Рішення

від 23.10.2018 по справі 1340/3523/18

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/3523/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.

секретар судового засідання Сільник Н.Є.

за участю:

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Радехівський Райінвест» до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу ,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Радехівський Райінвест» (далі - позивач, ТОВ «Радехівський Райінвест» ) до Головного управління Держпраці у Львівській області (далі - відповідач, ГУ Держпраці у Львівській області) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу № ЛВ412/893/АВ/ФС від 31.05.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що порушення ч. 6 ст. 95 КЗпП України було усунуто на виконання вимог припису від 11.05.2018. Позивач вважає, що індексація заробітної плати є гарантією, яка захищає права працівника, але не є мінімальною гарантією, оскільки передбачено, що заробітна плата не може бути нижчою мінімальної, але в жодному законодавчому акті не передбачено, що заробітна плата повинна бути не нижчою за мінімальну проіндексовану заробітну плату. Окрім того, позивач посилається на недотримання процедури здійснення контрольного заходу відповідачем, яке полягає у тому, що ТОВ Радехівський Райінвест не було включено у графік перевірок. Акт інспекційного відвідування був складений не в останній день перевірки - 08.05.2018, а 11.05.2018. Інспектор праці не відвідувала підприємство 08.05.2018 та не складала акту про створення перешкод у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для перенесення інспекційного відвідування. Заходи по притягненню об'єкта відвідування до відповідальності були вжиті відповідачем не при винесенні припису, а 31.05.2018 без попередження підприємства. Вказує, що підприємство не було повідомлене про розгляд справи про накладення штрафу у строк і порядок передбачені чинним законодавством. Просить позов задовольнити.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві, відповіді на відзив, письмових поясненнях та доповненнях до них, просили позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у встановлений законом строк подав до суду відзив на позов та письмові заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Заперечення мотивує тим, що виявленні в ході проведення інспекційного відвідування порушення вимог ч. 6 ст. 96 КЗпП України підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та не заперечуються позивачем. Індексація заробітної плати відноситься до мінімальних гарантій в оплаті праці відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України Про оплату праці , оскільки вона передбачена Кодексом законів про працю України. Зазначив, що інспекційне відвідування у позивача було проведено у спосіб та порядок встановлений законом. Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування інспектором праці не складався, оскільки для цього не було правових підстав передбачених чинним законодавством. Складення акту та припису 11.05.2018 відбулося у зв'язку з перенесенням термінів інспекційного відвідування ТОВ Радехівський Райінвест . Окрім того, про розгляд справи про накладення штрафу позивач був повідомлений належним чином, що підтверджується долученими до відзиву на позовну заяву доказами.

В судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та письмових запереченнях, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

11.10.2018 в судовому засіданні було допитано свідка - інспектора праці ОСОБА_4 з приводу фактичних обставин проведення інспекційного відвідування ТОВ Радехівський Райінвест , складання акту і припису. Свідок пояснила, що проводила інспекційне відвідування у позивача згідно виданого їй наказу та направлення на проведення перевірки. Інспекційне відвідування мало бути проведене в термін з 07.05.2018 по 08.05.2018. Оскільки, 07.05.2018 року підприємство було зачинено нею стали вживатися заходи по отриманню контактної інформації про посадових осіб підприємства. Згодом, в той же день, до неї зателефонувала директор ТОВ Радехівський Райінвест ОСОБА_5, яка повідомила що знаходиться у Львові та привезе копії відповідних документів на наступний день в Головне управління Держпраці у Львівській області. У зв'язку з цим ОСОБА_4 довела до відома директора перелік необхідних для проведення інспекційного відвідування документів та вказала, на яку саме адресу їх потрібно доставити. Оскільки, 07.05.2018 інспекційне відвідування проведено не було, а також у зв'язку з тим, що в період з 08.05.2018 по 10.05.2018 вона була залучена до проведення інспекційного відвідування іншого суб'єкта господарювання, інспекційне відвідування ТОВ Радехівський Райінвест було перенесено за її службовою запискою на 11.05.2018. Опрацювавши надані їй документи інспектор склала акт інспекційного відвідування та припис на усунення порушень, з якими особисто ознайомила директора підприємства в день завершення інспекційного відвідування. Зі слів ОСОБА_4 жодних перешкод у проведенні інспекційного відвідування посадовими особами підприємства не чинилося.

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2018 року було відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю «Радехівський Райінвест» у задоволенні заяви про забезпечення позову у даній справі.

