Постанова

від 05.07.2007 по справі 19/24-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

19/24-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2007 р.                                                           Справа № 19/24-07  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пушай В.І., судді Плужник О.В. , Такмаков Ю.В.

при секретарі Гудковій І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Уркевич В.Ю.

відповідача -  Мельниченко Є.О., Хайленко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1636Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 05.04.07 р. по справі № 19/24-07

за позовом Харківське будівельно - монтажне управління № 4 Цивільної авіації м. Харків

до ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Промтех ВФ" м. Харків

про стягнення 53693,84 грн.

встановила:

В січні 2007 р. позивач –Харківське будівельно-монтажне управління № 4 цивільної авіації звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача –ТОВ „Науково-виробниче підприємство Промтех ВФ”, м. Харків 8396,50 грн. збитків, 45297,34 грн. неустойки та судових витрат.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.04.2007 р. (суддя Міньковський С.В.) по справі № 19/24-07 позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 8396,50 грн. збитків, 45297,34 грн. неустойки, 536,94 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідач своїми діями, які виражалися в неповерненні у встановленому порядку житлової будівлі позивачу, тим самим спричинив останньому збитки у вигляді упущеної вигоди; що сума неустойки підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на підставі умов договору від 03.03.2006 р. та ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що господарський суд при винесенні рішення не звернув уваги на те, що в матеріалах справи відсутні докази які б свідчили про те, що позивач вживав заходів спрямованих на виконання рішення суду щодо виселення відповідача, а також докази того, що позивач був позбавлений права володіння, користування та розпорядження приміщенням. Разом з тим, відповідач наголошує на тому, що він з 25.10.2006 р. через заборону позивача не має можливості забрати своє майно, яке знаходиться в спірних приміщеннях і з яких його було виселено за рішенням суду від 02.11.06 р., а позивач крім того, всупереч вимогам п. 8.5 договору ухиляється від складання акту приймання-передачі об'єкта та ін.

Крім того, відповідач надав заяву від 06.06.2007 р. в якій просив суд долучити до матеріалів справи додаткові докази, які він не мав можливість надати до суду першої інстанції.

Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 101 ГПК України має право примати додаткові докази якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, а також те, що причини з яких відповідач не надав вказані документи до суду першої інстанції є поважними, клопотання, означене відповідачем в заяві підлягає задоволенню.  

В поясненнях до апеляційної скарги відповідач також наголошує на тому, що позивач в обґрунтування своїх вимог не довів наявність порушення відповідачем зобов'язання, та вини відповідача в порушенні умов договору від 03.03.2006 р., в зв'язку з чим, його позовні вимоги про стягнення збитків є безпідставними; що позивачем документальне не підтверджено того, що спірні споруди дійсно передавались відповідачу; що додаткова угода від 10.04.2006 р. про розірвання спірного договору не скріплена печатками підприємств, в зв'язку з чим даний правочин, на думку відповідача, є не вчиненим; що позивач перешкоджав відповідачу забрати належне йому майно та ін.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що відповідач з урахуванням вимог договору від 03.03.06 р. не надавши акту приймання-передачі спірного об'єкту тим самим не довів те, що вказані об'єкти він звільнив; що відповідач в обґрунтування своїх заперечень також не надав доказів того, що позивач перешкоджав йому користуватись спірними приміщеннями, та ухилявся від складання акту приймання-передачі вказаного приміщення.

Крім того, в письмових поясненнях від 25.06.2007 р. посилається на те, що договір від 03.03.2006 р. та додаткову угоду від 10.04.2006 р. до вказаного договору з боку позивача підписані уповноваженими особами; що на підставі заяви позивача № 100-БМ від 05.06.2007 р. постановою державного виконавця ДВС Комінтернівського району м. Харкова від 11.06.2007 р. було відкрито виконавче провадження по виконанню наказу Господарського суду від 14.11.06 р. № 19/127-06; що щодо повернення належного відповідачу майна останній до позивач письмово не звертався та ін.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

03.03.2006 р. між позивачем та відповідачем укладено договір користування спорудою (далі - Договір), відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв в тимчасове володіння будівлю - ангару-сховища ДОК (літ. "О-1") загальною площею 190 кв.м. та будівлю - сховища металу (літ.К-1) загальною площею 350 кв.м., до якої входить 289 кв.м. першого поверху сховища металу та частина підвалу вказаного сховища площею 61 кв.м. розташовану по вул. Нестерова, 2 в м. Харкові. Вказане майно позивача належить до державної власності та закріплене за ним на праві господарського відання.

Додатковою угодою від 10.04.2006 р. позивач та відповідач припинили з 10.04.2006 р. дію договору користування спорудою, передбачивши при цьому, що відповідач зобов'язаний повернути позивачеві будівлю в порядку та терміни, встановлені в розділі 8 „Порядок повернення власнику об'єкту" вищевказаного договору. Згідно з пунктами 8.2. та 8.4. договору будівля мала бути повернена позивачеві протягом 8-ми календарних днів з моменту припинення дії договору від 03.03.2006 р., тобто до 18.04.2006 р.

Рішенням господарського суду від 02.11.2006 р. по справі № 19/127-06 відповідача було виселено з нежитлового приміщення, що належить позивачу на праві повного господарського відання, а саме: з будівлі  ангару - сховища ДОК (літ.”О-1”) загальною площею 190 кв.м. та будівлі-сховища металу (літ.К-1) загальною площею 350, до якої входить 289 кв.м. першого поверху  сховища металу та частина підвалу вказаного сховища площею 61 кв.м. , яке розташоване  за адресою м. Харків, вул. Нестерова, 2 в.

