Рішення

від 24.10.2018 по справі 910/8910/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.10.2018 р.Справа № 910/8910/18

За позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Оскар"

до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Садівник"

про стягнення 526 170,71 грн.

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Ліпіна В.В.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне сільськогосподарське підприємство "Оскар" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Садівник" (далі - відповідач) про стягнення 526 170,71 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки №13 від 28.03.2017 р.

Ухвалою від 13.07.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/8910/18, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 08.08.2018 р.

08.08.2018 р. від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

Протокольною ухвалою від 08.08.2018 р. відкладено підготовче засідання на 05.09.2018 р.

27.08.2018 р. від відповідача надійшло клопотання про продовження підготовчого провадження.

31.08.2018 р. від відповідача надійшли заява про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, відзив на позовну заяву та заява про витребування оригіналів документів.

05.09.2018 р. від позивача надійшла відповідь на відзив.

Протокольною ухвалою від 05.09.2018 р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 03.10.2018 р.; витребувано від позивача оригінали документів для огляду в наступному підготовчому засіданні:

- Договір поставки № 13 від 28.03.2017 р.

- Видаткові накладні № 35 від 25.04.2017 р. та № 36 від 25.04.2017 р.

- Повернення постачальника № 4 від 01.06.2017 р.

- Товарно-транспортну накладну № 02-01 від 01.06.2017 р.

- Вимогу № 203 від 22.12.2017 р.

- Повідомлення про відступлення права вимоги № 115 від 18.06.2018 р.

- Вимогу № 211 від 22.06.2018 р.

06.09.2018 р. від відповідача надійшла заява про витребування оригіналів документів, яка залишена судом без розгляду, оскільки вона повністю дублює заяву про витребування доказів, отриману судом 05.09.2018 р.

03.10.2018 р. від відповідача надійшли пояснення та заява про зупинення провадження у справі.

У підготовчому засіданні 03.10.218 р. представник позивача подав заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі та клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 03.10.2018 р. суд оглянув оригінали документів, копії яких містяться у матеріалах справи: договір поставки №13 від 28.03.17 р. на 4 арк. (а.с.15-18), видаткова накладна №35 від 25.04.17 р. (а.с. 19), видаткова накладна №36 від 25.04.17 р. (а.с. 20), копія повернення №4 від 01.06.17 р. (а.с. 21), товарно-транспортна накладна №02-01 від 01.06.2017 р. (а.с. 22-23), вимога №203 від 22.12.2017 р. (а.с. 24) , лист №21 від 31.01.18 р. (а.с. 26).

У підготовчому засіданні 03.10.2018 р. оголошувалась перерва до 10.10.2018р.

У підготовчому засіданні 10.10.2018 р. представник відповідача підтримав клопотання про зупинення провадження у справі та клопотання про призначення експертизи.

Розглянувши клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи, суд встановив наступне.

Частиною 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Як на підставу для призначення судової почеркознавчої експертизи відповідач посилається на те, що він не отримував у порядку повернення від позивача товар та не підписував повернення постачальнику №4 від 01 червня 2017 р., у зазначеному документі не вказано посаду та ПІБ особи, яка отримала товар; а також не підписував листа від імені ТОВ Компанія Садівник № 21 від 31.01.2018 р. "Щодо виконання вимоги від 22.12.2017 р. № 203".

Проте, оглянувши у підготовчому засіданні оригінали договору поставки №13 від 28.03.17 р., видаткової накладної №35 від 25.04.17 р., видаткової накладної №36 від 25.04.17 р., товарно-транспортної накладної №02-01 від 01.06.2017 р., вимоги №203 від 22.12.2017 р., листа №21 від 31.01.18 р. та копії повернення №4 від 01.06.17 р., суд не вбачає за необхідне встановлювати особу, яка підписала листа №21 від 31.01.18 р. та повернення №4 від 01.06.17р.

Так, надані для огляду документи містять відбиток печатки відповідача; більш того, представником відповідача у засіданнях жодним чином не заперечувався факт її проставлення на перелічених вище документах.

Водночас, суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази того, що печаткою відповідача неправомірно та безпідставно скористалась будь-яка неповноважна особа.

З урахуванням викладеного, суд відмовив у задоволенні клопотання про призначення у справі судової експертизи.

Також, відповідачем було подано клопотання про зупинення провадження у справі, яке обґрунтовано тим, що господарським судом Івано-Франківської області розглядається справа №909/797/18 за позовом ТОВ Компанія Садівник до ТОВ Оскар Агро Трейд та ПСП Оскар про визнання недійсним договору поставки № 13 від 28.03.2017 р.

Відповідно до ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку, зокрема, об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Проте, суд дійшов висновку, що зібрані у матеріалах справи докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, та вирішити спір між сторонами.

Суд також зазначає, що у випадку встановлення господарським судом Івано-Франківської області у справі №909/797/18 будь-яких обставин, що впливають на результат вирішення спору у справі №910/8910/18, відповідач не позбавлений можливості звернутись у встановленому чинним законодавством порядку з вимогами про перегляд рішення у даній справі.

З наведених підстав суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

У підготовчому засіданні 10.10.2018 р. суд ухвалив протокольну ухвалу, якою відмовив у задоволенні заяви відповідача від 31.08.2018 р. про призначення експертизи та клопотання від 03.10.2018 р. про зупинення провадження у справі; закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 24.10.2018 р.

У судовому засіданні 24.10.2018 р. представник відповідача подав заяву про призначення судової експертизи.

Статтею 118 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Оскільки представник відповідача подав заяву про призначення судової експертизи після закінчення встановленого судом строку та з урахуванням того, що аналогічна заява вже розглянута судом, протокольною ухвалою від 24.10.2018 р. суд залишив вказану заяву без розгляду на підставі ст. 118 ГПК України.

Представник позивача у судовому засіданні 24.10.2018 р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у засідання проти позову заперечив.

У судовому засіданні 24.10.2018 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

28.03.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Садівник" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківський зерноприймальний комплекс" (покупець) (у подальшому найменування змінено на ТОВ "Оскар Агро Трейд") укладено договір поставки №13 (далі - Договір).

Відповідно до п. п. 1.1., 2.2., 3.2. Договору, постачальник зобов'язується передати майно (товар) у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього обумовлену грошову суму. Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у відповідних специфікаціях, а також вчинити за свій рахунок дії, необхідні для здійснення платежу. Покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника в строки, що зазначаються в додатках до Договору на підставі виставленого рахунка-фактури.

Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Компанія "Садівник" поставило ТОВ "Івано-Франківський зерноприймальний комплекс" товар за видатковими накладними №35 та 36 від 25.04.2017 р., на загальну суму 2 637 198,42 грн.

Факт оплати ТОВ "Івано-Франківський зерноприймальний комплекс" отриманого за видатковими накладними №35 та 36 від 25.04.2017 р. на загальну суму 2 637 198,42 грн. жодним чином відповідачем не заперечується.

01.06.2017 р. ТОВ "Оскар Агро Трейд" (ТОВ "Івано-Франківський зерноприймальний комплекс" та ТОВ "Компанія "Садівник" підписали та скріпили печатками "повернення постачальнику №4 від 01 червня 2017", з якого вбачається, що ТОВ "Оскар Агро Трейд" передало, а ТОВ "Компанія "Садівник" прийнято поставлений за Договором №13 від 28.03.2017 р. товар на загальну суму 477 722,89 грн.

22.12.2017 р. ТОВ "Оскар Агро Трейд" звернулось до ТОВ "Компанія "Садівник" з вимогою про сплату коштів за повернутий товар у сумі 477 722,89 грн.

31.01.2018 р. ТОВ "Компанія "Садівник" надало ТОВ "Оскар Агро Трейд" відповідь на вимогу (лист №21 від 31.01.2018 р.), у якому повідомило про готовність сплатити вказані кошти у березні 2018 р.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що доказів виконання ТОВ "Компанія "Садівник" зобов'язань зі сплати ТОВ "Оскар Агро Трейд" 477 722,89 грн. за повернутий товар, до матеріалів справи не надано.

18.06.2018 р. між ТОВ "Оскар Агро Трейд", як первісним кредитором, та Приватним сільськогосподарським підприємством "Оскар" (позивач), як новим кредитором, укладено договір про відступлення права вимоги.

Відповідно до п. 1.1. договору про відступлення права вимоги, первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за Договором поставки № 13 від 28.03.2017 р. (далі - Основний договір), укладеним між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія "Садівник" Код ЄДРПОУ 33551790) (далі Боржник).

За цим Договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від Боржника належного виконання всіх зобов'язань за Основним договором, в тому числі право вимоги сплати заборгованості в сумі 477 722,89 грн. (п. 1.2.).

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Статтею 512 Кодексу передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 513 Кодексу, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

За правилами ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, позивач набув право вимоги до відповідача за Договором поставки № 13 від 28.03.2017 р. щодо сплати заборгованості в сумі 477 722,89 грн.

19.06.2018 р. позивач направив відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги вих. №155 від 18.06.2018 р.

22.06.2018 р. позивач направив відповідачу вимогу вих. №211 від 22.06.2018р. про сплату заборгованості за повернутий товар, на суму 477 722,89 грн., яка відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

З урахуванням викладеного, позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 477 722,89 грн.

Крім суми заборгованості у розмірі 477 722,89 грн., позивач просить стягнути з відповідача також 6 007,53 грн. 3% річних та 42 440,29 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 31.01.2018 р. по 02.07.2018 р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, судом встановлено, що за договором про відступлення права вимоги позивачу передано право вимоги до відповідача у розмірі 477 722,89 грн., без зазначення про нарахування та передачу прав вимоги на 3 % річних та інфляційні втрати.

Таким чином, право здійснювати відповідні нарахування у позивача виникло після направлення вимоги вих. №211 від 22.06.2018 р. відповідно до ст. 530 ЦК України.

Водночас, 3% річних та інфляційні втрати, заявлені до стягнення з відповідача, нараховані за період з 31.01.2018 р. по 02.07.2018 р., тобто, до моменту виникнення права на здійснення таких нарахувань.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 6 007,53 грн. 3% річних та 42 440,29 грн. інфляційних втрат належить відмовити.

Як встановлено ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 477 722,89 грн. є доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином і у встановленому законом відповідачем, а відтак, заявлені вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі. У задоволенні вимог про стягнення з відповідача 6 007,53 грн. 3% річних та 42 440,29 грн. інфляційних втрат належить відмовити з підстав їх необґрунтованості.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд позовної заяви покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Садівник" (01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 35А; код ЄДРПОУ 33551790) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Оскар" (78252, Івано-Франківська обл., Коломийський район, село Джурків, вул. Гагаріна, 31; код ЄДРПОУ 31774096) 477 722 (чотириста сімдесят сім сімсот двадцять дві) грн. 89 коп. заборгованості та 7 165 (сім тисяч сто шістдесят п'ять) грн. 84 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 01.11.2018 р.

Суддя Н.І. Зеленіна