Рішення

від 21.09.2010 по справі 2-2799/10

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Кіровський районний суд м.Дніпропетровська

м. Дніпропетровськ, пр. Пушкіна, 29, 49101, (0562) 33-50-26

Справа №2-2799/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2010 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

Головуючого-судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Бабка Г.Г.

за участю позивачки - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Дніпропетровська про визнання протиправною бездіяльності, визнання права на отримання соціальної допомоги та зобов'язання здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду із зазначеним позовом в обґрунтування якого зазначила, що відповідно до Закону України Про соціальний захист дітей війни є дитиною війни. Згідно Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік було призупинено дію ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни . Законом України Про Державний бюджет України на 2008 рік положення ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни було викладено в редакції, якою право на державну соціальну допомогу дітям війни було обмежено. Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік щодо обмеження виплат допомоги , були визнані такими, що не відповідають Конституції України. Відповідно до ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни розмір соціальної допомоги, яка повинна їй виплачуватись становить 30% мінімальної пенсії за віком. Проте відповідач в 2007 році їй виплату допомоги не здійснював, а з 2008 року здійснює виплату допомоги в меншому розмірі. З урахуванням зазначеного просила визнати протиправною бездіяльність відповідача по невиконанню з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 12.08.2010 року приписів ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни ; визнати її право на отримання невиплаченої соціальної допомоги, встановленої ст.6 вказаного вище закону в розмірі 30% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб у зазначені періоди та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити соціальну допомогу.

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала та, посилаючись на викладені в позові підстави, просила задовольнити останній в повному обсязі.

Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Дніпропетровська в судове засідання не з'явився. В наданих письмових запереченнях просили розгляд справи проводити без участі представника Управління, позов не визнали у повному обсязі та просили відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що були внесені відповідні зміни до Законів України, якими регулювалися спірні правовідносини та з 01.01.2008 року позивачці нараховується та виплачується надбавка до пенсії у розмірі, визначеному постановою Кабінету міністрів України №530 від 28.05.2008 року. Крім того посилались на неврегульованість законодавства в частині виплат дітям війни, передбачених в ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни .

З урахуванням зазначеного та думки позивачки, яка не заперечувала проти розгляду справи у відсутності представника відповідача, суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності останнього.

Заслухавши позивачку, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні позивачка має статус дитини війни, що підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні №131280 (а.с.6).

Відповідно до ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни (в редакції до 28.12.2007 року) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Згідно п.12 ст.71, ст.111 Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік було призупинено дію ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни .

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 положення п.12 ст.71, ст.111 Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік щодо призупинення дій ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни визнані неконституційними.

Частина друга ст.152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Тобто, за вказаним принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.

Відповідно до п.3 рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визначено, що положення ст.71 Закону України Про державний бюджет України на 2007 рік втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, норми Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", які визнані неконституційними, втратили чинність з 09.07.2007 року. Відповідно, категоріям осіб які підпадають під поняття "діти війни" згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з цього моменту поновлено право на отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи соціальної допомоги, які виплачуються замість пенсії, та підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни в редакції Закону України Про державний бюджет України на 2008 рік , дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Тому відповідач нараховував та виплачував позивачці в 2008 році надбавки, визначені постановою Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року, що вбачається з письмових заперечень відповідача.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року дію ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни відновлено в первісній редакції щодо підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком. Тому при визначенні розміру надбавки до пенсії дітям війни повинні застосовуватись саме положення ст.6 зазначеного Закону, яки мають вищу юридичну силу відносно постанови Кабінету Міністрів України №530.

А у відповідності до ч.4 ст.8 ЦПК України у разі невідповідності правового акта закону України або міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу.

Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом, Закон України Про соціальний захист дітей війни в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п.п.41 розділу 2 Закону України Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України , відповідач діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів.

Заперечення відповідача стосовно відсутності на законодавчому рівні механізму згідно з яким можливо було визначити величину мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення підвищення пенсії особам, яким встановлено статус "дитина війни" судом не приймаються до уваги оскільки зазначене не звільняє відповідача в особі Управління пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Дніпропетровська діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. А відповідно до ч.9 ст.8 ЦПК України забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни, не можуть бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.

За чинним законодавством, розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд вважає не обґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком, не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни .

Відповідно до п.п.1,10 ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З урахуванням зазначених вище обставин, встановлених судом та положень закону, враховуючи, що в 2007 році виплата пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком не здійснювалась, а з 2008 року здійснюється в меншому розмірі ніж передбачено діючим законодавством, суд вважає, що позовні вимоги останньої підлягають частковому задоволенню та слід визнати незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Дніпропетровська щодо не проведення нарахування та не виплати щомісячної соціальної допомоги ОСОБА_1 відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 12 серпня 2010 року та визнати право позивачки на отримання щомісячної соціальної допомоги відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни» у вказаний вище період. Зобов'язати відповідача провести перерахунок та здійснити виплати пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 31 травня 2010 року, з урахуванням виплаченої за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 12 серпня 2010 року надбавки.

Оскільки відповідно до п.34 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України Про державне мито органи Пенсійного фонду України звільнені від сплати державного мита, у відповідності до ст.ст.79,88 ЦПК України з відповідача на користь позивачки слід стягнути сплачені останньою при подачі позовної заяви витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , ч.1 ст.28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , ст.16 ЦК України, ст.ст.3,8,10,11,58-60,169, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Дніпропетровська про визнання протиправною бездіяльності, визнання права на отримання соціальної допомоги та зобов'язання здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги - задовольнити частково.

Визнати незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Дніпропетровська щодо не проведення нарахування та не виплати щомісячної соціальної допомоги ОСОБА_1 відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 12 серпня 2010 року та визнати право ОСОБА_1 на отримання щомісячної соціальної допомоги відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни» у вказаний вище період.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Дніпропетровська провести перерахунок та здійснити виплати пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 31 травня 2010 року, з урахуванням виплаченої за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 12 серпня 2010 року надбавки.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Дніпропетровська на користь ОСОБА_1 сплачені останньою при подачі позовної заяви витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.Ю.Казак