Рішення

від 17.10.2018 по справі 0640/3871/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2018 року м.Житомир справа № 0640/3871/18

категорія 8.3.2

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панкеєвої В.А.,

секретар судового засідання Бондаренко Д.А.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Акваформ Україна" до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №000909-13-06 від 23.04.2018 р., №0016981306 від 18.07.2018 р,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Акваформ Україна" звернулось до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 23.04.2018 №000909-13-06 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 6852,25 грн та від 18.07.2018 №0016981306 про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору в частині 477,67 грн.

В обгрунтування позову зазначено, що за результатами перевірки позивача контролюючим органом складено акт від 06.04.2018, на підставі якого винесено податкові повідомлення-рішення. Товариство з висновками в акті не погодилось і подало заперечення, які за результатами розгляду було частково задоволено та скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.04.2018 №000910-13-06 в частині 339,29 грн, застосованої штрафної санкції з військового збору, податкове повідомлення-рішення № 000909-13-06 від 23.04.2018 залишено без змін. Позивач стверджує, що вказані податкові повідомлення-рішення є неправомірними та підлягають скасуванню в повному обсязі.

Представник позивача в судових засіданнях позов підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено з матеріалів справи, на підставі направлень на проведення перевірки державними ревізорами проведено перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Акваформ Україна" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 по 31.12.2017.

Зі змісту висновків акту перевірки від 06.04.2018 №382/06-30-14-01/34584784 встановлено порушення податкового законодавства, що оскаржуються підприємством:

- п.п.164.1.2, п.164.1, ст.164, п.167.1. ст.167, п.п.168.1.1, п.п.168.1.2. п.168.1. ст.168, п.п. а п.176.2. ст.176 Податкового кодексу України, та визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб в сумі 2967,68 грн;

- п.16-1 підрозділу 10 розділу XX "Інші перехідні положення", п.162.1 ст.162, п.п.164.1.1. п.164.1., п.164.2. ст.164, п.п.168.1.1. п.168.1. ст.168, п.п. а п.176.2. ст.176 Податкового кодексу України та визначено суму податкових зобов'язань з військового збору в сумі 206,58 грн.

Не погоджуючись з вказаними висновками товариство в порядку п.86.7. ст.86 ПК України направило на адресу відповідача заперечення до акту перевірки від 12.04.2018. Зокрема зазначено про факт надання до перевірки всіх розрахункових документів (рахунки готелів, квитанції до прибуткових касових ордерів від фізичних осіб-підприємців). Вказані документи разом із копіями авансових звітів надавались відповідачу супровідним листом за вих. №25 від 30.03.2018 (а.с.145-153).

Так, податковим повідомленнями-рішеннями від 23.04.2018 №000909-13-06 визначено суми зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 6852,25 грн (а.с.11), №000910-13-06 визначено суму грошового зобов'язання з військового збору.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 12.07.2018 №23294/6/99-99-11-02-01-15 скаргу позивача задоволено частково - скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.04.2018 №000910-13-06 в частині 339,29 грн застосованої штрафної санкції з військового збору, а податкове повідомлення-рішення від 23.04.2018 №000909-13-06 залишено без змін (а.с.138-142).

З урахуванням рішення ДФС України відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 18.07.2018 №0016981306 про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору в сумі 477,67 грн (206,58 грн - за податковими зобов'язаннями; 138,38 грн - за штрафними санкціями, 132,71 грн - пеня) (а.с.15).

Вважаючи рішення податкового органу протиправними та прийнятими в порушення норм чинного законодавства, товариство звернулось до суду з позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, в акті зазначено, що проведеною перевіркою дотримання вимог "Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ № 637 від 15.12.2004 встановлено порушення п.2.11, 3.1, 3.2, а саме відсутні достовірні підтверджуючі документи до авансових звітів.

Зазначено, що підзвітними особами до авансових звітів не надано розрахункового документа встановленої законодавством форми та зразку, які підтверджували сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 13772,00.

За результатами перевірки донараховано податку на доходи фізичних осіб за ставкою 18 % з врахуванням коефіцієнту 1,1764 та 1,2195 на загальну суму 2967,68 грн, обчислення проведені за формулою відповідно до п.164.5. ст.164 ПК України (а.с.37-38).

Водночас позивач стверджує про факт подачі всіх необхідних документів під час проведення перевірки контролюючим органом.

На підтвердження вказаних обставин до матеріалів справи надано звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт (а.с.47,53,55,59,63,67,71 77,81,83,85,87,91,95,99,102,106,110,112,116,122,129,132,136).

До кожного авансового звіту працівників, надані розрахункові документи - рахунки готелів та квитанції до прибуткових касових ордерів від фізичних осіб-підприємців (а.с.48-52, 54, 56-58, 60-62, 64-66, 68-70, 72-77 зв., 78-79 зв., 80-81 зв., 82-83 зв., 84-85 зв., 86, 88-90, 92-94, 96-98, 100-101, 103-105, 107-109, 111, 113-115, 117-121, 123-124, 126-128, 130-131, 133-135).

