Ухвала

від 09.07.2018 по справі 810/2106/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

09 липня 2018 року № 810/2106/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши в місті Києві матеріали адміністративної справи за позовом заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави до відділу освіти Ставищенської районної державної адміністрації Київської області, Ставищенської районної ради Київської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Ставищенська районна державна адміністрація Київської області, Василиська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів Ставищенської районної ради Київської області про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

заступник керівника Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області звернувся до суду в порядку ч. 4 ст. 53 КАСУ, в інтересах держави, пред'явивши вимоги про визнання незаконною бездіяльності відділу освіти Ставищенської РДА Київської області та Ставищенської районної ради Київської області щодо невчинення дій по оформленню правовстановлюючих документів на земельну ділянку площею 3, 1000 га під навчальним закладом Василиської ЗОШ та зобов'язання відповідачів оформити такі документи.

Ухвалою суду (суддя Головенко О.Д.) від 02.05.2018 р. відкрито провадження в адміністративній справі. У якості третіх осіб залучено Ставищенську РДА Київської області та Василиську ЗОШ І-ІІ ступенів Ставищенської районної ради Київської області.

Справа, розгляд якої розпочато одним суддею, повинна бути розглянута цим самим суддею, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, - ч. 1 ст. 35 КАСУ.

Відповідно до ч. 9 ст. 31 КАСУ, невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.

У зв'язку з перебуванням судді Головенка О. Д. у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на виконання вимог ч. 3 Засад використання автоматизованої системи документообігу Київського окружного адміністративного суду, затверджених рішенням зборів суддів КОАС від 04.04.2016 р., Положення про АСДС, затвердженого ОСОБА_1 суддів України № 30 від 26.11.2010 р., з наступними змінами і доповненнями, з метою додержання процесуальних строків, встановлених КАСУ, на підставі розпорядження керівника апарату КОАС від 09.07.2018 р. було проведено повторний автоматизований розподіл вказаної справи із вищевикладених підстав.

Внаслідок автоматизованого розподілу 09.07.2018 р. матеріали справи були передані для розгляду судді Брагіній О.Є.

У разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку , за винятком випадків, визначених цим Кодексом, - ч. 2 ст. 35 КАСУ.

В силу вимог ч. 13 ст. 171 КАСУ, суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Пунктом 9 ч. 5 ст. 160 КАСУ встановлено, що в позовній заяві зазначаються, зокрема, у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача .

В порушення цих вимог, у позові не зазначено обґрунтування порушення оскаржуваною бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Згідно з ч. 2 ст. 161 КАСУ, суб'єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення іншим учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси, копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Частиною 1 ст. 73 КАСУ визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Слід зазначити, що у абз. 27 п. 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 (далі - Правила № 270), зазначено, що розрахунковим документом є документ встановленої відповідно до Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку.

Згідно Правил № 270, реєстроване поштове відправлення (рекомендований лист) - це поштове відправлення, яке приймається для пересилання з видачею розрахункового документа, пересилається з приписуванням до супровідних документів та вручається одержувачу під розписку.

Із доданих до позовної заяви документів вбачається, що у якості доказів направлення відповідачам та третім особам копії позовної заяви з додатками надано оригінали фіскальних чеків від 23.04.2018 р. та бланки опису вкладення у цінні листи. Оскільки законодавець вимагає у якості доказу відправлення копії позовної заяви з додатками надання рекомендованого листа з повідомленням про вручення, доказуванню підлягає не факт відправлення певних документів відповідачеві, а факт їх вручення. Оригінали фіскальних чеків не дають можливості встановити вміст поштових відправлень та повних адрес одержувачів, а бланки опису вкладення, відповідно до Правил № 270 взагалі у рекомендованих листах не передбачені. Тому, суддя вважає, що фіскальні чеки з бланками опису вкладення у цінні листи не є належними доказами у розумінні положень ч. 2 ст. 161 КАСУ.

В силу положень ч. 4 ст. 53 КАСУ, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених ст. 169 цього Кодексу.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, у відповідності із встановленими процесуальним законом нормами судом не встановлено об'єктивних обставин, які свідчать про наявність в ній обов'язкових вимог відповідно до ч. 4 ст. 53 КАСУ.

