Рішення

від 31.10.2018 по справі 487/5996/18

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/5996/18

Провадження № 2/487/2408/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

31.10.2018 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючий суддя - Біцюк А.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 (54028, м. Миколаїв, вул. 12 Лінія, 115) до ДП Миколаївський Облавтодор ВАТ ДАК ОСОБА_2 України (54029, м. Миколаїв, вул. Галини Петрової, буд. 2-А) про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати і середнього заробітку за час затримки розрахунку,

В С ТА Н О В И В:

11.09.2018 року ОСОБА_1 звернулася до Заводського районного суду м. Миколаєва з позовною заявою до ДП Миколаївський Облавтодор ВАТ ДАК ОСОБА_2 України , в якому посилаючись на те, що на день звільнення з роботи Філія Тернівська ДЕД від ДП Миколаївський Облавтодор ВАТ ДАК ОСОБА_2 України нарахувало їй заробітну плату за період з травня 2018 року, по день звільнення в сумі 48 906, 39 грн., але виплатити її внаслідок відсутності грошових коштів відмовилося, просить суд:

1. Стягнути з Філії Тернівська ДЕД на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з травня 2018 року по день звільнення 03.08.2018 року в сумі 48 906, 39 грн.

2. Стягнути середній заробіток на користь ОСОБА_1 за весь час затримки з 04.08.2018 року по день фактичного розрахунку.

В обґрунтування позову зазначила, що станом на 11.09.2018 року у відповідача залишилася несплачена заборгованість.

Представник ДП Миколаївський Облавтодор ВАТ ДАК ОСОБА_2 України про відкриття провадження був повідомлений, суду відзив не надав.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Що стосується позовних вимог про стягнення заборгованості по сплаті нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.

Згідно з копією трудової книжки, яку прозивачем було додано до позовної заяви, Філією Тернівська ДЕД від ДП Миколаївський Облавтодор ВАТ ДАК ОСОБА_2 України було прийнято її на роботу 05.01.2015 року. 03 серпня 2018 року позивачка звільнилась з роботи за власною ініціативою, згідно зі ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Як вбачається із наданих позивачем копій розрахункових листків, ОСОБА_1 було нараховано: за травень 2018 року- 5 925, 90 грн., за червень- 5 933, 50 грн., за липень- 4 595, 50 грн., за серпень- 32 454, 49 грн.

На день звільнення з роботи Філія Тернівська ДЕД нарахувала їй заробітну плату за період з травня 2018 року, по день звільнення в сумі 48 906, 39 грн. з відрахуванням із вказаної суми належних до сплати податків, зборів та обов'язкових платежів, але виплатити її внаслідок відсутності грошових коштів відмовилося.

Таким чином розмір заборгованості на день ухвалення рішення з урахуванням доказів, наданих позивачем складає 48 906, 39 грн.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Працівник має право на оплату своєї праці своєчасно на підставі укладеного трудового договору (ст. 21 Закону Про оплату праці ).

Згідно із ч. 5 ст. 97 КЗпП України , оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобовязань щодо оплати праці.

Відповідно до ч. 6 ст. 24 Закону України Про оплату праці , своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Заробітна плата повинна виплачуватися працівникові регулярно в робочі дні в строки, встановлені в колективному договорі, не рідше двох разів на місяць, не більше як через 16 календарних днів. Якщо день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Затримка виплати заробітної плати навіть на один і більше днів є порушенням строків виплати згідно зі ст. 241-1 КЗпП України .

Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Статтею 233 КЗпП України , частина 2, встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно із ст. 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, ратифікованогоУказом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII від 19.10.1973 року, держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожного на справедливі і сприятливі умови праці.

Крім національного законодавства, право на заробітну плату захищається й Конвенцією про захист заробітної плати № 95, яка ратифікована 31.01.1961 року.

Відповідно до ст. 1 даної Конвенції, метою цієї Конвенції є термін заробітна плата , який означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити, на підставі письмового або усного договору про наймання послуг, працівникові за працю, яку виконано, чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано, чи має бути надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Конвенції, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата.

