Рішення

від 22.10.2018 по справі 916/1466/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" жовтня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1466/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловська Ю.М.

при секретарі судового засідання: Карагяур В.М.

за участю представників сторін:

від позивача не з'явились;

від відповідача: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Метінвест-ресурс” (87510, Донецька обл., м. Маріуполь, Приморський р-н, вул. Ширшова, буд. 6 А, кімн. 10);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Югвтормет” (66301, Одеська обл., м. Подільськ, пров. Соборний, буд. 2-Г);

про стягнення 1 254 057,95 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю „Метінвест-ресурс” (надалі – ТОВ „Метінвест-ресурс” звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №153/18) до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Югвтормет”, згідно якої, з урахуванням заяви про усунення недоліків позовної заяви, просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 1 254 057,95 грн., з яких: 1 245 221,99 грн. – основний борг, 8 119,53 грн. – пені та 716,43 грн. – 3% річних, а також судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов п. 6.3 договору №50/17-Д, укладеного між сторонами у справі, а саме щодо повернення попередньої оплати у розмірі 1245221,99 грн., в порядку ст.693 Цивільного кодексу України, на яку нараховано пеню та 3% річних.

Ухвалою господарського суду від 01.08.2018 року, за даним позовом відкрито провадження у справі №916/1466/18 за правилами загального позовного провадження із призначенням проведення підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 20.08.2018 року, в порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, підготовче засідання було відкладено на 19.09.2018 року.

Судом в рамках підготовчого провадження було з'ясовано відсутність будь-яких заяв чи клопотань, передбачених положеннями ст.182 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з чим, ухвалою суду від 19.09.2018 року, в порядку ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, підготовче провадження у даній справі було закрито та призначено розгляд справи по суті на 01.10.2018 року.

У судовому засіданні від 01.10.2018 року судом було оголошено перерву до 22.10.2018 року.

У судове засідання від 22.10.2018р. представник позивача не з'явився, між тим, подав до суду клопотання вх. ГСОО № 21496/18 від 22.10.2018р., згідно якого просив суд розглянути справу без його участі, з огляду на його термінове відрядження.

Враховуючи, що нез'явлення представника позивача не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи без його участі.

Відповідач – ТОВ ТОВ „Югвтормет” про дату, час та місце судових засідань повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвал суду на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого станом на 20.07.2018 року та на 20.09.2018 року, у судові засідання не з'являвся, про поважність причин відсутності не повідомляв, відзив на позовну заяву не надав.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частин 4, 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Водночас, ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернуті поштою із відміткою у довідках поштової установи “За закінченням терміну зберігання”, “Уточніть адресу”, “Такої адреси не має, уточніть адресу”, а також відсутність жодних повідомлень щодо причин неявки представника ТОВ „Югвтормет” у судове засідання, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до п. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні від 22.10.2018р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 01.11.2018 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Водночас вимогами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено матеріалами справи, 11.04.2017 року між ТОВ „Метінвест-ресурс” (надалі – покупець) та ТОВ „Югвтормет” (надалі – постачальник) укладено договір поставки №50/17Д (надалі – договір), згідно умов якого постачальник зобов'язався поставити покупцю метал чорний уживаний (відповідно ДСТУ 4121-2002 «Метали чорні уживані. Загальні технічні умови» «Металобрухт») та організувати його доставку на адресу вантажоотримувача, а покупець зобов'язався прийняти металолом та сплатити його вартість.

У відповідності до п.2.1 договору, ціна, номенклатура та кількість металобрухту, що постачається визначаються сторонами в специфікаціях до даного договору, які оформлюються окремо по кожному з вантажоотримувачів металобрухту.

Згідно п. 3.1 договору, постачальник здійснює поставку металобрухту залізничним (автомобільним) транспортом з відповідними супровідними документами на умовах DDP цех чи склад вантажоотримувача, зазначеного у відповідній специфікації к даному договору.

Положеннями п. 3.5 договору визначено, що строк поставки металобрухту визначається відповідними специфікаціями до договору. Поставка металобрухту за умовами цього договору та відповідної специфікації здійснюється постачальником в період на який укладена відповідна специфікація.

За приписами п. 6.2 договору, якщо інше не обумовлено сторонами у відповідній специфікації до цього договору, оплата металобрухту здійснюється покупцем протягом 10 банківських днів з моменту приймання металобрухту та виписки вантажоотримувачем приймання-здатних актів за ф. №69 або ф.№19, які підтверджують відповідність поставленого металобрухту умовам даного договору.

Відповідно до п.п. а п. 8.2 договору, спори, майнові вимоги по яким перевищують еквівалент 10000 дол. США (з урахуванням обмінного курсу НБУ на дату виникнення вимоги) за основною сумою зобов'язань, вирішуються в господарських судах України (згідно діючого законодавства України).

За приписами п. 10.1 даний договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє по 31.12.2017р. включно.

У відповідності до п. 11.4 договору, усі зміни, доповнення та додатки, в тому числі специфікації до даного договору, являються його невід'ємною частиною та мають юридичне значення (дійсні) лише у випадку, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані уповноваженими на це представниками обох сторін та скріплені печатками. Скріплення печатками підписів уповноважених представників сторін на даному договорі, усіх змін, доповнень, додатків у тому числі специфікаціях по даному договору та іншої документації, пов'язаної з виконанням даного договору - обов'язкові.

Як вбачається із матеріалів справи 11.04.2017р., 01.08.2017р. та 29.12.2017р. між сторонами у справі були укладені додаткові угоди №1, №2, №3 до договору поставки №50/17-Д від 11.04.2017р. відповідно. Згідно домовленостей викладених у вищезазначених додаткових угодах сторони дійшли згоди щодо виду металобрухту, який поставляється за договором №50/17-Д та внесли зміни у зазначений договір, а саме, доповнили п. 3.2 в частині найменування вантажоотримувача, п. 10.1 договору виклали в новій редакції – договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє по 31.12.2018р. включно, а в частині взаєморозрахунків – до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним, а також зазначили, що адресою місцезнаходження постачальника є адреса: 66301, Одеська обл., м. Подільськ, вул. Соборна, буд. 2-Г.

Як встановлено матеріалами справи, протягом періоду з 04.04.2017р. по 22.10.2017р. між сторонами у справі складено специфікації до договору № 50/17-Д від 11.04.2017р. (а.с. 24-37) за умовами якого відповідач зобовязався поставити позивачу металобрухт на загальну суму 8269189,47 грн. При цьому у відповідних специфікаціях зазначено, що загальна вартість металобрухту, який постачається за специфікацією на момент підписання специфікації, визначається виходячи із погодженої кількості та вартості металобрухту. Кінцевою вартістю металобрухту поставленого за специфікацією металобрухту є сумарна вартість металобрухту прийнятого в період дії специфікації відповідно підписаних сторонами накладних.

На виконання умов договору № 50/17-Д від 11.04.2017р. у період з квітня 2017 року по березень 2018 року ТОВ „Югвтормет” було передано металобрухт на загальну суму 8 829 778,01 грн. (без ПДВ), що підтверджується видатковими накладними (а.с. 38-41, 43-50) та актами приймання-передачі металобрухту (а.с. 51-63).

При цьому, згідно виписки банку за період з 01.04.2017р. по 31.05.2018р. ТОВ „Метінвест-ресурс” за умовами договору № 50/17-Д від 11.04.2017р. було перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 10 175 000,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно платіжного доручення № 7 від 12.12.2017 року (а.с. 69) ТОВ „Югвтормет” було здійснено повернення авансового платежу згідно договору №50/17-Д від 11.04.2017р. у розмірі 100 000,00 грн.

При цьому, в матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків за договором №50/17-Д від 11.04.2017р. у відповідності до якого станом на 31.05.2018 року заборгованість на користь ТОВ „Метінвест-ресурс” становить 1 245 221,99 грн., зазначений акт підписаний та скріплений печатками обох сторін.

Згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6.3 договору встановлено, що оплата здійснена покупцем понад поставленого металобрухту, вважається попередньою оплатою за договором та підлягає поверненню протягом 3-х банківських днів з моменту вимоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Як вбачається із наданих позивачем доказів, ТОВ „Метінвест-ресурс” звернулось до відповідача з письмовою вимогою вих. №1883/3 від 22.06.2018 року (а.с.64), згідно якої, зокрема, зазначало про порушення ТОВ „Югвтормет” положень п. 6.3 договору № 50/17-Д від 11.04.2017р. та вимагало повернення передоплати у розмірі 1 319 511,32 грн. Зазначена вимога була отримана відповідачем 30.06.2018 року та залишена ТОВ „Югвтормет” без відповіді та задоволення.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що на виконання умов укладеного між сторонами договору №50/17-Д ТОВ „Югвтормет” було поставлено позивачу металобрухт на загальну суму 8 829 778,01 грн., тоді як сплачено ТОВ „Метінвест-ресурс” за умовами зазначеного договору грошові кошти у розмірі 10 175 000,00 грн., з яких 100 000,00 грн. були повернуті відповідачем у добровільному порядку як попередня оплата за договором.

Отже, оскільки доказів поставки товару за договором поставки №50/17-Д від 11.04.2017 року на суму 1 245 221,99 грн. або повернення передоплати відповідачем, в порушення вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, не надано, суд вважає позовні вимоги ТОВ „Метінвест-ресурс” про стягнення з відповідача 1 245 221,99 грн., як суми попередньої оплати, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача про стягнення пені у сумі 8 119,53 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами ч.ч. 4-6 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За умовами п.7.4 договору, у випадку порушення постачальником строку перерахування грошових коштів, надлишково отриманих від покупця, а також повернення раніше сплачених за металобрухт сум, пов'язаних з порушенням строків чи обсягів поставок, поставок металобрухту неналежної якості, порушення умов п.6.3 або 6.4 даного договору, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у відповідний період, від суми несвоєчасно перерахованих грошових коштів за кожен день прострочення.

Згідно з п. 7.9 договору, штрафні санкції, передбачені даним договором, нараховуються за весь період прострочення, якщо інший строк їх нарахування не передбачений договором.

За приписами ст. 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Отже, з урахуванням приписів ст. 231 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку, що стосовно спірних правовідносин законом розмір штрафних санкцій не встановлено, отже необхідною умовою їх нарахування та стягнення є визначення підстав сплати та розміру санкцій в договорі, укладеному між сторонами.

Враховуючи, що сторонами за взаємною згодою, шляхом свого волевиявлення, було передбачено у договорі №50/17-Д від 11.04.2018р. сплату неустойки у вигляді пені за порушення саме строків повернення попередньої оплати, суд вважає правомірним звернення позивача до суду з відповідними вимогами.

Суд, перевіривши розрахунок пені, нарахованої за порушення повернення попередньої оплати відповідно до п. 7.4 договору №50/17-Д у розмірі 8119,53 грн. за період з 05.07.2018р. по 11.07.2018р. вважає його вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 716,43 грн., суд зазначає таке.

Грошовим зобов'язанням, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статті 625 Цивільного кодексу України, відповідно до частини другої якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором на поставку металобрухту, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

При цьому, за такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену ч.3 ст. 693 Цивільного кодексу України, коли на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Зазначена позиція цілком підтримується судовою практикою, а також викладена у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача суми 3 % річних у розмірі 716,43 грн., які заявлено позивачем до стягнення в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 1 245 221,99 грн. боргу, як попередньої оплати та 8 119,53 грн. пені.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 18 810,87 грн. покладаються на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Югвтормет” (66301, Одеська обл., м. Подільськ, провулок Соборний, буд. 2-Г; код ЄДРПОУ 37173804) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Метінвест-ресурс” (87510, Донецька обл., м. Маріуполь, Приморський р-н, вул. Ширшова, буд. 6 А, кімната 10) 1 245 221/один мільйон двісті сорок п'ять тисяч двісті двадцять одна/грн. 99 коп. основного боргу та 8 119/вісім тисяч сто дев'ятнадцять/грн.53 коп. пені.

3.В решті позову відмовити.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Югвтормет” (66301, Одеська обл., м. Подільськ, провулок Соборний, буд. 2-Г; код ЄДРПОУ 37173804) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Метінвест-ресурс” (87510, Донецька обл., м. Маріуполь, Приморський р-н, вул. Ширшова, буд. 6 А, кімната 10) 18 792/вісімнадцять тисяч сімсот дев'яносто дві/грн. 06 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 01 листопада 2018 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська