Постанова

від 09.01.2019 по справі 920/417/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.01.2019 року м.Дніпро Справа № 920/417/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач)

суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А.,

при секретарі судового засідання: Саланжій Т.Ю.,

представники сторін:

від відповідача: ОСОБА_1, ордер серії ЗП №085706 від 09.01.2019 р., адвокат;

представник позивача у судове засідання не з'явився.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Укрспеціндустрія - поковка» на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.10.2018 (повний текст складено 01.11.2018, суддя Горохов І.С,) у справі №920/417/18

за позовом Дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» , 40020, м. Суми, вул. Комарова, 2

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Укрспеціндустрія - поковка» , 69096, м. Запоріжжя, вул. Дніпровські пороги, б. 15-З, кв. 3

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

Дочірнє підприємство Завод обважнених бурильних та ведучих труб звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача: ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Укрспеціндустрія-поковка про стягнення заборгованості за договором № ТЗ/005-16 від 09.02.2016 у розмірі 1 015 112,59 грн, з яких: основний борг в розмірі 900 323,09 грн, пеня в розмірі 89 644,00 грн, 3% річних в розмірі 7960,13 грн., сума інфляційного збільшення боргу у розмірі 17 185,37 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.10.2018 по справі № 920/417/18 позовні вимоги - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Укрспеціндустрія - поковка» , (69096, м. Запоріжжя, вул. Дніпровські пороги, б. 15-З, кв. 3; ідентифікаційний код 40134021) на користь Дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» (40020, м. Суми, вул. Комарова, 2; ідентифікаційний код 30991664) заборгованість у розмірі 900 323,09 грн (дев'ятсот тисяч триста двадцять три гривні 09 коп.), пеню в розмірі 87 161,39 грн (вісімдесят сім тисяч сто шістдесят одна гривня 39 коп.), інфляційні витрати в сумі 17 185,37 грн. (сімнадцять тисячі сто вісімдесят п'ять гривень 37 коп.), 3% річних у розмірі 7727,28 грн (сім тисяч сімсот двадцять сім гривень 28 коп.), судовий збір у розмірі 15 185,96 грн. (п'ятнадцять тисяч сто вісімдесят п'ять гривень 96 коп.) судового збору.

У задоволенні позову в частині стягнення пені в розмірі 2482,61 грн. та суми 3% річних в розмірі 232,85 грн., відмовлено.

Суд першої інстанції зазначив, що наявність товарно-транспортних накладних, які свідчать про забирання відповідачем товару, підтверджують факт виконання постачальником договірних зобов'язань і зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази повної оплати основного боргу, а тому задовольнив позовні вимоги щодо стягнення основної суми боргу.

В частині стягнення пені та 3% річних суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги частково, оскільки позивачем неправильно було здійснено розрахунок.

Короткі і узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погодившись із рішеннями місцевого господарського суду ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Укрспеціндустрія - поковка» звернулось до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 22.10.2018 у справі №920/417/18 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що:

Позивач належним і допустимими доказами не довів факту отримання продукції відповідачем: позивач не надав на запит суду оригінал довіреності на отримання ТМЦ представником відповідача, оригінал накладних, наданих суду не містять печатки відповідача, а підпис, що в них відображений не збігається з підписом на наданій копії довіреності.

Факт вивезення товару на склади (товарно-транспортні накладні, що надав позивач) без наявності оригіналу довіреності на уповноважену особу та видаткових накладних, свідчить лише про переміщення товару позивачем на вказані в ТТН склади.

Таким чином, без наявності факту відвантаження товару уповноваженому представнику відповідача, у останнього не виникло заборгованості перед позивачем, оскільки відсутні первинні бухгалтерські документи, які підтверджують даний факт. Відповідно - факт переміщення товару може свідчити лише про отримання товару вантажоодержувачем за ТТН на відповідальне зберігання.

Ст. 9 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні :

1. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Тобто не їх скановані копії.

Позивач не може казати, що товар було отримано відповідачем та у нього наступили терміни щодо його сплати, так як відсутні довіреності на отримання товару, видаткова накладна на відвантаження товару. А факт переміщення товару позивачем, не може слугувати підставою для виникнення зобов'язання щодо його сплати. У будь-якому разі за відсутності факту передачі товару у відповідача відсутній обов'язок сплачувати за товар.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників процесу.

Позивач не скористався своїм правом надати відзив на апеляційну скаргу.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції ( ч. 3 ст. 263 ГПК України).

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.11.2018 року, у складі колегії суддів головуючого судді Білецької Л.М. (доповідач), суддів Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Укрспеціндустрія - поковка» на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.10.2018 у справі №920/417/18 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 09.01.2019 року.

09.01.2019 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В судовому засіданні представник скаржника надав пояснення по справі на навів обґрунтування своїх вимог і заперечень з посиланням на норми законодавства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Запорізької області від 22.10.2018 року у справі №920/417/18 слід залишити без змін з наступних підстав.

Встановлені та неоспорені судом обставини справи і відповідні їм правовідносини.

09.02.2016 Дочірнім підприємством Завод обважнених бурильних та ведучих труб (позивач, продавець) та товариством з Укрспеціндустрія-поковка (відповідач, покупець) укладено договір № ТЗ/005-16.

Відповідно до п. 1.1. договору, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію, виготовлену згідно з ТУ, ГОСТ, що надалі іменується Товар , на умовах, в порядку та в строки, встановлені цим договором. Найменування, кількість, асортимент та ціна товару визначені у Специфікаціях (додатках), що є невід'ємною частиною договору.

01.02.2018 підписано Специфікацію № 55 до договору, згідно з якою було визначено найменування, кількість, асортимент та ціну товару, що підлягала поставці позивачем, зокрема, поковок в загальній кількості 12 шт., вагою 41,91 т, на суму 1 500 323,09 грн, у тому числі податку на додану вартість 250 053,85 грн., термін поставки визначено - лютий 2018 року.

Відповідно до п. п. 4.1 4.3. договору, продавець постачає товар на базисній умові EXW (м. Суми, вул. Комарова, 2). Вид транспорту - автомобільний. Датою поставки товару вважається дата передачі товару покупцю.

Згідно з п. 5.1 договору, покупець здійснює попередню оплату на банківський рахунок продавця в розмірі 100% загальної вартості специфікації (додатку), з них авансовий платіж у розмірі 50% від загальної вартості специфікації (додатку) протягом 5 банківських днів з дати підписання специфікації та виставлення рахунку на передоплату. Решта 50% від вартості специфікації (додатку) після виготовлення товару (партії товару), перед його відвантаженням в термін не більше 5 банківських днів з моменту отримання письмового (факсимільного повідомлення від продавця про готовність товару (партії товару) до відвантаження та виставлення рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору та Специфікації № 55 позивачем товар був доставлений на склад у повному обсязі двома партіями:

1-а партія: 12.02.2018, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 12.02.2018 № 77, 4 одиниці товару, вагою 27,8 т, на загальну суму 791 466,00 грн;

2-а партія: 22.02.2018, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 22.02.2018 № 83, 8 одиниць товару, вагою 14,11 т, на загальну суму 708 857,09 грн.

Доводи, за якими апеляційний суд погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

В порушення умов п. 5.1 договору відповідач свої зобовязання з оплати вартості товару в строк не виконав.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних обєктивних обставин.

Як вже зазначалося судом та не заперечується відповідачем, обумовлений договором товар був перевезений транспортом відповідача (отриманий у позивача та доставлений на склад), про що свідчать товарно-транспортні накладні від 12.02.2018 № 77 та від 22.02.2018 № 83.

Товарно-транспортна накладна (ТТН) це основний документ на вантаж, що повинен оформлятися при здійсненні вантажних автоперевезень. Одночасно з цим ТТН виступає первинним документом бухгалтерського обліку.

Вимоги до оформлення первинних документів зазначено в Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відтак, ст. 1 вищеназваного Закону встановлено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Статтею 9 встановлено вимоги до первинних документів, зокрема, виходячи з положень ч. 2 вищезазначеної статті первинні документи можуть бути складені у паперовій формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документу (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до розділу 4 договору № ТЗ/005-16 право власності на товар, ризики випадкової загибелі та псування товару переходять від продавця до покупця в момент передачі товару перевізнику.

В матеріалах справи, наявні товарно-транспортні накладні, які свідчать про забирання відповідачем товару, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про факт виконання постачальником договірних зобов'язань.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення основної суми боргу в розмірі 900 323,09 грн. оскільки неналежне виконання відповідачем зобов'язань підтверджено матеріалами справи. Доказів повної оплати основного боргу відповідачем суду не надано.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач просив стягнути з відповідача пеню за період з 12.02.2018 по 05.06.2018 в сумі 89 644,00 грн.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В свою чергу, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8.3 договору, у випадку прострочення платежів за договором покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 0,3% простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який нараховується пеня від вартості товару (партії товару), що підлягає сплаті, за кожний день прострочення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню в сумі 87 161,39 грн. за період 19.02.2018 по 05.06.2018, оскільки положення п. 5.1. договору, яким сторонами було узгоджено, що авансовий платіж у розмірі 50% від загальної вартості специфікації (додатку) здійснюється - протягом 5 банківських днів з дати підписання специфікації та виставлення рахунку на передоплату. Оскільки рахунок - фактура № 77 виставлено 12.02.2018, то відповідно прострочення оплати починається з 19.02.2018, що не було взято позивачем до уваги під час нарахування штрафних санкцій.

