Рішення

від 13.09.2010 по справі 2-2799/10

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Київський районний суд м. Одеси

м. Одеса, вул.Варненська, 3б, 65080, (0482) 718-99-43

Справа № 2-2799

2010 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2010 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

при секретарі - Добріної О.М., Бабченко О.М., Голобородової В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до ОСОБА_2

та ОСОБА_3

третьої особи Одеської міської ради

про визнання права власності у порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 домоволодіння по вулиці Бригадній, 119 в м. Одесі, в порядку спадкування після смерті його батька ОСОБА_4 24 червня 2009 року ОСОБА_1 подав уточнену позовну заяву до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та просив визнати за ним право власності на 2/3 від 1/3 будинку № 119 по вулиці Бригадній в м. Одесі.

Він посилається на те, що є сином ОСОБА_4, якому рішенням виконавчого комітету Кагановічської районної ради народних депутатів м. Одеси від 3 серпня 1946 року № 443 була виділена земельна ділянка площею 1050 кв. м для індивідуального жилого будівництва. 15 березня 1948 року між ОСОБА_4 та управлінням головного архітектора м. Одеси виконавчого комітету Одеської міської ради був укладений договір на право забудови. 30 травня 1949 року нотаріальним написом була змінена земельна ділянка, яка виділялася на підставі рішення виконавчого комітету Кагановічської районної ради народних депутатів м. Одеси від 3 серпня 1946 року, та надана під забудову земельна ділянка площею 1040 кв. м по вулиці Бригадній, 91 (нині Бригадна, 119) в м. Одесі. У 1948-1950 роках ОСОБА_4 був зведений житловий будинок на даній земельній ділянці, однак в експлуатацію він введений не був. 10 грудня 1985 року його батько ОСОБА_4 склав заповіт, відповідно до якого заповів належне йому майно ОСОБА_3 та ОСОБА_2 25 квітня 1999 року його батько помер. У зв'язку з тим, що на момент смерті його батька він досяг пенсійного віку тому має право на обов'язкову частину спадщини, яку він фактично прийняв шляхом взяття після похорон деяких речей, у тому числі книг, які належали померлому.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позов не визнали. Вони посилалися на те, що померлий ОСОБА_4 був їх рідним дядьком. 10 грудня 1085 року ОСОБА_4 склав заповіт, відповідно до якого заповів їм в рівних частках все належне йому майно. 25 квітня 1999 року ОСОБА_4 помер. У лютому 2000 року ОСОБА_2 звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, однак свідоцтво про право на спадщину за заповітом вона не отримала, у зв'язку з тим, що житловий будинок № 119 по вулиці Бригадній в м. Одесі в КП ОМБТІтаРОН не зареєстрований.

Представник третьої особи Одеської міської ради вважав позов ОСОБА_1 не підлягаючим задоволенню, з посиланням на те, що на момент відкриття спадщини житловий будинок не був введений в експлуатацію, на даний час є самочинно збудованим об'єктом, а тому не має підстав для визнання права власності.

Вислухавши пояснення позивача, відповідачів, представника третьої особи, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов не підлягаючим задоволенню.

У судовому засіданні встановлено, що рішенням виконавчого комітету Кагановічської районної ради народних депутатів м. Одеси від 3 серпня 1946 року № 443 ОСОБА_4 була виділена земельна ділянка площею 1050 кв. м для індивідуального жилого будівництва. 15 березня 1948 року між ОСОБА_4 та управлінням головного архітектора м. Одеси виконавчого комітету Одеської міської ради був укладений договір на право забудови. 30 травня 1949 року нотаріальним написом була змінена земельна ділянка, яка виділялася підставі рішення виконавчого комітету Кагановічської районної ради народних депутатів м Одеси від 3 серпня 1946 року, та надана під забудову земельна ділянка площею 1040 кв. м по вулиці Бригадній, 91 (нині Бригадна, 119) в м. Одесі. У 1948-1950 роках ОСОБА_4 був зведений житловий будинок на даній земельній ділянці, однак в експлуатацію він введений не був.

Відповідно до листа КП ОМБТІтаРОН від 27.12.2006 року домоволодіння по вулиці Бригадній № 119 не зареєстровано.

10 грудня 1985 року батько ОСОБА_4 склав заповіт (а.с.37), посвідчений державни нотаріусом Другої одеської державної нотаріальної контори, відповідно до якого заповів належне йому майно ОСОБА_3 та ОСОБА_2

25 квітня 1999 року ОСОБА_4 помер.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як з зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межа заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Так, позивачем ОСОБА_1 пред'явлений позов про визнання права на обов'язкову частку у спадщині, яка відкрилася після смерті 25 квітня 1999 року ОСОБА_4, з посилання на те, що на момент смерті його батька ОСОБА_4 він досяг пенсійного віку та відповідності ст. 535 ЦК України 1963 року має право на обов'язкову частину спадщини.

Відповідно до відповіді Третьої одеської державної нотаріальної контори від 8 липня 2009 року встановлено, що з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 0.1 звернулася ОСОБА_2, ОСОБА_1 з заявою не звертався.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на я* вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

У позовній заяві ОСОБА_1 посилався на те, що він фактично прийняв спадщин шляхом взяття після похорон деяких речей, у тому числі книг, які належали померлому батьку ОСОБА_4, а тому у відповідності ст. 549 ЦК України 1963 року за ним слід визнати право власності на спадщину, однак в ході судових засідань ОСОБА_1 не наданого жодного доказу у підтвердження даного факту.

Таким чином у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 у встановлений ст. 5- ЦК України 1963 року шестимісячний строк не звернувся з заявою про прийняття спадщини.

ОСОБА_4 помер 25 квітня 1999 року. Відповідно до ст. 71 ЦК України 1963 рот загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність встановлюється в три роки.

Таким чином суд вважає, що ОСОБА_1 пропустив строк позовної давності для пред'явлення даного позову.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Пленуму Верховно: Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах спадкуванні якщо спадкодавцем було здійснено самочинне будівництво, до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використанні в процесі цього будівництва.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 14, 60, 208, 209, 212 - 215, 1 ЦПК України, ст.ст. 71, 535, 549 ЦК України 1963 року, суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності у порядку спадкування.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий