Постанова

від 29.01.2019 по справі 910/8910/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2019 р. Справа№ 910/8910/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Дідиченко М.А.

при секретарі: Ігнатюк Г.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Сааді Р.М. - за довіреністю № 1-Л від 11.09.2018 р.;

розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Садівник"

на рішення господарського суду міста Києва від 24.10.2018 р. (повний текст складено 01.11.2018 р.)

у справі № 910/8910/18 (суддя - Зеленіна Н.І.)

за позовом приватного сільськогосподарського підприємства "Оскар"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Садівник"

про стягнення 526 170,71 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2018 року приватне сільськогосподарське підприємство "Оскар" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Садівник" про стягнення 526 170,71 грн. у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 13 від 28.03.2017 р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.10.2018 р. позов задоволено частково: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Садівник" на користь приватного сільськогосподарського підприємства "Оскар" 477 722,89 грн. заборгованості та 7 165,84 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що матеріалами справи підтверджується повернення покупцем відповідачу (постачальнику) товару на суму 477 722,89 грн. за договором поставки № 13 від 28.03.2017 р., однак грошові кошти у добровільному порядку відповідачем позивачу, як новому кредитору за договором про відступлення права вимоги від 18.06.2018 р., оплачені не були. В решті позову відмовлено, з тих підстав, що 3 % річних та інфляційні втрати нараховані позивачем до моменту виникнення права на здійснення таких нарахувань.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач -товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Садівник" звернувся з апеляційною скаргою, у якій просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 24.10.2018 р. у справі № 910/8910/18 в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказував на те, що позивачем не доведено повернення покупцем товару постачальнику за договором поставки № 13 від 28.03.2017 р., оскільки акт повернення № 4 від 01.06.2017 р. та лист № 21 від 31.01.2018 р. відповідачем не підписувались і доказів отримання товару уповноваженою особою постачальника матеріали справи не містять. Окрім цього, скаржник посилався на необґрунтовану відмову у задоволенні його клопотань про витребування доказів та проведення судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2018 р., у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А., прийнято до розгляду апеляційну скаргу та призначено розгляд справи на 29.01.2019 р.

В судовому засіданні 29.01.2019 р. представник відповідача просив скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові в цій частині.

Представники позивача судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання. За висновками суду неявка представників не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, явка в судове засідання позивача обов'язковою не визнавалась, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності представників позивача.

Заслухавши пояснення представника апелянта, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 28.03.2017 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Садівник" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківський зерноприймальний комплекс" (покупець) (у подальшому найменування змінено на товариство з обмеженою відповідальністю "Оскар Агро Трейд") укладено договір поставки № 13 (далі - договір) (а.с. 15-18 том 1), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати товар (насіння сільськогосподарських культур та/або засоби захисту рослин та/або мінеральні добрива) у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього обумовлену грошову суму. Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у відповідних специфікаціях, а також вчинити за свій рахунок дії, необхідні для здійснення платежу. Покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника в строки, що зазначаються в додатках до договору на підставі виставленого рахунка-фактури.

На виконання умов договору постачальником поставлено покупцю товар на загальну суму 2 637 198,42 грн. відповідно видаткових накладних №№ 35 та 36 від 25.04.2017 р. (а.с. 19-20 том 1).

Зі змісту акту повернення постачальнику № 4 від 01.06.2017 р. (а.с. 21 том 1), який підписано та скріплено печатками сторін договору вбачається, що покупець передав (повернув) постачальнику товар (гербіцид перун к.с. 20 л, кількістю 3 680 л) на загальну суму 477 722,89 грн. за договором № 13 від 28.03.2017 р., а постачальник прийняв цей товар. При цьому, зазначене повернення підписано представниками обох сторін та скріплено печатками, без зауважень.

