Постанова

від 25.07.2018 по справі 921/175/17-г/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2018 р. Справа №921/175/17-г/16

м.Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

ОСОБА_1 (головуючий), ОСОБА_2, ОСОБА_3

секретар судового засідання Петрик К.

з участю представників сторін ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

у відкритому судовому засіданні розглянув справу №921/175/17-г/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" до Приватного підприємства "Альпіна", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16; ОСОБА_17 і ОСОБА_18 в інтересах яких діє мати ОСОБА_16 про надання іпотекодержателю права на укладення договорів купівлі-продажу з будь-яким покупцем; права отримувати у будь-яких установах, підприємствах, організаціях (незалежно від форми власності) та нотаріусів будь-які документи (їх копії та дублікати), витяги з державних реєстрів та довідки, необхідні для продажу заставного майна цегляного приміщення загальною площею 831,5 кв. м., зазначене в плані під літерою "А", що знаходиться по вул. Гоголя, 5 в м. Тернополі та належить іпотекодавцю ПП "Альпіна" за ціною 9 418 300 грн. у рахунок погашення заборгованості позичальників за договорами відновлювальної кредитної лінії від 21.06.2005 р.

за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Альпіна" на рішення Господарського суду Тернопільської області від 08 грудня 2017 року у справі №921/175/17-г/16 (склад колегії суддів: судді Хоми С.О.(головуючий), ОСОБА_19, ОСОБА_20, повне рішення складено 18 грудня 2017 року),

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі Філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" звернулося в Господарський суд Тернопільської області з позовом до Приватного підприємства "Альпіна".

З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 03 травня 2017 року (вх.№10218 від 03.05.2017) позивач просив суд в рахунок погашення заборгованості позичальників за договорами відновлювальної кредитної лінії 21 червня 2005 року, а саме № 4 із ОСОБА_10, №5 із ОСОБА_21, №6 із ОСОБА_7, №7 із ОСОБА_15, №8 із ОСОБА_9, №9 із ОСОБА_8, №10 із ОСОБА_11, №11 із ОСОБА_13, № 12 із ОСОБА_12, № 13 із ОСОБА_14 у сумі 268791,39 євро та 2 330 766,39 грн. надати іпотекодержателю - Філії Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" право на укладання договорів купівлі-продажу з будь-яким покупцем та надати позивачу право отримувати у будь-яких установах, підприємствах, організаціях (незалежно від форми власності) та нотаріусів будь-які документи (їх копії та дублікати), витяги з державних реєстрів та довідки, необхідні для продажу заставного майна, а саме: цегляного приміщення загальною площею 831,5 кв. м., зазначене в плані під літерою "А", що знаходиться по вул. Гоголя, 5 в м. Тернополі та належить іпотекодавцю ПП "Альпіна" (м. Тернопіль, вул. Гоголя, 5, код за ЄДРПОУ 30497714) за визначеною суб'єктом оціночної діяльності ціною 9 418 300 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_21 є позичальниками за договорами відновлювальної кредитної лінії 21.06.2005р. Загальна сума заборгованості позичальників становить 268 791,39 євро та 2 330 766,39 грн. пені і така підтверджена рішеннями суду та розрахунками заборгованості з урахуванням часткової оплати позичальниками заборгованості. Виконання зобов'язань за кредитними договорами забезпечено договором іпотеки нерухомого майна, укладеним 23.06.2005р. Відкритим акціонерним товариства "Державний ощадний банк України" (іпотекодержатель) і Приватним підприємством Альпіна (іпотекодавець) і нотаріально посвідченим. Предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: цегляне приміщення загальною площею 831,5 кв. м., зазначене в плані під літерою "А", що знаходиться по вул. Гоголя, 5 в м. Тернополі та належить іпотекодавцю ПП "Альпіна". Вчинений у серпні 2011 року виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки не виконано, предмет іпотеки не реалізовано.

Позивач вважає, що відповідно до частини першої статті 33 Закону України "Про іпотеку", пунктів 3.1.4., 4.2., 6.1., 6.2., 6.6. іпотечного договору у нього виникло право звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду у зв'язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору. Суд може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки згідно статті 38 Закону України "Про іпотеку". Тому, на думку позивача, є необхідність у зверненні стягнення на предмет іпотеки шляхом надання позивачу права на його продаж від свого імені на підставі договору іпотеки нерухомого майна від 23.06.2005р., який передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки.

Господарський суд Тернопільської області третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача у справі №921/175/17-г/16 визнав позичальників (боржників) за договорами відновлювальної кредитної лінії від 21.06.2005р.: ОСОБА_7; ОСОБА_8; ОСОБА_9; ОСОБА_10; ОСОБА_11; ОСОБА_12; ОСОБА_13; ОСОБА_14; ОСОБА_15; спадкоємців ОСОБА_21 - ОСОБА_16; ОСОБА_17 і ОСОБА_18 в інтересах яких діє мати ОСОБА_16.

Господарський суд Тернопільської області 08 грудня 2017 року у справі №921/175/17-г/16 вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. В рахунок погашення заборгованості позичальників за договорами відновлювальної кредитної лінії 21.06.2005, а саме №4 із ОСОБА_10, №5 із ОСОБА_21, №6 із ОСОБА_7, №7 із ОСОБА_15, №9 із ОСОБА_9, №9 із ОСОБА_8, №10 із ОСОБА_14, №11 із ОСОБА_13, №12 із ОСОБА_12, №13 із ОСОБА_14 в сумі 268511,64 євро, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 22.02.2017 становить 7651163 грн 99 коп та 476578 грн 04 коп надати Іпотекодержателю - Публічному акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» , м.Київ, вул.Госпітальна,12г, ідентифікаційний код 00032129, в особі Філії - Тернопільське обласне управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» , м.Тернопіль вул.Майдан Волі,2, ідентифікаційний код 09338500 право на укладення договорів купівлі-продажу з будь-яким покупцем та надати позивачу право отримувати у будь-яких установах, підприємствах, організаціях (незалежно від форми власності) та нотаріусів будь-які документи (їх копії та дублікати), витяги з державних реєстрів та довідки, необхідні для продажу заставного майна (договір іпотеки нерухомого майна від 23.06.2005, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_22 та зареєстрований в реєстрі за №4947), а саме: цегляного приміщення загальною площею 831,5 кв.м., зазначене в плані під літерою «А» , що знаходиться по вул.Гоголя,5 в м.Тернополі та належить Іпотекодавцю ПП «Альпіна» (м.Тернопіль, вул.Гоголя,5, ідентифікаційний код 30497714), за ціною, визначеною суб'єктом оціночної діяльності в розмірі 9418300 грн.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Альпіна", вул. Гоголя, 5, м.Тернопіль, ідентифікаційний код 30497714 на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк", ОСОБА_23, 2, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 09338500: -116359 грн.52 коп судового збору в повернення сплачених судових витрат.

4. Стягнути з Приватного підприємства "Альпіна", вул. Гоголя, 5, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 30497714 в доход Державного бюджету України 7148 грн 68 коп. судового збору.

5. В решті позову відмовити.

Умотивовуючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що:

згідно п. 1 статуту Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (нова редакція), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2003 р. № 261 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 2016 р. № 31) Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - Банк) є державним банком. Банк утворений відповідно до розпорядження Президента України від 20 травня 1999 року № 106, постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 1999 р. №876 шляхом перетворення Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України у Відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк", тип якого відповідно до Закону України "Про акціонерні товариства" змінено на публічне акціонерне товариство;

у відповідності до п. 1.2 р. 1 Положення Про філію - Тернопільське обласне управління Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", затвердженого Постановою правління Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" від 19 жовтня 2016 року, Філія - Тернопільське обласне управління є відокремленим структурним підрозділом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", що не має статусу юридичної особи і здійснює на території Тернопільської області/регіону від імені та в інтересах Банку діяльність згідно з Законом України "Про банки і банківську діяльність" на підставі цього Положення та відповідно до Статуту Банку;

21 червня 2005 року Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (Банк) в особі начальника Тернопільського обласного управління ОСОБА_24, який діяв на підставі Положення та довіреності №4291 від 27 грудня 2004 року уклало договори відновлювальної кредитної лінії з позичальниками фізичними особами, а саме: №4 з ОСОБА_10, №5 з ОСОБА_21, №6 з ОСОБА_7, №7 з ОСОБА_15, №8 з ОСОБА_9, №9 з ОСОБА_8, №10 з ОСОБА_11, №11 з ОСОБА_13, №12 з ОСОБА_12, №13 з ОСОБА_14. У подальшому 25 червня 2008 року, 24 грудня 2008 року, 22 червня 2009 року сторони укладали і нотаріально посвідчували договори про внесення змін та доповнень до договору іпотеки нерухомого майна від 23 червня 2005 року;

позивач виконав умови договору і надав кредит, однак позичальники не повернули кредит у визначені договором строки. Заборгованість позичальників підтверджена рішеннями Тернопільського міськрайонного суду, довідками Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області від 18.10.2017р., розрахунками позивача і банківськими виписками. З урахуванням сплачених сум в добровільному порядку після прийняття рішень Тернопільським міськрайонним судом, стягнутих сум з позичальників-фізичних осіб державними виконавцями на виконання рішень Тернопільського міськрайонного суду, сплачених в погашення заборгованості за позичальників-фізичних осіб на виконання вчиненого виконавчого напису нотаріуса - загальна сума заборгованості позичальників становить: 240000 євро - заборгованість по кредиту; 28511,64 євро - заборгованість по відсотках; 417476,16 грн - заборгованість по пені на кредит; 59101,88 грн - заборгованість по пені на відсотки. Станом на час розгляду справи ця заборгованість не сплачена;

за договором іпотеки із наступними змінами і доповненнями Приватне підприємство "Альпіна" є майновим поручителем боржників (позичальників за договорами відновлювальної кредитної лінії №4, №5, №6, №7, №8, №9, №10, №11, №12, №13 від 21 червня 2005 року з наступними змінами та доповненнями): ОСОБА_10, ОСОБА_21, ОСОБА_7, ОСОБА_25, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_14;

в Інформаційній довідці № 106754915 від 08.12.2017 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, яка надана за електронним запитом суду в розділі Відомості з Державного реєстру іпотек вказується, зокрема, наступне:

- зареєстровано іпотеку, реєстраційний номер обтяження: 2116179, зареєстровано: 22.06.2009 18:18:28 реєстратором: Приватний нотаріус ОСОБА_22, 46001, Тернопільська обл., м. Тернопіль;

- підстава обтяження: повідомлення про реєстрацію змін обтяження нерухомого майна іпотекою, 588, 22.06.2009, ВАТ "Державний ощадний банк України";

- об'єкт обтяження: інше, приміщення під літ. "А" загальною площею 831,50 кв. м, адреса: Тернопільська обл., м. Тернопіль, вулиця Гоголя М., будинок 5;

- іпотекодержатель: ВАТ "Державний ощадний банк України", код : 00032129, м. київ, вул. Госпітальна, 12г;

- іпотекодавець: Приватне підприємство "Альпіна", код: 30497714, м. Тернопіль, вул. Чумацька, 37/27;

- розмір основного зобов'язання: 240000 євро;

- строк виконання: 22.12.2009;

Інформація про зміни:

- тип змін: зміна обтяження;

- строк виконання: 22.06.2009 змінено на 22.12.2009;

- підстава: повідомлення про реєстрацію змін обтяження нерухомого майна іпотекою, 588, 22.06.2009, ВАТ "Державний ощадний банк України".

Станом на 08.12.2017 іпотека за договором іпотеки нерухомого майна від 23.06.2005 не припинилась;

Згідно із Звітом суб'єкта оціночної діяльності та Висновком про ринкову вартість об'єкта оцінки: приміщення (літера "А"), загальною площею 831,5 кв. м, за адресою: Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Гоголя М., буд. 5, належить юридичній особі ПП "Альпіна" на праві приватної власності без урахування ПДВ становить: 9 418 300 грн. Звіт про оцінку майна не визнавався судом недійсним.

Суд відхилив доводи відповідача, викладені у заявах про застосування строків позовної давності і вказав, що додатковими договорами від 17.06.2009 внесено зміни та доповнення до договорів відновлювальної кредитної лінії №4, №5, №6, №7, №8, №9, №10, №11, №12, №13 від 21.06.2005, де сторони погодили остаточні терміни користування кредитом - до 22.12.2009. Відтак, у силу частини першої статті 261 ЦК України позивач міг довідатися про порушення свого права саме 22.12.2009 і з цієї дати почався перебіг позовної давності. Крім того, позовна давність переривалася у зв'язку із зверненнями позивача до суду із позовами і закінчився 18.02.2011 - дати винесення ухвал Тернопільським міськрайонним судом по справах, по яких в подальшому були прийняті рішення про стягнення заборгованості з позичальників-фізичних осіб, які згідно частини 2 статті 264 ЦК України є датами переривання строків позовної давності щодо стягнення заборгованості по кредитам, відсоткам за користування кредитами, а також заборгованості по пені. Виходячи із змісту частини 1 статті 259 ЦК України та умов п. 6.1 р. 6 договору іпотеки нерухомого майна від 23.06.2005 суд констатував досягнення сторонами згоди про збільшення строку позовної давності щодо звернення стягнення на предмет іпотеки і вказав, що позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності. Крім того суд наголосив, що в силу положень Закону України Про іпотеку та ураховуючи правову позицію, викладену у Постанові Верховного суду України від 15 травня 2017 року у справі № 6-786 цс17 іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Підстави припинення іпотеки окремо визначені в статті 17 зазначеного Закону. Конструкція цієї статті дає підстави для висновку, що припинення іпотеки можливе виключно з тих підстав, які передбачені цим Законом. Натомість, Законом України "Про іпотеку" не передбачено такої підстави для припинення іпотеки, як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимог кредитора за основним зобов'язанням.

Господарський суд Тернопільської області керувався положеннями статей 99 Конституції України, 193, 345 Господарського кодексу України, 192, 242, 509, 523, 526, 533, 575, 1054, 1218, 1222, 1274 Цивільного кодексу України, 35 Господарського процесуального кодексу України, 17, 33 Закону України Про іпотеку .

Приватне підприємство "Альпіна" подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 08 грудня 2017 року у справі №921/175/17-г/16; прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк".

