Ухвала

від 25.10.2018 по справі 752/1948/18

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:752/1948/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" жовтня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянув у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12017100010011211 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бориспіль, українця, громадянина України, не працюючого, з вищою освітою, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, -

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

З Київської місцевої прокуратури № 1 до Дніпровського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12017100010011211 відносно ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні поклався на розсуд суду щодо призначення даного кримінального провадження до судового розгляду.

У підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_3 ОСОБА_5 заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, яке мотивоване серед іншого тим, що обвинувальний акт був вручений підозрюваному ОСОБА_3 в присутності його захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_5 слідчим, у приміщенні Голосіївського управління поліції, а не прокурором як регламентує ч. 1 ст. 293 КПК України, на обвинувальному акті відсутня печатка прокуратури, прокурором якої було затверджено обвинувальний акт, таким чином повноваження прокурора належним чином не підтверджені, а обвинувальний акт не набув статусу офіційного документу, в обвинувальному акті відсутнє формулювання обвинувачення та його правова кваліфікація, невідповідність реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам Закону, оскільки в ньому не відображені повні відомості про прийняті слідчим, прокурором, слідчим суддею процесуальні рішення.

Відповідно до положень п. 5 ч. 2ст. 291 КПК Українив обвинувальному акті повинно бути викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність(в редакції Закону на час вчинення злочину) та формулювання обвинувачення.

Згідно з чинним кримінальним процесуальним законом, обвинувачений має право знати, у чому він обвинувачується, а обвинувальний акт повинен бути конкретним за своїм змістом.

Обставинами, які відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, є подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, що чітко не викладено в даному обвинувальному акті.

Крім того, в обвинувальному акті відсутні дані про фактичні обставини справи, зазначаючи «невстановлена особа при невстановлених слідством обставинах, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці», що є істотним порушенням наведених вище кримінальних процесуальних норм, яке означає неконкретність пред`явленого особі обвинувачення та є порушенням права на захист.

Частиною 1 статті 1 КПК України передбачено, що: «Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України».

Відсутність формулювання обвинувачення суттєво впливає на право обвинуваченого мати повну, вичерпну інформацію про характер, обсяг і причини обвинувачення для відповідної можливості реалізації свого права на захист та підготуватися до нього. Права обвинуваченого на захист гарантується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В обвинувальному акті відсутнє формулювання обвинувачення в розумінні п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, а за правилами ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Зокрема, доданий до обвинувального акту реєстр матеріалів досудового розслідування не відповідає вимогам, передбачени м ст. 109 КПК України, оскільки, всупереч ч. 3 ст. 283 КПК України, у вказаному реєстрі відсутні дані про кожну процесуальну дію, проведену під час досудового розслідування, її номер, найменування та час проведення (дата і часовий відрізок), зокрема відсутні данні : щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань; про початок досудового розслідування; щодо вилучених під час обшуку предметів, документів, і щодо місця їх знаходження; щодо прилучення речових доказів і щодо місця їх знаходження; про часовий проміжок, коли було роз`яснення права на захист, ким і кому воно було роз`яснено; про час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, про час відкриття сторонам матеріалів кримінального провадження. Під час досудового розслідування не були прийняті такі процесуальні рішення як: первинне внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань; досудове розслідування не розпочато, зокрема, якщо вважати, що внесення відомостей до ЄРДР відбулося 24.11.2017 року (як зазначено в табл. ІІ під № 1), незрозуміло чому процесуальні рішення під № № 4, 7, 9, 11, 12 (див. табл. ІІ), прийняті до внесення відомостей до ЄРДР.

Крім того, захисник зазначив, що відповідно до ч.1 ст. 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, проте, в обвинувальному акті зазначено, що матеріальної шкоди даним кримінальним правопорушенням не завдано, а в реєстрі матеріалів досудового розслідування в прийнятих під час досудового розслідування процесуальних рішеннях міститься інформація (табл. ІІ, № 7): «Постанова про залучення представника потерпілого 26.04.2017», що суперечить даним викладеним в обвинувальному висновку. Враховуючи викладене, зазначене процесуальне рішення вважає незаконним.

В реєстрі матеріалів досудового розслідування в прийнятих під час досудового розслідування процесуальних рішеннях міститься незрозуміла інформація (табл.. ІІ, № 13): «Постанова про призначення захисника 30.11.2017 ОСОБА_7 слідчий». Проте, у даному кримінальному провадженні правничу допомогу та захист ОСОБА_3 здійснюють два захисники ( ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ), які надають правничу допомогу на підставі відповідних договорів з ОСОБА_3 , що виключає призначення захисника за постановою слідчого, тому вважає, що таке процесуальне рішення є незаконним.

В реєстрі матеріалів досудового розслідування в прийнятих під час досудового розслідування процесуальних рішеннях (табл. ІІ, № 10) не зазначено дати винесення ухвали «на проведення» обшуку.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 , ОСОБА_6 підтримав заявлене клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, прохав його задовільнити.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав клопотання свого захисника та прохав його задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні поклався на розсуд суду.

Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, приходить до наступного.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Згідно зі ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 цього Кодексу.

Поряд з цим, вимогами п. 5 ч.2 ст.291 КПК України визначено, що формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правової кваліфікації кримінального правопорушення.

Зокрема, згідно з п. 5 ч. 2ст. 291 КПК України, обвинувальний акт наряду з іншими реквізитами обов`язково має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

При цьому, під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Формулювання обвинувачення має містити дані щодо події кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких, відповідно до диспозиції певної статтіКримінального кодексу України, можна встановити в діях обвинуваченого склад кримінального правопорушення, з урахуванням, у тому числі, кваліфікуючих ознак.

У порушення вимог п. 5 ч. 2ст. 291 КПК України, обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 не містить формулювання обвинувачення, а лише викладено фактичні обставини кримінального правопорушення та правова кваліфікація його дій.

Конкретне обвинувачення, фактичні обставини у кримінальному провадженні та визначена правова кваліфікація кримінального правопорушення є важливим елементом кримінального переслідування, оскільки не тільки впливає на право обвинуваченого захищатися від обвинувачення, але й на весь визначенийКПК України порядок судового розгляду.

Крім того, наведені суперечності та неконкретність формулювання обвинувачення позбавляє суд визначити межі судового розгляду щодо обвинуваченого з огляду на положення ч. 1 ст. 337 КПК України.

Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 348 КПК України, після оголошення обвинувачення головуючий встановлює особу обвинуваченого і повинен роз`яснити йому суть обвинувачення, встановити чи зрозуміле воно йому, чи визнає він себе винним і чи бажає давати показання.

Відповідно до закону, суд не зможе перейти до розгляду справи, якщо прокурор при оголошенні обвинувального акту не зазначить конкретне формулювання обвинувачення.

Крім того, згідно з вимогами ст. 374 КПК України, якщо суд ухвалює вирок, у ньому також зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Відповідно до вимогст. 22 КПК України, під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, звернення з обвинувальним актом та підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Крім того, Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 квітня 2008 року також зазначив, що у контексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`яснення «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного, він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 року у справі «Камасінські проти Австрії). Крім того, Суд констатував, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення, та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 у справі «Песільє та Сассі проти Франції»).

Отже, обвинувальний акт у кримінальному провадження №12017100010011211 відносно ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, не відповідає вимогам п. 5 ч. 2ст. 291 КПК України, що є підставою для його повернення прокурору, згідно з п. 3 ч. 3ст. 314 КПК України

Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 291 КПК України,до обвинувального акту додається реєстр матеріалів досудового розслідування.

Так, реєстр матеріалів досудового розслідування, як процесуальний документ фіксування кримінального провадження є інформаційним додатком до обвинувального акту, який містить відомості про рух утворення доказової бази обвинувачення, засоби одержання доказової інформації та забезпечення кримінального провадження.

Реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити повний опис усіх без виключення дій і прийнятих процесуальних рішень під час досудового розслідування.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 109 КПК України, реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.

Однак, слушним є зауваження сторони захисту, що в порушення ч. 2 ст. 109 КПК України, у реєстрі матеріалів досудового розслідування даного кримінального провадження, який є обов`язковою складовою частиною обвинувального акту, не міститься належних реквізитів у тих процесуальних рішеннях та процесуальних діях, які викладенні вище, тому при усуненні невідповідності обвинувального акту вимогам Кримінального процесуального кодексу України необхідно усунути й ті недоліки, що містяться в реєстрі матеріалів досудового розслідування даного кримінального провадження, та на які вказує сторона захисту.

На думку суду, зазначені обставини суттєво впливають на призначення обвинувального акту до судового розгляду та порушують права ОСОБА_3 на захист і можливість обрати відповідні засоби захисту від пред`явленого йому звинувачення.

З вище перелічених підстав порушення норм КПК України та невідповідності обвинувального акту вимогам КПК України, він підлягає поверненню прокурору.

Керуючись ст. ст. 29, 109, 291, 314-316, 372, 376, 395 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12017100010011211 відносно ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, повернути прокурору Київської місцевої прокуратури № 1, для усунення невідповідності обвинувального акту вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя