Рішення

від 24.10.2018 по справі 911/1451/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

   ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032,         тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "24" жовтня 2018 р.   м. Київ                                                                                     Справа № 911/1451/18   Суддя:                                        Грабець С.Ю. Секретар судового засідання:  Абрамова В.Д. Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до                      Бахчисарайського комунального унітарного підприємства "МІСЬКТЕПЛОМЕРЕЖА" Бахчисарайської міської ради про                 стягнення заборгованості в сумі 920 283,43 грн., за участю представника: позивача:       Бернацької О.В. (довіреність №14-70 від 14.04.2017 року); відповідача:   не з'явився, ВСТАНОВИВ: 02 липня 2018 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі – позивач) до Бахчисарайського комунального унітарного підприємства "МІСЬКТЕПЛОМЕРЕЖА" Бахчисарайської міської ради (далі – відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 920 283,43 грн. В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №13/3759- ТЕ-19 від 28.12.2012 року, згідно з якими позивач зобов'язувався поставити відповідачу природний газ (далі – послуги), а відповідач зобов'язувався надалі послуги прийняти і оплатити. Рішенням Господарського суду Київської області у справі №911/5306/14 від 17.02.2015 року позов публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Бахчисарайського комунального унітарного підприємства "МІСЬКТЕПЛОМЕРЕЖА", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, про стягнення 1 152 579,95 грн. задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача - 824  941,44 грн. основного боргу, 123 442,44 грн. пені, 158 225,47 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, 39 816,93 грн. трьох процентів річних, 22   928,53 грн. витрат на сплату судового збору. У зв'язку з тим, що відповідач вищевказане судове рішення не виконав та повністю борг не оплатив, позивач звернувся до суду, просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у сумі 71 261,39 грн. та 849 022,04 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції. Ухвалою суду від 09.07.2018 року позовну заяву публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишено без руху, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України. 16 липня 2018 року на адресу Господарського суду Київської області позивач направив заяву про усунення недоліків позовної заяви та долучення витребуваних ухвалою суду документів. Ухвалою суду від 23.07.2018 року відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання на 08 серпня 2018 року. 08 серпня 2018 року в засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Представник відповідача у засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Ухвалою суду від 08.08.2018 року підготовче засідання відкладено на 05 вересня 2018 року. 05 вересня 2018 року в засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Представник відповідача у засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Ухвалою суду від 05.09.2018 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів,  відкладено підготовче засідання на 26 вересня 2018 року. 26 вересня 2018 року в засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Представник відповідача у засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.09.2018 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 24 жовтня 2018 року. 24 жовтня 2018 року в судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала, просила суд позов задовільнити. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Ухвалою Господарського суду Київської області суду від 23.07.2018 року відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву, докази, що підтверджують заперечення проти позову, та попереджено про те, що суд може вирішити справу за наявними в ній матеріалами, у разі ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву. Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи по суті, відзиву на позовну заяву не подано, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами. Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних  висновків: 28 грудня 2012 року між національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (далі – позивач) та Бахчисарайського комунального унітарного підприємства "МІСЬКТЕПЛОМЕРЕЖА" Бахчисарайської міської ради (далі – відповідач) був укладений договір купівлі – продажу природного газу №13/3759-ТЕ-19 (далі-договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався передати у власність  відповідача природний газ, а відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити  його на умовах цього договору. Відповідач газ, поставлений позивачем, оплатив частково. У зв'язку з цим, 09 грудня 2014 року позивач звернувся до Господарського суду Київської області, просив стягнути з відповідача  824  941,44 грн, основного боргу,  125 638,66 грн. пені, 161  618,54 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, та 40  381,31 грн. трьох процентів річних. Рішенням Господарського суду Київської області у справі №911/5306/14 від 17.02.2015 року позов публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Бахчисарайського комунального унітарного підприємства "МІСЬКТЕПЛОМЕРЕЖА", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, про стягнення 1 152 579,95 грн. задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача - 824  941,44 грн. основного боргу, 123 442,44 грн. пені, 158 225,47 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, 39 816,93 грн. трьох процентів річних, 22   928,53 грн. витрат на сплату судового збору. Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили. Так, судом встановлено факт прострочення відповідачем виконання зобов'язання, яке виникло на підставі договору. У зв'язку з тим, що відповідач повністю борг не оплатив, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача три проценти річних у сумі 71 261,39 грн. за період з 01.12.2014 року до 17.10.2017 року та 849 022,04 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за період з 01.11.2014 року до 30.09.2017 року. Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема,  з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання. Зобов'язання припиняється: - за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами (ст. 600 Цивільного кодексу України); - зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги (ч. 1 ст. 601 Цивільного кодексу України); -  за згодою сторін (ч. 1 ст. 604 Цивільного кодексу України); - внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора (ст. 605 Цивільного кодексу України); - неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає (ст. 607 Цивільного кодексу України); - смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою (ч. 1 ст. 608 Цивільного кодексу України); - смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов'язаним з особою кредитора (ч. 2 ст. 608 Цивільного кодексу України); - ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (ст. 609 Цивільного кодексу України). Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Так, нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зважаючи на відсутність у зазначених правових нормах такої підстави припинення зобов'язання, як ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, суд дійшов висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Так, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання. Судом встановлено, що відповідач рішення суду не виконав, заборгованість перед позивачем повністю не оплатив, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по рахунку позивача, а також іншими документами. Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Частиною 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Рішенням Господарського суду Київської області у справі №911/5306/14 від 17.02.2015 року було стягнуто з відповідача, зокрема, три проценти річних за період з 14.02.2013 року до 30.11.2014 року та суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за період з 14.04.2013 року до 31.10.2014 року. Так, три проценти річних, враховуючи період заборгованості з 01.12.2014 року до 17.10.2017 року (1 052 дні): від суми 9 375,29 грн. становлять 809,87 грн.; від суми 18 260,72 грн. становлять 1 577,42 грн.; від суми 30 597,31 грн. становлять 2 643,10 грн.; від суми 280 140,00 грн. становлять 24 199,49 грн.; від суми 486 568,12 грн. становлять 42 031,48 грн., а всього 71 261,36 грн., які підлягають стягненню. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без враховування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за період з 01.11.2014 року до 30.09.2017 року: в листопаді 2014 року – 101,9% (УК №229 від 09.12.2014 року); грудні – 103,0% (УК №5 від 14.01.2015 року); у січні 2015 року – 103,1% (УК №24 від 10.02.2015 року); лютому -105,3% (УК №44 від 11.03.2015 року); березні – 110,8% (УК №65 від 09.04.2015 року); квітні – 114,0% (УК №84 від 14.05.2015 року); травні – 102,2% (УК №102 від 10.06.2015 року); червні – 100,4% (УК №122 від 09.07.2015 року); липні – 99,0% (УК №144 від 08.08.2015 року); серпні – 99,2% (УК №165 від 09.09.2015 року); вересні – 102,3% (УК №188 від 09.10.2015 року); жовтні – 98,7% (УК №209 від 10.11.2015 року); листопаді – 102,0% (УК №230 від 09.12.2015 року); грудні – 100,7% (УК №4 від 09.01.2016 року); у січні 2016 року – 100,9% (УК №26 від 10.02.2016 року); лютому – 99,6% (УК №47 від 11.03.2016 року); березні – 101,0% (УК №68 від 09.04.2016 року); квітні – 103,5% (УК №87 від 11.05.2016 року); травні – 100,1% (УК №109 від 10.06.2016 року); червні – 99,8% (УК №128 від 12.07.2016 року); липні – 99,9% (УК №149 від 10.08.2016 року); серпні – 99,7% (УК №170 від 10.09.2016 року); вересні 101,8% (УК №191 від 11.10.2016 року); жовтні – 102,8% (УК №210 від 09.11.2016 року); листопаді – 101,8% (УК №233 від 10.12.2016 року); грудні – 100,9% (УК №4 від 11.01.2017 року); у січні 2017 року – 101,1% (УК №25 від 09.02.2017 року); лютому – 101,0% (УК №47 від 11.03.2017 року); березні – 101,8% (УК №68 від 11.04.2017 року); квітні – 100,9% (УК №86 від 12.05.2017 року); травні – 101,3% (УК №106 від 10.06.2017 року); червні – 101,6% (УК №126 від 11.07.2017 року); липні – 100,2% (УК №148 від 10.08.2017 року); серпні – 99,9% (УК №169 від 12.09.2017 року); вересні – 102,0% (УК №191 від 11.10.2017 року):         від суми 9 375,29 грн. складає 8 081,50 грн.; від суми 18 260,72 грн., складає 15 740,74 грн.; від суми 30 597,31 грн., складає 26 374,88 грн.; від суми 280 140,00 грн., складає 241 480,68 грн.; від суми 486 568,12 грн., складає 419 421,72 грн., а всього 711 099,52 грн., які підлягають стягненню. Згідно з ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України,  ч. 1 ст. 598, ст. 599, ст. 600, ч. 1 ст. 601, ч. 1 ст. 604, ст. 605, ст. 607, ст. 608, ст. 609, ч. 2 ст. 625, ст. 655 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2 ст. 11, ст. ст. 12 - 15, ст. 16, ст. 18, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ч. 4 ст. 75, ст. 86, ч. 1 ст. 123, ч. 9 ст. 129, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд УХВАЛИВ: Задовільнити частково позов публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Бахчисарайського комунального унітарного підприємства "МІСЬКТЕПЛОМЕРЕЖА" Бахчисарайської міської ради про стягнення заборгованості в сумі 920 283,43 грн. Стягнути з Бахчисарайського комунального унітарного підприємства "МІСЬКТЕПЛОМЕРЕЖА" Бахчисарайської міської ради (98404, Автономна Республіка Крим, Бахчисарайський район, місто Бахчисарай, вулиця Грузинова, будинок 65, ідентифікаційний код 22245512) 71 261,36 грн. (сімдесят одну тисячу двісті шістдесят одну грн. 36 коп.) трьох процентів річних; 711 099,52 грн. (сімсот одинадцять тисяч дев'яносто дев'ять грн. 52 коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції; 13 804,25 грн. (тринадцять тисяч вісімсот чотири грн. 25 коп.)  витрат на сплату судового збору. Відмовити в іншій частині позову. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення. Повний текст рішення складено 01.11.2018 року.   Суддя                                                                                                                                         С. Грабець