Рішення

від 31.10.2018 по справі 910/12060/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.10.2018Справа № 910/12060/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Бугаєнко Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранстелеком" (01030, м. Київ, вул. В. Липинського, 5)

до Регіонального відділення фонду державного майна по місту Києву (01032, м. Київ, б-р Шевченка, 50-Г)

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центральна станція зв'язку" (01030, м. Київ, вул. В. Липківського, 5)

про стягнення 367 899,21 грн.

за участю представників:

від позивача Сизов Ю.Ю.

від відповідача Гармашов Б.С.

від третьої особи не з'явився

У судовому засіданні 31.10.2018, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євротранстелеком" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна по місту Києві про стягнення 367 899,21 грн.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що 21.10.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євротранстелеком" (надалі - позивач) та Регіональним відділення Фонду державного майна по місту Києву (надалі - відповідач) укладено договір оренди № 4917, відповідно до умов договору відповідач зобов'язався передати, а позивач прийняти в строкове платне користування державне нерухоме майно, яке перебуває на балансі Державного підприємства "Центральна станція зв'язку" Державної адміністрації залізничного транспорту України. За доводами позивача, з 01.12.2015 відповідач не мав статусу орендодавця за спірним договором, а тому позивач звернувся до суду з позовною вимогою про повернення надмірно сплаченої орендної плати.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.09.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранстелеком" залишено без руху та встановлено строк на усунення недоліків позовної заяви, а саме надати суду докази на підтвердження подвійної оплати орендних платежів; відповідь відповідача на письмову вимогу №1642 від 22.12.2016.

26.09.2018 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранстелеком" про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/12060/18 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні 31.10.2018.

Даною ухвалою суд також залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центральна станція зв'язку".

17.10.2018 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечував щодо задоволення позовних вимог ТОВ "Євротранстелеком" з тих підстав, що позивач сплачував кошти відповідно до умов діючого договору та до державного бюджету, а не безпосередньо на рахунок РВ ФДМ по м. Києву.

У судове засідання, призначене на 31.10.2018, з'явились представники сторін.

Третя особа в судове засідання не з'явилась, письмових клопотань про відкладення розгляду справи не направляла, письмових пояснень по справі не подавала, про дату та час судового засідання була повідомлена належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення 0103047822860, з якого вбачається, що ухвалу суду відповідач отримав 02.10.2018.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та надав пояснення по суті спору, представник відповідача проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

21 січня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євротранстелеком" (надалі - позивач, орендар) та Регіональним відділення Фонду державного майна по місту Києву (надалі - відповідач, орендодавець) укладено договір оренди № 4917 (надалі - договір), відповідно до умов договору орендодавець зобов'язався передати, а орендар прийняти в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення площею 95,00 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Чапаєва, 5, на третьому поверсі п'ятиповерхової будівлі, що перебуває на балансі Державного підприємства "Центральна станція зв'язку" Державної адміністрації залізничного транспорту України (надалі - третя особа, балансоутримувач), вартість якого була визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 30.06.2009 і становила 1052995,00 гривень (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2. договору майно було передано в оренду з метою розміщення операторів телекомунікації, які надають послуги з рухомого зв'язку, операторів та провайдерів телекомунікацій, які надають послуги з доступу до Інтернет.

Згідно з п. 2.1. орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Договір було укладено строком на 1 рік, що діяв з 21.01.2010 до 21.01.2011 включно (п.10.1. договору) та в подальшому був пролонгований до 21.01.2016 включно.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору. (п.10.4. договору).

11 квітня 2016 року у зв'язку з утворенням Публічного акціонерного товариства Українська залізниця відповідно до Закону України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування від 23.02.2012 №4442-Vl , постанови Кабінету Міністрів України Про утворення публічного акціонерного товариства Українська залізниця від 25.06.2014 № 200 та керуючись ст. 15 Закону України Про оренду державного та комунального майна , між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (надалі - орендодавець, третя особа), що є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту та підприємств залізничного транспорту, в особі виконуючого обов'язки начальника Філії "Центральна станція зв'язку" ПАТ "Українська залізниця", та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євротранстелеком" (надалі - орендар) був укладений Додатковий договір до договору оренди нерухомого майна від 21.01.2010 №4917.

Додатковим договором сторони встановили, що орендодавцем майна, визначеного договором оренди від 21.01.2010 №4917 є ПАТ "Українська залізниця".

Згідно із п. 3.1. додаткового договору орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786, за базовий місяць розрахунку - листопад 2015 року становить 73 817,55 грн. без ПДВ.

