Рішення

від 22.10.2018 по справі 908/1316/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/85/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2018 Справа № 908/1316/18

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі головуючий суддя - Горохов І.С.,

при секретарі судового засідання Чернетенко А.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи,

за позовом Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо - зернова корпорація України , 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Укрінто , 69037, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 18-В

про стягнення коштів

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача: не з'явився, в минулих судових засіданнях - ОСОБА_2, довіреність № 68 від 20.02.2018; ОСОБА_3, довіреність № 67 від 20.02.2018; ОСОБА_4, довіреність №72 від 20.02.2018;

від відповідача: ОСОБА_5, наказ (розпорядження) про переведення на іншу роботу від 04.06.2018; в минулих судових засіданнях - ОСОБА_6, довіреність б/н від 27.07.2018; ОСОБА_7, довіреність № б/н від 27.07.2018.

Суть спору:

10.07.2018 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо - зернова корпорація України , м. Київ до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Укрінто , м. Запоріжжя про стягнення заборгованості за договором поставки продуктів переробки зернових культур № 11 від 11.01.2018 у розмірі 3 830 961,66 грн, з яких, сума основного боргу в розмірі 3 205 424,47 грн, пені в розмірі 324 261,66 грн, штрафу в розмірі 224 379,71 грн, 3% річних у розмірі 28 694,67 грн, інфляційні витрати у розмірі 48 201,15 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2018, справу № 908/1316/18 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 11.07.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1316/18, присвоєно справі номер провадження 15/85/18. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 07.08.2018.

Ухвалами суду від 07.08.2018 та 29.08.2018 розгляд справи у підготовчому провадженні відкладався на 29.08.2018 та 10.09.2018.

Ухвалою суду від 10.09.2018 продовжувався строк підготовчого провадження до 10.10.2018, розгляд підготовчого судового засідання відкладався на 20.09.2018.

Ухвалою суду від 20.09.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу № 908/1316/18 до судового розгляду по суті на 22.10.2018.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги наявністю невиконаних відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки продуктів переробки зернових культур № 11 від 11.01.2018, внаслідок чого у нього виник борг за поставлений товар в сумі 3 205 424,47 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на ст. ст. 509, 526, 527, 530, 599,610, 625, 946, 957 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, договір поставки № 11 від 11.01.2018. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та зазначити в рішенні суду про нарахування відсотків, пені та втрат від інфляції, що нараховуються на суму боргу до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Представник відповідача присутній в судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав зазначених у відзиві за вих. № 63 від 30.07.2018. Обґрунтовуючи відзив зазначав про скрутне фінансове становище відповідача, однак, незважаючи на це, товариством частково виконувались зобов'язання по сплаті за товар у розмірі 1 286 925 грн, але нестабільна кон'юнктура на Українському ринку харчових продуктів призвела до затримки виконання зобов'язань перед позивачем, оскільки таке виконання залежить від здійснення своєчасної сплати за товар контрагентами відповідача які, в свою чергу, порушують свої договірні зобов'язання. Заперечив проти нарахування відсотків, пені та втрат від інфляції, що нараховуються на суму боргу до моменту виконання рішення. Зазначив, що на його думку наданий позивачем розрахунок пені, не є вірним, оскільки допущено помилку із визначенням останнього дня для здійснення відповідачем оплати. Крім того, зазначив, що відповідно до п. 6.12. договору поставки продуктів переробки зернових культур № 11 від 11.01.2018 приймання товару за кількістю здійснюється покупцем під час приймання товару відповідно до товаросупровідних документів. Допускається відхилення по кількості товару в партії від передбаченої Специфікацією кількості в межах +/-10 відсотків, що не вважається порушенням умов цього договору. Проте, позивач поставив товар з порушенням умов договору, а саме: згідно наданої специфікації № 3 від 17.01.2018 позивач повинен був поставити відповідачу товар за кількістю 150 т, що у еквіваленті 150 000 кг, але відповідно до наданих видаткових накладних № 104, 135, 137, 138, 163, 178 - 183, 201 - 207, 217, 235 - 237 товару було поставлено менше ніж було заявлено, а саме у загальній сумі було поставлено 124 996,8 кг, що дорівнює 83,33% від замовленого товару; згідно наданої специфікації № 5 від 17.01.2018 2018 позивач повинен був поставити відповідачу товар за кількістю 32 т, що у еквіваленті 32 000 кг, але відповідно до наданих видаткових накладних № 238, 239 товару було поставлено менше ніж було заявлено, а саме у загальній сумі було поставлено 22 623,6 кг, що дорівнює 70,7% від замовленого товару; згідно наданої специфікації № 7 від 06.02.2018 2018 позивач повинен був поставити відповідачу товар за кількістю 25 т, що у еквіваленті 25 000 кг, але відповідно до наданих видаткових накладних 376, 446, 447 товару було поставлено менше ніж було заявлено, а саме у загальній сумі було поставлено 9272,8 кг, що дорівнює 37,09% від замовленого товару. У зв'язку з чим просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме програмно - апаратного комплексу Оберіг . Судові засідання призначені на 07.08.2018, 29.08.2018, 10.09.2018, 20.09.2018 та 22.10.2018 також проводилися в режимі відео конференції.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача за наявними в матеріалах справи документами.

В судому засіданні 22.10.2018 судом, в порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 10 днів.

Заслухавши доводи представників позивача та відповідача, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд встановив наступне.

11.01.2018 Публічним акціонерним товариством Державна продовольчо-зернова корпорація України (постачальник, позивач) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Укрінто (покупець, відповідач) укладено договір поставки продуктів переробки зернових культур № 11 (договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця продукти переробки зернових культур (надалі - Товар ) на умовах та в строки, обумовлені договором, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару відповідно до умов договору і специфікацій, які є невід'ємною частиною договору.

Товар за договором поставляється (передається) партіями протягом строку, вказаного в

специфікаціях (п. 1.3. договору).

Відповідно до п. 1.4. договору, перелік найменувань товару, його асортимент, одиниця виміру, кількість та ціпа за одиницю товару узгоджуються сторонами у специфікаціях до договору, що після підписання уповноваженими представниками сторін становлять його невід'ємну частину. Кожна наступна специфікація не відміняє і не припиняє дію попередніх специфікацій ні повністю, ні частково, якщо інше не передбачено у специфікації чи інших додатках до договору.

Пунктом 3.2. договору сторони узгодили, що вартість кожної окремої партії товару та ціна за одиницю товару, що поставляється згідно з договором, визначається у специфікації за зразком, визначеним в додатку № 1 до договору, яку сторони підписують на кожну окрему партію товару.

Згідно з п. 4.1.1. договору покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за товар відповідно до умов договору.

Порядок розрахунків визначається у відповідній специфікації по кожній окремій партії товару (п. 5.1. договору).

Відповідно до п. 6.1. договору строк поставки (передачі) кожної окремої партії товару за договором зазначається сторонами у відповідних специфікаціях, які підписують уповноважені представники обох сторін по кожній окремій поставці (передачі) товару.

Приймання товару за кількістю здійснюється покупцем під час приймання товару відповідно до товаросупровідних документів. Допускається відхилення по кількості товару в партії від передбаченої специфікацією кількості в межах +/- 10 %, що не вважається порушенням умов договору (п. 6.12 договору).

Пунктом 7.1 договору передбачено, що у випадку порушення своїх зобов'язань за договором, сторони несуть відповідальність визначену договором та чинним законодавством України.

Згідно з п. 4 підписаних сторонами специфікацій до договору: № 1 від 11.01.2018, № 2 від 11.01.2018, № 3 від 17.01.2018, № 4 від 17.01.2018, № 5 від 17.01.2018, № 7 від 06.02.2018, № 8 від 06.02.2018, № 9 від 06.02.2018 оплата товару проводиться протягом 30 календарних днів з моменту підписання видаткової накладної. Згідно специфікації №10 від 06.02.2018 оплата товару проводиться протягом 10 календарних днів з моменту підписання видаткової накладної.

Факт поставки товару постачальником в повному обсязі та відповідної якості підтверджується видатковими накладними: № 80 від 11.01.2018 на суму 36 998,28 грн з ПДВ, № 81 від 11.01.2018 на суму 279 433,46 грн з ПДВ, № 82 від 11.01.2018 на суму 117 132,00 грн з ПДВ, № 83 від 11.01.2018 на суму 233 796,40 грн з ПДВ, № 84 від 11.01.2018 на суму 267 464,79 грн з ПДВ, № 104 від 18.01.2018 на суму 4 068,00 грн з ПДВ, № 135 від 22.01.2018 на суму 40 680,00 грн з ПДВ, № 136 від 22.01.2018 на суму 29 346,00 грн з ПДВ, № 138 від 23.01.2018 на суму 84 185,00 грн з ПДВ, № 163 від 24.01.2018 на суму 96 764,16 грн з ПДВ, № 178 від 25.01.2018 на суму 50 768,64 грн з ПДВ, № 179 від 25.01.2018 на суму 27 336,96 грн з ПДВ, № 180 від 26.01.2018 на суму 3905,28 грн з ПДВ, № 181 від 26.01.2018 на суму 114 554, 88 грн з ПДВ, № 182 від 26.01.2018 на суму 28 815,00 грн з ПДВ, № 201 від 29.01.2018 на суму 10 414, 08 грн з ПДВ, № 202 від 29.01.2018 на суму 66 105,00 грн з ПДВ, № 203 від 29.01.2018 на суму 433,92 грн з ПДВ, № 204 від 29.01.2018 на суму 867,84 грн з ПДВ, № 205 від 29.01.2018 на суму 37 181,52 грн з ПДВ, № 206 від 29.01.2018 на суму 81,36 грн з ПДВ, № 207 від 29.01.2018 на суму 650,88 грн з ПДВ, № 217 від 30.01.2018 на суму 45,20 грн з ПДВ, № 137 від 31.01.2018 на суму 1695,00 грн з ПДВ, № 183 від 31.01.2018 на суму 398 401,84 грн з ПДВ, № 235 від 31.01.2018 на суму 28 150,56 грн з ПДВ, № 236 від 31.01.2018 на суму 235 618,56 грн з ПДВ, № 237 від 31.01.2018 на суму 181 740,16 грн з ПДВ, № 238 від 31.01.2018 на суму 215 360,64 грн з ПДВ, № 239 від 31.01.2018 на суму 8613,00 грн з ПДВ, № 376 від 12.02.2018 на суму 41 000,00 грн з ПДВ, № 377 від 12.02.2018 на суму 90 086,40 грн з ПДВ, № 378 від 12.02.2018 на суму 15 525,00 грн з ПДВ, № 379 від 12.02.2018 на суму 28 296,00 грн з ПДВ, № 446 від 15.02. 2018 на суму 2000,00 грн з ПДВ, № 447 від 15.02.2018 на суму 49 728,00 грн з ПДВ, № 448 від 15.02.2018 на суму 26 496,00 грн з ПДВ, № 449 від 15.02.2018 на суму 15 525,00 грн з ПДВ, № 450 від 15.02.2018 на суму 39 744,00 грн з ПДВ, № 451 від 15.02.2018 на суму 29 214,72 грн з ПДВ, № 481 від 19.02.2018 на суму 5750, 00 грн з ПДВ, № 482 від 19.02.2018 на суму 42 228,00 грн з ПДВ, № 483 від 20.02.2018 на суму 7038,00 грн з ПДВ, № 484 від 20.02.2018 на суму 2242,50 грн з ПДВ, № 485 від 20.02.2018 на суму 143 078,40 грн з ПДВ, № 486 від 20.02.2018 на суму 29 214,72 грн з ПДВ, № 517 від 22.02.2018 на суму 107 308,80 грн з ПДВ, № 518 від 22.02.2018 на суму 35 769,60 грн з ПДВ, № 519 від 26.02.2018 на суму 51 667,20 грн з ПДВ, № 520 від 26.02.2018 на суму 127 180,80 грн з ПДВ, № 529 від 27.02.2018 на суму 46 575,00 грн з ПДВ, № 530 від 27.02.2018 на суму 121 881,60 грн з ПДВ, № 549 від 28.02.2018 на суму 37 375,00 грн з ПДВ, № 550 від 28.02.2018 на суму 254 140,80 грн з ПДВ, № 551 від 28.02.2018 на суму 112 028,40 грн з ПДВ, № 552 від 28.02.2018 на суму 224 250,00 грн з ПДВ, № 553 від 28.02.2018 на суму 36 822,72 грн з ПДВ, № 554 від 28.02.2018 на суму 169 574,40 грн з ПДВ. Загальна вартість по накладним становить 4 492 349,47 грн.

Однак, відповідач оплатив за поставлений товар лише частково на суму 1 286 925,00 грн, що підтверджується банківськими виписками: від 12.02.2018 № 927 на суму 50 000,00 грн, від 13.02.2018 № 928 на суму 59 700,00 грн, від 20.02.2018 № 930 на суму 49 750,00 грн, від 27.02.2018 № 932 на суму 34 825,00 грн, від 01.03.2018 № 935 на суму 9 950,00 грн, від 05.03.2018 № 936 на суму 74 625,00 грн, від 06.03.2018 № 937 на суму 49 750, 00 грн, від 07.03.2018 № 938 на суму 74 625,00 грн, від 12.03.2018 № 939 на суму 124 375,00 грн, від 13.03.2018 № 944 на суму 124 375,00 грн, від 13.03.2018 № 940 на суму 24 875,00 грн, від 14.03.2018 № 945 на суму 25 750,00 грн, від 20.03.2018 № 948 на суму 24 875,00 грн, від 22.03.2018 № 949 на суму 24 875,00 грн, від 27.03.2018 № 950 на суму 24 875,00 грн, від 28.03.2018 № 951 на суму 157 599,93 грн, від 28.03.2018 № 952 на суму 292 400,07 грн, від 02.04.2018 № 958 на суму 24 875,00 грн, від 10.04.2018 № 961 на суму 34 825,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача становить 3 205 424,47 грн, що також підтверджується підписаним представниками сторін актом звірки взаєморозрахунків від 02.05.2018.

З метою врегулювання спору в досудовому порядку, 04.06.2018 позивач спрямував на адресу відповідача в лист - вимогу №130-2-21/3381 щодо погашення заборгованості в строк до 08.06.2018. Станом на момент звернення позивача до суду вимога залишена без задоволення, а заборгованість не сплаченою.

Посилаючись на те, що відповідач не виконав своє грошове зобов'язання в строки та в розмірі, передбачені договором позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до суду.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на договорі поставки, який за своєю правовою природою по суті є договором про постачання продукції.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або розстроченням платежу, ч. 1 ст. 694 ЦК України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору, які породили взаємні обов'язки: обов'язком позивача стало передання товару відповідачу, а обов'язком відповідача - прийняття товару і оплата його вартості на умовах, визначених договором.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з приписами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Як встановлено матеріалами справи, позивач свої зобов`язання відповідно до зазначеного договору виконав, що підтверджується матеріалами справи. Факт поставки товару відповідачу на загальну суму 3 205 424,47 грн підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, підписаними повноважними представниками та скріпленими печатками сторін.

На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості 3 205 424,47 грн за договором поставки продуктів переробки зернових культур № 11 від 11.01.2018 є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 324 261,66 за період з 12.02.2018 по 22.06.2018 та штрафу в сумі 224 379,71 грн.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В свою чергу, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.3 договору у випадку несвоєчасної оплати товару згідно умов договору, покупець сплачує постачальнику на вимогу останнього пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, за кожен день прострочення від несплаченої суми, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків від вказаної суми.

Матеріалами справи підтверджується і відповідачем не спростовується, що загальна сума штрафу за прострочення понад тридцять календарних днів складає 224 379,71 грн.

Розмір штрафу розраховується: 3 205 424,47 грн х 7% = 224 379,71 грн.

Отже, пред'явлений позивачем до стягнення з відповідача штраф у розмірі 224 379,71 грн. є обґрунтованим, а вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Перерахувавши заявлену до стягнення суму пені з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, враховуючи наведені норми права та встановлений факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, суд відзначає, що вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню в сумі 323 995,59 грн за період 12.02.2018 по 22.06.2018.

Суд дійшов такого висновку, що у ряді випадків останній день на оплату товару припадав на вихідні дні, тому за накладними № 178 та № 179 від 25.01.2018 прострочення оплати починається з 27.02.2018, оскільки останній день оплати припадає на вихідний день, днем оплати відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України є перший за ним робочий день, що не було взято позивачем до уваги під час нарахування штрафних санкцій.

В частині стягнення пені в розмірі 266,07 грн слід відмовити внаслідок безпідставності нарахування.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 28 694,67 грн за період з 12.02.2018 по 22.06.2018 та суму інфляційних втрат в розмірі 48 201,15 грн за період лютий 2018 - червень 2018.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником.

Перерахувавши заявлені до стягнення суму 3% річних враховуючи наведені норми права та встановлений факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, суд відзначає, що вимоги про стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 28 669,72 грн у зв'язку з помилковістю розрахунку наведеного позивачем, в іншій частині, щодо стягнення 24,95 грн 3% річних у позові відмовляється.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача простроченої суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за увесь час прострочення (за період лютий 2018 - червень 2018), який склав 48 201,15 грн, суд вважає обґрунтованими та доведеними, тому такі вимоги підлягають задоволенню у пред'явленому розмірі.

Наданий позивачем розрахунок суми інфляційних втрат суд визнав виконаним вірно, а вимогу про стягнення суми інфляційних втрат у розмірі 48 201,15 грн такою, що підлягає задоволенню.

З приводу прохання позивача про зазначення в рішенні суду про нарахування пені, 3 % річних, інфляційних втрат на суму боргу до моменту виконання рішення, суд зазначає наступне.

Частиною 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Однак, враховуючи, що ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України вводиться в дію з 1 січня 2019 року (розділ Х Прикінцевих положень), подане позивачем клопотання задоволенню не підлягає.

Щодо поставленого позивачем товару за кількістю меншою ніж було заявлено, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6.8. договору при виявленні невідповідності товару за кількістю, покупець має право вимагати від постачальника допоставки товару. Приймання товару за кількістю відбувається в момент передачі його за товарно - транспортною накладною, про що робиться відповідна відмітка на цій накладній.

Проте, відповідач товар за наявними в матеріалах справи видатковими накладними прийняв без жодних заперечень щодо кількості, від приймання товару не відмовився. Суду не надано жодних доказів звернення до постачальника з вимогою про поставку кількості недопоставленого товару. Таким чином, відповідач погодився з умовами постачальника щодо кількості поставленого товару. Отже, оскільки, видаткові накладні, що містяться у справі - є первинним обліковим документом та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, це є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Доказів оплати наявної заборгованості, штрафних та компенсаційних санкцій відповідач суду не надав.

Також суд не погоджується з аргументом відповідача наведеним у відзиві щодо зменшення розміру штрафних санкцій на підставі ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, оскільки вважає, що розрахунок штрафних санкцій (штраф, пеня) розраховані позивачем з урахуванням умов договору № 11 від 11.01.2018 та вимог чинного законодавства України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 202, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України суд, -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Укрінто (69037, м. Запоріжжя, вул. Рекордна буд. 18-В; ідентифікаційний код юридичної особи 34501734) на користь Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України (01033, м. Київ, вул. Саксаганського 1; ідентифікаційний код юридичної особи 37243279) суму основного боргу за поставлений товар на підставі договору № 11 від 11.01.2018 в розмірі 3 205 424,47 грн (три мільйона двісті п'ять тисяч чотириста двадцять чотири гривні 47 коп.), суму втрат від інфляційних процесів в розмірі 48 201,15 грн (сорок вісім тисяч двісті одна гривня 15 коп.), 3% річних у розмірі 28 669,72 грн (двадцять вісім тисяч шістсот шістдесят дев'ять гривень 72 коп.), пеню в розмірі 323 995,59 грн (триста двадцять три тисячі дев'ятсот дев'яносто п'ять гривень 59 коп.), штраф у розмірі 224 379,71 грн (двісті двадцять чотири тисячі триста сімдесят дев'ять гривень 71 коп.), судовий збір у розмірі 57 460,05 грн (п'ятдесят сім тисяч чотириста шістдесят гривень 05 коп.). Видати наказ.

У задоволенні позову в частині зазначення в рішенні суду про нарахування відсотків, пені та втрат від інфляції, що нараховується на суму боргу до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування, стягненні 3% річних в розмірі 24,95 грн, пені в розмірі 266,07 грн відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 01 листопада 2018 року.

Суддя І. С. Горохов