Ухвала

від 01.03.2019 по справі 908/1316/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

01.03.2019 Справа № 908/1316/18

м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач)

суддів: Широбокова Л.П., Орєшкіна Е.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінто" на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.10.2018 у справі №908/1316/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінто", м.Запоріжжя

про стягнення заборгованості у розмірі 3830961,66 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.10.2018 у справі №908/1316/18 (суддя Горохов І.С.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінто" на користь Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" суму основного боргу за поставлений товар на підставі договору №11 від 11.01.2018 в розмірі 3205424,47 грн., суму втрат від інфляційних процесів в розмірі 48201,15 грн., три проценти річних у розмірі 28669,72 грн., пеню в розмірі 323995,59 грн., штраф у розмірі 224379,71 грн. та судовий збір у розмірі 57460,05 грн. У задоволенні позову в частині зазначення в рішенні суду про нарахування відсотків пені та втрат від інфляції, що нараховується на суму боргу до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування, стягненні трьох процентів річних в розмірі 24,95 грн., пені в розмірі 266,07 грн. - відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрінто" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінто" на користь Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" суми основного боргу за поставлений товар на підставі договору №11 від 11.01.2018 в розмірі 3205424,47 грн., суми втрат від інфляційних процесів в розмірі 48201,15 грн., 3% річних у розмірі 28669,72 грн., пені в розмірі 323995,59 грн., штрафу у розмірі 224379,71 грн. та судового збору у розмірі 57460,05 грн. та ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.12.2018 апеляційну скаргу залишено без руху, Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрінто" для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме подання доказів сплати судового збору у встановленому чинним законодавством розмірі, наданий строк - 10 днів з дня отримання копії ухвали.

02.01.2019 до суду апеляційної інстанції від апелянта надійшло клопотання про відстрочення сплати судового збору, у якому вказано, що ухвалу суду від 04.12.2018 відповідачем не отримано, про її наявність стало відомо 27.12.2018 з інформації в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Зазначає, що підставою для винесення вказаної Ухвали стало те, що скаржником не додано до апеляційної скарги доказів сплати судового збору, розмір якого складає 86190,07 грн., проте такі докази до апеляційної скарги не додані через важке фінансове становище відповідача та цілковиту відсутність коштів на рахунках (довідки Банківських установ додаються), тому відповідач не може наразі сплатити судовий збір та просить відстрочити сплату судового збору до прийняття судом рішення по цій справі.

Оскільки ТОВ "Укрінто" у своєму клопотанні зазначило, між іншим, що не отримувало ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 04.12.2018 про залишення апеляційної скарги без руху, судом апеляційної інстанції, з метою належного забезпечення права апелянта на апеляційне оскарження, копія означеної ухвали направлялась на його адресу повторно.

Викладене підтверджується поверненнями поштових відправлень на адресу суду з відміткою відділення поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання" (а.с.69-77), останнє поштове відправлення повернуто до суду 22.02.2019 з відміткою "за закінченням терміну зберігання" від 18.02.2019, яке засвідчено підписом працівника пошти та поштовим штемпелем.

Згідно із пунктом 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже з урахуванням приписів статті 242 Господарського процесуального кодексу України ТОВ "Укрінто" необхідно було усунути недоліки апеляційної скарги у строк до - 28.02.2019 включно, проте апелянт вимоги ухвали не виконав і станом на сьогодні.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернутою підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі №904/9904/17).

Щодо заявленого ТОВ "Укрінто" клопотання про відстрочення сплати судового збору в порядку статті 8 Закону України "Про судовий збір".

Статтею 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

За положеннями пункту 2 частини третьої статті 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Порядок та розмір справляння судового збору встановлений Законом України "Про судовий збір" №3674-VІ від 08.07.2011 (з наступними змінами та доповненнями).

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на момент звернення з апеляційною скаргою) враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Отже стаття 8 Закону України "Про судовий збір" пов'язує право суду відстрочити та розстрочити сплату судового збору з наявністю відповідних умов, перелік яких розширювальному тлумаченню не підлягає.

У зв'язку з цим сама лише обставина відсутності фінансової можливості сплатити судовий збір не може вважатися підставою для відстрочення Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрінто" такої сплати.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", - право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.

Таким чином, якщо нормами процесуального законодавства передбачено вчинення стороною до подання апеляційної скарги певних дій, у тому числі щодо сплати судового збору, такі дії мають бути вчинені. Суд позбавлений права прийняти апеляційну скаргу до розгляду, а потім зобов'язувати скаржника усувати недоліки.

Водночас доступ до правосуддя у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не привести судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

При цьому, "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду… Вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").

У рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "ОСОБА_1 проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Таким чином, апелянтом не надано належних доказів сплати судового збору у встановленому чинним законодавством розмірі і у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для відкриття апеляційного провадження за поданою скаргою відповідача.

До апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу (частина друга статті 260 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до частини четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Враховуючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрінто" не усунуло недоліки апеляційної скарги у строк, визначений апеляційним господарським судом, вказана апеляційна скарга підлягає поверненню без розгляду.

Повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню з нею до суду в загальному порядку після усунення недоліків. Слід звернути увагу, що у разі повторного звернення з апеляційною скаргою, має бути подано обґрунтоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 258, 260, 281 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрінто" у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору до прийняття судом рішення по цій справі.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінто" на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.10.2018 у справі №908/1316/18 повернути без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя Л.П. Широбокова

Суддя Е.В. Орєшкіна