Відповідно до ст. 12 Конвенції, заробітна плата виплачуватиметься через регулярні проміжки часу. Якщо немає інших відповідних урегулювань, котрі забезпечують виплату заробітної плати через регулярні проміжки часу, то періоди виплати заробітної плати має бути продиктовано національним законодавством або визначено колективним договором чи рішенням арбітражного органу.

Окрім того, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки класичне право власності, яке розглядається в Україні, а й, до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.

Отже, невиплата заробітної плати розцінюється Європейським судом з прав людини як порушення права на мирне володіння своїм майном.

Враховуючи викладене з відповідача на корписть позивача підлягає стягненню забргованість по заробітній платі в сумі заявленій позивачем 48 906, 39 грн. (в межах позовних вимог).

Що стосується вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки з 04.08.2018 року по день фактичного розрахунку.

Позивач просив сятгнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою повязана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Згідно з п.5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (п.8 Порядку).

У п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці за №13 від 24 грудня 1999 року розяснено, що середній заробіток стягується за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Тобто при вирішенні спорів про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні необхідно установити: наявність заборгованості; відсутність спору щодо його розміру; вину підприємства; дотримання позивачем трьохмісячного строку звернення до суду.

За висновками Конституційного Суду України, викладеними у рішенні №4-рп/2012 від 22 лютого 2012 року, положення ч.1 ст.233 КЗпП України у взаємозв'язку із положеннями ст.ст.116,117,237-1 КЗпП України необхідно розуміти так, що для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Обґрунтовуючи такий висновок Конституційний Суд України виходив з того, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку (п.2.2 рішення КСУ).

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі 6-616цс15 та від 06 квітня 2016 року у справі №6-409цс16. При цьому, вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції ст.233 КЗпП України, Верховний Суд України дійшов висновку, що перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення вищезазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

На час звернення до суду позивача (11.09.2018р.) розрахунок по виплаті заборгованості по заробітній платі з ним не проведено, що вбачаєьбся із матеріалів справи, які були надані ОСОБА_1 до суду. Тому суд вважає, що передбачений ст.233 КЗпП України строк на звернення до суду із вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку позивачем не пропущений.

Середній заробіток позивача за червень- липень 2018 року складає: 284, 49 грн./день ((5933,50 + 4592,50) : (17+20)).

Кількість робочих днів затримки з дня наступного за днем звільнення до часу ухвалення рішення складає 61 день (19 у серпні (з 04 по 31) + 20 у вересні + 22 у жовтні).

Таким чином розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 17353, 89 грн. (284, 49 грн.?61 день).

Судом встановлено, що заборгованість по заробітній платі перед позивачем існувала станом на 11.09.2018 року (час звернення до суду).

Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток в сумі 17353, 89 грн.

Окрім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 265, 268, 273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1) до ДП Миколаївський Облавтодор ВАТ ДАК ОСОБА_2 України (ЄДРПОУ 33682861) про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати і середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити.

Стягнути з ДП Миколаївський Облавтодор ВАТ ДАК ОСОБА_2 України (ЄДРПОУ 33682861) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер- НОМЕР_1, заборгованість по виплаті нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з травня 2018 року по день звільнення 03.08.2018 року в сумі 48 906 (сорок вісім тисяч дев'ятсотшість) гривень 39 копійок.

Стягнути з ДП Миколаївський Облавтодор ВАТ ДАК ОСОБА_2 України (ЄДРПОУ 33682861) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер- НОМЕР_1, середній заробіток за весь час затримки з 04.08.2018 року по 31.10.2018 року у сумі 17 353 (сімнадцять тисяч триста п'ятдесят три) гривні 89 копійок.

Стягнути з ДП Миколаївський Облавтодор ВАТ ДАК ОСОБА_2 України (ЄДРПОУ 33682861) в дохід держави судовий збір 1762,00 грн.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Апеляційного суду Миколаївської області або до того ж суду через Заводський районний суд міста Миколаєва протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 31.10.2018 року.

Суддя Біцюк А. В.