Таким чином, на виконання вимог вищевказаного положення законодавства, прокурору слід обґрунтувати з документально підтверджуючими доказами, в чому саме полягає порушення інтересів держави, необхідність його захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначити орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах з урахуванням висновків, покладених в основу рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. у справі № 1-1/99.

Крім того, в порядку усунення недоліків позовної заяви та приведення її у відповідність до вимог процесуального закону, слід врахувати таке:

у резолютивній частині рішення Конституційного Суду України зазначено, що прокурори та їх заступники подають до суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

З огляду на викладене, суд вкотре констатує, що прокурор має право звертатись до суду з позовом в інтересах держави лише у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність порушеного інтересу держави у даній справі, прокурор обґрунтовує у можливому майбутньому створенні передумов для зловживання розпорядження земельною ділянкою, яка знаходиться під Василиською ЗОШ І-ІІ ступенів внаслідок неоформлення правовстановлюючих документів на землю, настання ризику у зв'язку з цим, для нормального функціонування невизначеної кількості загальноосвітніх закладів та учбового процесу, що може призвести до негативних наслідків та порушення прав дітей.

Визначаючи державний інтерес, на захист якого став прокурор, останній послався не на порушення державних інтересів, а на можливі негативні наслідки, настання яких пов'язується з порушенням у майбутньому, при цьому в основу позову покладені власні припущення позивача щодо таких наслідків, а саме відсутність правовстановлюючих документів під навчальними закладами (всього) району створює передумови для зловживань... ...що може призвести до негативних наслідків .

Вимога позовного звернення полягає у зобов'язанні відповідачів оформити правовстановлюючі документи на земельну ділянку площею 3, 1000 га на території Ставищенського району Київської області, таким чином, на думку прокурора, він завадить можливим зловживанням щодо розпорядження землею, на якій розташована школа, на що суд також зауважує таке:

згідно положень ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування нею та оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відтак виготовлення відповідачами правовстановлюючих документів не є запорукою від будь-яких зловживань із землею та виникнення ускладнень у зв'язку з цим для учбового процесу у невизначеній кількості навчальних закладів району.

При цьому, вимога про зобов'язання відповідачів зареєструвати відповідне право в Єдиному державному реєстрі майнових прав, прокурором не заявляється взагалі.

Способами захисту суб'єктивних адміністративних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту прав та інтересів передбачений ст. 5 КАСУ.

Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні адміністративні правовідносини. Разом з тим, вищезазначені вимоги закону залишилися поза увагою суду, а позовні вимоги спрямовані на захист прав та інтересів у майбутньому, в той час як захисту підлягає тільки порушене право. У зв'язку з цим зміст позовних вимог має бути викладений у позовній заяві з чітким формулюванням конкретного способу порушеного права позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 КАСУ, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Так, відповідно до ст. 131-1 Конституції України в редакції Закону України від 02.06.2016 р. № 1401-VIII, в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Таким чином Конституцією України передбачено дві обов'язкові вимоги для виникнення у Прокурора права на представництво інтересів держави: 1) доведення, що обставини звернення є виключним випадком і 2) представництво здійснюється в порядку, визначеному законом.

Буквальний аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що прокурор має право звертатись до суду з позовом лише у визначених законом випадках.

Що таке виключні випадки , дає розуміння ст. 23 Закону України Про прокуратуру , яка регулює питання представництва прокуратурою інтересів держави.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру , наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Згідно з приписами вказаних норм, прокурор не може здійснювати представництво ані іноземців, ані особи без громадянства, ані юридичних осіб, які не є держаними органами, підприємствами, установами, організаціями.

З вищезазначеного також слідує, що представництво інтересів держави прокурором в суді не повинно мати на меті підміну суб'єкта виконання владних управлінських функцій, а має на меті - спонукати до виконання у разі неналежного здійснення таких функцій суб'єктом владних повноважень, якого представлятиме прокурор в суді.

