Постанова

від 30.04.2020 по справі 727/1571/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

30 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 727/1571/15-ц

провадження № 61-47830св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 05 липня 2018 року у складі судді Чебан В. М. та постанову апеляційного суду Чернівецької області від 24 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Перепелюк І. Б., Яремка В. В., Лисака І. Н.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на частину квартири в порядку перерозподілу спадщини.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 . Вона та відповідач (дружина ОСОБА_3 ) є спадкоємцями першої черги за законом.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 15 жовтня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 26 листопада 2014 року, їй визначено додатковий строк у один місяць для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини після смерті батька.

Звернувшись до приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Давньої О. І. із заявою про прийняття спадщини та отримання свідоцтва про право на спадщину, вона отримала відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину з тих підстав, що на день звернення до нотаріуса свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно вже видані дружині померлого - ОСОБА_2 .

Зазначає, що єдине майно, яке залишилось в натурі, це квартира АДРЕСА_1 , а тому вважає, що доцільно її перерозподілити між сторонами, виходячи з дійсної її вартості та з урахуванням, при цьому, боргу спадкодавця, сплаченого кредитору ОСОБА_4 і вартості майна, відчуженого ОСОБА_2 , а саме: дві земельні ділянки, частка у статутному капіталі товариства, транспортний засіб та кошти, зняті з рахунків у банках.

З посиланням на статті 1280, 1301 ЦК України, просила визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Давньою О. А., від 14 березня 2014 року, згідно з яким посвідчено, що ОСОБА_2 є спадкоємцем майна ОСОБА_3 на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 50,20 кв. м, житловою площею 27,50 кв. м, в частині 52/100 цієї квартири; визнати за нею в порядку перерозподілу спадщини право власності на 52/100 частин вказаної квартири.

ОСОБА_2 подала зустрічний позов до ОСОБА_1 про стягнення боргу та витрат на поховання спадкодавця, посилаючись на те, що рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 11 серпня 2014 року з неї, як дружини, яка пережила спадкодавця ОСОБА_3 , стягнуто на користь ОСОБА_4 борг за договором позики від 31 січня 2013 року в сумі 387 560,98 грн.

03 грудня 2014 року вона повернула в повному обсязі грошові кошти за договором позики від 31 січня 2013 року, що підтверджується заявою ОСОБА_4 від 05 грудня 2014 року, посвідченою приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Вімерт О. О., зареєстрованою в реєстрі за № 2180.

Вважає, що сума боргу спадкодавця за договором позики, а також витрати, понесені нею на поховання, виготовлення та встановлення пам`ятника померлому також підлягають розподілу між спадкоємцями, які прийняли спадщину, пропорційно до розміру спадкових часток кожного з них.

Виходячи з наведеного, просила суд стягнути з ОСОБА_5 на її користь 1/4 частину боргу спадкодавця перед ОСОБА_6 у розмірі 96 890,25 грн, витрати на поховання спадкодавця в сумі 15 356,32 грн та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 05 липня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Чернівецької області від 24 жовтня 2018 року, позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Давньою О. А., від 14 березня 2014 року, зареєстроване в реєстрі за № 348, згідно з яким посвідчено, що ОСОБА_2 є спадкоємцем майна ОСОБА_3 на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 50,20 кв. м, житловою площею 27,50 кв. м, в частині 50/100 частки вказаної квартири.

Визнано за ОСОБА_1 в порядку перерозподілу спадщини право власності на 50/100 частки квартири АДРЕСА_1 .

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 95 333,67 грн - 1/4 частку боргу спадкодавця перед ОСОБА_4 та 15 356,32 грн - витрати на поховання спадкодавця.

В іншій частині зустрічних позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що єдиним майном, яке зберіглося в натурі, є спірна квартира, яка належала спадкодавцю на праві особистої приватної власності, і вона підлягає перерозподілу між спадкоємцями, а свідоцтво про право на спадщину на це майно - визнанню недійсним. Також суд вважав, що Ѕ частина понесених ОСОБА_2 витрат на поховання спадкодавця та ј частина суми боргу спадкодавця за договором позики підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись із таким вирішенням спору, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 аргументована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи спір, не взяли до уваги надані нею докази на підтвердження розміру часток спадкоємців, розрахунки яких наведені у позовній заяві, визначили частки спірної квартири в порядку перерозподілу без урахування іншого спадкового майна, яке відчужила відповідач.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на частку квартири в порядку перерозподілу спадщини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу та витрат на поховання.

Витребувано із Шевченківського районного суду міста Чернівці зазначену справу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_1 та чоловік ОСОБА_2 -

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є спадкоємцями першої черги за законом.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на майно, а саме:

- на квартиру АДРЕСА_1 ;

- на земельні ділянки площею 0,2336 га, кадастровий номер 2122786301:00:005:1051 та площею 0,2466 га, кадастровий номер 2122786301:00:012:1041, розташовані на АДРЕСА_2 ;

- на автомобіль марки Hyundai , модель Tucson, легковий універсал, 2009 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

- на грошові вклади у банківських установах на загальну суму 6 485,01 грн;

- на 3,54 % статутного капіталу у товаристві з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма Цензор-Сервіс .

ОСОБА_2 після отримання 14 березня 2014 року свідоцтв про право на спадщину за законом реалізувала частину успадкованого майна.

Відповідно до копії договорів купівлі-продажу ОСОБА_2 продала ТзОВ Маркет Інвест Ойл дві земельних ділянки : площею 0,2466 га, кадастровий номер 2122786301:00:005:1051 та площею 0,2466 га, кадастровий номер 2122786301:00:012:1041, розташованих на АДРЕСА_2 , частку статутного капіталу ТОВ Аудиторська фірма Цензор-Сервіс .

Також ОСОБА_2 продала автомобіль марки Hyundai , модель Tucson, легковий універсал, 2009 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою-рахунком серії НОМЕР_2 .

Успадковані грошові вклади на загальну суму 6 485,01 грн ОСОБА_2 після смерті свого чоловіка витратилана особисті потреби.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 15 жовтня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 26 листопада 2014 року, ОСОБА_1 визначено додатковий строк терміном один місяць для подання нею заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_3 .

Згідно з постановою приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Давньої О. І.№ 189/02-31 від 16 грудня 2014 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом у зв`язку з тим, що свідоцтва про право на спадщину за законом були видані після закінчення шестимісячного терміну, встановленого для прийняття спадщини спадкоємцю, який вчасно прийняв спадщину та заявив, що є єдиним спадкоємцем, тобто дружині спадкодавця - ОСОБА_2 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 19 червня 2018 року прийнято відмову ОСОБА_1 від позову та закрито провадження у справі в частині визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом на земельні ділянки та визнання за ОСОБА_1 в порядку перерозподілу спадщини право власності на 1/4 частку вказаних земельних ділянок; визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом на 3,54 % статутного капіталу ТзОВ Аудиторська фірма Цензор-Сервіс та визнання за ОСОБА_1 в порядку перерозподілу спадщини право власності на 1/4 частки, що складає 0,885% вказаного статутного капіталу; визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом на грошові вклади з належними відсотками, нарахуваннями, компенсаціями, які знаходяться у ПАТ КБ ПриватБанк , у ПАТ УкрСиббанк , у ПАТ Державний Ощадний банк України та визнання за ОСОБА_1 в порядку перерозподілу спадщини права власності на 1/4 частку вказаних грошових вкладів; визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом на автомобіль марки Hyundai , реєстраційний номер НОМЕР_1 , та визнання за ОСОБА_1 в порядку перерозподілу спадщини права власності на 1/4 частку вказаного автомобіля.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанційнорм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 1280 ЦК України , якщо після спливу строку для прийняття спадщини і після розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці, вона підлягає перерозподілу між ними. Такі спадкоємці мають право вимагати передання їм у натурі частини майна, яке збереглося, або сплати грошової компенсації.

У разі ж продажу (відчуження іншим способом) спадкового майна особою, на користь якої було видано свідоцтво про право на спадщину, як спосіб захисту інтересів спадкоємців судом може бути застосовано передання їм частки в натурі шляхом перерозподілу майна, що збереглося, або сплати грошової компенсації.

Відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Суди попередніх інстанцій установили, що єдиним майном, яке збереглося в натурі та підлягає перерозподілу, є квартира АДРЕСА_1 , яка була набута спадкодавцем на підставі договору дарування від 28 травня 2002 року.

Оскільки вказана квартира була особистою приватною власністю спадкодавця та з урахуванням того, що ОСОБА_1 відмовилась від позову в частині іншого майна, належного спадкодавцю, висновок суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, про те, що розмір частки спірної квартири, яка належить ОСОБА_1 в порядку перерозподілу спадщини, становить 50/100 частки квартири, а інша 50/100 частки - ОСОБА_2 , є правильним.

Також суди встановили, що 31 січня 2013 року на підставі договору позики ОСОБА_4 передав ОСОБА_3 кошти в сумі 239 970,00 грн, що еквівалентно 30 000,00 дол. США відповідно до курсу валют Національного банку України станом на 31 січня 2013 року.

Верховний Суд України у постанові від 18 вересня 2013 року в справі № 6-65цс13 зазначив, що зобов`язання за договором позики не є такими, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, а тому в разі його смерті спадкоємці, які прийняли спадщину, зобов`язані повернути борг.

Рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівців від 11 червня 2014 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 381 334,69 грн боргу за договором позики з урахуванням індексу інфляції, 2 572,29 грн - 3% річних та 3 654 грн - судового збору.

Як встановлено судами, ОСОБА_2 повністю повернула борг ОСОБА_4 в сумі 387 560,98 грн, що підтверджується копією нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_4 від 05 грудня 2014 року.

Згідно зі статтею 1218 ЦК Українидо складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Частиною першою статті 1232 ЦК Українипередбачено, що спадкоємці зобов`язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, установивши, що похованням ОСОБА_3 займалась його дружина ОСОБА_2 , яка понесла витрати на поховання спадкодавця в сумі 30 712,65 грн, що підтверджується належними та допустимими доказами, правильно стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 15 356,32 грн, що становить Ѕ частину вказаної суми на відшкодування понесених останньою витрат.

Аргументи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що вона не подавала заяву про відмову від позову, спростовуються матеріалами справи. До того ж ухвалу суду про закриття провадження щодо частини позовних вимог вона не оскаржувала.

Інші доводи касаційної скарги по своїй суті зводяться до необхідності переоцінки доказів, що за приписами статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції тапостанови апеляційного суду- без змін.

Керуючись статтями 389, 400 , 401 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 липня 2018 року та постанову апеляційного суду Чернівецької області від 24 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук