Рішення

від 23.10.2018 по справі 908/1275/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/76/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2018 Справа № 908/1275/18

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, 79а)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Адвізор групп” (69084, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, 29)

про стягнення 11184,89 грн.

господарський суд Запорізької області у складі судді Носівець В.В.

при секретарі судового засідання Чубар М.В.

учасники справи:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Розглядаються позовні вимоги про стягнення 11184,89 грн., з яких: 9718,25 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію за договором № 600462 від 09.01.2013 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, 1157,05 грн. пені., 201,63 грн. інфляційних втрат та 107,96 грн. 3 % річних (з урахуванням прийнятої 17.10.2018 судом заяви про зменшення розміру позовних вимог від 06.09.2018 № 300/юр).

Ухвалою суду від 09.07.2018 відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/1275/18, присвоєно справі номер провадження 18/76/18, розгляд справи по суті призначено на 01.08.2018; ухвалою суду від 25.07.2018 засідання перенесено на 07.08.2018.

Ухвалою від 07.08.2018 судом постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі з 07.08.2018; замінено судове засідання 07.08.2018 з розгляду справи по суті підготовчим засіданням, оголошено перерву у підготовчому засіданні до 02.10.2018. У зв'язку з перебуванням судді Носівець В.В. з 01.10.2018 по 05.10.2018 у відпустці, судове засідання, призначене на 02.10.2018 не відбулося; на адресу сторін направлено повідомлення про неможливість проведення судового засідання з розгляду справи та перенесення судового засідання на 17.10.2018; ухвалою суду від 09.10.2018 строк підготовчого провадження продовжено на тридцять днів; підготовче судове засідання призначено на 17.10.2018; ухвалою від 17.10.2018 підготовче провадження закрито, розпочато розгляд справи по суті, судове засідання призначене на 23.10.2018.

В судовому засіданні 23.10.2018 прийняте рішення.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, у судовому засіданні 17.10.2018 позовні вимоги підтримав повністю, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 600462 від 09.01.2013 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді призвело до утворення у останнього заборгованості за отриману теплову енергію в сумі 9718,25 грн. за період з травня 2017 року по квітень 2018 року, що є підставою для покладення на нього додаткової відповідальності у вигляді передбачених договором та законом санкцій. Посилаючись на приписи ст.ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 193, 276 ГК України, Закону України «Про теплопостачання», Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198, позивач просив позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, вимоги суду не виконав, про причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Згідно ст. 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. <…> Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. <…>

Копії ухвал суду від 09.07.2018, 25.07.2018 та 07.08.2018, що направлялися на юридичну адресу ТОВ “Адвізор групп” та ухвала суду від 25.07.2018, що направлялася судом на адресу об'єкту надання послуг (69063, м. Запоріжжя, вул. Академіка Амосова, 67), повернуті відділенням поштового зв'язку до господарського суду Запорізької області із зазначенням причини повернення “за закінченням терміну зберігання”.

Зазначене свідчить, що судом вжиті всі заходи щодо належного повідомлення відповідача про дату, місце і час розгляду справи.

Зважаючи на належне повідомлення всіх учасників процесу про розгляд справи, суд вирішив за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору, за відсутністю в судовому засіданні представників позивача та відповідача.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Концерном “Міські теплові мережі” в особі директора філії Концерну “Міські теплові мережі” Жовтневого (Олександрівського) району (теплопостачальною організацією, позивачем у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю “Адвізор групп” (споживачем, відповідачем у справі) 09.01.2013 укладено договір № 600462 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору теплопостачальна організація зобов'язалась відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобов'язався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Відповідно до п. 2.1 Договору теплова енергія відпускається споживачу в Гкал згідно з Додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби:

-          опалення та вентиляцію – на протязі опалювального періоду;

-          підігрів води – за наявної можливості,

-          кондиціювання – по замовленню споживача,

-          інші технологічні потреби – по замовленню споживача.

Відповідно до п. 6.1 Договору розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій формі або іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, згідно з діючими на час розрахунків тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку на підставі показань вузла обліку теплової енергії, а у випадку їх відсутності – відповідно обсягів фактично спожитої теплової енергії, розрахованих згідно законодавства та умов договору.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2 Договору).

За визначенням пунктів 6.3 та 6.4 Договору, підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі. Споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату.

При перерахуванні коштів за теплову енергію у платіжному документі споживач повинен зазначати район міста, номер та дату даного договору. За наявності заборгованості за даним договором теплопостачальна організація зараховує кошти, що надійшли від споживача, як погашення заборгованості за теплову енергію, відпущену у минулі періоди (п. 6.6 Договору).

Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації за адресою: вул. Артема, буд. 79 а, тел. 787-65-93, документи за розрахунковий період: рахунок, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну (платникам ПДВ) (п. 6.7 Договору).

Отриманий акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання (п. 6.7.1 Договору).

У разі неотримання теплопостачальною організацією підписаного акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.7.1 договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період. В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті, споживач зобов'язаний надати теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного акту з додаванням відповідних документів та погодити з теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений пунктом 6.7.1. договору строк. При отриманні заперечень в підписанні акту та доказів в обґрунтування заперечень до нього теплопостачальна організація розглядає їх та надає відповідь про прийняття або відмову у прийнятті заперечень. При прийнятті заперечень до акту вносяться відповідні коригування в акті наступного місяця. У разі відмови у прийнятті заперечень теплопостачальна організація надає нормативно обґрунтовану відповідь та вважає акт прийнятим до розрахунку, якщо цей акт в місячний строк не буде оскаржений споживачем в судовому порядку (п. 6.7.2 Договору).

Відповідно до п. 10.1 Договору цей договір діє з 01.01.2013 по 31.12.2013.

Договір припиняє свою дію у випадках: взаємної згоди сторін про його припинення, прийняття відповідного рішення судом, ліквідації однієї із сторін (п. 10.2 Договору).

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо не відбулась ні одна із обставин, передбачених п. 10.2 Договору (п. 10.4 Договору).

Позивачем, на виконання умов договору в період з травня 2017 року по квітень 2018 року відпущено відповідачу теплову енергію на загальну суму 11723,68 грн., що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії та рахунками:

-          за травень 2017 року на суму 20,69 грн.,

-          за липень 2017 року на суму 60,32 грн.,

-          за вересень 2017 року на суму 1,73 грн.,

-          за жовтень 2017 року на суму 610,12 грн.,

-          за листопад 2017 року на суму 1318,48 грн.,

-          за грудень 2017 року на суму 2512,87 грн.,

-          за січень 2018 року на суму 944,18 грн.,

-          за лютий 2018 року на суму 1932,71 грн.,

-          за березень 2018 на суму 1986,00 грн.,

-          за квітень 2018 року на суму 2336,58 грн.

Відповідач підписані акти приймання-передачі теплової енергії за вказаний період на адресу теплопостачальної організації не повернув, заперечень щодо нарахувань, зазначених у рахунках та актах приймання-передачі теплової енергії не надав. Позивачем були зроблені помітки на актах згідно п. 6.7.2 Договору, отже, оформлені таким чином акти є погодженими та є підставою для проведення остаточних розрахунків.

В травні 2018 року теплопостачальною організацією здійснено корегування нарахувань за квітень 2018 року, що відображено у акті приймання-передачі теплової енергії та рахунку за травень 2018 року (- 1985,64 грн.).

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань по оплаті вартості отриманої теплової енергії, позивачем направлялись на його адресу претензії № 5895-04 від 06.06.2017, № 6645-04 від 05.10.2017, № 407/04 від 23.05.2018 з вимогою щодо сплати заборгованості за Договором.

Зазначені вимоги відповідачем залишено без відповіді та без задоволення, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законом України "Про теплопостачання", "Правилами користування тепловою енергією", затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198 (надалі – Правила).

Статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено поняття теплової енергії – це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відповідно до п. 2 ст. 275 Господарського кодексу України, ст. 1, п. 4 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного теплопостачальною організацією та споживачем.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є зокрема договори та інші правочини.

Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору, які породили взаємні обов'язки: обов'язком позивача стало постачання відповідачу теплової енергії у вигляді гарячої води, а обов'язком відповідача – оплата вартості теплової енергії в порядку та на умовах, визначених Договором.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).

За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати теплової енергії, всупереч умов Договору та вимог закону, в обумовлений Договором строк не виконав.

Згідно долучених до матеріалів справи копій актів приймання-передачі теплової енергії за період: з травня 2017 року по квітень 2018 року позивачем відпущено відповідачу теплову енергію на загальну суму 11723,68 грн., до сплати було виставлено відповідні рахунки (арк. справи 23-29).

За цей період відповідачем сплачено на надані послуги теплопостачання 19,79 грн.

Підписані акти приймання-передачі теплової енергії за вказаний період на адресу теплопостачальної організації відповідач не повернув, заперечень щодо причин їх не підписання не надав. Необґрунтована відмова від підпису актів не звільняє споживача від сплати за надані послуги з постачання теплової енергії у вказані в Договорі строки.

За умовами Договору, у разі неповернення оформленого акту або ненадання письмових заперечень про підписання акту в установлені Договором терміни, акт вважається погодженим, тобто, відповідач фактичного погодився з кількістю спожитої теплової енергії та з нарахованими позивачем сумами до сплати.

Нежитлове приміщення ТОВ «Адвізор групп» знаходиться в будівлі КУ «Запорізький обласний шкірно-венерологічний диспансер» ЗОР, з тепловим навантаженням на опалення 0,003636 Гкал/год та на підігрів 0,000720 Гкал/год. Нарахування за теплову енергію по договору № 600462 здійснюються на підставі показань приладів обліку КУ «Запорізький обласний шкірно-венерологічний диспансер» ЗОР у відсотковому співвідношенні від теплового навантаження. На адресу філії Концерну «Міські теплові мережі» Олександрівського району 23.05.2018 надійшло звернення КУ «Запорізький обласний шкірно-венерологічний диспансер» ЗОР щодо необхідності проведення перерахунку за квітень 2018 року у зв'язку з помилково складеним звітом за спожиту теплову енергію за квітень 2018 року. У травні 2018 року філією Концерну «Міські теплові мережі» Олександрівського району проведено корегування нарахувань, що відображено у акті приймання-передачі теплової енергії та рахунку за травень 2018 року на суму - 1985,64 грн.

Отже, з урахуванням часткової оплати та корегування, обґрунтованим слід визнати нарахування позивачем вартості теплової енергії за актами за період травень 2017 року – квітень 2018 року 9718,25 грн., яку всупереч умовам Договору та вимог закону, відповідач не оплатив.

Враховуючи вищенаведене, суд визнав вимоги позивача про стягнення з відповідача 9718,25 грн. заборгованості правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім вищезгаданої вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 1157,05 грн. пені, 201,63 грн. інфляційних втрат та 107,96 грн. 3% річних.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” (далі – Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Сторонами в пункті 7.2.8 Договору узгоджено, що в разі несплати або несвоєчасної оплати споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у п. 6.4 цього договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього пені, інфляційних втрат та 3% річних заявлені позивачем правомірно.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство”, виходячи з простроченої вартості теплової енергії за кожним окремо актом за загальний період: травень 2017 року – квітень 2018 року, суд встановив, що з огляду на допущення помилок при підрахуванні кількості днів прострочення до стягнення підлягає 1152,15 грн., в решті (4,90 грн.) суд відмовляє через необґрунтованість.

Також, судом перевірено розрахунок 3% річних, який визнано невірним. З огляду на допущення помилок при підрахуванні кількості днів прострочення та при арифметичному округленні сум, до стягнення підлягає 107,50 грн., в решті (0,46 грн.) суд відмовляє.

Розрахунок інфляційних втрат судом визнано вірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Отже, з підстав зазначених вище, суд знаходить позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині стягнення з відповідача 9718,25 грн. основного боргу, 1152,15 грн. пені, 107,50 грн. 3% річних та 201,63 грн. інфляційних втрат. В решті суд відмовляє через необґрунтованість.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 74 ГПК України і не надав до суду доказів, які могли б свідчити про виконання ним зобов'язання по оплаті вартості отриманої теплової енергії.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру визнаних судом обґрунтованими позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми 1761,16 грн. судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Адвізор групп” (69084, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, 29, ідентифікаційний код 37647836) на користь концерну “Міські теплові мережі” (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, 79а, ідентифікаційний код 32121458, п/р зі спеціальним режимом використання 26039302042813 у Філії – Запорізьке обласне управління ПАТ “Державний ощадний банк України”, МФО 313957) 9718,25 грн. (дев'ять тисяч сімсот вісімнадцять грн. 25 коп. ) основного боргу. Видати наказ.

3.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Адвізор групп” (69084, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, 29, ідентифікаційний код 37647836) на користь концерну “Міські теплові мережі” (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, 79а, ідентифікаційний код 32121458, п/р № 26007301001951 у Філії – Запорізьке обласне управління ПАТ “Державний ощадний банк України”, МФО 313957, ідентифікаційний код 32121458) 1152,15 грн. (одну тисячу сто п'ятдесят дві грн. 15 коп.) пені, 107,50 грн. (сто сім грн. 50 коп.) 3% річних, 201,63 грн. (двісті одну грн. 63 коп.) інфляційних втрат та 1761,16 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят одну грн. 16 коп.) судового збору. Видати наказ.

4.          В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 02.11.2018.

Суддя                                                   В.В. Носівець