Рішення

від 29.10.2018 по справі 910/10339/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2018Справа № 910/10339/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Булава Транс

до Товариства з обмеженою відповідальністю Джі Ес Форм

про стягнення 127596,11 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Булава Транс звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Джі Ес Форм про стягнення 127596,11 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав у встановлений в договорі № 06-18 про переведення боргу від 05.02.2018 строк грошові зобов'язання, що виникли з договорів оренди № ДОБ 16/12_15 від 16.12.2015 та № ДОБ 13/07_17 від 13.07.2017, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 79351,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 4880,04 грн., 3% річних у розмірі 1891,38 грн., пеню у розмірі 19909,49 грн. та штраф у розмірі 21564,20 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2018 суд ухвалив: позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Булава Транс залишити без руху; встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом доплати судового збору за розгляд даного позову у розмірі 52,26 грн.; встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали.

17.08.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на наведене, оскільки у справі №910/10339/18 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд доходить висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Так, враховуючи, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2018 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву; подати суду докази надіслання (надання) її іншим учасникам справи, встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд

ВСТАНОВИВ:

14.12.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародна будівельна фірма Партнер (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Булава Транс" (орендодавець) було укладено договір оренди ДОБ 16/12_15 за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування обладнання, яке є об'єктом власності орендодавця. Орендар використовує отримане за цим договором обладнання у власній господарській діяльності дотримуючись вимог законодавства України та положень цього договору.

Пунктом 1.2. договору встановлено, що найменування обладнання, яке передається орендарю за цим договором, його комплектність, технічні характеристики (інші особливості в разі необхідності) зазначаються в акті прийому-передачі, який є додатком до цього договору та складає єдиний документ.

Орендар набуває право на отримання в оренду (фактичну передачу в його тимчасове володіння та користування) кожної одиниці обладнання, протягом трьох робочих днів після здійснення попередньої оплати першого періоду розрахунків за оренду такого обладнання, здійсненого в порядку п. 6.5. цього договору, якщо сторони не дійшли письмової згоди про інше (п. 3.1. договору).

При передачі орендарю кожної одиниці обладнання або декількох одиниць обладнання за цим договором, сторони підписують акт прийому-передачі, який є невід'ємною частиною договору. Такий акт прийому-передачі складається безпосередньо орендодавцем та підписується сторонами в декількох екземплярах по одному для кожної (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 3.10. договору підписання належним представником орендаря акту прийому-передачі обладнання засвідчує факт передачі технічно справного обладнання.

Згідно з п. 6.1. договору орендар сплачує орендну плату шляхом безготівкового перерахунку на поточний рахунок орендодавця або сплати готівкою за весь строк користування орендованим обладнанням починаючи з дати підписання акту прийому-передачі обладнання згідно п. 3.3. договору і закінчуючи датою підписання акту повернення обладнання орендодавцю згідно п. 5.1. договору або датою припинення/розірвання договору, якщо акт прийому-передачі не підписаний орендарем з його вини , або з моменту фактичного вилучення орендодавцем орендованого майна.

Розрахунок орендної плати здійснюється виключно орендодавцем на основі встановленого ним тарифу за добу або місяць оренди кожної окремої одиниці обладнання та вказується в акті прийому-передачі , який підписується сторонами договору при передачі обладнання в оренду (п. 6.2. договору).

Пунктом 6.4. договору встановлено, що період розрахунків орендаря становить 5 діб. Орендар сплачує орендну плату за кожен конкретний період в розмірі та на підставі рахунків наданих орендодавцем. В вказані дати сторони підписують акти, якими засвідчують факт здійснення (надання) оренди обладнання за вказаний період.

Відповідно до п. 6.5. договору, орендар вносить орендну плату за оренду обладнання в наступному порядку:

орендна плата до кінця першого періоду розрахунків вноситься попередньо за перший місяць: після підписання цього договору, і до фактичного отримання обладнання в оренду; (п. 6.5.1. договору);

за другий та кожний наступний період розрахунків, орендна плата вноситься попередньо, в строк за 3 робочі дні до початку такого періоду розрахунків; (п. 6.5.2. договору).

У випадку затримки орендарем внесення орендної плати на строк більше ніж 5 діб, орендодавець має право здійснити в односторонньому порядку заходи по припиненню користування обладнанням, вилучити обладнання, розірвати договір та вимагати стягнення неустойки за прострочку сплати згідно з законом та договором (п. 9.1. договору).

