Рішення

від 26.10.2018 по справі 815/3100/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

     ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                      16 жовтня 2018 року                          м. Одеса           Справа № 815/3100/18 Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., за участю: секретаря Ягенської К.О., представника відповідача Коперсак М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Магалайн Інвест” до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним наказу ГУ ДФС в Одеській області №1197 від 20.02.2018 року,- ВСТАНОВИВ:            Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що Головним управлінням ДФС в Одеській області (надалі за текстом - Відповідач) 03.03.2018 складено Акт № 174/15-32-14-15/39245283 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки TOB «Мегалайн Інвест», код ЄДРПОУ 39245283 з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з TOB «Аврора Фінанс» (код ЄДРПОУ 39520053) за період з 01.10.2015 по 31.12.2015 року (з урахуванням самостійного зменшення сум податкового кредиту за грудень 2015 та січень 2016 року, здійснених підприємством TOB «Мегалайн Інвест», та наслідків впливу на наступні податкові періоди)» (надалі за текстом - «Акт перевірки №174/15-32-14-15/39245283»). Перевірка була проведена на підставі наказу Головного управління ДФС в Одеській області №1197 від 20.02.2018 р. Відповідач не мав право проводити перевірку на підставі наказу Головного управління ДФС в Одеській області №1197 від 20.02.2018 p., оскільки зазначений наказ є протиправним, виходячи із наступному. Підпунктом 78.1.11. пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК) встановлено, що однією із підстав для проведення документальної позапланової перевірки є судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесену ними відповідно до закону. Таким чином, підставою для проведення перевірки може бути виключно документ зазначений у вказаному підпункті, а саме судове рішення. Правильність зазначеного висновку підтверджується приписами підпункту 1.2.3. пункту 1.2. Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом ДФС України від 31 липня 2014 року № 22 (далі - Методичні рекомендації), яким передбачено, що Наказ про проведення перевірки, що здійснюється відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, видається керівником органу державної фіскальної служби на підставі відповідного документа, передбаченого цим підпунктом Кодексу. А обов'язок зазначення підстави видання наказу у його констатуючій частині встановлено першим реченням абзацу другого пункту 91 Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 р. № 1242 (далі - Типова інструкція), яким передбачено, що у констатуючій частині зазначаються підстава, обґрунтування або мета видання наказу. Однак, наказ Головного управління ДФС в Одеській області №1197 від 20.02.2018 р. виданий на підставі доповідної записки із застосуванням норми ПК, яка передбачає проведення перевірки на підставі судового рішення. Судове рішення, яке є підставою проведення перевірки у наказі не зазначено, що є порушенням Методичних рекомендацій, Типової інструкції та відповідно положень Податкового кодексу України. Крім того, слід зазначити, що судове рішення про проведення перевірки в силу п.п. 78.1.11 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України має бути винесене відповідно до закону. КПК України не містять безпосередньої норми, яка б передбачала можливість звернення органу досудового розслідування з таким клопотанням та компетенцію слідчого судді щодо вирішення питання про призначення податкової перевірки, а в ст.132 КПК України не передбачено такого заходу кримінального провадження. Не регламентований чинним КПК України також і порядок розгляду таких клопотань слідчого або прокурора, обсяг доказування при розгляді такого клопотання, критерії, за якими слідчий суддя повинен визначати достатність підстав для призначення податкової перевірки. Представник відповідача надав до суду письмовий відзив, який мотивований тим, що згідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Між тим, відповідно до п.п. 20.1.43 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити у визначеному законодавством порядку перевірку показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування та із своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, виконанням законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Також, контролюючі органи наділені правом проводити перевірку правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (п.п. 20.1.44. п. 20.1 ст. 20 ПК України). В свою чергу, згідно з п.п. 62.1.3. п.62.1 ст. 62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. Пунктом 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Відповідно до п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: - отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки винесену ними відповідно до закону; (п.п. 78.1.11). Згідно із п. 78.4. ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Так, відповідно до фактичних обставин справи, в зв'язку із надходженням на адресу Відповідача ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 18.01.2017 року по справі № 761/1691/17, якою призначено провести документальну позапланову перевірку, в тому числі ТОВ «Мегалайн Інвест» щодо проведення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Аврора Фінанс», код ЄДРПОУ 39520053 та з урахуванням приписів п.п.78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України Головним управлінням ДФС в Одеській області було прийнято оскаржуваний наказ від 20.02.2018 року № 1197. Між тим, необхідно зазначити, що п.78.5 ст. 78 ПК України, визначено, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 Податкового кодексу України. Згідно з п. 81.1 ст. 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу вправі приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених ПКУ, та за умови пред'явлення направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи -платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу. Виконання умов зазначених статей надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної виїзної перевірки. Відповідно до п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки. В свою чергу, Позивачем було допущено посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, за результатами якої було складено акт та прийнято податкове повідомлення-рішення. Відповідач вважає за потрібне зазначити, що згідно правової позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 24.12.2010 року у справі № 21-25а10 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Foods and Goods L.T.D.» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансовий)"' санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.           Ухвалою суду від 27.06.2018 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.           Ухвалою суду від 06.09.2018 року продовжено строк підготовчого провадження у справі до 27.09.2018 року.           Дослідивши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне. Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Між тим, відповідно до п.п. 20.1.43 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити у визначеному законодавством порядку перевірку показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування та із своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, виконанням законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Також, контролюючі органи наділені правом проводити перевірку правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (п.п. 20.1.44. п. 20.1 ст. 20 ПК України). В свою чергу, згідно з п.п. 62.1.3. п.62.1 ст. 62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. Пунктом 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Відповідно до п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: - отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки винесену ними відповідно до закішу; (п.п. 78.1.11). Згідно із п. 78.4. ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Так, відповідно до фактичних обставин справи, в зв'язку із надходженням на адресу Відповідача ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 18.01.2017 року по справі № 761/1691/17, якою призначено провести документальну позапланову перевірку, в тому числі ТОВ «Мегалайн Інвест» щодо проведення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Аврора Фінанс», код ЄДРПОУ 39520053 та з урахуванням приписів п.п.78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України Головним управлінням ДФС в Одеській області прийнято наказ від 20.02.2018 року № 1197, яким призначено провести документальну позапланову перевірку ТОВ «Мегалайн Інвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Аврора Фінанс» за період з 01.10.2015 року по 31.12.2015 року. тривалістю 5 робочих днів з 20.02.2018 року. Між тим, необхідно зазначити, що п.78.5 ст. 78 ПК України, визначено, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 Податкового кодексу України. Згідно з п. 81.1 ст. 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу вправі приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених ПКУ, та за умови пред'явлення направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи -платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу. Виконання умов зазначених статей надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної виїзної перевірки. Відповідно до п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки. В свою чергу, позивачем було допущено посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, за результатами якої складено акт від 03.03.2018 року №174/15-32-14-14/39245283. Верховним Судом України у постанові від 24.12.2010 у справі №21-25а10  за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Foods and Goods L.T.D.» до ДПІ у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - ДПА в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, висловлено правову позицію, яка полягає в тому, що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами. Відтак, позови платників податків, спрямовані на оскарження дій контролюючих органів при проведенні перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. Тобто, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки. При цьому, як зазначено вище, перевірка проводилась з відома та в присутності уповноваженої особи позивача, та був складений акт перевірки. Отже, оскільки контролюючим органом фактично реалізована його компетенція на проведення перевірки, оспорювані дії щодо проведення перевірки не є такими, що порушують права позивача та інтереси шляхом обмежень у реалізації його прав чи безпідставного покладення на нього необґрунтованих обов'язків. Аналогічний висновок викладений в Постанові Верховного Суду від 17.04.2018 року по справі №826/12612/17. Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.           Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.           Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.           Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному  та об'єктивному дослідженні.               Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд враховує, чи прийняті вони з використанням повноважень та  спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискредитації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь яким несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.           З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Керуючись ст.ст.9, 139, 241-246 КАС України, суд ВИРІШИВ:               У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Магалайн Інвест” до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним наказу ГУ ДФС в Одеській області №1197 від 20.02.2018 року відмовити повністю.               Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки встановлені ст..255 КАС України.               Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення  з урахуванням положень п.15-5 Перехідних положень КАС України.           Повний текст рішення складений 26.10.2018 року.             Суддя                                                                                                               Іванов Е.А.                                                                  .