Рішення

від 23.10.2018 по справі 0240/3508/18-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

23 жовтня 2018 р. Справа № 0240/3508/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк А.Ю., розглянувши у письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до: Війтовецької сільської ради Липовецького району Вінницької області (вул. Радянська, 10, с. Війтівці, Липовецький район, Вінницька область, 22500), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 (АДРЕСА_2)

про: визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) з адміністративним позовом до Війтовецької сільської ради Липовецького району Вінницької області, в якому просить суд:

- протиправним та скасувати рішення Війтовецької сільської ради Липовецького району Вінницької області від 15.08.2018 року 27 сесії 7-го скликання в частині відмови ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства у власність та надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

- зобов'язати Війтовецьку сільську раду Липовецького району Вінницької області у місячний термін з дня набрання законної сили судовим рішенням розглянути і вирішити клопотання ОСОБА_1 від 17.07.2018 року, яке зареєстровані у Війтовецькій сільській раді Липовецького району Вінницької області в журналі реєстрації заяв від 18.07.2018 року за № 32 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, у відповідності з вимогами ст. 116,118, 121, 122 Земельного кодексу України, надавши йому відповідний дозвіл.

Крім того, ОСОБА_1 просив суд зобов'язати Війтовецьку сільську раду Липовецького району Вінницької області подати впродовж одного місяця з дня набрання рішення суду законної сили звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що що він звернувся до Війтовецької сільської ради Липовецького району Вінницької області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

15.08.2018 року Війтовецька сільська рада Липовецького району Вінницькій області прийняла рішення, яким відмовила ОСОБА_1 у задоволенні його клопотання, а дозвіл на розроблення проекту із землеустрою на земельну ділянку, на яку претендував позивач надано іншій особі, а саме ОСОБА_2, яка звернулася із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою на земельну ділянку пізніше позивача.

Вважаючи вказане рішення протиправним та з метою його скасування та зобов'язання Війтовецьку сільську раду Липовецького району Вінницькій області вчинити певні дії, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Ухвалою суду від 05.10.2018 року було відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.10.2018 року.

22.10.2018 року на адресу суду надійшла заява Війтовецької сільської ради Липовецького району Вінницької області про визнання позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КАС України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

В свою чергу, частиною 4 статті 189 КАС України передбачено, що у разі визнання позову відповідачем повністю або частково суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову повністю або у відповідній частині вимог.

В підготовче засідання представник позивача не з'явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника. Крім того, вказав, що позовні вимоги підтримує та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в підготовче засідання не прибув, проте подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 в підготовче засідання також не з'явилась, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась завчасно та належним чином, шляхом направлення ухвали за адресою, яка вказана у позовній заяві. Разом з тим, на суду надійшов конверт із позначкою "за закінченням встановленого строку зберігання".

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу в письмовому провадженні в порядку підготовчого провадження без участі представників сторін.

Суд, дослідивши матеріали справи, з урахуванням заяви про визнання позову, дійшов висновку про необхідність задоволення адміністративного позову, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 17.07.2017 ОСОБА_1 звернувся до Війтовецької сільської ради Липовецького району Вінницької області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

У вказаному клопотанні позивач просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки комунальної власності (землі сільськогосподарського призначення) площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Війтовецької сільської ради Липовецького району Вінницької області. Дане клопотання було зареєстровано в журналі реєстрації заяв 18.07.2018 року за №32.

В свою чергу ОСОБА_2 звернулася до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки 25.07.2018 року, таке клопотання зареєстроване в журналі реєстрації заяв за №37.

15.08.2018 року на 27 сесії 7 скликання Війтовецька сільська рада Липовецького району Вінницькій області прийняла рішення, яким відмовила ОСОБА_1 у задоволенні його клопотання, а дозвіл на розроблення проекту із землеустрою на земельну ділянку, на яку претендував позивач було надано іншій особі, а саме ОСОБА_2

Вказана відмова мотивована тим, що багато громадян та жителів села Війтівці також не мають земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, які дійсно проживають в селі та тримають господарство і звертатися раніше до сільської ради з клопотаннями та просили надати їм дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Відтак, депутати сільської ради проголосували надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки жителям села.

Не погоджуючись з таким рішенням, вважаючи його протиправним, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується таким.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право надувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі статтею 78 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до положень статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Статтею 12 ЗК України визначено повноваження сільських рад у галузі земельних відносин на території міст, зокрема пункт а) передбачає розпорядження землями територіальних громад, а пункт б) передбачає передачу земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Аналогічні повноваження встановлені у п. 34 ч. 1 ст. 26 та ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Згідно зі ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідна рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішення. Рішення приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, приписи Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Земельного кодексу України визначають виключну компетенцію сільських рад щодо передачі земельних ділянок територіальних громад у власність чи користування громадян та юридичних осіб. Вирішення питань про передачу земель територіальної громади у власність чи користування є виключним правом сільської ради як суб'єкта права власності на землю.