Орендна плата за перший місяць оренди - грудень 2015 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс(и) інфляції за наступний місяць.

Орендна плата 100% перераховується на розрахунковий рахунок філії "ЦСЗ" ПАТ "Українська залізниця" не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним (п.3.2. додаткового договору).

У пункті 4 додаткового договору сторони дійшли згоди про розповсюдження дії Договору з 01.12.2015 по 31.03.2016.

Усі інші умови договору, не порушені даним додатковим договором, залишаються без змін (п. 5 додаткового договору).

Додатковий договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та у відносинах щодо терміну дії та розрахунків діє з 1 грудня 2015 року (п. 6. додаткового договору).

За твердженням позивача, нарахування орендної плати до бюджету за договором №4917 від 21.01.2010 припинилось з 01.12.2015 внаслідок укладення додаткового договору з новим орендодавцем, а саме з ПАТ "Українська залізниця". Таким чином, починаючи з цієї дати 100% орендної плати перераховувалась орендарем до ПАТ "Українська залізниця", а тому сплата після 01.12.2015 орендної плати до бюджету у розмірі 367 899,21 грн. була здійснена ним помилково.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з вимогою №1642 від 22.12.2016 про повернення надмірно (помилково) сплаченої орендної плати по договору оренди №4917 від 21.01.2010.

У відповідь на вимогу відповідач листом №30-05/379 від 13.01.2017 повідомив позивача про розбіжності орендних платежів та те, що РВ ФДМ по м. Києву не є розпорядником бюджетних коштів та рішення щодо повернення помилково сплачених коштів приймається виключно Державною казначейською службою України.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з положеннями частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

З матеріалів справи вбачається, що 21.01.2010 року між сторонами було укладено договір оренди № 4917, за умовами якого позивач перераховує до Державного бюджету та балансоутримувачу орендну плату у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (п. 3.6. договору).

При цьому судом встановлено, що з 01.12.2015 на підставі Додаткового договору від 11.04.2016 до договору від 21.01.2010 №4917, що був укладений з третьою особою та позивачем, орендна плата у розмірі 100% перераховується на розрахунковий рахунок філії "ЦСЗ" ПАТ "Українська залізниця".

Відповідно до ст.2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014р. №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства Українська залізниця" (далі по тексту - Постанова) утворено Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту (далі - Укрзалізниця), підприємств та установ залізничного транспорту загального користування (далі - підприємства), які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1.

Згідно з п. 2 Постанови статутний капітал товариства формується шляхом внесення до нього, зокрема, майна Укрзалізниці, підприємств, зазначених у додатку 1, крім майна, яке закріплюється за товариством на праві господарського відання згідно із Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", та іншого майна, яке відповідно до законодавства не може бути включене до статутного капіталу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015р. №735 затверджено Статут Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (далі - Статут).

Пунктами 2, 20, 33 Статуту передбачено, що товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

Товариство має у власності майно, що внесено до його статутного капіталу, та/або інше майно, набуте ним на підставах, що не заборонені законодавством. Товариство здійснює володіння, користування та розпорядження таким майном згідно з метою своєї діяльності з урахуванням вимог законодавства та цього Статуту.

Товариство, здійснюючи право власності, володіє, користується та розпоряджається належним йому майном і вчиняє стосовно нього будь-які дії, що не суперечать законодавству, Статуту та меті діяльності підприємства.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" до статутного капіталу Товариства вносяться: майно залізничного транспорту загального користування; 100 відсотків акцій акціонерних товариств, що проводять ремонт тягового рухомого складу та виготовляють залізобетонні конструкції і шпали, повноваження з управління корпоративними правами яких здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; акції (частки, паї), що належать державі у статутному (складеному) капіталі господарських товариств, утворених за участю підприємств залізничного транспорту; право постійного користування земельними ділянками, наданими для розміщення підприємств залізничного транспорту; право господарського відання магістральними залізничними лініями загального користування та розміщеними на них технологічними спорудами, передавальними пристроями, що безпосередньо використовуються для забезпечення процесу перевезень, а саме: залізничні станції та колії загального користування, тягові підстанції, контактна мережа та інші пристрої технологічного електропостачання, системи сигналізації, централізації, блокування та управління рухом поїздів, об'єкти і майно, призначені безпосередньо для виконання аварійно-відновлювальних робіт.

