Рішення

від 22.10.2018 по справі 920/417/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/88/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2018 Справа № 920/417/18

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі головуючий суддя - Горохов І.С.,

при секретарі судового засідання Чернетенко А.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи,

за позовом Дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» , 40020, м. Суми, вул. Комарова, 2

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Укрспеціндустрія - поковка» , 69096, м. Запоріжжя, вул. Дніпровські пороги, б. 15-З, кв. 3

про стягнення коштів

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача: не з'явився, в минулому судовому засіданні - ОСОБА_2, довіреність № 79/15-0601/1 від 15.09.2015;

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 3 від 07.08.2018.

Суть спору:

10.07.2018 до господарського суду Запорізької області згідно ухвали господарського суду Сумської області від 11.06.2018 на підставі ст. 31 Господарського процесуального кодексу України за підсудністю надійшла справа № 920/417/18 за позовом Дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» , м. Суми до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Укрспеціндустрія - поковка» , м. Запоріжжя про стягнення заборгованості за договором № ТЗ/005-16 від 09.02.2016 у розмірі 1 015 112,59 грн, з яких: основний борг в розмірі 900 323,09 грн, пеня в розмірі 89 644,00 грн, 3% річних в розмірі 7960,13 грн, сума інфляційного збільшення боргу у розмірі 17 185,37 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2018, справу № 920/417/18 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 12.07.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 920/417/18 за правилами загального провадження, присвоєно справі номер провадження 15/88/18. Підготовче судове засідання призначено на 08.08.2018.

Ухвалами суду від 08.08.2018 та 30.08.2018 розгляд підготовчого провадження відкладався на 30.08.2018 та 12.09.2018.

Ухвалою суду від 12.09.2018 продовжувався строк підготовчого провадження до 10.10.2018, розгляд підготовчого судового засідання відкладався на 21.09.2018.

Ухвалою суду від 21.09.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу № 920/417/18 до судового розгляду по суті на 22.10.2018.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідачем належним чином не виконано зобов'язання щодо своєчасної оплати отриманого товару на підставі договору на постачання продукції позивача, у зв'язку з чим за ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Укрспеціндустрія - поковка» утворилась заборгованість у розмірі 900 323,09 грн. У зв'язку з цим позивач просить стягнути з відповідача зазначену заборгованість, а також нараховані на суму боргу пеню в сумі 89 644,00 грн, 3 % річних у розмірі 7960,13 грн. та суму інфляційних втрат в розмірі 17 185,37 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на ст. ст. 526, 532, 610, 611, 625, 692, 693 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 197 Господарського кодексу України та умови договору № ТЗ/005-16 від 09.02.2016. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання 22.10.2018 представник позивача не з'явився .

Відповідач надав відзив на позов, відповідно до якого заперечив проти позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначив, що дійсно, між сторонами укладено договір № ТЗ/005-16 на постачання продукції позивача. За вказаним договором відповідачем була перерахована передплата в сумі 600 000,00 грн. При цьому для підготовки та оформлення документів на відвантаження товару відповідачем були направлені засобами електронного зв'язку 2 довіреності на отримання товарно - матеріальних цінностей № 4 від 12.02.2018 та № 6 від 21.02.2018. Разом з тим товар представнику, вказаному в довіреності не передавався. Оригінали накладних, переданих на огляд суду позивачем № 77 від 12.02.2018 та № 83 від 22.02.2018 не містять підпису відповідальної особи відповідача та печатки підприємства. Позивач надав копію довіреності, підпис на якій не відповідає підпису директора - ОСОБА_4, оригінал довіреності у позивача відсутній. Таким чином, позивач належними і допустимими доказами не довів факту отримання продукції відповідачем. Факт вивезення товару на склади (товарно - транспортні накладні, надані позивачем) без наявності оригіналу довіреності на уповноважену особу та видаткових накладних, свідчить лише про переміщення товару позивачем на вказані в ТТН склади. На думку відповідача, без наявності факту відвантаження товару уповноваженому представнику відповідача, у останнього не виникло заборгованості перед позивачем, оскільки відсутні первинні бухгалтерські документи, які підтверджують даний факт. Відповідно - факт переміщення товару може свідчити лише про отримання товару вантажоодержувачем за ТТН на відповідальне зберігання. Відсутність довіреності на отримання товару, відсутність видаткової накладної на відвантаження товару не дозволяє позивачеві говорити, що товар було отримано відповідачем та у нього наступили терміни щодо його сплати. Факт переміщення товару позивачем, не може слугувати підставою для виникнення зобов'язань у відповідача щодо його сплати. Товар може знаходитися на відповідальному зберіганні, знаходитись на орендованій територій у власності самого позивача тощо. У будь якому разі у відповідача за відсутності факту передачі товару відсутній обов'язок сплачувати за товар. Просив в задоволені позову відмовити в повному обсязі.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме програмно - апаратного комплексу Оберіг . Судові засідання призначені на 30.08.2018,12.09.2018, 21.09.2018, 22.10.2018 також проводилися в режимі відео конференції.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача за наявними в матеріалах справи документами.