Вважає, що оскаржуване рішення Господарський суд Тернопільської області прийняв із порушенням норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне:

Суд помилково з порушенням положень статей 608, 1219, 1282 ЦК України зарахував до загальної суми заборгованості заборгованість по кредиту ОСОБА_21, який помер, і визначив спадкоємців відповідальними за кредитом. Суд дійшов передчасних висновків на основі листа Першої Тернопільської державної нотаріальної контори від 27.11.2017 року про перехід прав та обов'язків померлого позичальника до його спадкоємців, у листі лише названо спадкоємців ОСОБА_21, не дослідив чи видавалося нотаріусом комусь із спадкоємців свідоцтво на право на спадщину, коли саме кредитору стало відомо про смерть позичальника, та не додано доказів того, що про смерть ОСОБА_21 йому стало відомо не раніше, як за півроку до 08.08.2016. Під час підготовчого у справі №921/708/17-г/16 судом було подано запит до Першої Тернопільської державної нотаріальної контори та отримано відповідь, згідно якої станом на 14.12.2017 свідоцтво про право спадщини у цій спадковій справі не видавалось;

суд безпідставно вказав, що не є подвійним стягненням за наявності виконавчого напису нотаріуса обраний позивачем у цій справі спосіб захисту порушеного права позивача. При цьому суд зазначив, що виконавчий напис було повернуто стягувачеві 30.09.2016 та надано строк для повторного його пред'явлення до 30.09.2017. Отже, суд посилався на обставини справи, яких ще не існувало на момент подачі позову 06.03.2017, коли право позивача не було порушене, він мав можливість пред'явити виконавчий напис до виконавчої служби. Більше того, виконавчий напис перебував на виконанні з 26.08.2015, 10.10.2016 було призначені перші електронні торги по реалізації предмету іпотеки за початковою ціною 9 079 200 гривень. 30.09.2016, за 10 днів до проведення торгів стягувач подав заяву про повернення без виконання виконавчого напису. Тобто позивач сам свідомо себе позбавив можливості реалізувати предмет іпотеки в рамках примусового виконання та отримати кошти. Відповідно до статті 12 нової редакції Закону України Про виконавче провадження та п.5 Прикінцевих та перехідних положень нової редакції Закону України Про виконавче провадження кінцевим строком пред'явлення судового наказу до виконання є 30.09.2019. Таким чином, у позивача з'явилася можливість провести подвійне стягнення: пред'явити до виконання виконавчий напис нотаріуса та самостійно реалізувати предмет іпотеки;

суд ототожнив наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором із вчиненням виконавчого напису нотаріуса;

посилання суду на п.6.1. договору іпотеки при відмові застосувати у справі позовну давність за заявою позивача, йде в розріз із договором іпотеки та нормами цивільного права, зокрема: ст.ст.251, 252 ЦК України. Адже, стаття договору не може свідчити про збільшення строку позовної давності, а строк позовної давності визначається певним періодом.

Правовою підставою вимог апелянт називає положення статей 251, 252, 509, 523, 546, 572, 608, 1219, 1282 Цивільного кодексу України, 17, 36 Закону України Про іпотеку .

Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" подало відзив на апеляційну скаргу, просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги Приватного підприємства "Альпіна", а рішення Господарського суду Тернопільської області від 08 грудня 2017 року у справі №921/175/17-г/16 - без змін. Вважає аргументи апеляційної скарги безпідставними, та спростовує їх наступним:

Щодо заборгованості по кредиту ОСОБА_21, який помер, зазначає, що факт смерті особи позичальника не є законною і безумовною підставою для припинення зобов'язань іпотекодавця у частині забезпечення повернення кредитної заборгованості ОСОБА_21 за рахунок предмета іпотеки. Звертає увагу, що у зв'язку із смертю позичальника порядок користування апелянтом предмету, передбачений договором іпотеки, жодним чином не змінився, а також смерть ОСОБА_21 не вплинула і на збільшення обсягу відповідальності апелянта або суми кредитного зобов'язання. АТ Ощадбанк стверджує, що вжив усі передбачені чинним законодавством засобів для забезпечення захисту своїх прав як кредитора ОСОБА_21, у тому числі своєчасно звернувся у Першу Тернопільську державну нотаріальну контору із вимогами кредитора до спадкоємців позичальника, що підтверджується відповідним листом-відповіддю №2446/02-14 від 16.08.2016, а отже право вимоги до позичальника позивач не втратив. Зазначає, що лист Першої Тернопільської державної нотаріальної контори №4473/01-16 від 27.11.2017 року, згідно якого спадкоємцями ОСОБА_21 є: дружина - ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_1, син - ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_3, які були зареєстровані та проживали з померлим за адресою: АДРЕСА_1. А, отже до спадкоємців перейшли відповідні кредитні зобов'язання. ПП Альпіна не надало доказів не погодження (відмови) щодо зобов'язань із забезпечення виконання договору відновлювальної кредитної лінії №5 від 21.02.2005. Вважає хибним твердження апелянта, що кредитні зобов'язання позичальника ОСОБА_21 є такими, що тісно пов'язані з його особою, адже кредитні відносини цілком допускають заміну особи боржника на її правонаступників.

