Постанова

від 29.10.2018 по справі 810/2588/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/2588/18 Суддя (судді) першої інстанції: Виноградова О.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2018 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Ісаєнко Ю.А., Файдюка В.В.

за участю секретаря: Рагімової Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 липня 2018 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області до Приватної фірми Тесей про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватної фірми Тесей про стягнення податкового боргу у сумі 33 414 грн. 70 коп.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач є платником податків і зобов'язаний сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законодавством терміни, проте всупереч цього має податковий борг.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 липня 2018 року адміністративний позов задоволено частково: стягнуто з приватної фірми "Тесей" (08720, Київська обл., м. Обухів, вул. Миру, буд. 11, кім. 126 код ЄДРПОУ 20596227) на користь Державного бюджету України податковий борг у сумі 24 622 (двадцять чотири тисячі шістсот двадцять дві) грн. 04 коп. Допущено розстрочення виконання даного рішення рівними частинами протягом 6 (шести) місяців з дати набрання законної сили рішенням у справі. У задоволенні іншої частини відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач позов визнав та добровільно сплатив частину боргу.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги даного позову у повному обсязі.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що відповідачем не було надано у визначеному ст. 79 КАС України порядку належних доказів сплати у добровільному порядку суми грошового зобов'язання. Крім того, інформація щодо часткової сплати боргу відсутня і в інформаційних базах даних ДФС України. Також позивач вказує на відсутність підстав для допущення розстрочення виконання рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Приватна фірма "Тесей" (код ЄДРПОУ 20596227) зареєстрована за адресою: Київська область, м. Обухів, вул. Миру, буд.11, оф.126 та перебуває на обліку в Києво-Святошинській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області як платник податків.

Відповідач має податковий борг з ПДВ, який підтверджується самостійно поданими до податкового органу деклараціями з ПДВ за жовтень, листопад, грудень, уточнюючої за листопад 2017 року, якими задекларовано суму до сплати - 48 930 грн. Сплачено, за даними позивача, 15 590,89 грн.

У зв'язку з несвоєчасною сплатою узгоджених податкових зобов'язань позивачем відповідно до ст. 129 ПК України було нараховано пеню в розмірі - 75,59 грн.

Отже, податковий борг відповідача з ПДВ складає 33 414,70 грн.

Вказане стало підставою для звернення позивача з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зважає на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 176 ПК України встановлено, що платники податку зобов'язані, зокрема, подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим; своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих органом державної податкової служби, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пп.14.1.156. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Пунктом 14.1.175. ст. 14 ПК України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Отже, грошове зобов'язання платника податку стає податковим боргом з моменту його узгодження у порядку, визначеному Податковим кодексом.

Відповідно до п. 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно п. 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 57.3 статті 57 ПК України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з пп. 59.1, 59.3, 59.4 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п. 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно з пп.20.1.18 п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов'язань платників податків.

У відповідності до пп. 14.1.137 п. 14.1 статті 14 ПК України, орган стягнення - орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з п. 41.2 статті 41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини (пп. 20.1.34 п. 20.1. статті 20 ПК України).

Відповідно до п. 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Тобто, контролюючі органи мають право звертатися до суду про стягнення коштів за податковим боргом виключно після дотримання всіх умов, визначених ст.ст.59, 95 Податкового кодексу України.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що контролюючим органом, на обліку якого знаходився відповідач, відповідно до порядку надіслання податкової вимоги, визначеного п.59.3 ст.59 Податкового кодексу України, на адресу Приватної фірми Тесей було направлено податкову вимогу від 21.12.2017 № 463-55.

Вказана вимога була отримана відповідачем з урахуванням вимог податкового законодавства, а отже податкове зобов'язання є узгодженим.

Матеріалами справи також підтверджено, що відповідач визнає наявність податкового боргу, при цьому його частина у розмірі 8792,66 грн. самостійно вже ними сплачена, що підтверджується платіжним дорученням від 10.07.2018 № 106. (а.с.39)

Отже доводи апелянта про те, що відповідачем не було надано в визначеному ст. 79 КАС України порядку належних доказів сплати у добровільному порядку суми грошового зобов'язання в розмірі 8792,66 грн. спростовуються матеріалами справи.

Однак, сума податкового боргу у розмірі 24 622,04 грн. у добровільному порядку відповідачем не була сплачена платником податків, що свідчить про часткову обґрунтованість позовних вимог податкового органу та наявність підстав для стягнення вказаної суми у судовому порядку.

Водночас, згідно з вимогами ч. 1 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 378 КАС України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім'ї, її матеріальне становище;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

З ч. 5 цієї статті вбачається, що відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови.

При цьому, вирішення судом питання про розстрочення виконання рішення є правом суду.

Враховуючи, що відповідач позов визнав і добровільно сплатив частину боргу, тобто не ухиляється від сплати податкового боргу, суд мав право допустити розстрочення виконання даного судового рішення.

Таким чином, зважаючи на обставини даної справи та оцінюючи зібрані у справі докази, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 308, 315, 316, 321, 322, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у випадках, передбачених статтею 328 КАС України безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Суддя Ісаєнко Ю.А.

Суддя Файдюк В.В.

Повний текст постанови виготовлено - 31.10.2018р.