В судому засіданні 22.10.2018 судом, в порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 10 днів.

Заслухавши доводи представників позивача та відповідача, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд встановив наступне.

09.02.2016 Дочірнім підприємством Завод обважнених бурильних та ведучих труб (позивач, продавець) та товариством з Укрспеціндустрія-поковка (відповідач, покупець) укладено договір № ТЗ/005-16.

Відповідно до п. 1.1. договору, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію, виготовлену згідно з ТУ, ГОСТ, що надалі іменується Товар , на умовах, в порядку та в строки, встановлені цим договором. Найменування, кількість, асортимент та ціна товару визначені у Специфікаціях (додатках), що є невід'ємною частиною договору.

01.02.2018 підписано Специфікацію № 55 до договору, згідно з якою було визначено найменування, кількість, асортимент та ціну товару, що підлягала поставці позивачем, зокрема, поковок в загальній кількості 12 шт., вагою 41,91 т, на суму 1 500 323,09 грн, у тому числі податку на додану вартість 250 053,85 грн., термін поставки визначено - лютий 2018 року.

Відповідно до п. п. 4.1 - 4.3. договору, продавець постачає товар на базисній умові EXW (м. Суми, вул. Комарова, 2). Вид транспорту - автомобільний. Датою поставки товару вважається дата передачі товару покупцю.

Згідно з п. 5.1 договору, покупець здійснює попередню оплату на банківський рахунок продавця в розмірі 100% загальної вартості специфікації (додатку), з них - авансовий платіж у розмірі 50% від загальної вартості специфікації (додатку) - протягом 5 банківських днів з дати підписання специфікації та виставлення рахунку на передоплату. Решта 50% від вартості специфікації (додатку) - після виготовлення товару (партії товару), перед його відвантаженням в термін не більше 5 банківських днів з моменту отримання письмового (факсимільного повідомлення від продавця про готовність товару (партії товару) до відвантаження та виставлення рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору та Специфікації № 55 позивачем товар був доставлений на склад у повному обсязі двома партіями:

1-а партія: 12.02.2018, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 12.02.2018 № 77, 4 одиниці товару, вагою 27,8 т, на загальну суму 791 466,00 грн;

2-а партія: 22.02.2018, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 22.02.2018 № 83, 8 одиниць товару, вагою 14,11 т, на загальну суму 708 857,09 грн.

В порушення п. 5.1 договору товар відповідачем не оплачений перед його відвантаженням в повному обсязі, зокрема:

1-а партія оплачена частково: - в терміни, встановлені договором (попередня оплата), - в сумі 300 000,00 грн, отже сума боргу на день відвантаження склала - 491 466,00 грн; та з простроченням - 13.02.2018 - 100 000,00 грн, 14.02.2018 -100 000,00 грн, 19.02.2018 - 50 000,00 грн, 19.02.2018 - 50 000,00 грн, загалом сума 191 466,00 грн.;

2-а партія не оплачена повністю, сума боргу на день відвантаження товару склала 708 857,09 грн.

Загальна сума простроченої заборгованості відповідача за отриманий товар складає 900 323,09 грн та залишається неоплаченою.

З урахуванням вище викладеного, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до суду.

Аналіз норм чинного законодавства та наданих матеріалів, дає суду можливість зробити висновки, що правовідносини сторін врегульовані договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

В порушення умов п. 5.1 договору відповідач свої зобов'язання з оплати вартості товару в строк не виконав.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об'єктивних обставин.

Як вже зазначалося судом та не заперечується відповідачем, обумовлений договором товар був перевезений транспортом відповідача (отриманий у позивача та доставлений на склад), про що свідчать товарно-транспортні накладні від 12.02.2018 № 77 та від 22.02.2018 № 83.

Товарно-транспортна накладна (ТТН) це основний документ на вантаж, що повинен оформлятися при здійсненні вантажних автоперевезень. Одночасно з цим ТТН виступає первинним документом бухгалтерського обліку.

Вимоги до оформлення первинних документів зазначено в Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відтак, ст. 1 вищеназваного Закону встановлено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Статтею 9 встановлено вимоги до первинних документів, зокрема, виходячи з положень ч. 2 вищезазначеної статті первинні документи можуть бути складені у паперовій формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документу (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до розділу 4 договору № ТЗ/005-16 право власності на товар, ризики випадкової загибелі та псування товару переходять від продавця до покупця в момент передачі товару перевізнику.

Таким чином, приймаючи до уваги наявність товарно-транспортних накладних, які свідчать про забирання відповідачем товару, суд робить висновок про факт виконання постачальником договірних зобов'язань.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань підтверджено матеріалами справи. Доказів повної оплати основного боргу відповідачем суду не надано. З огляду на викладене, вимоги, щодо стягнення основної суми боргу в розмірі 900 323,09 грн. задовольняються.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач просив стягнути з відповідача пеню за період з 12.02.2018 по 05.06.2018 в сумі 89 644,00 грн.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В свою чергу, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8.3 договору, у випадку прострочення платежів за договором покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 0,3% простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який нараховується пеня від вартості товару (партії товару), що підлягає сплаті, за кожний день прострочення.

Перерахувавши заявлену до стягнення суму пені з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, враховуючи наведені норми права та встановлений факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, суд відзначає, що вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню в сумі 87 161,39 грн. за період 19.02.2018 по 05.06.2018.

Суд дійшов такого висновку враховуючи положення п. 5.1. договору, яким сторонами було узгоджено, що авансовий платіж у розмірі 50% від загальної вартості специфікації (додатку) здійснюється - протягом 5 банківських днів з дати підписання специфікації та виставлення рахунку на передоплату. Оскільки рахунок - фактура № 77 виставлено 12.02.2018, то відповідно прострочення оплати починається з 19.02.2018, що не було взято позивачем до уваги під час нарахування штрафних санкцій.

В частині стягнення пені в розмірі 2482,61 грн слід відмовити внаслідок безпідставності нарахування.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 7960,13 грн. за період з 12.02.2018 по 05.06.2018 та суму інфляційних втрат в розмірі 17 185,37 грн. за період березень 2018 - квітень 2018.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником.

Перерахувавши заявлені до стягнення суму 3% річних враховуючи наведені норми права та встановлений факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, суд відзначає, що вимоги про стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 7727,28 грн у зв'язку з помилковістю розрахунку наведеного позивачем, в іншій частині, щодо стягнення 232,85 грн 3% річних у позові відмовляється.

Наданий позивачем розрахунок суми інфляційних втрат суд визнав виконаними вірно, а вимогу про стягнення суми інфляційних втрат у розмірі 17 185,37 грн. такою, що підлягає задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Посилання відповідача на той факт, що переміщення товару може свідчити лише про отримання товару вантажоодержувачем за ТТН на відповідальне зберігання, та відсутні підстави для оплати судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Відповідно до товарно - транспортних накладних, факт вивезення товару на склади, свідчить про переміщення товару позивачем на вказані в ТТН склади. Відповідно до п. п. 4.1 - 4.3. договору, продавець постачає товар на базисній умові EXW (м. Суми, вул. Комарова, 2). Вид транспорту - автомобільний.

Товар було вивезено відповідачем зі складу та переміщено на інший склад транспортом відповідача, що не заперечується останнім.

В даному випадку підставою для оплати товару є виконання позивачем умов, які передбачені п. 5.1 договору, відповідно до якого, покупець здійснює попередню оплату на банківський рахунок продавця в розмірі 100% загальної вартості специфікації (додатку), з них - авансовий платіж у розмірі 50% від загальної вартості специфікації (додатку) - протягом 5 банківських днів з дати підписання специфікації та виставлення рахунку на передоплату. Решта 50% від вартості специфікації (додатку) - після виготовлення товару (партії товару), перед його відвантаженням в термін не більше 5 банківських днів з моменту отримання письмового (факсимільного повідомлення від продавця про готовність товару (партії товару) до відвантаження та виставлення рахунку.

Тобто товар не міг бути відправлений без його готовності до відвантаження.

Додатково в обґрунтування безпідставності заперечень відповідача на позов необхідно навести умови п. 4.6 договору № ТЗ/005-16 від 09.02.2016 в якому чітко зазначено проте, що право власності на товар, ризики випадкової загибелі та псування товару переходять від продавця до покупця в момент передачі товару перевізнику, що відбулося 12 та 22 лютого 2018 року про що свідчать товарно-транспортні накладні №№ 77, 83.

Відмова відповідача отримати товар на складі на який позивачем було поставлено зазначений товар, є неналежним виконанням покупцем своїх зобов'язань щодо прийняття товару.

Враховуючи вище викладені обставини та вимоги чинного законодавства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

На підставі п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Укрспеціндустрія - поковка» , (69096, м. Запоріжжя, вул. Дніпровські пороги, б. 15-З, кв. 3; ідентифікаційний код 40134021) на користь Дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» (40020, м. Суми, вул. Комарова, 2; ідентифікаційний код 30991664) заборгованість у розмірі 900 323,09 грн (дев'ятсот тисяч триста двадцять три гривні 09 коп.), пеню в розмірі 87 161,39 грн (вісімдесят сім тисяч сто шістдесят одна гривня 39 коп.), інфляційні витрати в сумі 17 185,37 грн. (сімнадцять тисячі сто вісімдесят п'ять гривень 37 коп.), 3% річних у розмірі 7727,28 грн (сім тисяч сімсот двадцять сім гривень 28 коп.), судовий збір у розмірі 15 185,96 грн (п'ятнадцять тисяч сто вісімдесят п'ять гривень 96 коп.) судового збору. Видати наказ.

У задоволенні позову в частині стягнення пені в розмірі 2482,61 грн та суми 3% річних в розмірі 232,85 грн, відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 01 листопада 2018 року.

Суддя І.С.Горохов