Пунктом 85.2 статті 85 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з п.44.3. ст.44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Приписами п.п.170.9.1. п.170.9. ст.170 ПК України встановлено, що податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму на відрядження - у сумі, що перевищує суму витрат платника податку на таке відрядження, розрахованій згідно із цим підпунктом.

Не є доходом платника податку - фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем або є членом керівних органів підприємств, установ, організацій, сума відшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, а саме, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.

Зазначені в абзаці другому цього підпункту витрати не є об'єктом оподаткування цим податком лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона, якщо його обов'язковість передбачена правилами перевезення на відповідному виді транспорту, та розрахункових документів про їх придбання за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Суд звертає увагу, п.14 розділу І "Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон" (затверджена наказом Мінфіну від 13.03.1998 № 59) підтвердними документами, що засвідчують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат, є розрахункові документи відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та Податкового кодексу України. У разі відрядження за кордон підтвердні документи, що засвідчують вартість понесених за кордоном у зв'язку з таким відрядженням витрат, оформлюються згідно із законодавством відповідної держави.

Отже, підтвердними документами є не лише ті з них, що визначені Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а і згідно норм ПК України.

З метою подальшого вдосконалення організації готівкового обігу, зміцнення касової дисципліни, підвищення ефективності контролю за додержанням суб'єктами господарської діяльності встановленого порядку ведення операцій з готівкою у національній валюті, посилення відповідальності за додержання ними норм з регулювання обігу готівки та виконання своїх зобов'язань перед бюджетами і державними цільовими фондами Президентом України виданий Указ "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 року N 436/95 (далі - Указ).

Згідно ст.1 вказаного Указу установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів.

Зазначена норма Указу передбачає застосування до суб'єкта господарювання фінансових санкцій за порушення ним порядку відображення в облікових документах каси підприємства витраченої підзвітними особами готівки без подання ними підтверджуючих документів (товарного або касового чеку, квитанції до прибуткового ордера, інших письмових документів).

Як видно з матеріалів справи, підзвітні особи до авансових звітів, окрім рахунків готелів, подавали додатково квитанції до прибуткового касового, які були видані фізичними особами-підприємцями, що не суперечить ст.1 Указу.

Згідно з ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Долучені до матеріалів справи квитанції до прибуткового касового ордера та інші письмові документи відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і є доказами сплати покупцем готівкових коштів на рахунок фізичних осіб-підприємців.

Передбачене пунктом 4.2 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" (затверджене постановою НБУ від 15.12.2004р. № 637, чинного на час виникнення спірних правовідносин) звільнення приватних підприємців від ведення касової книги не означає пряму заборону на їх використання як бланків для створення розрахункового документа та не є підставою для визнання їх неналежними, при тому, коли законодавством не встановлена форма розрахункового документа для фізичних осіб платників єдиного податку.

За статтею 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Виходячи із змісту вказаної норми права, відсутність прямої заборони на використання приватними підприємцями квитанцій до прибуткових касових ордерів як бланків для створення розрахункового документа, таке використання є цілком правомірним на підставі ст.51 Цивільного кодексу України.

Отже, з огляду на диспозицію статті 1 Указу, у позивача були наявні оригінали письмових документів, що підтверджували факт витрачання виданої під звіт готівки.

Аналіз норм чинного законодавства, дозволяє зробити висновок, що документально підтверджені витрати з оплати вартості проживання у готелях підтверджуються рахунками готелів і не є доходом платника податків - фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем.

Крім того, проведеною перевіркою дотримання вимог "Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ № 637 від 15.12.2004 встановлено порушення п.2.11, 3.1, 3.2, а саме відсутні достовірні підтверджуючі документи до авансового звіту, що платником було виплачено дохід без підтверджуючих документів по авансовому звіту по працівникам підприємства. За результатами перевірки донараховано військовий збір за ставкою 1,5 % на суму 206,58 грн (а.с.38-39).

Підпунктом 1.2. пункту 16-1. підрозділу 10 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу, згідно якої об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Як вже зазначалось судом документально підтверджені витрати з оплати вартості проживання у готелях не є доходом платника податку - фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах зі своїм роботодавцем, отже збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору також є протиправним.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що документально підтверджені витрати з оплати вартості проживання у готелях не є доходом платника податку - фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем, а тому податкові повідомлення-рішення від 23.04.2018 №000909-13-06 та від 18.07.2018 №0016981306 є протиправними та підлягають скасуванню.

З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачем при подачі до суду позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 1762,00 грн, про, що свідчить платіжне доручення №4581 від 02.05.2018 (а.с.4).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням задоволення позову товариства з обмеженою відповідальністю "Акваформ Україна", суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Головного управління ДФС у Житомирській області сплаченого судового збору у сумі 1762,00 грн.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Акваформ Україна" (вул. Садова, 4, Оліївка, Житомирський район, Житомирська область, 12402, ЄДРПОУ 34584784) задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, Житомир, 10003, ЄДРПОУ 39459195) від 23.04.2018 №000909-13-06 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 6852,25 грн та від 18.07.2018 №0016981306 про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору в частині 477,67 грн.

Стягнути з Головного управління ДФС у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Акваформ Україна" понесені судові витрати в сумі 1762,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Панкеєва

Повне судове рішення складене 31 жовтня 2018 року