Постанова

від 01.11.2018 по справі 426/12360/17

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 426/12360/17

Провадження № 22-ц/810/1/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2018 року місто Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Єрмакова Ю.В. (суддя-доповідач)

суддів - Карташова О.Ю., Стахової Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження

апеляційну скаргу фермерського господарства Прилужне

на рішення Сватівського районного суду Луганської області (суддя Попова О.М.)

від 13 червня 2018 року

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідачі - фермерське господарство Прилужне , ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Держгеокадастру у Луганській області,

справа про розірвання договору оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

В липні 2017 року ОСОБА_1 (позивач) звернувся до суду із позовом до фермерського господарства Прилужне , ОСОБА_2 (відповідачі) та просив суд розірвати договір оренди землі від 19 жовтня 2006 року укладений між ним та фермерським господарством Прилужне зареєстрований у Державному реєстрі земель 27 березня 2007 року за № 240554/040741700033, в який 31 грудня 2008 року внесені зміни, зареєстровані 03 липня 2009 року за № 2405541040941400430, зобов'язати фермерське господарство Прилужне повернути йому земельну ділянку площею 4,31 гектарів в межах згідно плану зовнішніх меж земельної ділянки, пай № 68 державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 від 27 лютого 2002 року, розташовану на території Нижньодуванської селищної ради в стані придатному для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, стягнути з фермерського господарства Прилужне на його користь сплачений судовий збір в розмірі 640,00 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 4000,00 грн..

На обґрунтування наведених позовних вимог позивач послалася на наступне:

На підставі державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 від 27 лютого 2002 року йому належить земельна ділянка площею 4.31 гектарів в межах згідно плану розташовану на території Нижньодуванської селищної ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

19 жовтня 2006 року між ним та фермерським господарством Прилужне було укладено договір оренди землі, зареєстрований у Державному реєстрі земель 27 березня 2007 року за № 240554/040741700033, в який 31 грудня 2008 року внесені зміни, зареєстровані 03 липня 2009 року за № 2405541040941400430. За умовами договору Орендодавець - ОСОБА_1 надав орендареві - ФГ Плужне в особі голови ОСОБА_2 в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

06 січня 2016 року при ознайомлені з викопіюванням №НВ-4401278672016 своєї земельної ділянки йому стало відомо про знаходження на земельній ділянці капітальної забудови (складу, ангару тощо). В подальшому він довідався, що капітальна забудова фактично належить орендареві. Орендар в порушення Закону самовільно змінив цільове призначення орендованої земельної ділянки без проекту землеустрою щодо її відведення землі сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на землю житлової та громадської забудови для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (секція В02.Підрозділ 02.01 відповідно до класифікації видів цільового призначення земель) і здійснив на орендованій земельній ділянці капітальну забудову (склад, ангар тощо). Даний факт підтверджується викопіюванням з кадастрової карти (плану) та іншої картографічної документації Державного земельного кадастру й свідками. Як передбачено п. 39 укладеного договору оренди землі розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається при умові використання земельної ділянки не за призначенням, у зв'язку з чим просив задовольнити позов.

Рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 13 червня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Розірвано договір оренди землі від 19 жовтня 2006 року укладений між ОСОБА_3 та фермерським господарством Прилужне зареєстрований у Державному реєстрі земель 27 березня 2007 року за № 240554/040741700033, в який 31 грудня 2008 року внесені зміни, зареєстровані 03 липня 2009 року за № 2405541040941400430.

Стягнуто з Фермерського господарства Прилужне на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір в розмірі 640,00 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 4000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - фермерське господарство Прилужне (скаржник), звернулося з апеляційною скаргою.

В апеляційній скарзі просить рішення Сватівського районного суду Луганської області від 13 червня 2018 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Доводами апеляційної скарги є те, що при винесенні даного рішення судом не в повному обсязі були з'ясовані обставини справи, які мають значення, що призвело до неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що орендар в порушення закону здійснив забудову орендованої земельної ділянки, чим самовільно змінив цільове призначення орендованої земельної ділянки без проекту землеустрою на землю житлової та громадської забудови для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд і відповідно підстав для розірвання договору оренди землі з підстав, зазначених в позовній заяві, немає.

Скаржник посилається на те, що ним надавалися суду виписки з протоколу № 9 ліквідаційної комісії КСП ім. Кірова від 10.11.2008 року, згідно чого зазначені приміщення складу, майстерні, гаражу передано в рахунок майнових паїв за балансовою вартістю, тобто це нерухоме майно вже існувало на спірній земельній ділянці на момент видачі позивачу Державного акту на право приватної власності на землю від 27.02.2002 року.

