Постанова

від 24.10.2018 по справі 727/1571/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2018 року м. Чернівці

справа № 727/1571/15-ц

Апеляційний суд Чернівецької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Перепелюк І. Б.

суддів: Яремка В.В., Лисака І.Н.

секретар Скакун К.В.

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 05 липня 2018 року, в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на частку квартири в порядку перерозподілу спадщини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу та витрат на поховання спадкодавця (головуючий у І-й інстанції Чебан В.М.)

встановила:

У березні 2015 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на частку квартири в порядку перерозподілу спадщини.

Посилалась на те, що рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 15 жовтня 2014 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 26 листопада 2014 року, визначено їй додатковий строк терміном в один місяць для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини після смерті батька.

Вказує, що після набрання рішенням суду законної сили, вона, в межах місячного терміну, наданого судом, звернулась до приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Давньої О.І. із заявою про прийняття спадщини та видачу

Провадження 22ц-794/924/18 Категорія 39

свідоцтв про право на спадщину, однак постановою №189/02-31 від 16 грудня 2014

року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину з підстав того, що станом на день звернення до нотаріуса, свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно вже були видані дружині померлого - відповідачці ОСОБА_2

Зазначає, що вона являється донькою померлого ОСОБА_5, а тому у відповідності до ст.1261, ч.1 ст.1267 ЦК України має право на спадкування після смерті батька разом з відповідачкою, як спадкоємець першої черги. Після смерті спадкодавця ОСОБА_5 відкрилась спадщина на майно, а саме: на квартиру АДРЕСА_1, яка набута ОСОБА_5 на підставі договору дарування від 28 травня 2002 року, ринкова вартість якої згідно висновку експертизи станом на день проведення експертизи становить суму 776597 грн. (її 1/2 частка складає 388298,50грн.); на земельну ділянку площею 0,2336га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована по АДРЕСА_3, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку станом на вересень 2013 року складає 194741 грн. (її 1/4 частка становить суму 48685,25 грн.); на земельну ділянку площею 0,2466 га, кадастровий номер НОМЕР_2, яка розташована по АДРЕСА_4, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку станом на вересень 2013 року складає 205580грн. (її 1/4 частка становить суму 51395грн.); на автомобіль марки Hyundai , модель Tucson, легковий універсал, 2009р.в. НОМЕР_3, вартість якого становить 115790 грн. (її 1/4 частка складає 28947 грн.); на грошові вклади у банківських установах на загальну суму 6485,01 грн. (її 1/4 частка становить 1621,21коп.); на 3,54% статутного капіталу в ТОВ Аудиторська фірма Цензор-Сервіс , що становить 3540 грн. (її 1/4 частка складає 885грн.).

Позивачка стверджує, що єдине майно, яке залишилось в натурі, це квартира АДРЕСА_1, а тому вважає, що її за доцільно перерозподілити між сторонами, виходячи з дійсної вартості квартири, враховуючи при цьому борг спадкодавця, сплачений кредитору ОСОБА_6, та враховуючи вартість майна, яке було відчужене ОСОБА_2, а саме: дві земельні ділянки, частку у статутному капіталі товариства та транспортний засіб, в тому числі кошти, зняті з рахунків у банках.

Вказує, що загальна частка, яка належить їй у спадковому майні становить 519832,50грн., однак від даної суми необхідно відняти 1/4 боргу ОСОБА_6, а саме: 95333,67 грн., та 1/4 витрат на поховання, а саме: суму 15966,33 грн. (519832,50 грн. - 95333,67 грн. - 15966,33 грн. = 408532,50 грн.).

Стверджує, що виходячи з зазначених сум, належна їй частка в квартирі складає 52/100 часток.

Уточнивши позовні вимоги, просила суд визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Давньою О.А. від 14 березня 2014 року, зареєстроване в реєстрі за №348, згідно з яким посвідчено, що ОСОБА_2 є спадкоємцем майна ОСОБА_5 на двохкімнатну квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 50,20 кв.м., житловою площею 27,50 кв.м., розташованої у АДРЕСА_2 в частині 52/100 частки даної квартири; визнати за нею в порядку перерозподілу спадщини право власності на 52/100 часток вказаної квартири.

ОСОБА_2 звернулась в суд з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу та витрат на поховання спадкодавця. Посилається на те, що рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівців від 11 серпня 2014 року стягнуто з неї, як дружини, яка пережила спадкодавця ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 борг за договором позики від 31 січня 2013 року в сумі 387560,98грн.

Вказує, що 03 грудня 2014 року вона здійснила повернення в повному обсязі грошових коштів за договором позики від 31 січня 2013 року, про що ОСОБА_6 надав заяву від 05 грудня 2014 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Вімерт О.О. та зареєстрована в реєстрі за №2180.

