 05111200313.

Під час виконання своїх обов'язків, передбачених трудовим договором, ОСОБА_5 ушкодив здоров'я, про що складений відповідний акт Н-1 від 14.03.2014р.

Згідно висновку обласного центру МСЕК від 18.06.2014 року ОСОБА_5 було встановлено 20 % втрати ним професійної працездатності по трудовому каліцтву.

Згідно висновку обласного центру МСЕК від 23.06.2015 року ОСОБА_5О, було встановлено 30 % втрати ним професійної працездатності по трудовому каліцтву до 01.08.2018 р.

ОСОБА_4 фонду у м. Дзержинську були призначені та виплачуються потерпілому ОСОБА_5 страхові виплати по відшкодуванню шкоди у зв'язку з виробничою травмою.

Відповідно до Закону України Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців 16 квітня 2015 року внесено запис № 22580060002004073 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за його рішенням.

З 07 липня 2014 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедури державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців за заявницьким принципом від 13 травня 2014 року №1258-УІІ (далі - Закон №1258-УІІ), яким було скасовані положення статті 50-1 Цивільного кодексу України.

З дня набрання чинності Закону №1258-VIІ запроваджується заявницький принцип державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців, який не передбачає обов'язок фізичної особи підприємця письмово повідомляти кредиторів про прийняте рішення щодо припинення її підприємницької діяльності, встановлювати порядок і строк заявлений кредиторами своїх вимог, а також обов'язок щодо розгляду вимог кредиторів.

Запропонований заявницький принцип базується на тому, що фізична особа, яка припиняє свою підприємницьку діяльність, на відміну від випадку ліквідації юридичної особи, нікуди не зникає. Фізична особа - підприємець не є новим суб'єктом прав відмінним від просто фізичної особи. Це лише статус, який суб'єкт - фізична особа може набути або втратити, тому фізична особа і після припинення підприємницької діяльності має продовжувати відповідати за своїми зобов'язаннями, які виникли під час провадження підприємницької діяльності, на підставі частини 1 статті 52 ЦК України, обсяг такої відповідальності жодним чином не повинен змінюватися.

Згідно п. 5, ч. 1 ст. 11 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 23 вересня 1999 року №110- XIV (далі - Закон № 1105-ХІУ), джерелами формування коштів Фонду є капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 765, було затверджено Порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю (із відповідними змінами) (далі - Порядок №765).

Згідно пункту 1 Порядку № 765, відповідно цього Порядку здійснюється капіталізація платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута відшкодувати шкоду, заподіяну життю і здоров'ю громадян, у тому числі застрахованих у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 Порядку №765, капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність, сплати одноразової допомоги у зв'язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат передбачених законодавством.

За змістом пункту 3 Порядку № 765, капіталізація платежів розраховується за період, що визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації.

Відповідно до положень статей 1 та 4 Закону № 2464-VІ, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок. Платниками єдиного внеску є також і фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).

Положеннями статті 51 ЦК України передбачено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно - правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність, юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Частиною другою статті 1205 ЦК України передбачено, що у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або/цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Положеннями частини 3 статті 46 Закону №125 8-VII передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи- підприємця.

Таким чином, незважаючи на те, що ОСОБА_3 з 16 квітня 2015 року припинив підприємницьку діяльність і на даний час не має статусу підприємця, він повинен відповідати перед позивачем за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю.

Згідно до розрахунку потреби в капіталізації коштів фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, станом на 10.11.2016 р. Позивач здійснює страхові виплати потерпілому на виробництві ОСОБА_5. Загальна потреба в капіталізації складає 22 654,97грн.

Позивачем 11.11.2016 р. було направлено ОСОБА_3 кредиторську вимогу на суму 22 654,97 грн., яку він отримав 18.11.2016р.

До теперішнього часу, відповіді на дану кредиторську вимогу позивачем від ОСОБА_3 не отримано.

Уповноважений представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав заявлені вимоги, наполягав на їх задоволенні. Надав суду пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не прибув, про день час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заяви про розгляд справи за його відсутністю суду не надав, про причини неявки суд не інформував.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_2, залучений до участі у справі ухвалою суду від 04 вересня 2018 року, в судовому засіданні висловив думку що зазначений позов підлягає задоволенню. Пояснив, що був учасником події даного страхового випадку з ОСОБА_5, проте претензій від цього потерпілого на даний момент до нього не має.

Вислухавши пояснення представника позивача, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору та перевіривши їх доказами, наданими сторонами, визначившись із правовими нормами, які слід застосувати до спірних відносин, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_3, з 25 січня 2012 року по 16 квітня 2015 року був зареєстрований Дзержинським міським управлінням юстиції Донецької області як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа (ідент. номер СПД НОМЕР_1) (а.с. 6, 8, 9).

16 квітня 2015 року відносно ОСОБА_3 державним реєстратором внесено до Єдиного державного реєстру запис про припинення ним підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (а. с. 9).

ОСОБА_3 був з 20 березня 2012 року зареєстрований у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у місті Дзержинську Донецької області, про що свідчить його повідомлення виконавчої дирекції фонду про проведення реєстрації та встановлення страхового тарифу 37,66% від сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників (а.с.7).

24 жовтня 2012 року між суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою (далі - ФОП) ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було укладено трудовий договір на невизначений строк, і зазначений договір було зареєстровано у Дзержинському міському центрі занятості населення 30 жовтня 2012 року за № 05111200313 (а.с.10).

24 лютого 2014 року з найманим працівником ФОП ОСОБА_3 - ОСОБА_5 стався нещасний випадок на виробництві, про що свідчить складений акт форми Н-1 за № 1 від 14 березня 2014 року та затверджений ФОП ОСОБА_3. Згідно даного акту 24 лютого 2014 об 19 годині 00 хвилин під час виконання ОСОБА_5 трудових обов'язків - роботі по перевезенню пасажирів, йому було спричинено тяжкі травми голови (а.с. 11-12).

Згідно висновку обласного центру МСЕК від 18.06.2014 року ОСОБА_5 було встановлено 20 % втрати ним професійної працездатності по трудовому каліцтву до 01.07.2015 р. Згідно висновку обласного центру МСЕК від 23.06.2 015 року ОСОБА_5, було встановлено 30 % втрати ним професійної працездатності по трудовому каліцтву до 23.06.2016 р. Згідно висновку обласного центру МСЕК від 13.07.2 016 року ОСОБА_5, було встановлено 30 % втрати ним професійної працездатності по трудовому каліцтву до 01.07.2018 р. ОСОБА_4 фонду у м. Дзержинську були призначені та виплачуються потерпілому ОСОБА_5 страхові виплати по відшкодуванню шкоди у зв'язку з виробничою травмою, про що свідчать: заява потерпілого до відділення фонду від 23 червня 2014 року про призначення виплат, копія постанови від 23 червня 2014 року № 0515/7914/7914/15 Про взяття на облік потерпілого на виробництві та реєстрацію страхового випадку , копія постанови від 03 липня 2014 року № 0515/7914/7914/16 Про призначення потерпілому одноразової допомоги в разі стійкої втрати професійної працездатності , копія постанови від 03 липня 2014 року № 0515/7914/7914/17 Про призначення потерпілому щомісячної страхової виплати (а. с. 4, 13 - 16, 29 - 31).

Державний нагляд у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування, згідно статті 17 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, здійснює спеціально уповноважений Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади та інші органи, визначені законом.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві (далі - страхування від нещасного випадку) визначає Закон України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі-Закон № 1105-XIV), статтею 4 якого визначено, що Фонд соціального страхування України є органом який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом. Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням. Кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України та використовуються тільки за цільовим призначенням.

Виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, згідно положень статті 8 Закону № 1105-XIV та статті 18 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду, підзвітна правлінню Фонду, проводить свою діяльності від імені Фонду у межах та в порядку, що визначається його статутом і Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків, організовує, забезпечує виконання рішень правління Фонду та здійснює контроль за дотриманням страхувальниками та страховиками законів України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших нормативно-правових актів, виданих відповідно до них.

Згідно статті 11 Закону № 1105-XIV джерелами формування коштів Фонду серед інших є страхові внески страхувальників та застрахованих осіб; капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 765 було затверджено Порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю (із відповідними змінами).

Згідно пункту 1 цього Порядку відповідно до цього Порядку здійснюється капіталізація платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута відшкодувати шкоду, заподіяну життю і здоров'ю громадян, у тому числі застрахованих у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 Порядку, капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв'язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат передбачених законодавством.

За змістом пункту 3 Порядку, капіталізація платежів розраховується за період, що визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації.

Відповідно до положень статей 1 та 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок. Платниками єдиного внеску є також і фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).

З 07 липня 2014 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедури державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців за заявницьким принципом від 13 травня 2014 року № 1258-VII( далі- Закон України № 1258-VII), яким була скасована стаття 50-1 ЦК України .

З дня набрання чинності цим Законом запроваджується заявницький принцип державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичних осіб- підприємців, який не передбачає обов'язок фізичної особи- підприємця письмово повідомляти кредиторів про прийняте рішення щодо припинення її підприємницької діяльності, встановлювати порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог, а також обов'язок щодо розгляду вимог кредиторів.

Положеннями статті 51 ЦК України передбачено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Частиною другою статті 1205 ЦК України передбачено, що у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу , мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно- правовим актом У разі відсутності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для капіталізації платежів, які підлягають сплаті, обов'язок щодо їх капіталізації покладається на ліквідаційну комісію на підставі рішення суду за позовом потерпілого.

Предметом спору між сторонами по справі є невиконання відповідачем ОСОБА_3 його обов'язку після зняття з реєстрації нести відповідальність перед фондом за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Матеріалами справи встановлено, що саме з причини законодавчо встановленого порядку заявницького принципу державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичних осіб- підприємців, за положеннями Закону України № 1258-VII, позивач по справі- відділення фонду не мало можливості до припинення ОСОБА_3 підприємницької діяльності 16 квітня 2015 року звернутися до суду з цим позовом.

Положеннями частини 8 статті 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 15 травня 2003 року передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 04 грудня 2013 року у справі № 6-125цс13, зазначено про те, що відповідно до ст.ст. 51 , 52 , 598-609 ЦК України , 47-49 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у разі припинення суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Таким чином, незважаючи на те, що ОСОБА_3 з 16 квітня 2015 року припинив підприємницьку діяльність і на даний час не має статусу підприємця, він повинен відповідати перед позивачем - відділенням фонду за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю.

Проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд доходить висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_3 капіталізованих платежів у сумі 22654 грн. 97 коп.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 1 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що у разі задоволення позову, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Позивачем у підтвердження сплати судового збору надано квитанцію про сплату судового збору у розмірі 1378,00 грн. (а. с. 1). В позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача сплачений ним судовий збір у розмірі 1378,60 грн. Отже, суд доходить висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача сплаченого позивачем судового збору в розмірі 1378,60 грн. підлягає частковому задоволенню, а саме, у сумі 1378,00 грн.

Керуючись статтями 13 , 81 , 258 , 259 , 264 , 265 , Цивільного процесуального кодексу України, статтями 50-52, 1205 Цивільного кодексу України, Законом України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності , Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедури державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичних осіб- підприємців за заявницьким принципом від 13 травня 2014 року № 1258-VII, Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 15 травня 2003 року № 755-IV, Порядком капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності- банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю ( із відповідними змінами), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 765, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, в особі його відокремленого підрозділу - Торецьке міське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 про стягнення капіталізованих платежів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1, на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, в особі його відокремленого підрозділу - Торецьке міське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, капіталізовані платежі у сумі 22654 (двадцять дві тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн. 97 коп.

Стягнути з ОСОБА_3, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1, на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, в особі його відокремленого підрозділу - Торецьке міське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області сплачений судовий збір у сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 30 жовтня 2018 року.

Суддя: