Постанова

від 14.06.2007 по справі 6239-2007а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

6239-2007А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

ПОСТАНОВА

Іменем України

14.06.2007Справа №2-29/6239-2007А

За позовом:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛВІКРИМ», м.Сімферополь;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Амід», м.Сімферополь;

3. Виробничого об'єднання «Крим», м.Сімферополь.                         

До відповідача – Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, м.Сімферополь.

Про заборону вчиняти певні дії та спонукання до виконання певних дій.

                                                                                                           Суддя Башилашвілі О.І.

Секретар судового засідання Готовкіна Т.С.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивачів – Древицькій О.В. – представник, довіреності у справі.

Від відповідача – Чернов М.О. – представник, довіреність у справі.           

Сутність спору: ТОВ «ОЛВІКРИМ», ТОВ «Амід» та Виробниче об'єднання «Крим» звернулись до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради про: визнання земельної ділянки площею 7,00 га по вул.Балаклавська у м.Сімферополі в районі в/ч А-3355, що перебуває в оренді позивачів, такою, що не може використовуватись для проведення акцій протесту, зборів, мітингів, походів та демонстрацій; заборону Виконавчому комітету Сімферопольської міської ради надавати будь – кому у будь–якій формі дозвіл на проведення акцій протесту, зборів, мітингів, походів та демонстрацій на земельній ділянці площею 7,00 га по вул.Балаклавська у м.Сімферополі в районі в/ч А-3355, що перебуває в оренді позивачів; зобов'язати Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради в подальшому забороняти проведення акцій протесту, зборів, мітингів, походів та демонстрацій на земельній ділянці площею 7,00 га по вул. Балаклавська у м.Сімферополі в районі в/ч А-3355, що перебуває в оренді позивачів; зобов'язати відповідача вжити заходів щодо негайного звільнення земельної ділянки, площею 7,00 га по вул. Балаклавська у м.Сімферополі в районі в/ч А-3355, що перебуває в оренді позивачів від незаконного перебування будь – яких фізичних осіб, від атрибутики таких осіб та від рухомого майна таких осіб, що перебувають на спірній території без достатніх правових підстав; заборону будь–яким особам у будь–який спосіб у подальшому здійснювати будь–які протиправні дії, що перешкоджають позивачам здійснювати користування орендованою земельною ділянкою за її цільовим призначенням.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач своєю бездіяльністю порушує право оренди на земельну ділянку позивачів, у зв'язку з чим позивачі не мають можливості використовувати її за цільовим призначенням – під жилу забудову. Крім того, позивачі вважають, що бездіяльність відповідача суперечить Конституції України.

Заявою від 07.06.2007р. позивачі змінили предмет позову та просять суд: визнати земельну ділянку площею 7,00 га, що розташована у м.Сімферополі в районі в/ч А-3355, що перебуває в оренді позивачів, такою, що не може використовуватись будь – якими особами у будь – який спосіб для проведення на ньому зборів, мітингів, маніфестацій та демонстрацій, акцій протесту і таке інше; зобов'язати Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради не надавати дозволи, а в подальшому забороняти будь – кому у будь – якій спосіб проводити на земельній ділянці площею 7,00 га по вул..Балаклавська у м.Сімферополі в районі в/ч А-3355, що перебуває в оренді позивачів зборів, мітингів, маніфестацій та демонстрацій, акцій протесту і таке інше; зобов'язати Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради здійснити заходи, передбачені чинним законодавством для термінового звільнення земельної ділянки площею 7,00 га по вул..Балаклавська у м.Сімферополі в районі в/ч А-3355, що перебуває в оренді позивачів, від незаконного перебування на ньому будь – яких осіб (юридичних чи фізичних), від атрибутики таких осіб, від рухомого майна таких осіб, які перебувають на вказаній земельній ділянці без достатній правових підстав; заборонити будь – яким особам у будь – якій формі в подальшому здійснювати будь – які протиправні дії, які перешкоджають позивачам використовувати орендовану земельну ділянку площею 7,00 га по вул..Балаклавська у м.Сімферополі в районі в/ч А-3355 за її цільовим призначенням.

          Судом ця заява прийнята до розгляду.

          Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого частково визнає позовні вимоги позивачів, зокрема щодо вимог позивачів про звільнення спірної земельної ділянки, то відповідач посилається на те, що звільнення земельної ділянки не входить до його компетенції, а також посилається на те, що ним були направлені адміністративні матеріали до органів прокуратури та внутрішніх справ. Також відповідач посилається на інші підстави, викладені ним у відзиві.

          З'ясувавши можливість врегулювання спору до судового розгляду, суд встановив, що сторони не згодні врегулювати спір до судового розгляду, у зв'язку з чим суд закінчив підготовче провадження та перейшов до судового розгляду справи.

Після вияснення усіх обставин справи, та перевірення доказів, суд перейшов до судових дебатів, та після закінчення яких, суд віддалявся для ухвалення рішення по даної справі до нарадчої кімнати.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛВІКРИМ», Товариство з обмеженою відповідальністю «АМІД» на підставі рішень № 256 від 18.02.2004 року, прийнятого на 18 сесії ХХІV скликання, № 1480 від 28.05.2005 року, № 535 від 23.02.2006 року, № 303 від 09.02.2007 року, та Виробниче об'єднання «КРИМ» на підставі рішення 3-2-й сесії Симферопольської міської ради IV скликання №462 від 15 вересня 2005р. та на підставі договорів оренди земельної ділянки є орендарями земельної ділянки загальною площею 7,00 га. по вул. Балаклавській в м. Сімферополі в районі в/ч А – 3355.

          Відповідно до договорів оренди землі, на підставі яких вказана земля передана позивачам, цільовим призначення її використання позивачами є – жила забудова.

          Суд встановив, що з 27.03.2006 року до цього моменту різними особами здійснюються перешкоди у використанні зазначеної земельної ділянки за її цільовим призначенням – будівництвом житлового комплексу з розвиненою інфраструктурою.

          Рішенням від 11.07.2006р. у справі №2-2501/06 Центральний районний суд м. Сімферополя позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛВІКРИМ» задовольнив та усунув перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 2,6 га, яка знаходиться по вул. Балаклавській у м. Сімферополі в районі військової частин №А-3355 шляхом: заборонення Амєтову Д.Ю та керованою ним групою знаходитися на цій земельній ділянці і здійснювати на ній будь-які роботи; звільнення цієї змеленої ділянки в примусовому порядку від присутності на ній Амєтова Д.Ю. та керованої ним групи, а так само від майна, що їм належить.

          Це рішення залишено без змін Апеляційним судом АР Крим (а.с. 30-33).

Постановою Залізничного районного суду м. Сімферополя від 02.02.2007р., суд заборонив представникам незаконно депортованих громадян України, захищаючих свої права, організацію та проведення безстрокової акції протесту в районі вул. Балаклавська у м. Сімферополі, з розбиттям наметового містечка.

          Аналогічні постанови винесені Залізничним районним судом м. Сімферополя 08.02.2007р. та 21.02.2007р. (а.с. 22-26).

          Позивач стверджує, що на вказаній земельній ділянці досі постійно проводяться акції протесту в тому числі і безтермінові. Акції протесту здійснюються мешканцями Криму з числа кримських татар на чолі з організаторами, що постійно міняються.

          Відповідно до ст.27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист  його  права  на  орендовану земельну  ділянку  нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану  земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування,   на   усунення   перешкод у користуванні   нею, відшкодування  шкоди,  заподіяної  земельній ділянці громадянами і юридичними особами України,  іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними   особами,   у   тому  числі  міжнародними об'єднаннями та організаціями.

Розмір відшкодування орендодавцем збитків, завданих орендарю, повинен бути зменшений, якщо орендар  навмисно  або  через необережність  спричинив  збільшення  розмірів збитків унаслідок невиконання чи неналежного  виконання умов договору орендодавцем або не вжив заходів щодо їх зменшення.

          Стаття 95 Земельного Кодексу України встановлює, що землекористувачі, якщо інше  не  передбачено законом або договором, мають право: самостійно господарювати на землі; власності на посіви і насадження сільськогосподарських  та інших  культур, на вироблену продукцію; використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній  ділянці  загальнопоширені  корисні  копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; споруджувати жилі будинки,  виробничі та  інші  будівлі  і споруди.

Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

          Згідно ст. 152 Земельного Кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним  особам  рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

          Відповідно до ст. 212 Земельного Кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

          Суд встановив, що позивач систематично, у встановлені договором та законодавством строки сплачують орендну плату за користування земельною ділянкою, але не можуть фактично користуватися нею через постійне проведення на зазначеній ділянці акцій протесту, що не забороняються виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради.

          Відповідно до Рішення Конституційного Суду України N 4-рп/2001 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 39 Конституції України про завчасне сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій (справа щодо завчасного сповіщення про мирні зібрання) від 19 квітня 2001р., частина друга статті 39 Конституції України передбачає обмеження судом реалізації права громадян на проведення мирних зборів, мітингів, походів і демонстрацій (відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку — з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Право громадян збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, закріплено в статті 39 Конституції України, є їх невідчужуваним і непорушним правом, гарантованим Основним Законом України.

Це право є однією з конституційних гарантій права громадянина на свободу свого світогляду і віросповідання, думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, на використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб — на свій вибір, права на вільний розвиток своєї особистості тощо. При здійсненні цих прав і свобод не повинно бути посягань на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Стаття 68 Конституцією України передбачає, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України.

Згідно з частиною третьою статті 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії. Вони застосовуються безпосередньо незалежно від того, чи прийнято на їх розвиток відповідні закони або інші нормативно-правові акти.

Стаття 41 Конституції України, передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Відповідно до статті 4 Закону України «Про власність», власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності, зокрема передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування, а також у довірчу власність іншим особам. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Однак, акціями протесту, що проводяться на території спірної земельної ділянки та неякім чином не реагує відповідач, порушуються права на працю осіб, що вже давно мали рпозпочати будівництво. Відповідно до ст. 43  Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Відповідно до ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. В порушення зазначеної статті Конституції безліч соціально незахищених осіб не можуть вчасно отримати житло.

          Суд встановив, що неодноразово мало місце звернення незаконно депортованих громадян України, що захищають свої конституційні права в АР Крим до відповідача, що підтверджується зокрема листом від 01.02.2007р., для дозволу їм проводити акції протесту на території, що перебуває в оренді позивачів, однак відповідач не заборонив проведення акцій протесту на території позивачів.

Зважаючи на положення рішення Конституційного Суду України, а саме, на той факт, що при здійсненні конституційних прав і свобод не повинно бути посягань на права і свободи, честь і гідність інших людей, суд вважає, що попершу чергу відповідач повинен ініціювати перед зокрема правовохоронними органами питання припинення порушення прав позивачів та керуватися правом наданим йому ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в частині прийняття актів які є обов'язковими для виконання всіма розташованими  на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Однак, відповідач не приймає відповідних рішень з метою усунення порушення прав позивачів, в наслідок чого, також порушуються права на працю осіб, що вже уклали договори на виконання будівельних робіт, конституційні права осіб на житло, що мають отримати житло у новобудівлях, оскільки фактично позивач позбавлений розпочати будівництво житлового фонду.

На підставі ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування  при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень і до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

          Відповідно до ст.105 КАС України,  адміністративний  позов  може  містити,  окрім  встановлених  ч.3 даної  статті, інші  вимоги  про  захист  прав, свобод  або інтересів  у сфері публічно-правових відносин.

          При цьому, згідно  ст.162  КАС України, у разі  задоволення  адміністративного позову суд може прийняти  постанову  про: визнанні протиправним  рішення   суб'єкта  владних повноважень, про спонукання відповідача  зробити  певні  дії, спонукання  відповідача  відхилитися  від здійснення певних  дій,  стягнення з відповідача грошових коштів і т.п.

          Відповідно до вказаної норми, суд може прийняти іншу  постанову, яка  б гарантувала  дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень збоку суб'єктів владних повноважень.

          При таких обставинах, у разі встановлення судом порушень прав  людини і юридичної особи, суд, при прийнятті постанови по суті спору, може  любим іншим способом (не встановленим КАС України, з дотриманням принципів чинного законодавства з урахуванням встановлених Конституцією України прав), відновити порушене  право позивача.

Враховуючи обставини справи, суд вважає, що лише задоволення вимог про: визнання земельної ділянки площею 7,00 га, що розташований в м. Сімферополі, в районі в/ч А-3355, який перебуває у позивачів в оренді такою, що не може використовуватись будь-якими особами у будь-який спосіб для проведення на ньому зборів, мітингів, маніфестацій та демонстрацій, акцій протесту та зобов'язання відповідача не надавати дозволи (узгодження), а в подальшому забороняти, будь-кому у будь-який спосіб, проводити на земельній ділянці площею 7,00 га  по вул. Балаклавській в м. Сімферополі, зборів, мітингів, маніфестацій та демонстрацій, акцій протесту та здійснення заходів, передбачені чинним законодавством для термінового звільнення земельної ділянки площею 7,00 га  по вул. Балаклавській в м. Сімферополі від незаконного перебування на ньому будь-яких осіб (юридичних чи фізичних), від атрибутики таких осіб, від рухомого та нерухомого майна таких осіб, які перебувають на вказаній земельній ділянці без достатніх правових підстав, може гарантовано захистити права позивачів передбачені Конституцією України, у зв'язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню.

Вимога позивачів про заборону будь-яким особам в будь-якій формі (в тому числі в порядку проведення зборів у відповідності до ст. 39 Конституції України) в подальшому здійснювати будь-які протиправні діяння, які перешкоджають позивачам використовувати арендовану земельну ділянку площею 7,00 га  по вул. Балаклавській в м. Сімферополі, в районі в/ч А-3355, за її цільовим призначенням, задоволенню не підлягає, оскільки позивачі не використали свого права наданого їм ст. 71 КАС України та не довіли суду наявність підстав для задволення цієї вимоги.

Вступна та резолютивна частини постанови оголошені – 14.06.2007р.

Повний текст постанови оформлений та підписаний – 14.06.2007р.

Керуючись статтями 89, 152, п. 1 ст. 153, 160, 163, п. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Визнати земельну ділянку площею 7,00 га, що розташована в м. Сімферополі, в районі в/ч А-3355, яка перебуває в оренді у Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛВІКРИМ» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Рози Люксембург, 17, ЗКПО 24507985), Товариства з обмеженою відповідальністю «АМІД» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Рози Люксембург, 17, ЗКПО 3181689595011), та Виробничого об'єднання «КРИМ» (95011, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Ясна, 37, а/я 705, ЗКПО 20665753), такою, що не може використовуватись будь-якими особами у будь-який спосіб для проведення на ній зборів, мітингів, маніфестацій та демонстрацій, акцій протесту (в тому числі проведення зборів в порядку ст. 39 Конституції України) і т.і.

3.          Зобов'язати Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради (95000, м. Сімферополь, вул. Толстого, 15):

- не надавати дозволи (узгодження), а в подальшому забороняти, будь-кому у будь-який спосіб, проводити на земельній ділянці площею 7,00 га  по вул. Балаклавській в м. Сімферополі, в районі в/ч А-3355, що перебуває в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛВІКРИМ» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Рози Люксембург, 17, ЗКПО 24507985), Товариства з обмеженою відповідальністю «АМІД» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Рози Люксембург, 17, ЗКПО 31816895) та Виробничого об'єднання «КРИМ» (95011, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Ясна, 37, а/я 705, ЗКПО 20665753), зборів, мітингів, маніфестацій та демонстрацій, акцій протесту (в тому числі проведення зборів в порядку ст. 39 Конституції України) і т.і.;

- здійснити заходи, передбачені чинним законодавством для термінового звільнення земельної ділянки площею 7,00 га  по вул. Балаклавській в м. Сімферополі, в районі в/ч А-3355, що перебуває в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛВІКРИМ» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Рози Люксембург, 17, ЗКПО 24507985), Товариства з обмеженою відповідальністю «АМІД» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Рози Люксембург, 17, ЗКПО 31816895) та виробничого об'єднання «КРИМ» (95011, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Ясна, 37, а/я 705, ЗКПО 20665753) від незаконного перебування на ньому будь-яких осіб (юридичних чи фізичних), від атрибутики таких осіб, від рухомого та нерухомого майна таких осіб, які перебувають на вказаній земельній ділянці без достатніх правових підстав.

4.           Виконавчий лист видати після набрання постановою суду законної сили.

5.          В іншій частині позову –відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в десятиденний строк з дня її проголошення, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку передбаченому ч. 5 ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі не подання відповідної заяви (ст. 254 КАС України).

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Башилашвілі О.І.