22.12.2017 р. покупець звернувся до постачальника з вимогою про сплату коштів за повернутий товар, у якій вказував, що на виконання умов договору № 13 від 28.03.2017 р. постачальник передав, а покупець прийняв і оплатив товар згідно видаткових накладних №№ 35,36 від 25.04.2017 р., однак внаслідок поставки частини неякісного товару (гербіциду перун к.с. 20 л, в кількості 3 680 л) між сторонами було досягнуто домовленості про повернення покупцем частини неякісного товару постачальнику, а постачальником повернення коштів покупцю. На виконання вказаних домовленостей покупець по видатковій накладній № 4 від 01.06.2017 р. передав, а постачальник прийняв неякісний товар на загальну суму 477 722,89 грн., проте кошти постачальником не були повернуті. Заявник вимагав у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги сплатити постачальнику грошові кошти у розмірі 477 722,89 грн. на банківський рахунок покупця (а.с. 24 том 1).

Розглянувши вимогу, 31.01.2018 р. постачальник надав покупцю листом № 21 від 31.01.2018 р. (а.с. 26 том 1) відповідь, у якому погодився із задоволенням вимоги та повідомив про готовність сплатити вказані кошти у березні 2018 р. Разом з тим, звернув увагу покупця на те, що товар було повернуто з його надлишкової поставки, а не з підстав неналежної якості.

18.06.2018 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Оскар Агро Трейд", як первісним кредитором, та приватним сільськогосподарським підприємством "Оскар" (позивач), як новим кредитором, укладено договір про відступлення права вимоги (а.с. 27 том 1), згідно умов якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором поставки № 13 від 28.03.2017 р. (далі - основний договір), укладеним між первісним кредитором та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Садівник" (далі - боржник).

Згідно до пункту 1.2 договору новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за основним договором, в тому числі право вимоги сплати заборгованості в сумі 477 722,89 грн.

19.06.2018 р. покупець направив відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги № 155 від 18.06.2018 р. (а.с. 28 том 1), що підтверджується поштовою квитанцією, описом вкладення у цінний лист та накладною від 19.06.2018 р. (а.с. 29 том 1).

22.06.2018 р. позивач направив відповідачу вимогу № 211 від 22.06.2018 р. про сплату заборгованості за повернутий товар, на суму 477 722,89 грн. (а.с. 31 том 1), що підтверджується поштовою квитанцією, описом вкладення у цінний лист та накладною від 22.06.2018 р. (а.с. 32 том 1).

Проте вказана вимога залишена відповідачем без відповіді і задоволення, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовними вимогами про стягнення заборгованості у розмірі 477 722,89 грн. за повернутий покупцем постачальнику товар за договором поставки № 13 від 28.03.2017 р., нарахованих 3% річних у сумі 6 007,53 грн. та 42 440,29 грн. інфляційних втрат за період прострочення сплати грошових коштів з 31.01.2018 р. по 02.07.2018 р.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що матеріалами справи підтверджується повернення покупцем відповідачу (постачальнику) товару на суму 477 722,89 грн. за договором поставки № 13 від 28.03.2017 р. та несплата відповідачем грошових коштів позивачу, як новому кредитору за договором про відступлення права вимоги від 18.06.2018 р., за його повернення. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено з підстав нарахування 3 % річних та інфляційні втрат позивачем до моменту виникнення права на здійснення таких нарахувань.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, а тому обов'язок покупця сплатити продавцеві повну ціну переданого товару складає зміст основних його зобов'язань відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України.

За умовами ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Нормами статті 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, постачальником виконано обов'язок з поставки товару покупцю на загальну суму 2 637 198,42 грн. відповідно видаткових накладних №№ 35 та 36 від 25.04.2017 р. (а.с. 19-20 том 1). При цьому, факт оплати покупцем отриманого за видатковими накладними товару на загальну суму 2 637 198,42 грн. відповідачем не заперечується.

Відхиляючи доводи апелянта про те, що він не отримував у порядку повернення від покупця товар, не підписував акт повернення постачальнику № 4 від 01.06.2017 р., лист № 21 від 31.01.2018 р., і відсутність доказів отримання товару уповноваженою особою постачальника, колегія суддів зазначає на наступне.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність (в редакції на час складання акту про повернення) надано визначення первинному документу, яким є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р.

Відповідно до приписів пунктів 2.1, 2.2., 2.4 вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.5 Положення документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Аналізуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку про те, що надана позивачем накладна про повернення товару № 4 від 01.06.2017 р. є первинним документом, відповідає вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки містить відомості щодо повернення товару та відповідає вимогам зазначених нормативно-правових актів, та має реквізити, які надають можливість ідентифікувати відповідний правочин, представників осіб, що взяли участь у його вчиненні (печатки юридичних осіб).

При цьому, вимоги Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні щодо правильності оформлення первинних документів, передбачають наявність в документах такого реквізиту, як інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції лише альтернативно такому обов'язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до статті 62 Господарського кодексу України підприємство самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органами місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торгівельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїх найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Таким чином, відтиск печатки підприємства, наявний зокрема на первинних документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції (в даному випадку отримання повернутого покупцем товару).

При цьому, відповідач, як суб'єкт підприємницької діяльності, несе повну відповідальність за законність використання його печатки та штампів, у тому числі - за засвідчення документів.

Матеріали справи не містять документів, які б свідчили про втрату відповідачем печатки або її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі товариства.

Натомість, на накладній № 4 від 01.06.2017 р. в графі одержувача проставлено печатку товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Садівник"з ідентифікаційним кодом відповідача.

Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції на підставі належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів встановив факт повернення покупцем товару постачальнику за договором поставки № 13 від 28.03.2017 р. на суму 477 722,89 грн.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що на вчинення відповідних дій з повернення товару відповідачем (постачальником) складено розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 3 від 01.06.2017 р. до податкової накладної з отримання товару № 10 від 25.04.2017 р. (а.с. 89-92 том 1), з якої вбачається відображення господарської операції з повернення постачальнику компанія Садівник Гербіциду Перун на суму 398 102, 40 грн. без ПДВ, в бухгалтерському та податковому обліку підприємства та прийняття податковими органами цих коригувань.

Стосовно заявлених апелянтом до апеляційного суду клопотань про витребування у позивача оригінала листа № 21 від 31.01.2018 р. для огляду у судовому засіданні та призначення судової почеркознавчої експертизу підпису на вказаному листі, виконаному від імені директора товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Садівник" Дудки Сергія Володимировича, слід зазначити таке.

Згідно статті 81 Господарського процесуального кодексу, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Частиною 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Оскільки наявні в матеріалах справи докази не є взаємно суперечливими, наявність печатки на документах відповідачем не заперечується, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення цих клопотань, про що також вірно зазначено судом першої інстанції.

Приписами статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 513 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порядок заміни кредитора у зобов'язанні встановлено статтею 516 Цивільного кодексу України, згідно з якою заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Права боржника чітко окреслені нормами закону. Так, в силу частини 2 статті 517 Цивільного кодексу України, боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні, а відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 518 Цивільного кодексу України - має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Таким чином, в силу заміни кредитора у зобов'язанні 18.06.2018 р. до позивача, як до нового кредитора, перейшли права первісного кредитора у зобов'язанні зі сплати заборгованості в сумі 477 722,89 грн. Недійсності цієї вимоги судом у встановленому порядку не встановлено, тому, колегія суддів вважає правомірними і документально доведеними вимоги покупця до постачальника у зобов'язанні про стягнення з нього плати за повернутий товар у заявленому позивачем обсязі, адже покупець має право у разі, якщо товар оплачений і повернутий ним постачальнику, вимагати повернення сплаченої за цей товар грошової суми.

Щодо відмови у стягненні 3% річних та інфляційних втрат, то апеляційна скарга відповідних доводів не містить, а судове рішення у цій частині сторонами не оскаржується, тоді як за правилами частини першої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції з огляду на вищевикладене.

Відповідно до ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 24.10.2018 р. у справі № 910/8910/18, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Садівник" на рішення господарського суду міста Києва від 24.10.2018 р. у справі № 910/8910/18 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 24.10.2018 р. у справі № 910/8910/18 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Матеріали справи № 910/8910/18 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 06.02.2019 р.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Дідиченко