Того ж дня ухвалою Львівського окружного адміністративного суду було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче провадження.

У судовому засіданні 11 жовтня 2018 року судом закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Заслухавши пояснення сторін та показання свідка, з'ясувавши обставини, на які позивач та відповідач посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Суд встановив, що на підставі листа ГУ ПФУ України у Львівській області від 04.09.2017 № 10063/07-74 Головним управлінням Держпраці у Львівській області було видано наказ від 02.05.2018 № 0872-П та направлення від 02.05.2018 № 0803, якими доручено інспектору праці ОСОБА_4 провести інспекційне відвідування ТОВ Радехівський Райінвест у строк з 07.05.2018 по 08.05.2018.

З матеріалів справи вбачається, що 07.05.2018 інспекційне відвідування фактично не відбулося. Зокрема, з показань свідка ОСОБА_4 встановлено, що 07.05.2018 підприємство за своїм фактичним місцезнаходженням було зачинено. В телефонному режимі між нею та директором підприємства було досягнуто згоди, що остання привезе на наступний день документи в м. Львів за обумовленою адресою (робоча адреса відповідача).

Разом з тим, в період з 08.05.2018 по 10.05.2018 інспектор праці ОСОБА_4 брала участь у проведенні інспекційного відвідування ТОВ СТА , що знаходиться у м. Сколе, Львівської обл. У зв'язку з цим на підставі наказу Головного управління Держпраці у Львівській області від 08.05.2018 № 0954-П термін інспекційного відвідування ТОВ Радехівський Райінвест було перенесено на 11.05.2018.

11.05.2018 було складено акт інспекційного відвідування № ЛВ 412/893/АВ, в якому зафіксовано порушення вимог законодавства про працю, а саме, порушення ч. 5 ст. 79 КЗпП України, ч. 5 ст. 80 КЗпП України, ч. 6 ст. 95 КЗпП України та ст. 33 Закону України Про оплату праці , ч. 1, 2 ст. 115 КЗпП України та ч. 1 ст. 24 Закону України Про оплату праці . Акт інспекційного відвідування підписаний директором підприємства ОСОБА_5 без заперечень та зауважень.

Одночасно з актом інспекційного відвідування складено припис № ЛВ 412/893 АВ-П від 11.05.2018 про усунення вищевказаних порушень, який під розписку вручено директору підприємства.

11.05.2018 перший заступник начальника Головного управління Держпраці у Львівській області ОСОБА_6 прийняла рішення № ЛВ/412/893/АВ/МГ про призначення до розгляду справи про накладення штрафу на ТОВ Радехівський Райінвест . Як вбачається з даного рішення, справа була призначена до розгляду на 31.05.2018.

Листом від 23.05.2018 № 1 позивач повідомив відповідача про усунення порушень законодавства про працю.

Листом від 25.05.2018 № 173/3/11-37 відповідач повідомив позивача про те, що розгляд справи про накладення штрафу відбудеться 31.05.2018 об 11:00 в приміщенні Головного управління Держпраці у Львівській області, за адресою: м. Львів, пл. Міцкевича, 8, 7 поверх, приймальня керівника. Як вбачається з долучених до відзиву матеріалів вказаний лист був надісланий позивачу 25.05.2018 рекомендованим листом на адресу 80200, Львівська обл., Радехівський район, м. Радехів, вул. Галицька, 8, тобто на юридичну адресу підприємства.

31.05.2018 першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Львівській області ОСОБА_6 було прийнято постанову № ЛВ 412/893/АВ/ФС про накладення на позивача штрафу за порушення вимог ч. 6 ст. 95 КЗпП України та ст. 33 Закону України Про оплату праці . на підставі абзацу 4 частини 2 статті 265 КЗпП України. Дана постанова прийнята за відсутності представників позивача.

Спірні відносини, що виникли між сторонами регулюються Кодексом законів про працю України; постановою Кабінету Міністрів України Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 26.04.2017 року № 295, якою затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (надалі - Порядок № 295), постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509 Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення .

Відповідно до ч. 1 ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96 (надалі - Положення №96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який, серед іншого, реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №100 утворено територіальні органи Держпраці, зокрема Головне управління Держпраці у Львівській області.

Відповідно до п.п. 5 п. 4 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області затвердженого наказом Мінсоцполітики від 27.03.2015 року № 340 Управління на виконання покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами та фізичними особами, які використовують найману працю. У відповідності до п.п. 49 цього ж пункту Управління накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Управління Держпраці.