Як стверджує позивач, незважаючи на вказане рішення суду нежитлові приміщення звільнені відповідачем не були, в зв'язку з чим, своїми діями відповідач спричинив позивачеві збитки у вигляді упущеної вигоди, а також з урахуванням умов договору від 03.03.2006 р. та ч. 2 ст. 785 ЦК України зобов'язаний сплатити позивачу неустойку.

Разом з тим, відповідно до актів обстеження нежилого приміщення, що знаходиться за адресою вул. Нестерова 2 від 17.02.2007 р. та від 23.02.2007 р., а також акту від 25.10.2006 р. складених співробітниками підприємства відповідача, останніми було встановлено зокрема те, що охоронці які здійснювали охорону вказаного приміщення не дозволили співробітниками підприємства відповідача вивезти майно, що належить відповідачу.

Крім того, директор підприємства відповідача листами № 11 від 28.11.2006 р., № 4 від 04.01.2007 р., надісланими на адресу керуючого санацією підприємства позивача Максіченко Д.О. повідомляв останнього про те, що позивач не надає доступ співробітникам підприємства відповідача на територію спірних приміщень для виконання рішення суду та вивозу ними майна, що належить відповідачу, а також просив керуючого санацією надати доступ до вказаних приміщень. А відповідно до листа № 35 від 22.05.2007 р. директор філії № 1 ТОВ „СОП „Барс” повідомляв директора підприємства відповідача про те, що філія № 1 ТОВ „СОП „Барс” згідно з договором укладеним з підприємством позивача за замовленням останнього здійснює контрольно-пропускний режим, і що для вивозу майна співробітникам підприємства відповідача необхідно мати пропуск на вивіз майна, підписаний уповноваженим представником підприємства позивача.

З матеріалів справи вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення, крім іншого виходив з того, що відповідач своїми діями, які виражалися в неповерненні у встановленому порядку житлової будівлі позивачу, тим самим спричинив останньому збитки у вигляді упущеної вигоди; що сума неустойки підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на підставі умов договору від 03.03.2006 р. та ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Однак, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів,  не повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм не надана правильна та належна правова оцінка, тому є підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу  господарський суд  оцінює  докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в  судовому  процесі  всіх обставин справи  в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 38 ГПК України якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення неповно з'ясував обставини, які мають суттєве значення для повного та об'єктивного розгляду справи по суті. Зокрема господарський суд безпідставно не були взяті до уваги доводи відповідача, та не скористався своїм правом витребування додаткових доказів.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

З урахуванням вимог даної статті позивач мав право вимагати сплати неустойки тільки в разі свідомого невиконання відповідачем обов'язку щодо звільнення спірних приміщень. Однак, як свідчать матеріали, зокрема акти від 25.10.2006 р., від 17.02.2007 р., та від 23.02.2007 р., листи надіслані відповідачем на адресу позивача № 11 від 28.11.2006 р. та № 4 від 04.01.2007 р., лист директора філії 1 „ТОВ „СОП „Барс” № 35 від 22.05.2007 р., лист Комінтернівського районного відділу ХМУ УМВС України в Харківській області № 3595 від 05.06.2007 р. (а.с. 80-88) після винесення рішення від 02.11.2006 р. по справі № 19/127-06 спірними приміщеннями фактично володів позивач, саме він не даючи допуск відповідачу до належного йому майна, що знаходилось в спірних приміщеннях, тим самим заважав останньому виконати вказане рішення суду, а відповідач в спірний період навпаки вживав заходів, спрямованих на виконання цього ж судового рішення.

Крім того, як свідчать матеріали справи, зокрема письмові пояснення позивача (а.с. 95-96) останній в період після набрання законної сили рішення від 02.11.2006 по справі № 19/127-06 до моменту звернення до суду з позовною заявою по даній справі не звертався до державної виконавчої служби з заявою про виконання рішення по справі № 19/127-06 та не вживав інших заходів спрямованих на виконання цього ж рішення.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками зокрема є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Тобто упущена вигода, це розрахункова величина втрати очікуваного приросту в майні,  що базується на документах,  які  беззастережно підтверджують  реальну  можливість  отримання потерпілою стороною грошових сум (чи  інших  цінностей), в разі якщо б інша сторона не допустила правопорушення.

Враховуючи викладене, а також те, що позивачем всупереч вимогам ст. 33 ГПК України не надано належних доказів того, що рішення господарського суду по справі № 19/127-06 не було виконано з вини відповідача, рішення господарського суду по даній справі про стягнення з відповідача на користь позивача 8396,50 грн. збитків та 45297,34 грн. неустойки підлягає скасуванню на підставі п. п. 1-3 ст. 104 ГПК України.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 2 ст. 103, п.п 1-3 ст. 104,  ст. 105 ГПК України, судова колегія -

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 05.04.07 р. по справі № 19/24-07 скасувати та в позові відмовити.

Стягнути з Харківського будівельно - монтажного управління № 4 цивільної авіації, (поштова адреса: 61031, м. Харків, Комінтернівський район, вул. Несторова,2; код  ЄДРПОУ 01131773; р/р 26000005010939 у ВАТ „Перший інвестиційний банк”, МФО 350783) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Промтех ВФ” (поштова адреса: 61031, м. Харків, вул. Несторова, 2, код ЄДРПОУ 34332784, р/р  26001845757380 в ХОФ АКБ „Укрсоцбанк”, м. Харків, МФО 351016) 268,47 грн. держмита по скарзі. Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.

         Головуючий суддя                                                                    Пушай В.І.  

                                 Судді                                                                    Плужник О.В.  

                                                                                                               Такмаков Ю.В.