Постанова

від 08.05.2019 по справі 815/3100/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2019 р.

м.Одеса

Справа № 815/3100/18

Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е. А.

П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Осіпова Ю.В.,

суддів – Бойка А.В., Шевчук О.А.,

при секретарі Іщенко В.О.,

за участю представника позивача – адвоката Ігнатенка М.П. та представника відповідача Жукову Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегалайн Інвест» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року (м. Одеса, дата складання повного тексту рішення – 26.10.2018р.) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегалайн Інвест» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним наказу, -

В С Т А Н О В И В:

25.06.2018 року ТОВ «Мегалайн Інвест» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ ДФС в Одеській області, в якому просило суд визнати протиправним наказ відповідача від 20.02.2018 року №1197 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний наказ відповідача є протиправним, оскільки був прийнятий безпідставно та з порушенням норм чинного законодавства, в зв'язку із чим грубо порушує права позивача.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Мегалайн Інвест» - відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, директор ТОВ «Мегалайн Інвест» 26.11.2018 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.10.2018 року та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи сторін та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом 1-ї інстанції встановлені наступні обставини справи.

18.01.2017 року ухвалою слідчого-судді Шевченківського районного суду м.Києва по справі №761/1691/17 призначено проведення документальної позапланової перевірки на 13 підприємствах, в тому числі і на ТОВ «Мегалайн Інвест» щодо проведення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Аврора Фінанс».

Зв'язку із отриманням ГУ ДФС в Одеській області копії вказаної вище ухвали слідчого-судді, заступник начальника ГУ ДФС в Одеській області, з метою виконання цієї ухвали 12.02.2018р. оформив на ім'я начальника ГУ ДФС в Одеській області відповідну доповідну (пояснювальну) записку, в якій запропонував керівнику контролюючого органу призначити документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Мегалайн Інвест».

На підставі вказаної вище доповідної записки від 12.02.2018р., на виконання ухвали слідчого-судді від 18.01.2017р. та з урахуванням приписів п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України, керівником ГУ ДФС в Одеській області прийнято наказ від 20.02.2018 року №1197, яким призначено провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Мегалайн Інвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Аврора Фінанс» за період з 01.10.2015 року по 31.12.2015 року, тривалістю 5 робочих днів, з 20.02.2018 року.

Копію вказаного наказу від 20.02.2018р. №1197 про призначення перевірки та направлення на перевірку було вручено уповноваженому представнику ТОВ «Мегалайн Інвест» 20.02.2018р., т.б. в той же день перед початком перевірки, до якої, в свою чергу, ревізори-інспектори контролюючого органу були допущені.

За результатами вказаної перевірки 03.03.2018 року складено акт №174/15-32-14-14/39245283, в якому було зафіксовано ряд порушень підприємством позивача вимог податкового законодавства.

В подальшому, на підставі вищезазначеного акту перевірки, уповноваженою особою ГУ ДФС в Одеській області 12.04.2018р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0013751415.

Не погоджуючись зі спірним наказом податкового органу, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог та, відповідно, з правомірності дій та спірного наказу, для винесення якого у відповідача на той час були усі законні підстави, передбачені п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обґрунтованими та заснованими на законі, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

А згідно із приписами ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Так, частиною 2 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як слідує зі змісту вимог п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім НБУ), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Між тим, відповідно до п.п.20.1.43 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити у визначеному законодавством порядку і перевірку показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування та із своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, виконанням законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Також, контролюючі органи наділені правом проводити перевірку правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (п.п.20.1.44. п.20.1 ст.20 ПКУ).

В свою чергу, слід зазначити, що у відповідності до положень п.п.62.1.3. п.62.1 ст.62 ПК України, податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України також, в свою чергу, передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Так, відповідно до вимог п.78.1 ст.78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: - отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки винесену ними відповідно до запиту; (п.п. 78.1.11).

Як передбачено п.78.4. ст.78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Так, як встановлено судовою колегією з матеріалів справи та вже зазначалося вище, у зв'язку із надходженням для виконання на адресу відповідача ухвали слідчого-судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18.01.2017р. (по справі №761/1691/17), якою призначено провести документальну позапланову перевірку на 13-ти підприємствах, в тому числі і на ТОВ «Мегалайн Інвест», керівником ГУ ДФС в Одеській області, з урахуванням приписів п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України, прийнято наказ від 20.02.2018 року №1197, яким призначено з 20.02.2018 року провести документальну позапланову перевірку ТОВ «Мегалайн Інвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Аврора Фінанс» за період з 01.10.2015р. по 31.12.2015р., тривалістю 5 робочих днів.

Між тим, при цьому необхідно зазначити, що п.78.5 ст.78 ПК України визначено, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 Податкового кодексу України.

Так, як вбачається зі змісту приписів п.81.1 ст.81 ПК України, посадові особи контролюючого органу вправі приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених ПКУ, та за умови пред'явлення направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (ПІБ фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу.

Виконання умов зазначених статей ПКУ надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної виїзної перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, копії вказаного наказу від 20.02.2018р. №1197 про призначення перевірки та направлення на перевірку від 20.02.2018р. №1052/14-15 були вручені уповноваженому представнику ТОВ «Мегалайн Інвест» Ігнатенко М.П. - 20.02.2018р., т.б. в той же день перед початком перевірки, до якої, в свою чергу, ревізори-інспектори контролюючого органу були допущені (т.б. не скористалися своїм правом на не допуск перевіряючих до проведення перевірки).

Відповідно до вимог п.85.2 ст.85 ПК України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним. Але такий обов'язок виникає у платника податків лише після початку перевірки.

В свою чергу, як вже зазначалося вище, уповноваженими особами підприємства позивачем було допущено посадових осіб контролюючого органу до проведення спірної перевірки, до речі, за результатами якої було складено акт від 03.03.2018р. №174/15-32-14-14/39245283, в якому було зафіксовано ряд порушень товариством вимог податкового законодавства.

В подальшому, як встановлено судовою колегією з матеріалів справи, на підставі вищезазначеного акту перевірки від 03.03.2018р., керівником ГУ ДФС в Одеській області 12.04.2018р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0013751415, яке, в свою чергу, було оскаржено позивачем окремо від спірного наказу від 20.02.2018р. до Одеського окружного адміністративного суду, який свою ухвалою від 13.07.2018р. (по справі №815/2566/18) зупинив провадження по цій справі №815/2566/18 до розгляду даної справи №815/3100/18.

Так, як видно з правової позиції Верховного Суд України, висловленої ним у постанові від 24.12.2010р. по справі №21-25а10, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Відтак, позови платників податків, спрямовані на оскарження дій контролюючих органів при проведенні перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

Таким чином, з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, виключно саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки фактично нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

При цьому, ще раз слід звернути увагу на те, що як вже зазначалося вище, призначена оскаржуваним наказом №1197 від 20.02.2018р. спірна перевірка проводилась виключно на виконання чинної (діючої) на той час ухвали слідчого-судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18.01.2017р. (по справі №761/1691/17), т.б. на підставі приписів п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України, з відома та в присутності уповноваженої особи позивача, який, в свою чергу, в той же день (т.б. 20.02.2018р.) ознайомився з направленням на перевірку та отримав копію спірного наказу.

До того ж, як свідчать матеріали справи та вже неодноразово вказувалося вище, за результатами цієї перевірки був складений відповідний акт перевірки від 03.03.2018р. та в подальшому винесено податкове повідомлення-рішення від 12.04.2018р., яке оскаржується в іншому провадженні №815/2566/18, в якому, позивач, в свою чергу, може довести факт відсутності у нього порушень вимог податкового законодавства, що були встановлені вказаною вище спірною перевіркою та таким чином захистити свої права та законні інтереси.

Отже, враховуючи вказані вище обставини, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, приходить до висновку про те, що оскільки контролюючим органом, в даному конкретному випадку, цілком на законних підставах була призначена спірна перевірка, т.б. фактично реалізована його компетенція на проведення перевірки, яка, в свою чергу, фактично була проведена, то відповідно, на момент ухвалення оскаржуваного рішення окружного суду ці оспорювані дії щодо прийняття відповідачем оскаржуваного наказу про проведення цієї перевірки не є такими, що якимось чином порушують права позивача та його інтереси шляхом обмежень у реалізації його прав чи безпідставного покладення на нього необґрунтованих обов'язків, а відтак, задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним спірного наказу №1197 від 20.02.2018р. (до речі п/вимог про скасування цього наказу не заявлялося) не призведе до поновлення порушеного права. У спірних правовідносинах актом, що має певні наслідки, породжує права та обов'язки для платника податків є рішення податкового органу (акт індивідуальної дії), прийняте за результатами проведеної перевірки (т.б. ППР №0013751415 від 12.04.2018р.)

При цьому, слід звернути увагу, що аналогічної позиції з цього спірного питання дотримується і Верховний Суд, зокрема, в своїх постановах від 17.04.2018р. по справі №826/12612/17, від 30.11.2018р. по справі №804/1297/16 та від 05.04.2018р. по справі №820/68/18.

Що ж стосується посилань представника позивача на те, що ухвала слідчого-судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18.01.2017р. (по справі №761/1691/17), на підставі якої був виданий спірний наказ та проведена перевірка, в подальшому, т.б. більше ніж через 2 роки, була скасована ухвалою Київського апеляційного суду від 14.02.2019р., то на думку судової колегії, даний факт жодним чином не впливає на обґрунтованість прийнятого 20.02.2018р. спірного наказу №1197 чи законність оскаржуваного рішення суду 1-ї інстанції від 16.10.2018р., оскільки на момент винесення останніх вказана вище ухвала слідчого-судді від 18.01.2017р. була чинною (діючою) та підлягала виконанню відповідачем.

Як визначено положеннями ст.9 КАС України, розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як вбачається з норм ч.1 ст.72 і ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А у відповідності до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегалайн Інвест» – залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 11.05.2019р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: А.В. Бойко

           О.А. Шевчук