Рішення

від 03.07.2007 по справі 4/254-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/254-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

03 липня 2007 р.           Справа 4/254-07

за позовом: Дочірнього підприємства "Ресурсна компанія" відкритого акціонерноготовариства "Концерн Хлібпром", 21001,  м. Вінниця, вул. Артема, 1, код ЄДРПОУ 33762318   

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромпереробка", 23700, Вінницька область, Гайсинський район, вул. 50 років  СРСР, 74, м. Гайсин, код ЄДРПОУ 31613995  

позов на суму 67800 грн.

Головуючий суддя     Білоус В.В.     

При секретарі судового засідання Логінов А.О.

Представники

          позивача :   Нечипоришина Ю. А. за довіреністю

          відповідача :  не з'явився  з невідомих для суду причин

Розглянувши  справу  у відкритому  судовому засіданні  за позовом : Дочірнього  підприємства "Ресурсна  компанія"  відкритого  акціонерного  товариства "Концерн Хлібпром",  м. Вінниця  до  Товариства з обмеженою відповідальністю " Агропромпереробка",   м. Гайсин, Вінницької області  про  стягнення  67800 грн.  , в тому рахунку   13800 грн.  основного боргу, 54000 грн. збитків, -

ВСТАНОВИВ :

Відповідач в судове засідання не з'явився, з невідомих для суду причин. Ухвалу суду  від 30.05.2007р. було направлено відповідачу рекомендованим листом (вихідні канцелярії суду №6621р-6623р від 31.05.2007р.)  підприємством зв'язку не повернуто. Це розцінюється судом  як повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду справи та як ухилення відповідача від виконання вимог суду, як недобросовісне користування ним  наданими законом правами. З огляду на  надані в справу докази, суд вважає, що неявка відповідача, його представника не перешкоджає вирішенню спору і вирішенню його за наявними в справі матеріалами відповідно ст.. 75 ГПК України. Крім того,  представником  позивача  в судовому засіданні подано  заяву, в якій  він просить  розглянути справу   в даному  судовому засіданні за наявними  в ній  матеріалами  у  відсутність  представника відповідача, оскільки   неявка  відповідача не перешкоджає  розгляду   справи.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача суд з'ясував:  31.03.2005р.  між позивачем  та відповідачем   було укладено  договір контракції  № 8.  Відповідно  до  п. 1.1 договору  Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромпереробка"  ( за договором "Виробник")  зобов'язується   виростити  і   передати  у власність  Закритого  акціонерного товариства "Агропромпродукт" ( в договорі  "Контрактант") зерно  пшениці   продовольчої  врожаю 2005 року   ( в договорі  "Продукція")  наступного асортименту: зерно пшениці   продовольчої 3 кл., зерно пшениці   продовольчої 4 кл. ,  зерно пшениці  продовольчої 6 кл. , а Контрактант  зобов'язується  сприяти  Виробнику   у вирощуванні  зазначеної  Продукції , прийняти  і  зробити розрахунки   за Продукцію. Згідно з  договором ,  Закрите  акціонерне товариство "Агропромпродукт" зобов'язувався  провести  оплату   Продукції  08 квітня 2005р., а відповідач   зобов'язувався   передати  дану продукцію   у строк   до  01 вересня  2005р. .

Так, 05.04.2005р. Закрите  акціонерне товариство "Агропромпродукт" , платіжним дорученням   № 214  від 05.04.2005р.   здійснило   перерахування  коштів  в  сумі  180000 грн.  на розрахунковий рахунок  відповідача.  Відповідач 01.10.2005р.  в рахунок  погашення  боргу  передав   у власність    позивача  зерно  пшениці   продовольчої 4-го класу   у кількості 191,600 тон  по ціні 400, 00 грн.   за тону на загальну суму  76640 грн.  Даний факт підтверджується   накладною  б/н  від 01.10.2005р.   та актом  прийому  - передачі продукції  № 1  від 01.10.2005р. ; 17.11.2005р.  пшеницю 3-го класу   в кількості  176,360 тон по ціні  500,00 грн.  за  тону   на загальну суму   88180  грн.   13.04.2007р. відповідач  перерахував  Закритому  акціонерному товариству "Агропромпродукт"  2000 грн.  ( банківська  виписка  від 03.05.07р. )

На момент подання  позовної заяви  відповідач  здійснив  розрахунки з  позивачем  на загальну суму 166820 грн.  