Згідно ч.1 ст.5 Закону України "Про залізничний транспорт" магістральні залізничні лінії загального користування та розміщені на них технологічні споруди, передавальні пристрої, що безпосередньо використовуються для забезпечення процесу перевезень, а саме: залізничні станції та колії загального користування, тягові підстанції, контактна мережа та інші пристрої технологічного електропостачання, системи сигналізації, централізації, блокування та управління рухом поїздів, об'єкти і майно, призначені безпосередньо для виконання аварійно-відновлювальних робіт, є державною власністю, закріплюються за АТ "Укрзалізниця" на праві господарського відання та не підлягають приватизації.

Частиною 1 статті 770 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Частиною 2 статті 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права і обов'язки за договором оренди.

Пунктом 10.5 договору оренди встановлено, що реорганізація орендодавця або перехід права власності на орендоване майно третім особам не є підставою для зміни або припинення чинності цього договору і він зберігає свою чинність для нового власника орендованого майна (його правонаступника).

Згідно з статтею 329 Цивільного кодексу України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Відповідно до ст. 85 Господарського кодексу України, ст.115 Цивільного кодексу України господарське товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Отже, у зв'язку зі створенням Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та з переходом права власності на майно, яке є об'єктом оренди за договором №4917 від 21.01.2010 відбулася заміна сторони (орендодавця) у зобов'язанні, а тому усі права та обов'язки орендодавця за договором оренди перейшли до ПАТ "Укрзалізниця" (третя особа).

Відповідно до частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва;

3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов'язання може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Матеріали справи не містять доказів того, що з моменту укладення додаткового договору та по день останньої сплати позивачем 70% орендної плати до державного бюджету за договором №4917 від 21.01.2010 (платіжне доручення №6908 від 01.08.2016), відповідач був повідомлений про зміну орендодавця за договором.

При цьому, суд не приймає до уваги долучені позивачем до матеріалів позовної заяви листи №91 від 27.01.2016 та №534 від 22.04.2016 як належні та достатні докази повідомлення відповідача про перехід прав та обов'язків орендодавця за договором №4917 від 21.01.2010 до ПАТ "Українська залізниця", оскільки останні не містять жодних доказів направлення чи вручення їх відповідачу.

З наявних у матеріалах справи платіжних доручень вбачається, що орендна плата у розмірі 70% перераховувалась позивачем у період з грудня 2015 по серпень 2016 року до державного бюджету за договором №4917 від 21.01.2010.

Відповідно до 4 ст. 5 Закону України "Про Фонд державного майна України" Фонд державного майна України здійснює контроль за надходженням до Державного бюджету України плати за оренду державного майна.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 №106 "Про деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету", із змінами та доповненнями визначено, що контроль за справлянням надходжень за кодом класифікації доходів бюджету 22080300 Надходження від орендної плати за користування іншим державним майном , покладено на Фонд державного майна України.

Порядок повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів регулюється наказом Міністерства фінансів України № 787 від 03.09.2013 "Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів".

Так, п. 3 Порядку визначено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень, відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах Казначейства, вказані у поданні або заяві платника.

Згідно п. 5. даного Порядку, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Подання за формою згідно додатку 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

З огляду на викладене, для повернення помилково сплачених грошових коштів, позивачу слід було звернутись до Регіонального відділення ФДМ України по м. Києву з відповідним клопотання та отримати подання про повернення зазначених коштів, як таких, що помилково сплачені до державного бюджету України.

Проте, з матеріалів справи не вбачається, що позивач звертався до відповідача, як до органу, що контролює справляння надходжень до бюджету, з метою отримання подання на повернення помилково зарахованих до бюджету коштів за оренду державного майна.

Також, в матеріалах справи не містяться докази заповнення з боку позивача Акту звірки розрахунків, який був скерований листом РВ ФДМ по м. Києву №30-05/379 від 13.01.2017 на адресу позивача для корегування розбіжностей щодо орендних платежів, зокрема за договором оренди №4917 від 21.01.2010.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Враховуючи, що чинним законодавством визначено порядок та послідовність дій щодо повернення з бюджету помилково сплачених коштів, тому лише порушення вказаного порядку з боку Регіонального відділення ФДМ України по м. Києву, як органу, що контролює справляння надходжень до бюджету може бути підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

З огляду на викладене, суд вважає, що станом на день звернення до суду права та законні інтереси позивача з боку відповідача не порушені.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оскільки матеріали справи не містять, а позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставини на які він посилався, як на підставу своїх вимог, чи на спростування наведених вище висновків, суд на підставі наявних у матеріалах справи доказах та з урахуванням встановлених під час розгляду справи обставин, вважає заявлені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранстелеком" не доведеними, не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 02.11.2018

Суддя Пукшин Л.Г.