Отже, із вищевикладеного слідує, що для визначення судом права прокурора на звернення до суду для захисту інтересів держави, існує дві умови: 1) доведення порушення чи загрози порушення саме інтересів держави (а не окремої громади); 2) доведення належними і допустимими доказами, що захист цих інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

На противагу вимогам законодавства України, заява прокурора не містить ні обґрунтувань в чому саме полягає інтерес держави, ні обґрунтувань неможливості іншим органом державної влади, до компетенції якого належить вирішення питань у спірних правовідносинах, самостійно звернутись з аналогічним позовом до суду.

Відсутність виконання вимог ст. 23 Закону України Про прокуратуру , унеможливлює вирішення питання судом щодо продовження розгляду даної справи.

Під час приведення позовної заяви у відповідність до вимог процесуального закону, прокурору необхідно обґрунтувати з документально підтверджуючими доказами, що захист інтересів у спірних правовідносинах не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Крім того, за загальним правилом ст. 55 КАСУ сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.

На підставі ч. 3 ст. 59 КАСУ довіреність від імені юридичної особи видається за підписом посадової особи, уповноваженої на це законом чи установчими документами. Оригінали документів, зазначених у ст. 59 КАСУ, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них засвідчені у визначеному законом порядку , приєднується до матеріалів справи.

Позовна заява заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави підписана ОСОБА_2, до якої не додано оригіналу документа на підтвердження його повноважень, та те, що саме ОСОБА_2 займає вказану посаду та наділений повноваженнями, як станом на день подання позову (27.04.2018 р.), так і станом на день прийняття рішення про залишення позову без руху, від імені Білоцерківської місцевої прокуратури, в інтересах держави, звертатися до суду з даним позовом, у тому числі з правом підписання процесуальних документів.

Виходячи з того, що у додатках до позовної заяви та в матеріалах справи відсутні оригінали документів на підтвердження повноважень та обіймання займаної посади особи, яка підписала позов , прокурору в порядку усунення недоліків позову, слід представити суду оригінали вищевказаних документів.

З огляду на те, що матеріали позовної заяви оформлені не належним чином, чого вимагає Кодекс адміністративного судочинства України, суддя визнав за необхідне залишити позовну заяву без руху на підставі ч. 13 ст. 171 КАСУ.

Недоліки позовної заяви мають бути усунені на протязі п'яти днів з дня вручення копії цієї ухвали шляхом подання до суду: належним чином оформленої позовної заяви у відповідності до вимог ст.ст. 160, 161, з урахуванням положень ст. 53 КАСУ, з обов'язковим обґрунтуванням підстав для звернення до суду (обґрунтування змісту державного інтересу та неможливості здійснювати самостійно повноваження іншим органом у спірних правовідносинах), враховуючи висновки суду; зазначенням обґрунтування порушення оскаржуваною бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; доказів направлення відповідачам та третім особам рекомендованим листом з повідомленням про вручення копії позовної заяви із додатками з урахуванням усунутих недоліків ; доказів, якими підтверджується кожна обставина справи; оригіналів документів на підтвердження повноважень особи, яка підписала позов від 18.04.2018 р. № 33-03-2465 вих-18 та доказів обіймання ОСОБА_2 займаної посади заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури як станом на день подання позову (27.04.2018 р.), так і станом на день подання відповідних документів до суду в порядку усунення недоліків позовної заяви . Крім того, зміст позовних вимог має бути викладений у позовній заяві з чітким формулюванням конкретного способу порушеного права позивача з дотриманням вимог ст. 5 КАСУ.

Керуючись ст.ст. 31, 35, 53, 160, 161, 171, 243, 248, 256 КАСУ, суддя

у х в а л и в:

адміністративну справу № 810/2106/18 прийняти до свого провадження. Справа розглядатиметься одноособово суддею Брагіною О.Є.

Протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачеві необхідно усунути недоліки позовної заяви у спосіб, визначений ухвалою .

Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде залишена без розгляду відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 240 КАСУ, яка кореспондується із ч. 15 ст. 171 КАСУ .

Копію ухвали надіслати позивачеві для виконання, відповідачам і третім особам для відома .

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду .

Суддя Брагіна О.Є.