Щодо вибору способу захисту порушених прав зазначає, що оскільки договором іпотеки поряд із судовим способом введення також право отримати задоволення своїх кредиторських вимог як через надання права від свого імені здійснювати продаж предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу, суд вправі захистити права позичальника у вказаний договором іпотеки спосіб, що не може вважатися порушенням. Стверджує, що оскільки звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору є правом іпотекодержателя та іпотекодавця, тому право іпотекодержателя на продаж предмету іпотеки може випливати із судового рішення, так із договору про задоволення іпотекодержателя. Вважає, що наявність відповідного договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження і договорі іпотеки лише доповнює способи захисту іпотекодержателем своїх прав. Вважає, що наявність виконавчого напису нотаріуса за відсутності реального виконання зобов'язання не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін. І суд повинен з'ясувати питання про виконання виконавчого напису та з урахуванням цього вирішити спір на підставі чинного законодавства та умов договору

Зазначає, що право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві, а одночасне існування декількох способів захисту порушених прав аж ніяк не говорить про подвійність стягнення у розумінні ст. 61 Конституції України, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена.

Банк наголошує, що відповідно до п. 4.3, 9.1 договору позивач як іпотекодержатель та кредитор вправі самостійно визначити і задоволити за рахунок предмета іпотеки свої вимоги, виходячи із суми заборгованості станом на момент реалізації такого предмета іпотеки, а оскільки кредитні зобов'язання позичальників залишаються невиконаними і по сьогодні, тому розмір вимог збільшився порівняно із сумою, яка була зазначена у виконавчому написі нотаріуса. Згідно із п. 6.6, 6.7 договору, після завершення позасудового способу врегулювання іпотекодержатель втрачає право вимоги до іпотекодавця щодо виконання зобов'язань, а отже жодних зловживань чи порушень прав апелянта відбутися не може.

Зазначає, що банк пред'явив позов про стягнення заборгованості, тобто в силу ст.264 ЦК України позовна давність перервалась. Що стосується права банку на звернення стягнення за рахунок предмета іпотеки, то у даному випадку має місце виконавчий напис нотаріуса, отриманий 12.08.2011 - у межах строків позовної давності для додаткових вимог кредитора, тому пропущення строків позовної давності як щодо основної, так і щодо додаткових вимог не відбулося, відповідно не може вважатися підставою для припинення іпотеки.

Третя особа ОСОБА_13 надав письмові пояснення, у яких наголошує, що сума його боргу по кредиту зафіксована рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 18 лютого 2011 року - суд стягнув на користь ВАТ Державний ощадний банк України 374919,03 грн. Ця сума була стягнена достроково, а умови кредитного договору не дозволяють кредитору після дострокового стягнення боргу нараховувати відсотки чи штрафні санкції. Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 18 лютого 2011 року перебуває на примусовому виконанні. Окрім того, банк на підставі рішень Тернопільського міськрайонного суду вчинив виконавчий напис нотаріуса, з метою реалізації предмета іпотеки для стягнення загальної суми 3 500 846,67 грн. заборгованості усіх боржників, вимоги яких забезпечені відповідачем, як майновим поручителем. Предметом розгляду у цій справі не було встановлення нової суми заборгованості боржників - позичальників за кредитними договорами, а позов банку про задоволення своїх вимог іпотекодержателя. Проте позивач уже скористався своїм правом іпотекодержателя шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса - звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому банк не мав права повторно звертатись до суду, здійснювати новий розрахунок заборгованості, змінювати суму заборгованості за кредитом.

У судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримав, просить задовольнити. Додатково повідомив, що Верховний Суд постановою від 08 травня 2018 року у справі №921/1768/16-г/7 за позовом Приватного підприємства "Альпіна" до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" визнав припиненими укладені сторонами договір іпотеки нерухомого майна №4947 від 23.06.2005 та договір №2566 від 22.06.2009 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки.

Представник відповідача апеляційну скаргу вважає безпідставною і незаконною, просить відмовити у задоволенні, а також просить долучити до матеріалів справи науково-правовий експертний висновок від 19.06.2018 щодо чинності іпотечних правовідносин контексті положень статті 49 Закону України Про іпотеку .

За цим висновком припинення іпотеки за рішенням суду не є підставою для припинення основного зобов'язання ПП Альпіна перед ПАТ Ощадбанк , забезпеченого предметом іпотеки; наявність судового рішення про визнання договору іпотеки припиненим не є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки; прийняття судом рішення про припинення іпотеки на підставі частини 3 статті 49 Закону України Про іпотеку не є підставою для зняття заборони, встановленої відповідно до статті 74 Закону України Про нотаріат .

З 15 грудня 2017 року діє Господарський процесуальний кодекс України в новій редакції, викладеній згідно із Законом України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII. Відповідно до вимог пункту 9 частини першої розділу XI ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ нової редакції Господарського процесуального кодексу України справи у судах апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Львівський апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу Приватного підприємства "Альпіна", матеріали справи, заслухав пояснення представників і вважає, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 08 грудня 2017 року у справі №921/175/17-г/16 належить скасувати з наступних підстав.