Також позивачем було заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 7960,13 грн. за період з 12.02.2018 по 05.06.2018 та суму інфляційних втрат в розмірі 17 185,37 грн. за період березень 2018 - квітень 2018.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги про стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 7727,28 грн у зв'язку з помилковістю розрахунку наведеного позивачем,

Наданий позивачем розрахунок суми інфляційних втрат є правильним, а тому висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частинністягнення суми інфляційних втрат у розмірі 17 185,37 грн. є правомірним.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу апеляційної скарги.

Посилання скаржника на той факт, що переміщення товару може свідчити лише про отримання товару вантажоодержувачем за ТТН на відповідальне зберігання, та відсутні підстави для оплати судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Відповідно до товарно - транспортних накладних, факт вивезення товару на склади, свідчить про переміщення товару позивачем на вказані в ТТН склади. Відповідно до п. п. 4.1 - 4.3. договору, продавець постачає товар на базисній умові « EXW» (м. Суми, вул. Комарова, 2). Вид транспорту - автомобільний.

Товар було вивезено відповідачем зі складу та переміщено на інший склад транспортом відповідача, що не заперечується останнім.

В даному випадку підставою для оплати товару є виконання позивачем умов, які передбачені п. 5.1 договору, відповідно до якого, покупець здійснює попередню оплату на банківський рахунок продавця в розмірі 100% загальної вартості специфікації (додатку), з них - авансовий платіж у розмірі 50% від загальної вартості специфікації (додатку) - протягом 5 банківських днів з дати підписання специфікації та виставлення рахунку на передоплату. Решта 50% від вартості специфікації (додатку) - після виготовлення товару (партії товару), перед його відвантаженням в термін не більше 5 банківських днів з моменту отримання письмового (факсимільного повідомлення від продавця про готовність товару (партії товару) до відвантаження та виставлення рахунку.

Тобто товар не міг бути відправлений без його готовності до відвантаження.

Крім того необхідно зазначити, що відповідно до п. 4.6 договору № ТЗ/005-16 від 09.02.2016 в якому чітко зазначено проте, що право власності на товар, ризики випадкової загибелі та псування товару переходять від продавця до покупця в момент передачі товару перевізнику, що відбулося 12 та 22 лютого 2018 року про що свідчать товарно-транспортні накладні №№ 77, 83.

Відмова відповідача отримати товар на складі на який позивачем було поставлено зазначений товар, є неналежним виконанням покупцем своїх зобов'язань щодо прийняття товару.

Стосовно доводів скаржника про те , що оригінал накладних наданих суду не містять печатки відповідача, а підпис, що в них відображений не збігається з підписом на наданій копії довіреності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст. 74 кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ч.1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що підпис, який міститься на довіреності та на накладних, не відповідає підпису директора ОСОБА_3

Для з'ясування обставин, чи виконаний підпис на довіреності та накладних саме ОСОБА_3 необхідні спеціальні знання у іншій сфері, ніж право, однак в матеріалах справи відсутній висновок експерта з дослідження цього питання. Також матеріали справи не містять заяв чи клопотань відповідача про проведення почеркознавчої експертизи.

Враховуючи, що обставини стосовно того, чи виконано підпис на накладних та довіреності від імені ОСОБА_3 саме ОСОБА_3, чи його виконано іншою особою, можуть встановлюватись висновком експерта, якій відсутній у справі колегія суддів відхиляє довід скаржника відносно того, що підпис на накладних та на довіреності не відповідає підпису директора ОСОБА_3

Висновки суду за результатом розгляду апеляційної інстанції.

Колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Запорізької області від 22.10.2018 року по справі 920/417/18 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що в силу ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення без змін.

Судові витрати.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275-279, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Укрспеціндустрія - поковка» на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.10.2018 у справі №920/417/18 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 22.10.2018 у справі №920/417/18 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови складено 14.01.2019 року.

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя Т.А. Верхогляд