Рішення

від 30.10.2018 по справі 325/970/18

ПРИАЗОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2-п/325/5/2018

справа № 325/970/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2018 року Приазовський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Пантилус О.П., за участю секретаря Орманджи Ф.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Приазовське Запорізької області заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Новоазовського районного суду Донецької області від 06 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

відповідач 04 липня 2018 року звернувся до суду із заявою, в якій просить переглянути заочне рішення Новоазовського районного суду Донецької області від 06.05.2014 року по справі №238/696/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів. В обґрунтування вимог вказав, що він не знав про ухвалене судом рішення, а випадково дізнався про нього від державної виконавчої служби, де і був ознайомлений зі змістом рішення. Копію рішення не отримував, не згоден із вирішенням справи в частині стягнення аліментів. Мотивував незгоду тим, що позивач з дитиною в 2014 році за його ініціативою переїхала до м. Києва, проживала з ним в квартирі, він постійно утримував позивачку і дитину, що підтверджується показами свідків, довідкою з дошкільного навчального закладу. Він не знав, що в той період вже існувало рішення про стягнення з нього аліментів, тому не зберіг всі докази про утримання ним доньки. На сьогоднішній день він не має постійної роботи та стабільного доходу, що підтверджується відомостями з Державного реєстру платників податку відносно ОСОБА_1 У зв'язку з викладеними обставинами вважає, що аліменти повинні бути визначені в твердій грошовій сумі - в розмірі 1000 гривень. Просить врахувати, що сума боргу по сплаті аліментів - майже 100 тис.грн., яка виникла та розрахована в розмірі 1/4 частини середнього заробітку в м.Києві, а не від його доходів є для нього непідйомною, а також те, що він надав житло та утримував в м.Києві позивачку і доньку. З цих підстав ОСОБА_1 просить скасувати заочне рішення та ухвалити рішення про стягнення аліментів в твердій грошовій сумі в розмірі 1000,00 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

10 Вересня 2018 року, після усунення відповідачем недоліків заяви, судом поновлений строк для подання заяви про перегляд заочного рішення, про що постановлена ухвала.

Справа підсудна Приазовському районному суду Запорізької області, на підставі ст..1 Закону України Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції та розпорядження голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.09.2014 року № 2710/38-14.

Згідно доповідної записки канцелярії Приазовського районного суду Запорізької області, справа № 238/696/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів в суді відсутня (з Новоазовського районного суду Донецької області справа не надходила, архів не передавався).

Розділом Х ЦПК України передбачений порядок відновлення втраченого судового провадження за заявою учасника справи або за ініціативою суду.

Відповідач ОСОБА_1 не ініціював відновлення провадження, тому судом ініційовано відновлення втраченого судового провадження у справі № 238/696/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.

Ухвалою суду від 30.10.2018 року, яка набрала законної сили в день її складення та підписання 30.10.2018 року, відновлене (за ініціативою суду) втрачене судове провадження у цивільній справі №238/696/14-ц (2/238/944/14) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1.

Згідно резолютивної частини цього рішення позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу і стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини повністю задоволені. Стягнуто із ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Червоноград Львівської області, зареєстрований і проживає у АДРЕСА_1, аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини з усіх видів заробітку (доходів), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 05 березня 2014 року, до досягнення дитиною повноліття.

Відповідач ОСОБА_1, який повідомлений про розгляд справи, в судове засідання 10.10.2018 року не з'явився, надав заяву про відкладення розгляду, повідомив, що хворіє, але бажає приймати участь в судовому розгляді, зобов'язався надати докази свого хворобливого стану після одужання. З цих підстав судовий розгляд відкладено. 30 Жовтня 2018 року відповідач, який 22 жовтня 2018 року особисто отримав судову повістку (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 7240103583841) в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, доказів минулого хворобливого стану не надав.

Учасник справи - позивач ОСОБА_2 (нині - ОСОБА_4, згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 03 серпня 2017 року) в судове засідання не з'явилась, будучи належним чином повідомленою про день, час і місце розгляду справи. На електронну адресу суду надійшла заява від ОСОБА_2, в якій вона просить відкласти розгляд справи у зв'язку з її хворобою. Але, будь яких документів, що підтверджують поважність неявки до суду не надала. Окрім того, заява, яка підписана від імені ОСОБА_2, суд визнає неналежною, оскільки раніше позивач повідомила, що вона змінила прізвище на ОСОБА_4 та просила розглядати справу за її відсутності, надіслала відзив на заяву про перегляд заочного рішення.

У відзиві ОСОБА_4 вказала, що ОСОБА_1 знав про наявність заочного рішення про стягнення з нього аліментів та про відкрите виконавче провадження, так як визнавав заборгованість і зобов'язався її сплатити, тому він порушив встановлені законом строки звернення із заявою про скасування заочного рішення. Підстави для скасування заочного рішення відсутні, так як за текстом заочного рішення від 06.05.2014 року, матеріали справи містять докази повідомлення належним чином відповідача про явку в судове засідання. Щодо аргументів відповідача стосовно визначення розміру аліментів в твердій грошовій сумі - 1000 грн., то суд при ухваленні рішення про стягнення аліментів врахував всі обставини, передбачені ст.182 СК України, а відповідач не скористався своїм правом участі в судовому засіданні, не надав докази, які б свідчили про неможливість сплачувати присуджений розмір аліментів. Позивач зазначила, що в вересні 2014 року вона змушена була переїхати з дитиною до м.Києва з огляду на небезпеку проживання в зоні АТО. Вона як переселенець отримувала державну соціальну допомогу, благодійну допомогу та допомогу від своєї матері, відповідач їх не утримував бо не працював. Вони проживали з відповідачем до грудня 2015 року. Вважає, що ОСОБА_1, який працездатний та має у власності квартиру в м.Києві, навмисне офіційно не працевлаштовується, заборгованість по аліментам не погашає, щомісячно аліменти не сплачує.

Суд розглянув заяву про скасування заочного рішення у відсутності ОСОБА_1 і ОСОБА_4, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду заяви. За таких умов неявка осіб не перешкоджає розгляду, згідно ст.287 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи судом встановлені наступні обставини.

Згідно рішення Новоазовського районного суду Донецької області від 06.05.2014 року у справі № 238/696/14-ц, відповідач, будучи повідомленим про явку в судове засідання відповідно до вимог абз.3 ч.5 ст.74 ЦПК України (а.с.12,14), в суд не з'явився, із заявами про розгляд справи в його відсутність або про відкладення розгляду справи з певних підстав до суду не звертався, про причину неявки суду не повідомив, у зв'язку з чим суд розглядає справу за наявних в ній доказів у відсутність відповідача з винесенням заочного рішення, проти чого не заперечувала позивач.

Тобто, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 при вирішенні справи №238/696/14-ц був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, але до суду не з'явився, заперечення щодо позовних вимог не надав.

Відповідно до акту державного виконавця від 22.04.2016 року, копію якого надіслала позивач з відзивом, державний виконавець відділу державної виконавчої служби Соломянського районного управління юстиції у м.Києві при примусовому виконання рішення, яке оскаржується, в присутності стягувача із телефонної розмови з боржником ОСОБА_1 (тел.НОМЕР_2) встановив, що останній повідомив про відсутність у нього офіційної роботи і зобов'язався надати документи, які підтверджують часткову сплату аліментів. Виходячи з встановлених обставин посилання відповідача в заяві про скасування заочного рішення на те, що про рішення Новоазовського районного суду Донецької області він дізнався тільки 20 червня 2018 року, не відповідає дійсним обставинам.

При дослідженні доказів наданих відповідачем в обґрунтування їх істотного значення для правильного вирішення справи, судом встановлено наступне. Покази свідків щодо проживання дитини з батьком, а також довідка дошкільного навчального закладу № 425 про відвідування дитиною закладу в період з 01.09.2014 року по 16.12.2015 року, підтверджують тільки ті обставини, які виникли після ухвалення Новоазовським районним судом Донецької області заочного рішення від 06 травня 2014 року і тому, ці докази не могли мати істотного значення для правильного вирішення справи, бо не існували на момент розгляду справи.

Відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків, згідно яких відповідач мав доходи тільки в 1 кварталі 2013 року і 1 кварталі 2015 року, надані суду як ксерокопія, яка всупереч вимог ч.2 ст.95 ЦПК України не засвідчена належним чином. Тому, суд не бере до уваги вказаний документ. Окрім того, дані ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м.Києві про відсутність інформації про доходи є недостатнім доказом на підтвердження відсутності взагалі доходів у відповідача, тому такі докази не мають істотного значення для правильного вирішення справи.

Відповідач виклав у заяві обставини про зміну його сімейного та матеріального стану після ухвалення рішення про стягнення аліментів, що може бути підставою для зміни розміру аліментів, згідно ст.192 Сімейного кодексу України, а не для скасування раніше ухваленого заочного рішення.

Відповідно до ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Тобто, законом передбачено, що тільки наявність двох обставин - 1) відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки з поважних причин та 2) докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи, дають підстави для скасування заочного рішення.

Як встановлено судом жодна із обставин, передбачених ст.288 ЦПК, сукупність яких необхідна для скасування заочного рішення, у справі відсутня. З цих підстав слід залишити заяву відповідача без задоволення.

Керуючись ст.ст. 287, 288 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

залишити заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Новоазовського районного суду Донецької області від 06 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів без задоволення.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала складена та підписана 30 жовтня 2018 року.

Суддя О.П. Пантилус