17.04.07р. між Закритим  акціонерним  товариством "Агропромпродукт" та  ДП "Ресурсна компанія"  відкритого  акціонерного товариства  "Концерн Хлібпром" було укладено   договір   про відступлення  права  вимоги,  за умовами  даного  договору  право вимоги  за договором № 8 від 31.03.2005р.  перейшло  до ДП "Ресурсна компанія"  відкритого  акціонерного товариства  "Концерн Хлібпром".

Сума прямої  заборгованості   Відповідача  перед Позивачем   складає 13800 грн. ( 180000 грн. -166820 грн.).

Крім того, в  п.  8.2  договору  передбачено, що  у разі   порушення  строку   поставки,  недопоставки   або поставки   продукції   неналежної якості  відповідач   зобов'язаний   одноразово  відшкодувати   позивачеві   заподіяні   цим  збитки  в розмірі 30 %   від суми  договору,  а саме  54000 грн.  ( 180000 грн. * 30% ).

Отже, пред'являючи  позов до суду позивач  просить  стягнути з відповідача 67800 грн.  ( 13800 грн. + 54000 грн. ) заборгованості.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву про зменшення позовних вимог, в зв'язку  з частковою проплатою,  на суму основного боргу  в розмірі 5180 грн., тобто з  суми 13180 грн. до 8180 грн. , що також підтверджується  обопільно підписаним актом звірки взаєморозрахунків  від  30.05.2007р., а  решту  вимог  позивача  про стягнення   збитків   в сумі 54000 грн. залишає незмінними. З огляду на права надані позивачеві ст.. 22, 78 ГПК України, заява представника позивача про зменшення позовних вимог підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до звичаїв ділового  обороту або інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Заслухавши пояснення представника позивача, повно,  всебічно, об'єктивно  дослідивши   надані  в справу  докази, надавши  їм  юридичну оцінку суд вимоги на підставі ст.. 11, 16, 509, 525, 526, ч. 1 ст. 530 ЦК України підлягають задоволенню в зменшеній сумі 8180 грн. основного боргу за  поставлену  продукцію , оскільки ці вимоги стверджуються такими належними документами, як копії договору  контракції  № 8  від 31.03.2005р. , додаткового договору  № 8/1 від 16.05.2005р. , копіями платіжного доручення  № 214 від 05.04.2005р., накладної  № 11  від 17.11.2005р., накладної б/н  від 01.10.2005р., акту - прийому  передачі  від 17.11.2005р.,  від 01.10.2005р. , банківськими виписками від 03.05.2007р., 30.05.2007р., 22.06.2007р., обопільно підписаним  актом звірки взаєморозрахунків  від 30.05.2007р.

Вимоги  про  стягнення  54000 грн.  збитків  задоволенню не підлягають з огляду на таке:

На практиці виникають певні труднощі в застосуванні ч.5 ст.225 ГК України щодо стягнення збитків у твердій сумі. Ці труднощі обумовлені певним протиріччям між визначенням збитків, наданим в ст. 224 ГК України та на певний погляд невідповідністю положень ст. 224 ГК України щодо збитків у твердій сумі, зазначених у ч.5 ст. 225 ГК. Протиріччя між названими статтями не має і ось чому. Позивачі пред'являючи позовні вимоги про стягнення збитків у твердій сумі покликаються на ч.5 ст. 225 ГК України та відповідний пункт договору про погодження збитків у твердій сумі. При цьому ігнорують вимогу суду про надання доказів, які б стверджували фактичні понесення позивачем збитків. Така позиція позивача є хибною, оскільки позивач не враховує, що згідно ч.2 ст.224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання. В ч.1 ст.225 ГК України передбачено перелік того, що включається до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення. До цього переліку включено вартість втраченого, пошкодженого майна, додаткові витрати (штрафи, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт), не одержаний прибуток (дохід), матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках передбачених законом. В ч. 5 ст.225 ГК України передбачено, що сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок, залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Суд приходить до висновку про те, що ч.5 ст.225 ГК України щодо відшкодування збитків у твердій сумі або процентному відношенні, заздалегідь погодженому сторонами, не може застосовуватися у відриві, самостійно, без урахування ч.2 ст. 224, ч.1 ст. 225 ГК України в яких дано визначення та склад збитків. Таке твердження ґрунтується  на тому, що ч.5 ст.225 ГК України визначає не саме поняття і склад збитків, а лише їх розмір, коли позивач доведе, що поніс збитки. Звертаючись з позовом про стягнення збитків у вигляді заздалегідь погодженого їх розміру у вигляді відсоткових ставок чи у твердій сумі, позивач має довести суду сам факт понесення збитків, визначення і склад (перелік) яких наведений в ч.2 ст.224, ч.1 ст.225 ГК України і який є вичерпним. Тому у випадку, коли позивач не надав суду доказів, які б свідчили про те, що внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань позивач поніс збитки в розумінні ч.2 ст.224, ч.1 ст. 225 ГК України в позові, з посиланням на ст. 33 ГПК України, має бути  відмовлено за недоведеністю факту понесення збитків. Окрім того, беручи до уваги зміст ч.5 ст.225 ГК України, коли сторони заздалегідь визначають і погоджують розмір збитків у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок, вони мають робити це не довільно, свавільно, без будь-якого врахування ступеню виконання зобов'язань, а визначати їх в договорі в залежності від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання, з урахуванням вимог ст.. 627 ЦК України щодо розумності та справедливості.

Тому враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню в  зменшеній сумі 8180 грн. основного боргу з покладенням на відповідача пропорційно  задоволеним  вимогам судових витрат  - 401 грн. 89 коп.  державного мита та 69 грн. 95 коп. витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, в зв'язку з доведенням спору до розгляду в суді в наслідок його неправомірних дій.

          Керуючись ст. 11, 16, 509, 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України,ст.1,  2,  4-3,  4-5,  22,  24, 28,  33, 34, 36,  43, ч. 1, 2, 5 ст.  49 ,  75,  78, ст. 82,   83,   84,   115,  116  ГПК України, -  

ВИРІШИВ :

1. Заяву позивача про зменшення позовних вимог на суму основного боргу в розмірі 5180 грн.  задовольнити.

2. Позов задовольнити в сумі 8180 грн.. Судові витрати пропорційно задоволеним  вимогам покласти на відповідача.

3. В задоволенні  стягнення 54000 грн. збитків відмовити.

4. Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромпереробка», 23700, Вінницька область, Гайсинський район,  м. Гайсин,  вул. 50 років  СРСР, 74, код ЄДРПОУ 31613995 ( неповна інформація про реквізити:  р/р № 26004004044001 в АКБ  "Надра" м. Вінниця, МФО 302355, виконання рішення здійснити відповідно до ст.50 ЗУ „Про виконавче провадження”) на користь Дочірнього підприємства "Ресурсна  компанія" відкритого  акціонерного товариства "Концерн Хлібпром", 21001, м. Вінниця, вул. Артема, 1, код ЄДРПОУ 33762318 (неповна інформація про реквізити: р/р  № 26007004300001 в ВФ ВАТ  "Банк Універсальний" МФО 302667)  8180 грн. Заборгованості , 401 грн. 89 коп.  для відшкодування судових витрат на держмито та 69 грн. 95 коп.  інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5. Копію даного рішення надіслати  позивачу , відповідачу рекомендованим листом.

   Резолютивну частину рішення оголошено 03.07.2007р..  Повний текст рішення відповідно до ст.84 ГПК України оформлено і підписано 05.07.2007р.

Суддя                                             Білоус В.В.