Також, судом не перевірено додержання позивачем строку звернення до суду, який сплинув, так як позивачем не доведено, що після оформлення технічної документації на його земельну ділянку площею 4,31 га, яка повинна вміщувати викопіювання та план земельної ділянки, огляд та передачу межових знаків в натурі, з наступною видачею йому державного акту на право власності у 2002 році він був позбавлений об'єктивної можливості оглянути належну йому земельну ділянку та звернутись до суду в межах трирічного строку позовної давності.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 23 липня 2018 року було відкрито апеляційне провадження. Учасникам запропоновано у строк до 06 серпня 2018 року надати суду відзив на подану апеляційну скаргу.

Відзиви на апеляційну скаргу до суду не надійшли.

07 серпня 2018 року ухвалою Апеляційного суду Луганської області справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Указом Президента України Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах від 29.12.2017 № 452/2017 ліквідовано Апеляційний суд Луганської області та утворено Луганський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Луганську область, з місцезнаходженням у містах Луганську та Сєвєродонецьку.

У відповідності до ч. 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

В газеті Голос України опубліковано повідомлення голови новоутвореного Луганського апеляційного суду про початок роботи новоутвореного Луганського апеляційного суду з 03 жовтня 2018 року.

Указом Президента України №297/2018 від 28 вересня 2018 року Про переведення суддів судді Апеляційного суду Луганської області переведені на роботу на посаду суддів Луганського апеляційного суду.

В порядку, передбаченому статтею 33, частиною 1 статті 357 ЦПК України згідно протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 11 жовтня 2018 року дану справу розподілено судді-доповідачу Єрмакову Ю.В., судді, які входять до складу колегії: Карташов О.Ю., Стахова Н.В.

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 16 жовтня 2018 року справу призначено до апеляційного розгляду та згідно із частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до частини другої статті 369 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів дійшла наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України (в редакції 2017 року) рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 частково, суд першої інстанції послався на ч. 1 ст. 21, ч. 1 ст. 141, ч. 1 ст. 143, ст. 152 ЗК України та виходив з того, що орендована земельна ділянка була використана ФГ Плужне (орендарем) не за призначенням, оскільки орендар здійснив на орендованій земельній ділянці капітальну забудову ( склад, ангар тощо), тим самим самовільно змінивши цільове призначення цієї орендованої земельної ділянки, що згідно п. 39 укладеного між сторонами договору оренди землі, є підставою для його розірвання.

Судова колегія не може погодитися з таким висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 10, 60 ЦПК України (в редакції на час звернення до суду) Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналогічні приписи містяться у ст. 81, 82 ЦПК України (діюча редакція).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 19 жовтня 2006 року між ОСОБА_1 та фермерським господарством Прилужне було укладено договір оренди землі, яка на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 від 27 лютого 2002 року належить ОСОБА_1, який зареєстрований у Державному реєстрі земель 27 березня 2007 року за № 240554/040741700033 (а.с. 12-13), в який згідно додаткової угоди 31 грудня 2008 року внесені зміни, зареєстровані 03 липня 2009 року за № 2405541040941400430.

За умовами договору Орендодавець - ОСОБА_1 надав орендареві - ФГ Плужне в особі голови ОСОБА_2 в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 25 років.

Зазначені обставини сторонами не заперечуються.

Відповідно до ст.1 Закону України Про оренду землі (далі Закон) Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ст. 2 Закону)

Статтею 31 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України (ст.32 Закону).

За змістом ст. 651 ЦК України Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як вже було зазначено вище, 19 жовтня 2006 року між ОСОБА_1 та фермерським господарством Прилужне було укладено договір оренди землі, в який згідно додаткової угоди 31 грудня 2008 року внесені зміни, зареєстровані 03 липня 2009 року за № 2405541040941400430.

Пунктами 38, 39 вказаного договору сторони обумовили підстави для його припинення шляхом розірвання: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є використання земельної ділянки не за призначенням.

Як вбачається з позовної заяви, підставою для звернення до суду з позовом про розірвання договору оренди землі є ті обставини, що орендар здійснив на орендованій земельній ділянці капітальну забудову (склад, ангар тощо), тим самим самовільно змінивши цільове призначення вказаної орендованої земельної ділянки.

Отже, предметом доказування у даній справі є здійснення забудови на земельній ділянці, яка була передана в оренду відповідачу, тобто самовільну зміну її цільового призначення, що є підставою для розірвання договору оренди, враховуючи п.39 договору оренди.

Саме на ці обставини посилався позивач при зверненні до суду з дійсним позовом, як на підставу своїх вимог, а тому саме ці обставини повинні бути підтверджені доказами.

На обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що при ознайомленні з викопіюванням № НВ-4401278672016 його земельної ділянки він виявив капітальну забудову (склад, ангар тощо), які розташовані на ній.

