Постанова

від 18.09.2007 по справі 19/24-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

19/24-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

18 вересня 2007 р.                                                                                   № 19/24-07  

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

головуючий суддяМуравйов О.В.

суддіПолянський А.Г.

Фролова Г.М.

розглянувши

касаційну скаргу  Харківського будівельно-монтажного управління № 4 Цивільної авіації

на  постанову від 02.07.2007 р. Харківського апеляційного  господарського суду

у справі№ 19/24-07 Господарського суду Харківської області

за позовом Харківського будівельно-монтажного управління № 4 Цивільної авіації

доТОВ "Науково-виробниче підприємство "Промтех ВФ"

простягнення  53 693,84 грн.

За участю представників сторін:

позивач –Брусенцова Я.В. дов. № 172-БМ, Уркевич В.Ю. дов. № 171-БМ від 12.09.2007 р.

відповідач –Мельниченко Є.В. дов. від 17.04.2007 р.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.04.2007 р. (суддя Міньковський С.В.) позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Промтех ВФ" на користь Харківського будівельно-монтажного управління № 4 Цивільної авіації 8 396,50 грн. збитків та 45 297,34 грн. неустойки. Стягнуто з ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Промтех ВФ" на користь Харківського будівельно-монтажного управління № 4 Цивільної авіації 536,94 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.07.2007 р. (судді: Пушай В.І., Плужник О.В., Такмаков Ю.В.) рішення господарського суду Харківської області від 05.04.2007 р. скасовано та в позові відмовлено.

Не погоджуючись постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.07.2007 р., Харківське будівельно-монтажне управління № 4 Цивільної авіації звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення місцевого господарського суду, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надходило.

Заявлене представником відповідача клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неотриманням касаційної скарги, колегією суддів відхиляється з огляду на те, що матеріали справи і не повинні містити відомості про вручення копії касаційної скарги стороні, а в матеріалах касаційної скарги наявна квитанція з відміткою пошти про направлення цінного листа.

   Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.   

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або постанові господарських судів.

Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями, рішення є законним  тоді,  коли  суд,  виконавши  всі  вимоги процесуального  законодавства  і  всебічно перевіривши обставини,  вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Обґрунтованим визнається рішення,  в якому повно  відображені обставини,  які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

На думку колегії суду оскаржувана постанова вказаним вимогам не відповідає.

 Як вбачається з матеріалів справи, 03.03.2006 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір користування спорудою, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв в тимчасове володіння будівлю - ангару-сховища ДОК (літ. "О-1") загальною площею 190 кв.м. та будівлю - сховища металу (літ.К-1) загальною площею 350 кв.м., до якої входить 289 кв.м. першого поверху сховища металу та частина підвалу вказаного сховища площею 61 кв.м. розташовану по вул. Нестерова, 2 в м. Харкові.

 Додатковою угодою від 10.04.2006 р. сторони припинили з 10.04.2006 р. дію договору користування спорудою, передбачивши що відповідач зобов'язаний повернути позивачу будівлю в порядку та терміни, встановлені в розділі 8 "Порядок повернення власнику об'єкту" вищевказаного договору. Згідно з пунктами 8.2. та 8.4. договору будівля мала бути повернена позивачеві протягом 8-ми календарних днів з моменту припинення дії договору від 03.03.2006 р., тобто до 18.04.2006 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.11.2006 р. по справі № 19/127-06 відповідача було виселено з нежитлового приміщення, що належить позивачу на праві повного господарського відання, а саме: з будівлі  ангару - сховища ДОК (літ.”О-1”) загальною площею 190 кв.м. та будівлі-сховища металу (літ.К-1) загальною площею 350, до якої входить 289 кв.м. першого поверху  сховища металу та частина підвалу вказаного сховища площею 61 кв.м. , яке розташоване  за адресою м. Харків, вул. Нестерова, 2 в.

Скасовуючи рішення господарського суду Харківської області від 05.04.2007 р. по справі № 19/24-07 та відмовляючи в позові, апеляційний господарський суд виходив з того, що позивач мав право вимагати сплати неустойки тільки в разі свідомого невиконання відповідачем обов'язку щодо звільнення спірних приміщень. Однак, враховуючи акти від 25.10.2006 р., від 17.02.2007 р., та від 23.02.2007 р., листи надіслані відповідачем на адресу позивача № 11 від 28.11.2006 р. та № 4 від 04.01.2007 р., лист директора філії 1 "ТОВ "СОП  "Барс" № 35 від 22.05.2007 р., лист Комінтернівського районного відділу ХМУ УМВС України в Харківській області № 3595 від 05.06.2007 р. після винесення рішення від 02.11.2006 р. по справі № 19/127-06, спірними приміщеннями володів позивач, не даючи допуск відповідачу до належного йому майна, що знаходилось в спірних приміщеннях, тим самим заважав останньому виконати вказане рішення суду, а відповідач в спірний період навпаки вживав заходів, спрямованих на виконання цього ж судового рішення.

          Відповідно до вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається матеріалів справи,  позивач звернувся з позовом про стягнення збитків та неустойки за період з 11.04.2006 р. по листопад 2006 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.11.2006 р., яке набрало законної сили, встановлено, що у вказаний період відповідач користувався спірними приміщеннями.

Суд апеляційної інстанції вказуючи на те, що після винесення рішення від 02.11.2006 р. по справі № 19/127-06 спірними приміщеннями фактично володів позивач, не даючи допуск відповідачу до належного йому майна, а відповідач в спірний період навпаки вживав заходів, спрямованих на виконання цього ж судового рішення, не звернув увагу на те, що докази подані відповідачем до суду апеляційної інстанції в обґрунтування своїх вимог, а саме акти від 25.10.2006 р., від 17.02.2007 р., та від 23.02.2007 р., листи № 11 від 28.11.2006 р. та № 4 від 04.01.2007р. лист Комінтернівського районного відділу ХМУ УМВС України в Харківській області № 3595 від 05.06.2007 р. датовані вже після винесення рішення господарського суду Харківської області від 02.11.2006 р. по справі № 19/127-06, а отже не могли бути покладенні в основу постанови, так як надані всупереч вимогам ч. 1 ст. 101 ГПК України.

Крім того, вказуючи в заяві по прийняття додаткових доказів (а.с. 74), що відповідач не мав можливості надати до суду першої інстанції вказані докази у зв'язку з тим, що вони знаходились у слідчого Комінтернівського районного відділу ХМУ УМВС України в Харківській області, документально не підтвердив неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, а отже апеляційний господарський суд також приймаючи їх порушив вимоги ч. 1 ст. 101 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Оскільки рішення господарського суду Харківської області від по справі № 19/127-06 про виселення ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Промтех ВФ"  прийнято 02.11.2006 р. та встановлено, що до того часу відповідач не звільнив займанні приміщення, позовні вимог Харківського будівельно-монтажного управління № 4 Цивільної авіації про стягнення неустойки у відповідності до  ч. 2 ст. 785 ЦК України є обґрунтованими.

          Також обґрунтованими є вимоги про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди відповідно до ст. 22 ЦК України, оскільки місцевим господарським судом було встановлено, що у жовтні 2006 р. відповідачем було перераховано позивачу 15 000 грн. за фактичне користування спорудою, а отже остаточна суми збитків склала 8 396,50 грн.

Викладене свідчить про те, що апеляційним господарським судом при розгляді справи не було достатньо враховано вимог законодавства. Як наслідок, прийнята у справі постанова не відповідає ст. 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постановах Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення”.

Натомість місцевим господарським судом було повно та всебічно досліджено матеріали справи та вірно винесено рішення.

У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи постанову, апеляційний господарський суд надав невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушив і неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст. 1117 ГПК України) та положення п. 6 ст. 1119, ч. 1 ст. 11110 ГПК України, постанова підлягає скасуванню, а законне та обґрунтоване рішення залишенню без змін.

Відповідно до ст.ст.85, 1115 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою присутніх представників сторін вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківського будівельно-монтажного управління № 4 Цивільної авіації задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.07.2007 року у справі № 19/24-07 скасувати, а рішення Господарського суду Харківської області від 05.04.2007 року у справі № 19/24-07 залишити без змін.

Головуючий    суддя                                                                   Муравйов О.В.

Судді                                                                                             Полянський А.Г.

                                                                                                      Фролова Г.М.