Рішення

від 11.10.2018 по справі 804/3991/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2018 року Справа № 804/3991/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: судді Дєєва М.В., при секретарі судового засідання - Сергієнко В.Ю., за участю: представника позивача - Жаботенко І.В., представника відповідача - Войтенко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Стальмонтажремонт

до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Стальмонтажремонт до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.02.2018 року № 0003871420, відповідно до якого ТОВ Стальмонтажремонт збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 539 561,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ Стальмонтажремонт , за результатами якої складено акт 2867/04-36-14-20/35230289 від 25.01.2018 року, на підставі висновків акту було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0003871420 від 19.02.2018 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 539 561,25 грн. Позивач вважає, що вказане податкове повідомлення - рішення є неправомірними та підлягає скасуванню, оскільки не відповідає чинному законодавству та прийняте на підставі хибних висновків, до яких дійшов відповідач в ході проведення перевірки. З огляду на вищевикладене, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити.

01.06.2018 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито провадження у справі.

27.06.2018 року представником відповідача було надано до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що відповідачем була проведена перевірка позивача в ході якої встановлені порушення вимог діючого законодавства. За наслідками встановлених порушень відповідачем складено акт перевірки та винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення. Відповідач вважає податкове повідомлення - рішення правомірним, та таким, що винесено відповідно до вимог діючого законодавства, у зв'язку з чим, підстави для його скасування відсутні.

Зазначена справа перебувала в провадженні судді Кононенко О.В.

14.08.2018 року на підставі розпорядження керівника апарату Дніпропетровського окружного адміністративного суду № 2175д було проведено перерозподіл даної справи та передано вказану справу судді Дєєву М.В.

21.08.2018 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було прийнято до провадження справу та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 11.09.2018 року.

11.09.2018 року у підготовчому судовому засіданні було оголошено перерву, у зв'язку із необхідністю надання сторонами додаткових пояснень по справі.

25.09.2018 року від позивача надійшла відповідь на відзив відповідно до якої було зазначено, що позивач заперечує всі доводи зазначені відповідачем у відзиві на позовну заяву та вважає їх безпідставними та небунтованими.

25.09.2018 року у підготовчому засіданні було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

10.10.2018 року представником відповідача було надано до суду заперечення відповідно до яких зазначено, що контролюючим органом правомірно було досліджено та враховано при формуванні висновків інформація, яка міститься в базах ДФС та податковій звітності платника податків.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити, при цьому посилаючись на доводи вказані у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити у його задоволенні, при цьому посилаючись на доводи наведені у відзиві на позовну заяву та письмових запереченнях.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Стальмонтажремонт з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Білдінг Брауз за період з 01.12.2016 року та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг) придбаних у ТОВ Білдінг Брауз за період з 01.12.2016 року по 31.12.2016 року, за результатами якої складено акт перевірки 2867/04-36-14-20/35230289 від 25.01.2018 року (далі - Акт перевірки).

Згідно висновків акту 2867/04-36-14-20/35230289 від 25.01.2018 року перевіркою було встановлено такі порушення :

- п.44.1 ст. 44, п.198.1, 198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями) Порядок заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 року №966 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015 року №13), зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.10.2014 року за №1267/26044 ТОВ Стальмонтажремонт в результаті завищення податкового кредиту занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплачується до загального фонду державного бюджету всього на суму 431 649,07 грн., в тому числі внаслідок включення сум ПДВпо податковим накладним виписаних контрагентами ТОВ БІЛДІНГ БРАУЗ за грудень 2016 року на суму 431 649,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки 2867/04-36-14-20/35230289 від 25.01.2018 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №0003871420 від 19.02.2018 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 539 561,25 грн.

13.03.2018 року позивачем була подана до Державної фіскальної служби України скарга вх.№31391/6 на податкове повідомлення-рішення №0003871420 від 19.02.2018 року.

Рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги №15763/6/99-99-11-01-01-25 від 07.05.2018 року було залишено без змін податкове повідомлення - рішення №0003871420 від 19.02.2018 року, а скарга - без задоволення.

Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення №0003871420 від 19.02.2018 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, що і стало підставою для звернення із даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Щодо посилань позивача про відсутність підстав для проведення перевірки, суд вважає за необхідне зазначити.

У відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 ст. 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок, відповідно до вимог цього Кодексу, а також, перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого, покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 ст.75 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до ст.75.1.2. статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів.

Особливості проведення документальної позапланової перевірки визначено ст.78 ПК України.

Згідно пп. 78.1.11 п.78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесену ними відповідно до закону.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до п.81.1 ст.81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів.

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

З аналізу даних правових норм слідує, що у посадової особи контролюючого органу виникає право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для її проведення, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених Податковим кодексом України, направлення на проведення перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення.

Суд зазначає, що згідно з правовою позицією Верховного Суду України, що наведена у постанові від 24.12.2010 у справі №21-25а10, платник податку який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковим органом.

Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе.

Судом встановлено, що службові особи контролюючого органу були допущені до перевірки, при цьому зауважень до наказу в момент вручення не було, таким чином, суд не приймає до уваги посилання позивача, щодо відсутності підстав для проведення перевірки, винесення наказу про проведення перевірки та невідповідності його вимогам чинного законодавства.

Щодо господарських операцій з контрагентом зазначеного в Акті перевірки, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємий період позивач мав правовідносини з ТОВ Білдінг Брауз (код ЄДРПОУ 35230289).

Між позивачем та вказаним контрагентом укладався договір підряду №7/12-16 від 05.12.2016 року, відповідно до якого одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч.1 ст.638 Цивільного Кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин 1-3 ст. 180. Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як вбачається зі змісту укладеного договору між ТОВ Стальмонтажремонт та його контрагентом ТОВ Білдінг Брауз , сторонами досягнуто усіх істотних умов договору. В той же час, а ні Цивільний а ні Господарський Кодекси не відносять банківські платіжні реквізити сторін до істотних умов договору.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем було надано до перевірки: вказаний договір, специфікації, локальні кошториси, договірні ціни, довідки про вартість виконаних робіт, акти виконаних робіт, акти на використані матеріали, податкові накладні, платіжні доручення, які наявні в матеріалах справи.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з вказаною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); - ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Дослідивши надані позивачем первинні документів, що були підставою внесення відповідних записів до документів бухгалтерського та податкового обліку, встановлено, що вони в повній мірі відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

При цьому, слід зазначити, що окремі недоліки первинних документів, про які йдеться в акті перевірки та на які посилається відповідач, не є достатньою підставою для визнання господарських операцій такими, що реально не відбулися.

Також суд звертає увагу на те, що відповідачем у акті перевірки зазначено лише загальне посилання про недостовірність первинних документів разом з тим не вказано, які саме недостовірні дані вказані у первинних документах та не відповідають вимогам законодавства.

Судом встановлено, що в акті перевірки контролюючим органом зроблені висновки про те, що суб'єкт підприємницької діяльності (контрагент) не мав достатніх ресурсів, основних фондів, найманих працівників, транспортних засобів для здійснення даних робіт, зазначений вище контрагент створений з метою лише оформлення документообігу господарських операцій, а не їх фактичного проведення, і мінімізації сплати податків іншим підприємствам. Виконання робіт та послуг, передбачає наявність на підприємстві основних засобів, найманих працівників або залученім сторонньої організацій які б мали на балансі відповідну техніку та кваліфікований персонал для виконання даних видів робіт. В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності / силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. Крім того, контрагент взагалі не подавав декларації з податку на прибуток, тобто взаємовідносини не відображено у податковому обліку (по ним не сплачено податок). Все це свідчить про нереальність будь-яких робіт.

Вказані висновки контролюючого органу були зроблені на підставі проведеного аналізу інформаційних баз контролюючих органів (ІС Податковий блок , Архів електронної звітності (ЄРПН) та інше).

Щодо вищевказаного твердження відповідача, суд зазначає, що розглянувши матеріали Акта судом встановлено, що викладені в акті доводи податкового органу про вчинення платником податків порушення закону стосуються діяльності контрагента платника, тобто третьої особи та допущених ним правопорушень у сфері податкового, цивільного чи іншого законодавства.

Таким чином, суд дійшов висновку, що посадові особи податкового органу зробили висновок про незаконність віднесення позивачем витрат з виконання зобов'язань на підставі інформаційних баз, які жодним чином не є доказом, що підтверджує податковий кредит.

Використана відповідачем податкова інформація стосовно контрагента позивача не може бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій, і як, наслідок, порушення позивачем норм податкового законодавства, оскільки жодною нормою законодавства України не передбачається обов'язок платників податків - покупців товарів (робіт, послуг) вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти та правильності ведення ними податкового обліку, сплати податків за окремою операцією придбання товарів (надання послуг), відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо.

Крім того, відповідно до п.86.1 ст.86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

За визначенням, наведеним в п.2 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015, акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно п.3 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.4 розділу ІІІ Порядку № 727 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно, зокрема:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів.

Отже, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на податкову інформацію щодо контрагента позивача не має правових наслідків, тобто не може вважатись доказом у розумінні ст.69 КАС України.

Посилання контролюючого органу на відсутність у контрагента позивача необхідних ресурсів судом не приймається, оскільки вказана обставина документально не підтверджена, крім того, сама по собі не впливає на реальність здійснених господарських операцій з надання послуг.

Щодо уступки права вимоги боргу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідачем в акті перевірки було вказано на неможливість встановити за якими господарськими відносинами виникла заборгованість у ТОВ Білдінг Брауз перед ТОВ Сіті Лайн Пром .

Суд звертає увагу, що цивільне законодавство не забороняє суб'єктам господарських відносин розпоряджатися своїми договірними зобов'язаннями, в результаті чого зобов'язання двох сторін може з'явитися третя сторона.

Так, згідно ст. 512 ЦК України, новий кредитор у зобов'язанні двох сторін може виникати в результаті переуступки першим кредитором права вимоги. При цьому, за приписами ч. 1 ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Для цілей оподаткування відступленням права вимоги вважають операцію з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації (пп. 14.1.255 ПК України).

Згідно з пп. 196.1.5 п. 196.1. ст.,196 ПК України, не є об'єктом оподаткування ПДВ операції щодо відступлення права вимоги, переведення боргу, торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов'язаннями (вимогами)

Відповідно до п.201.10. ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг: дата отримання платником податку товарів/послуг.

Враховуючи вищевикладене, позивачем правомірно було сформовано податковий кредит на підставі складених на ім'я ТОВ Стальмонтажремонт та зареєстрованих в реєстрі податкових накладних на дату першої події - дату отримання позивачем послуг з виконання підрядних робіт.

Таким чином, операція уступки права вимоги боргу ні яким чином не впливає на факт формування податкового кредиту у ТОВ Стальмонтажремонт .

Суд зазначає, що перевірка проводилася з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам ТОВ Стальмонтажремонт з ТОВ Білдінг Брауз , при цьому переуступка права вимоги боргу здійснювалась внаслідок відносин, що склалися між ТОВ Білдінг Брауз та ТОВ Сіті Лайн Пром .

Таким чином, досліджуватися повинні бути відносини безпосередньо між їх учасниками, зокрема між ТОВ Стальмонтажремонт та ТОВ Білдінг Брауз . Надаючи оцінку відносинам між ТОВ Білдінг Брауз та ТОВ Сіті Лайн Пром , відповідач вийшов за межі перевірки.

Крім того, суд звертає увагу на принцип персональної відповідальності платника податку, згідно якого, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Порушення контрагентом позивача правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення позивачем вимог закону щодо формування податкового кредиту. За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - позивача, будь-які порушення його контрагентами податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит.

Таким чином, позивач не може нести відповідальність за господарську діяльність контрагентів. Приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

При цьому, суд звертає увагу, що наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського обліку сформовані за наслідками господарських відносин з вказаним контрагентом відповідають вимогам Закону щодо своєї форми та змісту, та підтверджують право позивача на формування витрат за рахунок господарських операцій та їх врахування при визначенні об'єкта оподаткування.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю Стальмонтажремонт при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 8093,43 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №304 від 30.05.2018 року.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 8093,43 грн. підлягає стягненню.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Стальмонтажремонт (вул. Медична, б. 2, кв. (оф.) 10, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50051, код ЄДРПОУ 35230289) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17 А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003871420 від 19.02.2018 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Стальмонтажремонт було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 539 561,25 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Стальмонтажремонт (код ЄДРПОУ 35230289) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області судовий збір у розмірі 8093,43 грн. (вісім тисяч дев'яносто три гривні сорок три копійки).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 22.10.2018 року.

Суддя М.В. Дєєв