Судом було з'ясовано, що вказані будівлі належать на праві приватної власності з 16.01.2009 року відповідачу ОСОБА_2, який є головою фермерського господарства Прилужне (орендаря).

Заперечуючи проти позову відповідач ОСОБА_2 зазначив, що існує часткове накладення земельної ділянки, яка належить йому на праві приватної власності (кадастровий номер НОМЕР_3 до 30 сотих) на земельну ділянку позивача. Споруди, на які посилається позивач, належали КСП ім. Кірова, яке існувало до 1999 року, тобто ці споруди (склад, ангар тощо) були побудовані у 90 -х 20 століття, отже до видачі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку позивачу.

В подальшому згідно витягу з протоколу № 9 ліквідаційної комісії КСП ім. Кірова від 10 листопада 2008 року, вказаний вище (склад, ангар тощо), як майно, яке належало КСП ім. Кірова було виділено в натурі в рахунок майнових паїв колишнім працівникам цього КСП в кількості 58 осіб, а в подальшому оформлено право приватної власності, в тому числі і відповідачем ОСОБА_2

На підтвердження цих обставин були надані наступні документи, завірені належним чином: Державний акт на право власності на земельну ділянку Серія НОМЕР_4; витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 16.01.2009 року, тип об'єкта комплекс (приміщення складу (критий тік), ЗАВ-20, приміщення майстерні, гараж); виписка з протоколу № 9 ліквідаційної комісії КСП ім. Кірова від 10 листопада 2008 року, згідно якого майно, яке належало КСП ім. Кірова було виділено в натурі в рахунок майнових паїв колишнім працівникам цього КСП в кількості 58 осіб, в тому числі вказано і майно, зазначене позивачем.

Судом цим обставинам оцінки надано не було, у зв'язку з чим суд дійшов поспішного висновку про те, що ці об'єкти є такі, що збудовані частково на земельній ділянці вже після її отримання в оренду.

Враховуючи наведені обставини, судова колегія дійшла висновку про те, що у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позову про розірвання договору оренди земельної ділянки з підстав не цільового її використання, а саме здійснення орендарем на орендованій земельній ділянці капітальної забудови (склад, ангар тощо), оскільки позивачем не було доведено та надано відповідних належних доказів на виконання ст.10,60 ЦПК України (в редакції 2004 року) та ст.81,82 ЦПК України (в чинній редакції) того, що ця капітальна забудова (склад, ангар тощо), була побудована саме орендарем вже після передання вказаної земельної ділянки в оренду, враховуючи наведені вище обставини.

Єдиним доказом, який було надано позивачем на підтвердження своїх вимог, є копія викопіювання з кадастрової карти (плану) від 06.01.2016 року, картографічна карта Державного земельного кадастру, які не завірені належним чином, проте ці копії документів, враховуючи наведені вище обставини, не є доказом того, що (склад, ангар тощо), були побудовані після передання в оренду земельної ділянки, що б могло свідчити про не цільове її використання та у зв'язку з чим могло б бути підставою для розірвання цього договору, а тому висновок суду про те, що орендар збудував на орендованій земельній ділянці капітальну забудову (склад, ангар тощо), тим самим самовільно змінив її цільове призначення, що і стало підставою для задоволення позову, є помилковим, оскільки цей висновок суду не підтверджений належними доказами.

Саме на ці обставини посилався позивач при зверненні до суду, проте докази, які б об'єктивно підтверджували вказані позивачем обставини, в матеріалах справи відсутні, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції щодо задоволення позову про розірвання договору оренди земельної ділянки підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову про розірвання договору оренди земельної ділянки з підстав недоведеності обставин, на які посилався позивач, звертаючись до суду з позовом.

Оскільки позовні вимоги про повернення позивачу вказаної земельної ділянки є похідними від вирішення вимог про розірвання договору оренди, вони не підлягають задоволенню, враховуючи наведене вище.

Доводи апеляційної скарги з приводу того, що судом не перевірено додержання позивачем трирічного строку позовної давності для звернення до суду, який сплинув, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки питання щодо застосування строку позовної давності не було предметом розгляду в суді першої інстанції, крім того, вирішення цього питання залежить від доведеності позову, враховуючи приписи п.11 ППВСУ від 18.12.2009 N 14 Про судове рішення у цивільній справі , а в даному випадку судова колегія дійшла висновку про недоведеність позову, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального прав може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.

Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу фермерського господарства Прилужне задовольнити.

Рішення Сватівського районного суду Луганської області від 13 червня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до фермерського господарства Прилужне , ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Держгеокадастру у Луганській області про розірвання договору оренди земельної ділянки відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 1 листопада 2018 року.

Головуючий

Судді: