Ухвала

від 27.07.2018 по справі 804/1644/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

27 липня 2018 року Справа № 804/1644/18

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н.В.

при секретарі Зеленському Р.Р.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро клопотання представника відповідача про залишення без розгляду адміністративного позову Приватного підприємства Декарт до Державної податкової інспекції у Чечелівському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство «Декарт» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Чечелівському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 01.07.2014 року форми «Р» № НОМЕР_1.

Представник відповідача звернувся до суду із письмовим клопотанням, про залишення адміністративного позову без розгляду. В обґрунтування клопотання зазначає, що предметом позову у даній справі є оскарження податкового повідомлення-рішення №0002511500 від 01.07.2014р., проте позивач звернувся до суду після спливу 1095-денного строку для його оскарження, у зв'язку з чим, просив позов залишити без розгляду.

Представник відповідача у судовому засіданні клопотання підтримав та просив задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення клопотання про залишення позовних вимог без розгляду заперечував.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що клопотання представника відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.05.2014 року ДПІ в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, за результатами перевірки 27.05.2014 - 30.05.2014рр., складено Довідку про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Декарт» з питання підтвердження господарських відносин з ТОВ «Тексоіл» за липень, вересень 2013р., на підставі якої відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0002511500 від 01.07.2014р. на суму 136 100,00 гривень.

Частинами 1, 3 ст.122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно п. 56.18 ст. 56 ПК України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу (1095 днів), платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Судом встановлено, що позивачу стало відомо про існування податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 01.07.2014 року форми «Р» № НОМЕР_1 та довідки від 30.05.2014 року № 1537/04-66-1500/31685188 лише 15.02.2018 року, під час отримання копії постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2017 року по справі № 804/5992/17 та ознайомлення із матеріалами вказаної справи, доказів протилежного відповідачем не надано.

Посилання відповідача на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення направлялося позивачу рекомендованим листом з повідомленням проо вручення, у зв'язку з чим, позивач був належним чином повідомленим про наявність вказаного рішення та відсутні підстави для поновлення строків звернення до суду, суд оцінює критично з огляду на наступне.

Судом вживались заходи, з метою підтвердження та встановлення вказаних обставин шляхом витребування від відповідача доказів на підтвердження факту направлення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення на адресу позивача (оригінал конверту, рекомендоване повідомлення поштового відправлення із описом вкладення тощо), проте, вказані докази відповідачем не надані.

При цьому, в силу ч.ч.2, 5 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Згідно ч.9 ст.80 КАС України, у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Таким чином, в порушення зазначених норм діючого законодавства України, відповідачем не надано належних та допустимих доказів підтвердження факту направлення позивачу оскаржуваного повідомлення-рішення та його отримання останнім.

Одним із елементів права на суд є право на доступ до суду, який означає, що особа повинна мати можливість подати справу на розгляд, а суд повинен розглянути її без зайвих та неналежних правових чи практичних перешкод. Таке право покладає на державу як негативний обов'язок, - тобто утриматися від створення неналежних процесуальних перешкод для доступу до суду, - так і позитивний, тобто забезпечити практичний та ефективний доступ до суду.

Крім того, згідно ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Згідно із сталою практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, яка викладена у справі Delcourt v. Belgium, в якій ЄСПЛ зазначив, що „у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

У рішеннях по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи обов'язок суду забезпечити доступ до правосуддя, яке гарантоване Конституцією України право, суд прийшов до висновку про додержання строку звернення із даним позовом до суду, оскільки позивачем подано адміністративний позов в строк визначений діючим законодавством України.

З огляду на визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду із даним позовом, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання Державної податкової інспекції у Чечелівському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись ст.ст.240-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення без розгляду адміністративного позову - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтєю 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_3