Предметом спору є вимога позивача надати іпотекодержателю - Філії Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" право на укладання договорів купівлі-продажу з будь-яким покупцем та надати позивачу право отримувати у будь-яких установах, підприємствах, організаціях (незалежно від форми власності) та нотаріусів будь-які документи (їх копії та дублікати), витяги з державних реєстрів та довідки, необхідні для продажу заставного майна, а саме: цегляного приміщення загальною площею 831,5 кв. м., зазначене в плані під літерою "А", що знаходиться по вул. Гоголя, 5 в м. Тернополі та належить іпотекодавцю ПП "Альпіна" за визначеною суб'єктом оціночної діяльності ціною 9 418 300 грн. - в рахунок погашення заборгованості позичальників за договорами відновлювальної кредитної лінії №4, №5, №6, №7, №8, №9, №10, №11, №12, №13 від 21 червня 2005 року з наступними змінами та доповненнями: ОСОБА_10, ОСОБА_21, ОСОБА_7, ОСОБА_25, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_14 у загальній сумі 268791,39 євро та 2 330 766,39 грн.

За визначенням частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до матеріалів справи 21 червня 2005 року Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (банк) уклало з фізичними особами такі договори відновлювальної кредитної лінії (далі - кредитні договори):

- №4 з фізичною особою ОСОБА_10 (позичальник);

- №5 з фізичною особою ОСОБА_21 (позичальник);

- №6 з фізичною особою ОСОБА_7 (позичальник);

- №7 з фізичною особою ОСОБА_15 (позичальник);

- №8 з фізичною особою ОСОБА_9 (позичальник);

- №9 з фізичною особою ОСОБА_8 (позичальник);

- №10 з фізичною особою ОСОБА_11 (позичальник);

- №11 з фізичною особою ОСОБА_13 (позичальник);

- №12 з фізичною особою ОСОБА_12 (позичальник);

- №13 з фізичною особою ОСОБА_14 (позичальник).

У подальшому, 18 червня 2008 року, 18 грудня 2008 року, 01 червня 2009 року та 17 червня 2009 року сторони уклали додаткові договори про внесення змін та доповнень до договорів відновлювальної кредитної лінії від 21 червня 2005 року.

За умовами розділу 1 кожного з названих кредитних договорів, з урахуванням змін і доповнень, банк зобов'язався надати Позичальнику на умовах цього договору кредит в сумі 24000 євро, а позичальник зобов'язався отримати, належним чином використовувати та повернути кредит в сумі 24000 євро та сплатити відсотки за користування кредитом. Сторони погодили сплату відсотків з розрахунку 9% річних на період з дня видачі кредиту по 21.06.2008, нарахування процентів з розрахунку 14% річних на період з 22.06.2008 по 31.05.2009, та нарахування процентів з розрахунку 13% річних на період з 01.06.2009 до моменту закінчення терміну дії договору. Сторони визначили остаточні терміни користування кредитом до 22.12.2009.

Згідно з п.п. 3.2.4. кредитних договорів банк має право при виникненні простроченої заборгованості за кредитом чи відсотками здійснити погашення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором іпотеки.

23 червня 2005 року Відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", (іпотекодержатель) та Приватне підприємство "Альпіна" (іпотекодавець) уклали договір іпотеки нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_22 та зареєстрований в реєстрі за № 4947 (договір іпотеки).

У подальшому, 25 червня 2008 року, 24 грудня 2008 року, 22 червня 2009 року сторони укладали і нотаріально посвідчили договори про внесення змін та доповнень до договору іпотеки нерухомого майна від 23 червня 2005 року.

За договором іпотеки із наступними змінами і доповненнями Приватне підприємство "Альпіна" є майновим поручителем боржників (позичальників за договорами відновлювальної кредитної лінії №4, №5, №6, №7, №8, №9, №10, №11, №12, №13 від 21 червня 2005 року з наступними змінами та доповненнями): ОСОБА_10, ОСОБА_21, ОСОБА_7, ОСОБА_25, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_14.

Згідно з п. п. 1.1., 1.2., 1.3. договору іпотекодавець, як майновий поручитель боржників, з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з кредитних договорів, зазначених в п. 1 цього договору передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених в цьому договорі нерухоме майно, а саме: цегляне приміщення загальною площею 831,5 кв. м, зазначене в плані під літ. "А", що знаходиться по вулиці Гоголя під № 5 в м. Тернополі. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на приміщення, виданого виконавчим комітетом Тернопільської міської ради 27 квітня 2005 року, зареєстрованого Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації 27 квітня 2005 року за № 1068 .

Вартість предмета іпотеки визначена шляхом проведення його оцінки суб'єктом оціночної діяльності і згідно з актом експертної оцінки від 11 травня 2005 року, складеним суб'єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю "Гудвіл", становить 3 044 530 грн. або 602880 доларів США. (п. 1.4. договору іпотеки).

Згідно з п.п. 3.1.4 п. 3.1 договору іпотекодержатель має право, зокрема: звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому цим договором, у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання за кредитними договорами та/або цим договором, в тому числі: при несплаті або частковій сплаті у встановлені відповідно до кредитних договорів строки суми кредиту та/або при несплаті або частковій сплаті суми процентів, та/або при несплаті або частковій сплаті штрафних санкцій, збитків та/або в разі невиконання зобов'язань, що визначені цим договором.

Іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо у момент настання строку платежу зобов'язання (або відповідна його частина) не буде виконано, а також у будь-який час незалежно від настання строку платежу у випадку невиконання іпотекодавцем та/або боржниками (кожним або окремо) будь-якого з своїх обов'язків, передбачених цим договором та/або кредитними договорами, а рівно у випадках, якщо будь-яка з гарантій або завірень, наданих іпотекодавцем у відповідності з цим договором виявиться (стане) недійсною. (п. 6.1. договору іпотеки).

Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки будь-яким способом, не забороненим законодавством, в тому числі на підставі виконавчого напису нотаріуса або рішення господарського суду у встановленому законодавством України та цим договором порядку, в тому числі у відповідності до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в п. 6.6 цього договору. (п.6.2. договору іпотеки).

Пунктом 6.4. договору іпотеки передбачено, що реалізація предмета іпотеки, на який звернено стягнення за рішенням суду або виконавчим написом нотаріуса, провадиться у встановленому законодавством порядку.

Пунктом 6.6. договору іпотеки визначено застереження про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку позасудового врегулювання, а саме:

Іпотекодержатель має право від свого імені здійснити продаж предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу та/або набути право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань на підставі цього договору або укладеного договору про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку, встановленому чинним законодавством.

Іпотекодавець цим підтверджує, що він згоден з тим, що перехід предмета іпотеки до іпотекодержателя або третьої особи у випадку, передбаченому цим пунктом договору, відбувається за його волевиявленням, яке міститься в цьому пункті, і такий перехід не потребує будь-яких додаткових узгоджень та обговорення сторонами. У цьому випадку остаточна оцінка предмета іпотеки визначається іпотекодержателем самостійно без додаткового узгодження з іпотекодавцем, а у випадку продажу предмета іпотеки будь-якій третій особі - на підставі оцінки нерухомого майна на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид нерухомого майна, що підтверджується відповідним документом суб'єкта оціночної діяльності.

У разі переходу права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя, або в разі укладення іпотеко держателем договору купівлі-продажу з будь-якою особою, цей договір іпотеки нерухомого майна або договір купівлі-продажу є правовою підставою для реєстрації права власності на нерухоме майно, що було предметом іпотеки.

У випадку якщо іпотекодержатель звертає стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу від свого імені будь-якій особі, він зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають у встановленому порядку зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти договір купівлі-продажу з іншою особою. Якщо особи, які мають у встановленому порядку зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, не висловили наміру його придбати або ухиляються, або з інших причин не вчиняють дій по укладенню договору купівлі-продажу предмета іпотеки, іпотекодержатель вправі продати предмет іпотеки будь-якій іншій особі на власний розсуд.

Пунктом 6.7. договору іпотеки установлено, що після завершення позасудового врегулювання згідно п.6.6. цього договору, іпотекодежатель втрачає право вимоги до іпотекодавця щодо виконання зобов'язання.

Згідно з п. 9.1. договору іпотеки цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення і діє до виконання зобов'язання за кредитними договорами в повному обсязі.

Отже, у договорі іпотеки сторони вирішили питання щодо задоволення вимог іпотекодержателя у порядку позасудового врегулювання спору, у тому числі передбачили право іпотекодержателя від свого імені здійснити продаж предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу з дотриманням визначених умов.

Статтею 33 Закону України Про іпотеку (Закон N 898-IV) визначено підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки. Зокрема передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За приписами статті 35 Закону N 898-IV у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Статтею 36 Закону N 898-IV передбачено право сторін іпотечного договору вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону і може передбачати:

передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;

право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Згідно з статтею 38 Закону N 898-IV якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. Якщо особи, які мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, не висловили наміру його придбати, іпотекодержатель вправі продати предмет іпотеки будь-якій іншій особі на власний розсуд. Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця. Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Договір купівлі-продажу предмета іпотеки, укладений відповідно до цієї статті, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки.

Таким чином, Законом N 898-IV чітко визначені три способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові, а саме - на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя в іпотечному договорі (договорі про задоволення вимог іпотекодержателя).

Позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу. При цьому Закон N 898-IV не ототожнює звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду із зверненням стягнення на предмет іпотеки згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя в іпотечному договорі (договорі про задоволення вимог іпотекодержателя), зокрема, у спосіб надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. Відповідно до цієї статті іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу або шляхом продажу предмета іпотеки на підставі рішення суду або на підставі застереження в іпотечному договорі чи в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя.