Пунктом 9.2. договору встановлено, що орендар за договором несе наступну відповідальність:

за кожен день прострочення внесення орендної плати згідно строків оплати, визначених цим договором, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої грошової суми за кожен день прострочки. (п. 9.2.1. договору);

у випадку, якщо прострочка по оплаті орендної плати перевищує 10 календарних днів, орендар додатково сплачує штраф в розмірі 30 % від місячної орендної плати за кожне окремо порушення строків оплати по даному договору протягом всього строку дії договору. (п. 9.2.2. договору);

у випадку, якщо прострочка по оплаті орендної плати перевищує 15 календарних днів орендар додатково сплачує штраф в розмірі 40 % від місячної орендної плати за кожне окремо порушення строків оплати по даному договору протягом всього строку дії договору. (п. 9.2.3. договору).

Відповідно до п. 17.1. термін дії договору становить 1 рік з моменту його укладання. Дія даного договору вважається продовженою на той самий термін на тих самих умовах, якщо за місяць до дати закінчення договору жодна зі сторін письмово не повідомила іншу сторону про намір розірвати або змінити цей договір.

13.07.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародна будівельна фірма Партнер (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Булава Транс" (орендодавець) було укладено договір оренди ДОБ 13/07_17 за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування обладнання, яке є об'єктом власності орендодавця. Орендар використовує отримане за цим договором обладнання у власній господарській діяльності дотримуючись вимог законодавства України та положень цього договору.

Пунктом 1.2. договору встановлено, що найменування обладнання, яке передається орендарю за цим договором, його комплектність, технічні характеристики (інші особливості в разі необхідності) зазначаються в акті прийому-передачі, який є додатком до цього договору та складає єдиний документ.

Орендар набуває право на отримання в оренду (фактичну передачу в його тимчасове володіння та користування) кожної одиниці обладнання, протягом трьох робочих днів після здійснення попередньої оплати першого періоду розрахунків за оренду такого обладнання, здійсненого в порядку п. 6.5. цього договору, якщо сторони не дійшли письмової згоди про інше (п. 3.1. договору).

При передачі орендарю кожної одиниці обладнання або декількох одиниць обладнання за цим договором, сторони підписують акт прийому-передачі, який є невід'ємною частиною договору. Такий акт прийому-передачі складається безпосередньо орендодавцем та підписується сторонами в декількох екземплярах по одному для кожної (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 3.10. договору підписання належним представником орендаря акту прийому-передачі обладнання засвідчує факт передачі технічно справного обладнання.

Згідно з п. 6.1. договору орендар сплачує орендну плату шляхом безготівкового перерахунку на поточний рахунок орендодавця або сплати готівкою за весь строк користування орендованим обладнанням починаючи з дати підписання акту прийому-передачі обладнання згідно п. 3.3. договору і закінчуючи датою підписання акту повернення обладнання орендодавцю згідно п. 5.1. договору або датою припинення/розірвання договору, якщо акт прийому-передачі не підписаний орендарем з його вини , або з моменту фактичного вилучення орендодавцем орендованого майна.

Розрахунок орендної плати здійснюється виключно орендодавцем на основі встановленого ним тарифу за добу або місяць оренди кожної окремої одиниці обладнання та вказується в акті прийому-передачі , який підписується сторонами договору при передачі обладнання в оренду (п. 6.2. договору).

Пунктом 6.4. договору встановлено, що період розрахунків орендаря становить 5 діб. Орендар сплачує орендну плату за кожен конкретний період в розмірі та на підставі рахунків наданих орендодавцем. В вказані дати сторони підписують акти, якими засвідчують факт здійснення (надання) оренди обладнання за вказаний період.

Відповідно до п. 6.5. договору, орендар вносить орендну плату за оренду обладнання в наступному порядку:

орендна плата до кінця першого періоду розрахунків вноситься попередньо за перший місяць: після підписання цього договору, і до фактичного отримання обладнання в оренду; (п. 6.5.1. договору);

за другий та кожний наступний період розрахунків, орендна плата вноситься попередньо, в строк за 3 робочі дні до початку такого періоду розрахунків; (п. 6.5.2. договору).

У випадку затримки орендарем внесення орендної плати на строк більше ніж 5 діб, орендодавець має право здійснити в односторонньому порядку заходи по припиненню користування обладнанням, вилучити обладнання, розірвати договір та вимагати стягнення неустойки за прострочку сплати згідно з законом та договором (п. 9.1. договору).

Пунктом 9.2. договору встановлено, що орендар за договором несе наступну відповідальність:

за кожен день прострочення внесення орендної плати згідно строків оплати, визначених цим договором, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої грошової суми за кожен день прострочки. (п. 9.2.1. договору);

у випадку, якщо прострочка по оплаті орендної плати перевищує 10 календарних днів, орендар додатково сплачує штраф в розмірі 30 % від місячної орендної плати за кожне окремо порушення строків оплати по даному договору протягом всього строку дії договору. (п. 9.2.2. договору);

у випадку, якщо прострочка по оплаті орендної плати перевищує 15 календарних днів орендар додатково сплачує штраф в розмірі 40 % від місячної орендної плати за кожне окремо порушення строків оплати по даному договору протягом всього строку дії договору. (п. 9.2.3. договору).

Відповідно до п. 17.1. термін дії договору становить 1 рік з моменту його укладання. Дія даного договору вважається продовженою на той самий термін на тих самих умовах, якщо за місяць до дати закінчення договору жодна зі сторін письмово не повідомила іншу сторону про намір розірвати або змінити цей договір.

Дослідивши зміст укладених між позивачем та відповідачем договорів, суд дійшов висновку, що дані правочини за своєю правовою природою є договорами оренди.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. (ст. 760 Цивільного кодексу України).

У відповідності до Акту здачі приймання обладнання № 04 від 26.02.2016 року, Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове оплатне користування обладнання, а саме, побутовий госплок № БТ0058/1 (в т.ч. конвектор електричний, ліжко (4шт) матрац (4шт) подушка (4шт), ковдра 4 шт) стіл (1 шт) стілець (2 шт). Вартість оренди майна становить 3000,00 грн.

У відповідності до Акту здачі приймання обладнання № 05 від 25.02.2016 року, Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове оплатне користування обладнання, а саме, побутовий госплок № БТ0037/1 (в т.ч. конвектор електричний, ліжко (5шт) матрац (10шт) ковдра (10шт) подушка (10шт). Вартість оренди майна становить 3660,00 грн.

У відповідності до Акту здачі приймання обладнання № 05/1 від 29.05.2017 року, Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове оплатне користування обладнання, а саме, побутовий госплок № БТ0031/2 (в т.ч. холодильник, ліжко двоярусне (3 шт) матрац (6шт) ковдра (6шт) подушка (6шт). Вартість оренди майна становить 3168,00 грн.

У відповідності до Акту здачі приймання обладнання № 06 від 09.06.2017 року, Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове оплатне користування обладнання, а саме, побутовий госплок № БТ0020 (в т.ч. конвектор електричний, ліжко двоярусне (1шт) матрац (2шт) подушка (2шт), подушка (2шт). Вартість оренди майна становить 2450,00 грн.

Судом встановлено, що вказане обладнання було повернуто орендарем орендодавцеві за актами здачі-приймання обладнання №1 від 18.06.2017 (госплок № БТ0058/1), №2 від 18.06.2017 (госплок № БТ0037/1), №3 від 26.06.2017 (госплок № БТ0031/2), №4 від 09.07.2017 (госплок № БТ0020).

У відповідності до Акту здачі приймання обладнання № 01 від 18.07.2017 року, Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове оплатне користування обладнання, а саме, побутовий госплок № БТ009/1 Вартість оренди майна становить 3250,00 грн.

Також, у відповідності до Акту здачі приймання обладнання № 02 від 18.07.2017 року. Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове оплатне користування обладнання, а саме, побутовий госплок № БТ0037/1. Вартість оренди майна становить 3660,00 грн.

У відповідності до Акту здачі приймання обладнання № 03 від 18.07.2017 року. Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове оплатне користування обладнання, а саме, побутовий госплок № БТ0058/11 (в т.ч. конвектор електричний, ліжко (4шт) матрац (8шт) подушка (8шт), електролічильник, в т.ч. ліжко двоярусне (1шт) матрац (2шт) ковдра (2 шт) подушка (2шт), стіл (1 шт), стілець (2 шт). Вартість оренди майна становить 3000,00 грн.

У відповідності до Акту здачі приймання обладнання № 04 від 18.07.2017 року. Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове оплатне користування обладнання, а саме, побутовий госплок № БТ005/1. (в т.ч. ліжко двоярусне (3шт) матрац (6шт) ковдра (6 шт) подушка (6шт). Вартість оренди майна становить 3000,00 грн.

У відповідності до Акту здачі приймання обладнання № 07 від 28.07.2017 року, Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове оплатне користування обладнання, а саме, побутовий госплок № БТ0031/2 (в т.ч.конвектор електричний, ліжко двоярусне (Зшт) матрац (6шт) ковдра (6 шт) подушка (6шт), холодильник. Вартість оренди майна становить 3168,00 грн.

У відповідності до Акту здачі приймання обладнання № 08, Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове оплатне користування обладнання, а саме, побутовий госплок № БТ0020. (в т.ч.конвектор електричний, ліжко двоярусне (1шт) матрац (2шт) ковдра (2 шт) подушка (2шт), холодильник. Вартість оренди майна становить 2450,00 грн.

Судом встановлено, що вказане обладнання було повернуто орендарем орендодавцеві за актами здачі-приймання обладнання №10 від 16.09.2017 (госплок № БТ005/1), №12 від 07.09.2017 (госплок № БТ0058/1), №14 від 22.09.2017 (госплок № БТ0031/2), №15 від 22.09.2017 (госплок № БТ0020), №13 від 16.10.2017 (госплок № БТ0037/1), №11 від 16.10.2017 (госплок № БТ009/1).

Як зазначав позивач, в період дії договору №ДОБ 16/12_15, тобто з 16.12.2015 до 09.07.2017 загальна вартість оренди становила 228198,00 грн., із яких сплачено 168680,00 грн.; в період дії договору №ДОБ 13/07_17, тобто з 13.07.2017 до 16.10.2017 загальна вартість оренди становила 46833,00 грн., із яких сплачено 27000,00 грн.(копії платіжних доручень долучені до позову). Будь-яких заперечень з цього приводу відповідачем надано не було.

З огляду на наведене, загальна сума заборгованості за договорами № ДОБ 16/12_15 від 16.12.2015 та № ДОБ 13/07_17 від 13.07.2017 складає 79351,00 грн.

05.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Міжнародна будівельна фірма (первісний боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю "Джі Ес Форм" (новий боржник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Булава Транс" (кредитор) було укладено договір про переведення боргу № 06-18, відповідно до умов якого первісний боржник переводить на нового боржника борг в розмірі 79351,00 грн. по оплаті орендної плати за договором оренди № ДОБ 16/12_15 від 16.12.2015 та № ДОБ 13/07_17 від 13.07.2017 .

Відповідно до п. 2 договору про переведення боргу № 06-18 від 05.02.2018 новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов'язання перед кредитором в строк до 30.03.2018.

Пунктом 6 договору про переведення боргу № 06-18 від 05.02.2018 встановлено, що з підписанням цього договору до нового боржника переходять всі права та обов'язки первісного боржника, що передбачені умовами основних договорів, в тому числі щодо сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

З огляду на наведене, у зв'язку з укладанням договору про переведення боргу № 06-18 від 05.02.2018, до відповідача перейшов обов'язок зі сплати заборгованості за договорами № ДОБ 16/12_15 від 16.12.2015 та № ДОБ 13/07_17 від 13.07.2017, з урахуванням штрафних санкцій тощо.

Проте, станом на день подання позову відповідач (новий боржник) не виконав своє зобов'язання та не погасив існуючу суму заборгованості, а письмову претензію позивача № 16/05-18 від 16.05.2018 (докази направлення якої наявні в матеріалах справи) щодо повернення боргу - залишив без задоволення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що відповідач не виконав у встановлений в договорі № 06-18 про переведення боргу від 05.02.2018 строк грошові зобов'язання, що виникли з договорів оренди № ДОБ 16/12_15 від 16.12.2015 та № ДОБ 13/07_17 від 13.07.2017, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 79351,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 4880,04 грн., 3% річних у розмірі 1891,38 грн., пеню у розмірі 19909,49 грн. та штраф у розмірі 21564,20 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, загальна сума заборгованості за договорами № ДОБ 16/12_15 від 16.12.2015 та № ДОБ 13/07_17 від 13.07.2017 складає 79351,00 грн.

Як встановлено судом, у зв'язку з укладанням договору про переведення боргу № 06-18 від 05.02.2018, до відповідача перейшов обов'язок зі сплати заборгованості за договорами № ДОБ 16/12_15 від 16.12.2015 та № ДОБ 13/07_17 від 13.07.2017, з урахуванням штрафних санкцій тощо.