Тобто, відповідач є повноважним органом, який забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю на території Львівської області.

Державний нагляд за дотриманням законодавства про працю здійснюється з урахуванням вимог ч. 4 ст. 2 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , якою унормовано, що органи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення повинні здійснювати заходи контролю у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами. Відповідно до приписів ч. 5 ст. 2 вищезазначеного Закону при здійсненні контрольних заходів повинні бути дотримані вимоги статті 1 , статті 3 , частин першої , четвертої , шостої - восьмої , абзацу другого частини десятої , частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4 , частин першої - четвертої статті 5 , частини третьої статті 6 , частин першої - четвертої та шостої статті 7 , статей 9 , 10 , 19 , 20 , 21 ,частини третьої статті 22 цього Закону.

Пунктом 2 Порядку № 295 передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів. Підстави для проведення інспекційних відвідувань передбачені п. 5 Порядку № 295.

Відповідно до п. 10 Порядку № 295 тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб'єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів.

Згідно з п. 16 Порядку № 295 у разі створення об'єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об'єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.

Копія акта, зазначеного у пункті 16 цього Порядку, надсилається органам, яким підпорядкований об'єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об'єкта відвідування за своїм місцезнаходженням.

У відповідності до п. 18 Порядку № 295 у разі відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об'єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється.

За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником (пункти 19, 20 Порядку № 295).

Відповідно до п. 28 Порядку № 295 у разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються. Однак пунктом 29 цього Порядку передбачено, що заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

З урахуванням викладеного суд не приймає до уваги доводи позивача про порушення відповідачем процедури проведення інспекційного відвідування.

Законодавство, яке регулює відносини державного контролю за додержанням законодавства про працю не передбачає складання графіків перевірок (інспекційних відвідувань). Інспекційні відвідування проводяться органами Держпраці виключно за наявності підстав передбачених п. 5 порядку № 295. При цьому, як слідує з матеріалів справи підставою для проведення інспекційного відвідування позивача став лист ГУ ПФУ у Львівській області від 04.09.2017 № 10063/07-74.

Суд звертає увагу, що інспекційне відвідування не було проведено в попередньо визначені строки з 07.05.2018 р - 08.05.2018, а було перенесено на 11.05.2018. Акт інспекційного відвідування теж був складений 11.05.2018.

При цьому, сторонами не заперечується та обставина, що з 07.05.2018 по 10.05.2018 інспекційне відвідування фактично не відбувалося. Більше того 07.05.2018 директор підприємства у телефонній розмові з інспектором праці добровільно погодилась надати необхідні документи у обумовлений строк для їхнього подальшого аналізу та перевірки.

Пунктами 16-18 Порядку № 295 передбачено складання акту про неможливість проведення інспекційного відвідування та вимоги про надання документів, які складаються у разі чинення перешкод у проведенні контрольного заходу, відсутності об'єкта відвідування за своїм місцезнаходженням та відсутності документів ведення яких передбачено законодавством про працю.

При цьому, в силу положень абзаців шостого, сьомого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення; вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Відповідно до п. 12 Порядку № 295 вимога інспектора праці про надання об'єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов'язковою для виконання.

З урахуванням наведеного, беручи до уваги те, що невиконання вимог інспектора праці про надання документів є окремою підставою для притягнення винних осіб до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі від трьох до ста мінімальних заробітних плат та зважаючи на добровільну згоду директора підприємства самостійно надати необхідні документи в Головне управління Держпраці у Львівській області, суд дійшов висновку, що у відповідача не було передумов для складання акту про чинення перешкод як про це зазначає позивач.

З матеріалів справи слідує, що з 07.05.2018 до 10.05.2018 інспекційне відвідування у позивача не проводилося. Як встановлено з показів свідка ОСОБА_4 та підтверджується наказом відповідача від 07.05.2018 № 0951-П в період з 08.05.2018 по 10.05.2018 ОСОБА_4 проводила інспекційне відвідування у ТОВ СТА м. Сколе. У зв'язку з цим, термін інспекційного відвідування у ТОВ Радехівський Райінвест було перенесено на 11.05.2018 на підставі наказу від 08.05.2018 № 0954-П.

Суд наголошує на тому, що фактично захід державного контролю відбувався один робочий день 11.05.2018.

Також суд констатує, що Порядком № 295 не передбачено перенесення термінів інспекційних відвідувань. Водночас даний Порядок не встановлює жодних обмежень чи особливостей у визначенні конкретних строків здійснення контрольного заходу, та встановлює лише обмеження загальної тривалості інспекційного відвідування, яка відповідачем перевищена не була.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що видання наказу про перенесення терміну інспекційного відвідування на іншу дату не становило протиправного втручання у права позивача, а навпаки мало на меті сприяння у забезпеченні його особистої участі у проведенні інспекційного відвідування та можливості подати всі необхідні документи для проведення інспекційного відвідування.

До того ж, правомірність таких дій позивачем окремо у визначеному законом порядку не оскаржена. Так само, правомірність дій відповідача щодо проведення заходу державного контролю не є предметом даного спору.

При цьому суд звертає увагу на те, що в акті інспекційного відвідування в графі тривалість контрольного заходу вказано що таке тривало з 07.05.2018 по 11.05.2018. Однак, вказана обставина не відповідає дійсності, оскільки як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами фактично інспекційне відвідування тривало один робочий день 11.05.2018. На переконання суду, некоректне відображення даних про тривалість контрольного заходу в акті, не може саме по собі бути безумовним свідченням протиправності проведеного інспекційного відвідування та нівелювати його результати.

По суті виявленого порушення судом встановлено такі фактичні обставини.

Оскаржуваною позивачем постановою від 31.05.2018 № ЛВ 412/893/АВ/ФС передбачено накладення штрафу на підставі абзацу четвертого частини другої статті 265 КЗпП України, якою передбачено відповідальність у виді штрафу за порушення мінімальних державних гарантій в оплаті праці.

Згідно акту інспекційного відвідування позивачем було порушено вимоги ч. 6 ст. 95 КЗпП України та ст. 33 Закону України Про оплату праці , а саме не нараховано та не проведено до оплати індексацію заробітної плати двом працівникам підприємства за період червень - грудень 2017 року. Зазначене порушення підтверджується наявними у матеріалах справи доказами та не заперечується позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України Про оплату праці норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв'язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України. Згідно частини другої цієї статті норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України , є мінімальними державними гарантіями.

Індексація грошових доходів населення, до яких відноситься і заробітна плата, є державною соціальною гарантією згідно ст. 18 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії .

Оскільки, індексація заробітної плати є державною соціальною гарантією, яка передбачена також і Кодексом законів про працю України, вона є мінімальною державною гарантією в оплаті праці.

Аналогічна правова позиція має місце і у практиці Верховного Суду (постанова Верховного Суду від 12.04.2018 року у справі № 816/2325/16), який наголосив, що індексація заробітної плати є і мінімальною державною гарантією в оплаті праці, і державною соціальною гарантією, оскільки стосується доходів працівників і їх сімей.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Процедура накладення штрафів передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України визначається Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509 (надалі - Порядок № 509).

Згідно абзацу 4 п. 2 Порядку № 509 штраф за порушення законодавства про працю може бути накладений начальником територіального органу Держпраці (його заступниками) на підставі, зокрема, акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою територіального органу Держпраці.

Відповідно до п. 3 Порядку № 509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

Згідно п. 4 Порядку № 509 справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

Відповідно до п. 6 Порядку № 509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

З огляду на ивкладене, суд відхиляє аргументи позивача про те, що оскаржувана ним постанова про накладення штрафу не була прийнята одночасно з приписом, оскільки зазначене суперечило б встановленій Порядком № 509 процедурі накладення штрафу.

Також суд не бере до уваги посилання позивача на ч. 11 ст. 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , згідно якої у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб'єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються, оскільки дана правова норма не входить до передбаченого ч. 5 ст. 2 цього закону переліку правових норм, які поширюються на відносини державного контролю за додержанням законодавства про працю.

Аналогічна правова позиція має місце і у практиці Верховного Суду, зокрема постанова Верховного Суду від 22.03.2018 року у справі № 697/2073/17.

Стосовно доводів позивача про те, що підприємство не було повідомлено про розгляд в розумінні п. 6 Порядку № 509, суд зазначає наступне.

Пунктом 6 Порядку № 509 передбачено, що уповноважені посадові особи повинні повідомити суб'єкта господарювання не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам.