Стверджує, що вона як дружина займалась похованням спадкодавця ОСОБА_5 та понесла витрати на поховання в сумі 30712,65 грн., а саме: відповідно до договору на надання додаткових ритуальних послуг від 13 вересня 2013 року суму 9560,00грн., відповідно до договору - замовлення №3486 від 16 вересня 2013 року суму 1152,65грн. та відповідно до замовлення від 12 травня 2015 року №17 на виготовлення та встановлення пам'ятника суму 20000грн.

Зазначає, що позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом як донька спадкодавця, відповідно до ст.1261 ЦК України має право як спадкоємець першої черги на спадкування після смерті батька.

Згідно зі ст.1232 ЦК України обов'язок щодо відшкодування витрат покладають на всіх спадкоємців. Витрати, понесені на утримання, догляд, лікування і поховання спадкодавця підлягають розподілу між усіма спадкоємцями, які прийняли спадщину, пропорційно до розміру спадкових часток кожного з них. Розмір частки ОСОБА_1 у витратах на поховання становить 1/2 частку витрачених коштів.

На основі викладеного, позивачка просила суд стягнути з ОСОБА_1 на її користь 1/4 частини боргу спадкодавця перед ОСОБА_6 в розмірі 96890,25грн.; стягнути з ОСОБА_1 на її користь витрати на поховання спадкодавця в сумі 15356,32грн., судові витрати розподілити згідно з чинним законодавством.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівців від 05 липня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Давньою О.А. від 14 березня 2014 року, зареєстроване в реєстрі за №348, згідно з яким посвідчено, що ОСОБА_2 є спадкоємцем майна ОСОБА_5 на двохкімнатну квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 50,20кв.м., житловою площею 27,50кв.м., розташованої у буд. АДРЕСА_2, в частині 50/100 частки даної квартири.

Визнано за ОСОБА_1 в порядку перерозподілу спадщини право власності на 50/100 частки квартири АДРЕСА_2 загальною площею 55,40кв.м., житловою площею 27,50 кв.м., яка знаходиться в будинку АДРЕСА_2. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу та витрат на поховання спадкодавця задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/4 частку боргу спадкодавця перед ОСОБА_6 в розмірі 95333,67грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на поховання спадкодавця в сумі 15356,32грн. В задоволенні іншої частини зустрічних позовних вимог відмовлено.

В апеляційні скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 05 липня 2018 року та постановити нове яким повністю задовольнити її позовні вимоги та відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог, посилається на порушення норм матеріального та процесуального права. Апелянт, посилаючись на обставини, зазначені в позові, вважає, що їй належить 52/100 часток спадкової квартири. Крім того, вважає, що зустрічний позов є безпідставним, посилаючись на зроблені в позові розрахунки.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавець), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом та законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Судом встановлено, що 12 вересня 2013 року помер батько позивачки ОСОБА_1 та чоловік відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_5

Після його смерті відкрилась спадщина на майно, а саме: на квартиру АДРЕСА_2; на земельну ділянку площею 0,2336га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована по АДРЕСА_3, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку; на земельну ділянку площею 0,2466 га, кадастровий номер НОМЕР_2, яка розташована по АДРЕСА_4, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку; на автомобіль марки Hyundai , модель Tucson, легковий універсал, 2009 року випуску, н.д.р. НОМЕР_3; на грошові вклади у банківських установах на загальну суму 6485,01 грн.; на 3,54% статутного капіталу в ТОВ Аудиторська фірма Цензор-Сервіс .

Зазначені обставини були встановлені судом першої інстанції та визнані сторонами.

Згідно зі ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного з спадкоємців за законом є рівними.

Частиною 1 ст.1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини

Відповідно до ч.3 ст.1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Встановлено, що Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівців від 15.10.2014р., яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 26.11.2014р., визначено ОСОБА_1 додатковий строк терміном один місяць для подання нею заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась 12.09.2013р. після смерті ОСОБА_5

Постановою приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Давньої О.І. №189/02-31 від 16.12.2014р. позивачці було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом у зв'язку з тим, що свідоцтва про право на спадщину за законом були видані по закінченні шестимісячного терміну, встановленого для прийняття спадщини спадкоємцю, який вчасно прийняв спадщину та заявив, що є єдиним спадкоємцем, тобто дружині спадкодавця - відповідачці ОСОБА_2

Відповідач ОСОБА_2, після отримання 14.03.2014р. свідоцтв про право на спадщину за законом, реалізувала частину успадкованого майна.

Зокрема, відповідно до копії договорів купівлі-продажу земельної ділянки від 11.04.2014р. та копії витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11.04.2014р. відповідач ОСОБА_2 продала ТзОВ Маркет Інвест Ойл дві земельних ділянки, а саме: земельну ділянку площею 0,2466 га, кадастровий номер НОМЕР_2, яка розташована по АДРЕСА_4, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку та земельну ділянку площею 0,2336га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована по АДРЕСА_3, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку.

Згідно з договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 12.05.2014р. відповідач ОСОБА_2 продала ТзОВ Маркет Інвест Ойл належну частку у розмірі 3,54% статутного капіталу ТОВ Аудиторська фірма Цензор-Сервіс .

Також відповідачем ОСОБА_2 продано автомобіль марки Hyundai , модель Tucson, легковий універсал, 2009 року випуску, н.д.р. НОМЕР_3, що підтверджується довідкою-рахунком серії НОМЕР_4.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідач ОСОБА_2 витратила і грошові вклади з належними відсотками, нарахуваннями, компенсаціями на загальну суму 6485,01грн., які успадкувала після смерті свого чоловіка.

Згідно із ч. 1 ст. 1280 ЦК України, якщо після спливу строку для прийняття спадщини і після розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці, вона підлягає перерозподілу між ними. Такі спадкоємці мають право вимагати передання їм у натурі частини майна, яке збереглося, або сплати грошової компенсації.

Зазначені положення містяться також у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування

За змістом ч.2 ст.1280 ЦК України способи перерозподілу спадщини сформульовано законодавцем так, щоб застосовувати їх шляхом виключення одного способу іншим, вирішення питання про передання частини майна в натурі, а за неможливості цього про сплату грошової компенсації.

У разі ж продажу (відчуження іншим способом) спадкового майна особою, на користь якої було видано свідоцтво про право на спадщину, як спосіб захисту інтересів спадкоємців судом може бути застосовано передання їм частки в натурі шляхом перерозподілу майна, що збереглося, або сплати грошової компенсації.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 при здійсненні розрахунку суми перерозподілу спадкового майна враховує дві земельні ділянки, частку в статутному капіталі товариства, транспортний засіб та кошти, зняті з рахунків у банках.

Однак, колегія суддів не приймає до уваги такі доводи з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.49, ст.206, ст.255 ЦПК України ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівців від 19 червня 2018 року прийнято відмову ОСОБА_1 від позову та закрито провадження по справі в частині визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, зареєстрованих в реєстрі за №336 та №337 від 14 березня 2014 року на земельні ділянки площею 0,2336 га та 0,2466 га та визнання за ОСОБА_1 в порядку перерозподілу спадщини право власності на 1/4 частку вказаних земельних ділянок; визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі за №346 від 14 березня 2014 року, на 3,54% статутного капіталу ТзОВ Аудиторська фірма Цензор-Сервіс та визнання за ОСОБА_1 в порядку перерозподілу спадщини право власності на 1/4 частки, що складає 0,885% вказаного статутного капіталу; визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі за №339 від 14 березня 2014 року, на грошові вклади з належними відсотками, нарахуваннями, компенсаціями, які знаходяться у ПАТ КБ ПРИВАТБАНК , в ПАТ УкрСиббанк , в ПАТ Державний Ощадний банк України та визнання за ОСОБА_1 в порядку перерозподілу спадщини права власності на 1/4 частку вказаних грошових вкладів; визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі за №335 від 14 березня 2014 року, на автомобіль марки Hyundai , д.н.з. НОМЕР_3, та визнання за ОСОБА_1 в порядку перерозподілу спадщини права власності на 1/4 частку вказаного автомобіля.

Зазначене було враховано судом першої інстанції при розгляді справи.

Колегія судді апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що єдиним майном, яке збереглося в натурі, та підлягає перерозподілу, є квартира АДРЕСА_2, яка складається з двох житлових кімнат, загальною площею 50,20 кв.м., в тому числі житловою площею 27,5 кв.м., в будинку АДРЕСА_2, яку ОСОБА_5 прийняв в дар відповідно до договору дарування квартири від 28 травня 2002 року.

Згідно з ч.1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до п.1, п.2 ч.1 ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1, як донька спадкодавця, та відповідач ОСОБА_2, як дружина спадкодавця, відповідно до ст.1261 ЦК України, належать до першої черги спадкоємців за законом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір частки спірної квартири, яка належить позивачці ОСОБА_1 в порядку перерозподілу спадщини, становить 50/100 частки квартири, оскільки вона придбана спадкодавцем ОСОБА_5 на підставі договору дарування, та була його особистою приватною власністю, а інша 50/100 частка квартири належить відповідачці ОСОБА_2 як дружині спадкодавця.

Судом встановлено, що 31 січня 2013 року на підставі договору позики ОСОБА_6 передав ОСОБА_5 кошти в сумі 239790грн., що еквівалентно 30000доларів США відповідно до курсу валют НБУ станом на 31 січня 2013 року.

Як вбачається з постанови Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі №6-65цс13, зобов'язання за договором позики не є такими, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, а тому в разі його смерті спадкоємцем, який прийняв спадщину, повертається сума боргу.

Рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівців від 11 червня 2014 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_6 та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 борг за договором позики з урахуванням індексу інфляції у розмірі 381334,69 грн. та три проценти річних в розмірі 2572,29 грн., а також стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 судовий збір в сумі 3654 грн.

Як встановлено судом, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 повністю повернула борг ОСОБА_6 в сумі 387560,98грн., що підтверджується копією заяви ОСОБА_6 від 05 грудня 2014 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Вімерт О.О. та зареєстрована в реєстрі за №2180.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачці за зустрічним позовом ОСОБА_1, як спадкоємиці першої черги на спадкування за законом після смерті батька, належить 1/4 частка боргу за договором позики, який позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_2 сплатила ОСОБА_6, у розмірі 95333,67 грн. (1/4 частка від суми 381334,69 грн. - борг за договором позики з урахуванням індексу інфляції), при цьому без урахування трьох процентів річних в сумі 2572,29грн. та судового збору в розмірі 3654 грн., які не є сумою боргу, а тому з ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь ОСОБА_2 1/4 частину боргу спадкодавця перед ОСОБА_6 в розмірі 95333,67 грн., задовольнивши частково зустрічні позовні вимоги.

Суд першої інстанції, при вирішення зазначених позовних вимог, зробив правильний висновок про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/4 частини боргу спадкодавця перед ОСОБА_6 однак суд безпідставно послався на норми ст.ст.512, 514 ЦК України, які в цьому випадку не підлягають застосуванню, однак це не вплинуло на правильність рішення.

Статтею 8 ЦК України встановлено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

Відповідно до положень ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Зі змісту ст.1280 ЦК вбачається, що спадкоємці мають право вимагати передання їм у натурі частини майна, яке збереглося, або сплати грошової компенсації. Способи перерозподілу спадщини застосовуються шляхом вирішення питання про передання частини майна в натурі, а за неможливості цього про сплату грошової компенсації.

Відповідно до ч.1 ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Отже, в даному випадку, при вирішенні питання щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/4 частини боргу спадкодавця перед ОСОБА_6 є підстави для застосування аналогії закону, зокрема положень ст.1232 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.1232 ЦК України спадкоємці зобов'язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця.

Статтею 2 Закону України Про поховання та похоронну справу передбачено, що поховання померлого - це комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

У п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди зазначено, що витрати на поховання відшкодовуються тій особі, яка понесла ці витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, похованням спадкодавця ОСОБА_5 займалась його дружина - ОСОБА_2, яка понесла витрати на поховання спадкодавця в сумі 30712,65грн., що підтверджується копією договору на надання додаткових ритуальних послуг від 13 вересня 2013 року на суму 9560грн., копією договору-замовлення №3486 на організацію та проведення поховання від 16 вересня 2013 року на суму 1152,65грн., копією замовлення №17 від 12 травня 2015 року на виготовлення та встановлення пам'ятника в сумі 20000грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню у зв'язку з тим, що вони включені до перерахунок спадщини. Однак такі доводи є безпідставними, оскільки позивач з вимогою про виплату грошової компенсації не звертався. Крім того, апелянт при здійснені перерахунку спадщини враховує вартість земельних ділянок площею 0,2336 га та 0,2466 га, частку в статутному капіталі ТзОВ Аудиторська фірма Цензор-Сервіс , грошові вклади які знаходяться у ПАТ КБ ПРИВАТБАНК , в ПАТ УкрСиббанк , в ПАТ Державний Ощадний банк України та автомобіль марки Hyundai , д.н.з. НОМЕР_3, не звертаючи увагу на те, що ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівців від 19 червня 2018 року прийнято відмову ОСОБА_1 від частини позовних вимог та закрито провадження по справі в частині розподілу зазначених вище об'єктів спадкового майна, а тому вони не підлягають врахуванні при перерозподілі спадкового майна.

Суд першої інстанції встановив всі обставини справи, дослідив представлені сторонами докази, дав їм належну оцінку. Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 384 ЦПК України колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 05 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повної постанови 31 жовтня 2018 року.

Головуючий (підпис)

Судді : (підписи)

З оригіналом вірно :