Як встановлено судом, відповідачем не надано доказів сплати заборгованості за договорами № ДОБ 16/12_15 від 16.12.2015 та № ДОБ 13/07_17 від 13.07.2017.

Відтак, наявність та обсяг заборгованості відповідача у розмірі 79351,00 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, зокрема, відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у вказаному розмірі, у зв'язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню.

Окрім наведеного розміру заборгованості позивачем заявлено до стягнення 4880,04 грн. інфляційних втрат та 1891,38 грн. 3% річних.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України Про інформацію є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що вказаний розрахунок здійснено за період з 16.10.2017 по 01.08.2018 щодо 3% річних та за період з листопада 2017 року по червень 2018 року щодо інфляційних втрат; розрахунок є арифметично правильним, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 19909,49 грн. пені. та штрафу у розмірі 21564,20 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 9.2. договорів встановлено, що орендар за договором несе наступну відповідальність:

за кожен день прострочення внесення орендної плати згідно строків оплати, визначених цим договором, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої грошової суми за кожен день прострочки. (п. 9.2.1. договору);

у випадку, якщо прострочка по оплаті орендної плати перевищує 10 календарних днів, орендар додатково сплачує штраф в розмірі 30 % від місячної орендної плати за кожне окремо порушення строків оплати по даному договору протягом всього строку дії договору. (п. 9.2.2. договору);

у випадку, якщо прострочка по оплаті орендної плати перевищує 15 календарних днів орендар додатково сплачує штраф в розмірі 40 % від місячної орендної плати за кожне окремо порушення строків оплати по даному договору протягом всього строку дії договору. (п. 9.2.3. договору).

Відтак, перевіривши розрахунок пені за прострочення оплати, суд зазначає, що вказаний розрахунок здійснено за період з 16.10.2017 по 01.08.2018, що не відповідає визначеним статтею 232 Господарського кодексу України граничним строкам нарахування пені, відтак, здійснивши перерахунок пені за період з 16.10.2017 по 15.04.2018, суд зазначає, що з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 11883,08 грн., а тому позовні вимоги цій частині підлягають частковому задоволенню.

Перевіривши розрахунок штрафу у розмірі 31771,25 грн. за прострочення оплати, суд зазначає, що позивачем заявлено до стягнення як 30% місячної орендної плати за прострочення оплати понад 10 днів, так і 40% місячної орендної плати за прострочення оплати понад 15 днів.

Відповідно до статті 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Суд зазначає, що притягнення до відповідальності у вигляді стягнення штрафу за прострочення понад 15 днів, виходячи з умов договору, включає в себе відповідальність за прострочення оплати понад 10 днів, у зв'язку з чим одночасне стягнення як штрафу у розмірі 30% місячної орендної плати так і в розмірі 40% місячної орендної плати спрямоване на подвійне притягнення відповідача до відповідальності за порушення умов договору (щодо порушення строку оплати понад 10 днів).

З огляду на наведене, суд вбачає обґрунтованими вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 40% місячної орендної плати за договорами № ДОБ 16/12_15 від 16.12.2015 та № ДОБ 13/07_17 від 13.07.2017, у зв'язку з чим штраф у розмірі 40% місячної орендної плати за договорами № ДОБ 16/12_15 від 16.12.2015 та № ДОБ 13/07_17 від 13.07.2017, який підлягає стягненню, становить 12322,40 грн., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору з огляду на часткове задоволення позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Джі Ес Форм" (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, будинок 4А, офіс 139; ідентифікаційний код 39981743) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Булава Транс" (45400, Волинська обл., м. Нововолинськ, б-р Шевченка, 3, кв. 24; ідентифікаційний код 35671867) основний борг у розмірі 79351 (сімдесят дев'ять тисяч триста п'ятдесят одна) грн. 00 коп., пеню у розмірі 11883 (одинадцять тисяч вісімсот вісімдесят три) грн. 08 коп., 3% річних у розмірі 1891 (одна тисяча вісімсот дев'яносто одна) грн. 38 коп., інфляційні втрати у розмірі 4880 (чотири тисячі вісімсот вісімдесят) грн. 04 коп., штраф у розмірі 12322 (дванадцять тисяч триста двадцять дві) грн. 40 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1654 (одна тисяча шістсот п'ятдесят чотири) грн. 92 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева