Постанова

від 20.06.2007 по справі 35/203-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

35/203-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2007 р.                                                           Справа № 35/203-07  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пушай В.І., судді Плужник О.В. , Барбашова С.В.

при секретарі Гудковій І.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача -  не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1587Х/3-7) на ухвалу господарського суду Харківської області від 15.03.07 р. по справі № 35/203-07

за позовом ТОВ "Агентство "Пан Укрейн" м. Київ

до Приватне підприємство "Слобода-Тур" м. Харків

про стягнення  47816,07 грн.

встановила:

В березні 2007 р. позивач –ТОВ „Агентство „Пан-Укрейн”, м. Київ звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача –ПП „Слобода-Тур”, м. Харків 44212,75 грн. заборгованості, 3603,32 грн. пені, та судові витрати, мотивуючи її тим, що останній неналежним чином виконував свої зобов'язання за агентською угодою № Б-06/10 з додатками до неї.

Разом з позовною заявою, позивач також надав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в розмірі позовних вимог, а саме на 47816,07 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.03. 07 р. (суддя –Швед Е.Ю.) по справі № 35/203-07 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі.

Іншою ухвалою суду від 15.03.07 р. по цій же справі на підставі ст. 66, 67, 86 ГПК України заяву позивача про забезпечення позову задоволено, та накладено арешт на грошові кошти відповідача в межах заявлених позовних вимог в сумі 47816,07 грн.

Відповідач з ухвалою господарського суду про забезпечення позову не погоджується, , вважає її такою, що винесена з порушенням норм процесуального права, подав апеляційну скаргу в якій просить ухвалу скасувати. В обґрунтування своїх вимог відповідач вказує на те, що ухвалу винесено без участі представника відповідача та без зауважень на об'єктивне фінансове становище підприємства відповідача. Крім того, відповідач вказує на те, що У ПП «Слобода-Тур»є основні засоби, які обліковуються на балансі підприємства, а також відбувається постійний рух коштів на його поточному рахунку; що підприємство відповідача знаходиться за постійною адресою, виконує свої зобов'язання а борг перед позивачем відповідно до акту звірки взаєморозрахунків відсутній, від зобов'язань не ухиляється та ін.

Позивач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, відзиву чи пояснення по скарзі не надав, про причини неприбуття не повідомив.

Відповідач  в судове засідання також не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги,  про причини неприбуття не повідомив.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 15.03.07 р. позивач надав до господарського суду заяву про забезпечення позову в якій просив суд винести відповідну ухвалу якою накласти арешт на грошові кошти відповідача у розмірі ціни позову, тобто 47816,07 грн., хоча доказів в обґрунтування вказаних ним доводів не додав.

З матеріалів справи вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржувану ухвалу крім іншого мотивував її тим, що невжиття заходів по забезпеченню позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду після його винесення.

Однак, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів,  не повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм не надана правильна та належна правова оцінка, з урахуванням відсутності підстав так вважати, в зв'язку з чим є підстави для скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу  господарський суд  оцінює  докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в  судовому  процесі  всіх обставин справи  в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.ст. 66, 67 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника , який подав позов, або за своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії  і т.ін.

При цьому, умовою застосування заходів до забезпечення позову повинно бути достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у т.ч. грошові суми, цінні папери, тощо), яке є у відповідача на момент подання позову, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення господарського суду.

Обов'язок доказування та подання доказів, відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному випадку це стосується позивача, що у заяві від 15.02.07 р., в обґрунтуваннях своїх вимог доводить наявність тих обставин, з урахуванням яких він просив вжити заходів по забезпеченню позову. Зокрема позивач посилається на те, що відповідач ухиляється від проведення розрахунків за агентською угодою № Б-06/10, обґрунтовуючи вказане даними про грошові розрахунки сторін, хоча додана ним копія угоди та додатку не містить його підпису. Крім того, позивач в обґрунтування необхідності вжиття заходів по забезпеченню позову посилається на тяжке фінансове становище відповідача, через яке на момент виконання рішення суду грошові кошти у відповідача можуть бути відсутніми. Проте, як свідчать матеріали справи, до доданого позивачем клопотання останнім не було додано жодного доказу в обґрунтування обставин, на які він посилається як на підставу вимог для застосування заходів забезпечення позову, щодо безспірності вимог. Тобто позивачем всупереч вимогам ст. 33 ГПК України не надано документів які б дозволяли вважати заздалегідь існуючими (безспірними) наявність між сторонами відповідних (спірних) правовідносин та зобов'язань, підписання позивачем угод, додатків до них, актів тощо, а так само не надано доказів на підтвердження інформації про поганий фінансовий стан підприємства відповідача, доказів про те що він може ухилятися або зникнути, вживає заходів по припиненню або зверненню діяльності тощо.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції безпідставно прийняв до уваги означені доводи позивача про необхідність вжиття заходів по забезпеченню позову, та необґрунтовано задовольнив відповідне клопотання, в зв'язку з чим ухвала від 15.03.07 р. про забезпечення позову підлягає скасуванню на підставі п. 1 ст. 104 ГПК України.

Таким чином, висновки, викладені в ухвалі господарського суду не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, і ухвала господарського суду підлягає скасуванню з інших підстав та мотивів, ніж ті, що означені заявником в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1 ст. 104,  ст. ст. 105, 106 ГПК України, судова колегія -

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу господарського суду про забезпечення позову від 15.03.07 р. по справі № 35/203-07 скасувати.

Заяву позивача про забезпечення позову залишити без задоволення.

Повний текст постанови підписано 20.06.2007 р.

         Головуючий суддя                                                                    Пушай В.І.  

                                 Судді                                                                    Плужник О.В.  

                                                                                                               Барбашова С.В.