Судом встановлено, що виклик на розгляд справи був скерований позивачу на його юридичну адресу рекомендованим листом 25.05.2018, тобто за 6 днів до дати розгляду.

Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 цього ж Закону якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що скерування на юридичну адресу підприємства рекомендованого листа про виклик на розгляд справи за шість днів до дати розгляду є належним повідомленням суб'єкта господарювання про дату розгляду справи в розумінні п. 6 Порядку № 509.

Щодо наявної в матеріалах справи довідки ЦВПЗ № 5 від 09.10.2018 про те, що лист відповідача не був вручений позивачу та повернутий в Головне управління Держпраці у Львівській області, то зазначений доказ береться судом до уваги, оскільки ним підтверджується лише та обставина, що позивачем фактично не було одержано адресованого йому виклику.

Разом з тим, п. 6 Порядку № 509 зобов'язує органи Держпраці повідомити суб'єкта господарювання про розгляд справи рекомендованим листом. Обов'язку органів Держпраці відстежувати отримання суб'єктами господарювання надісланих їм викликів Порядок № 509 не містить.

Згідно з пунктами 94-96 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі - Правила) порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам визначається на підставі договору, що укладається юридичною особою з оператором поштового зв'язку за місцем обслуговування. Прості та рекомендовані поштові відправлення, повідомлення про надходження поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичні друковані видання, адресовані юридичним особам, можуть доставлятися з використанням абонентських поштових скриньок, що встановлюються на перших поверхах приміщень чи інших доступних для цього місцях або у канцелярії, експедиції тощо, розміщені на перших поверхах приміщень, чи видаватися в приміщеннях об'єкта поштового зв'язку представникам юридичних осіб, уповноваженим на одержання пошти. У разі вручення рекомендованих поштових відправлень, рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про надходження поштових відправлень з використанням абонентської поштової скриньки згідно з укладеним договором датою вручення вважається дата їх вкладення до скриньки. Відправлення "EMS", адресовані юридичним особам, можуть видаватися їх представникам, уповноваженим на одержання пошти, у приміщенні адресата. У разі відсутності або несправності абонентської поштової скриньки, невиконання вимог щодо її встановлення, відсутності договору юридичної особи з оператором поштового зв'язку про доставку пошти оператор поштового зв'язку зобов'язаний письмово повідомити користувача послуг поштового зв'язку про свою відмову від доставки адресованих йому поштових відправлень, періодичних друкованих видань. Реєстровані поштові відправлення (крім рекомендованих), адресовані юридичним особам, видаються їх представникам, уповноваженим на одержання пошти, в об'єкті поштового зв'язку на підставі довіреності, оформленої в установленому порядку. Копія довіреності, засвідчена в установленому порядку, зберігається в об'єкті поштового зв'язку.

З наведеного слідує, що абонент самостійно визначає як організувати відносини з оператором поштового зв'язку, щоб забезпечити отримання надісланої йому кореспонденції, шляхом укладання договору та встановлення абонентської скриньки, отримання кореспонденції безпосередньо у відділенні поштового зв'язку тощо.

Суд наголошує, що обов'язок відповідача повідомити суб'єкта господарювання про розгляд справи обмежується надісланням виклику на розгляд справи. Фактичні обставини одержання надісланого виклику знаходяться за межами його компетенції та не можуть впливати на розгляд справи про накладення штрафу, оскільки відносини між оператором поштового зв'язку та адресатом (позивачем) знаходяться поза контролем відправника та не залежать від нього.

Аналогічна правова позиція, з приводу одержання суб'єктами господарювання кореспонденції від суб'єктів владних повноважень має місце і у судовій практиці Верховного Суду (постанова Верховного Суду від 13.06.2018 року у справі № 820/6755/16; постанова Верховного Суду від 20.06.2018 року у справі № 809/1198/17).

Відповідно до приписів частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися й позиції, висловленої у рішенні Європейського Суду з прав людини у п. 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом .

Проте, позивачем не надано суду достатніх та належних доказів щодо обґрунтованості своїх позовних вимог, натомість відповідач належними та допустимими доказами довів правомірність прийняття оскаржуваного рішення.

Таким чином, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу № ЛВ412/893/АВ/ФС від 31.05.2018 з мотивів та підстав, наведених у позовній заяві, задоволенню не підлягають.

З огляду на вищевикладене суд зазначає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність прийнятого ним рішення, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при відмові у задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 31.10.2018.

Суддя Р.М. Брильовський