ОСОБА_26 Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі №916/5073/15 вказала, що закріплена у статті 204 ЦК України презумпція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону N898-IV. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу. У частині першій статті 38 згаданого Закону передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві може бути передбачено в рішенні суду або договорі про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідному застереженні в іпотечному договорі). Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 Закону N 898-IV, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Договір іпотеки нерухомого майна від 23 червня 2005 року містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку позасудового врегулювання, одним з яких є право іпотекодержателя від свого імені здійснити продаж предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу. У застереженні вказано й те, що іпотекодавець підтверджує свою згоду з тим, що перехід предмета іпотеки до третьої особи у випадку, передбаченому пунктом 6.6. договору, відбувається за його волевиявленням, яке міститься в цьому пункті, і такий перехід не потребує будь-яких додаткових узгоджень та обговорення сторонами. Остаточна оцінка предмета іпотеки визначається на підставі оцінки нерухомого майна на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид нерухомого майна, що підтверджується відповідним документом суб'єкта оціночної діяльності.

З викладеного слідує, що передбачене договором іпотеки нерухомого майна від 23 червня 2005 року право іпотеко держателя (позивача) на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки шляхом продажу від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу є позасудовим способом захисту і не потребує додаткового встановлення цього права судом (така умова не передбачена договором іпотеки, не визначена Законом). Позивач таке право має на підставі застереження у договорі іпотеки нерухомого майна від 23 червня 2005 року та відповідно до приписів статей 33, 36, 38 Закону України Про іпотеку .

Позивач не довів порушення відповідачем його права на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки шляхом продажу від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу. Суду не названо і не надано доказів того, що відповідач (іпотекодавець) діями або бездіяльністю унеможливлює чи перешкоджає позивачу реалізувати своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку шляхом продажу іпотекодержателем предмета іпотеки. Таких обставин суд не встановив. Звернення ж до суду з позовом за захистом своїх порушених прав можливе лише тоді, коли такі права порушені.

Щодо суми заборгованості.

Суд першої інстанції встановив заборгованість позичальників за договорами відновлювальної кредитної лінії 21.06.2005 - фізичних осіб ОСОБА_10, ОСОБА_21, ОСОБА_7, ОСОБА_15, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_14 з урахуванням сплачених сум у добровільному порядку після прийняття рішень Тернопільським міськрайонним судом, стягнутих сум з позичальників-фізичних осіб державними виконавцями на виконання рішень Тернопільського міськрайонного суду, сплачених в погашення заборгованості за позичальників-фізичних осіб на виконання вчиненого виконавчого напису нотаріуса і вказав, що загальна сума заборгованості становить 268511,64 євро, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 22.02.2017 становить 7651163,99 грн та 476578,04 грн.

Щодо доводів апелянта про незастосування строку позовної давності.

Станом на дату звернення Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" із позовом до Приватного підприємства "Альпіна" та розгляду Господарським судом Тернопільської області справи №921/175/17-г/16 іпотека не була припинена.

Господарський суд Тернопільської області розглядав іншу справу №921/768/16-г/7 за позовом Приватного підприємства "Альпіна" до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк", предметом спору у якій було припинення договору іпотеки нерухомого майна, укладеного сторонами 23 травня 2005 року. Рішенням від 05 квітня 2017 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08 серпня 2018 року, у позові відмовлено. Проте Верховний Суд постановою від 08 травня 2018 року скасував судові рішення суду першої і апеляційної інстанції у справі №921/768/16-г/7 і прийняв нове рішення, яким задовольнив позов Приватного підприємства "Альпіна". Визнав припиненими укладені сторонами договір іпотеки нерухомого майна №4947 від 23.06.2005 та договір №2566 від 22.06.2009 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки.

Науково-правовий експертний висновок від 19.06.2018 щодо чинності іпотечних правовідносин в контексті положень статті 49 Закону України Про іпотеку стосується прав та обов'язків іпотекодержателя у разі визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися (саме так називається стаття 49 Закону України Про іпотеку ). Названий доказ не може заперечити і спростувати положення статей 33, 36, 38 Закону України Про іпотеку та умови договору іпотеки нерухомого майна від 23 червня 2005 року, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку позасудового врегулювання, одним з яких є право іпотекодержателя від свого імені здійснити продаж предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

Згідно з статтею 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

За змістом частин 1, 2 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Отже, висновок суду першої інстанції про задоволення позову не відповідає вимогам закону і обставинам справи. Суд неправильно витлумачив положення статей 33, 36, 38 Закону України Про іпотеку , неповно з'ясував обставин, що мають значення для справи, визнав встановленими недоведені обставини, які мають значення для справи.

Керуючись ст.ст.129, 269, 271, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Альпіна" задовольнити.

Скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 08 грудня 2017 року у справі №921/175/17-г/16 і ухвалити нове судове рішення:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" ( ОСОБА_23, 2, м.Тернопіль, ідентифікаційний код 09338500) на користь Приватного підприємства "Альпіна" (вул. Гоголя, 5, м.Тернопіль, ідентифікаційний код 30497714) 165000,00 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя В.М. Гриців

суддя Л.Л. Давид

суддя М.Б.Желік