Статтею 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявою для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання її у власність, за результатами розгляду якої визначені статтею 118 Земельного кодексу України органи приймають одне з відповідних рішень. Відмова в наданні такого дозволу повинна бути мотивованою і можлива лише у визначених випадках.

Як уже зазначалося, за результатами розгляду поданого позивачем клопотання, 15.08.2018 року на 27 сесії 7 скликання Війтовецька сільська рада Липовецького району Вінницькій області прийняла рішення, яким відмовила ОСОБА_1 у задоволенні його клопотання, а дозвіл на розроблення проекту із землеустрою на земельну ділянку, на яку претендував позивач було надано іншій особі, а саме ОСОБА_2

Вказана відмова мотивована тим, що багато громадян та жителів села Війтівці також не мають земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, які дійсно проживають в селі та тримають господарство і звертатися раніше до сільської ради з клопотаннями та просили надати їм дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Відтак, депутати сільської ради проголосували надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки жителям села.

Водночас вказане рішення не містить обґрунтування із посилання на підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, передбачених частиною сьомою статті 118 ЗК України, відтак зміст такого не узгоджується з приписами вказаної норми.

Крім того, 17.07.2017 ОСОБА_1 звернувся до Війтовецької сільської ради Липовецького району Вінницької області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Вказане клопотання було зареєстровано в журналі реєстрації заяв 18.07.2018 року за №32.

В свою чергу ОСОБА_2 звернулася до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки 25.07.2018 року, таке клопотання зареєстроване в журналі реєстрації заяв за № 37.

Таким чином, відповідач, відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, надаючи перевагу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою ОСОБА_2, діяв необґрунтовано, всупереч передбаченим нормам Земельного кодексу України, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання та прийняти рішення про надання дозволу, то суд зазначає таке.

Із положень частин третьої - четвертої 245 КАС України випливає, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Разом з тим, саме до повноважень Війтовецької сільської ради Липовецького району Вінницької області як органу місцевого самоврядування належить вирішення питання щодо надання дозволу на розробку проекту чи відмову у наданні такого.

Отже, такі повноваження є дискреційними, тобто такими, які дають можливість на власний розсуд суб'єкту владних повноважень визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень, передбачених нормативно-правовим актом.

Дискреційні повноваження, насамперед, це сукупність прав і обов'язків державних органів, їх посадових та службових осіб, що дають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень, передбачених проектом акта.

Обмежуючим фактором для рішень представників влади згідно з визначенням дискреційних повноважень є закон і справедливість.

За таких обставин, враховуючи, що законодавець чітко визначив порядок та підстави надання дозволу на розробку проекту, суд вважає, що відсутні підстави без дотримання такої процедури зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати наперед визначене рішення та фактично підміняти державний орган.

Відтак, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність задоволенню не підлягають.

Разом з тим, згідно з частиною четвертою 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Як встановлено судом та зазначалось вище, оскаржуване рішення, яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою є протиправним та підлягає скасуванню.

За таких обставин суд вважає необхідним зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки із урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Крім того, позивач в прохальній частині позовної заяви просить суд встановити судовий контроль за виконанням постанови (рішення) суду.

Визначаючись щодо наявності підстав для встановлення судового контролю, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до змісту статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, і має застосовуватися у виключних випадках.

Разом з тим, слід вказати, що позивач зазначаючи про необхідність встановлення судового контролю не зазначає про причини такої (необхідності) чи обставини, які б свідчили, що рішення суду ухвалене у даній справі не буде виконано відповідачем.

Приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не вбачає підстав зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення.

Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, враховуючи заяву відповідача про визнання позову, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини частково підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити частково.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Прийняти визнання позову Війтовецькою сільською радою Липовецького району Вінницької області.

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Війтовецької сільської ради Липовецького району Вінницької області від 15.08.2018 року 27 сесії 7-го скликання в частині відмови ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства у власність та надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Зобов'язати Війтовецьку сільську раду Липовецького району Вінницької області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства у власність, що розташована на території Війтовецької сільської ради Липовецького району Вінницької області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) за рахунок бюджетних асигнувань Війтовецької сільської ради Липовецького району Вінницької області ( код ЄДРПОУ 04328996, адреса: вул. Радянська, 10, с. Війтівці, Липовецький район, Вінницька область, 22500) судовий збір, що був сплачений позивачем в сумі 704,80 грн (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) з

Відповідач: Війтовецька сільська рада Липовецького району Вінницької області (код ЄДРПОУ 04328996, адреса: вул. Радянська, 10, с. Війтівці, Липовецький район, Вінницька область, 22500)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 (АДРЕСА_2)

Повний текст рішення виготовлено: 31.10.2018

Суддя Чернюк Алла Юріївна