Постанова

від 01.10.2018 по справі 924/453/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 924/453/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця"

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду

від 12.12.2017

у складі колегії суддів: Розізнаної І.В. (головуючого), Мельник О.В., Грязнова В.В.,

у справі № 924/453/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця"

до Державного підприємства "Шепетівське лісове господарство"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України

про стягнення 522 416,85 грн, -

ВСТАНОВИВ:

1. Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" від імені якої діє регіональна філія "Львівська залізниця" звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з державного підприємства "Шепетівське лісове господарство" 522 416,85 грн нарахованих платежів за час затримки вагонів.

2. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 11.09.2017 у справі №924/453/17 позов задоволено; стягнуто з державного підприємства "Шепетівське лісове господарство" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", регіональна філія "Львівська залізниця" 522 416,85 грн боргу, 7 836,25 грн судового збору та 1 024,98 грн витрат понесених у зв'язку з реалізацією процесуальних прав у розгляді справи в суді.

3. Рішення місцевого господарського суду мотивовано наступним.

3.1. Позовні вимоги про стягнення суми додаткових витрат за час затримки вагонів у розмірі 522 416,85 грн є обґрунтованими та доведеними, підстави для застосування позовної давності відсутні.

3.2. Місцевий господарський суд виходив з того, що Державне підприємство "Шепетівське лісове господарство" є вантажовласником, якому залізниця надає послуги, передбачені Статутом залізниць України, дії щодо здійснення Закарпатською митницею ДФС митного огляду після митного оформлення є митними формальностями, а тому на них розповсюджуються положення ст. 218 Митного кодексу України.

3.3. Обов'язок власників товару або уповноважених ними осіб щодо оплати операцій, здійснених під час проведення митного контролю на залізничному транспорті, незалежно від факту виявлення незаконного переміщення товару під час здійснення такого контролю, визначений положеннями чинного законодавства, які мають бути застосовані до спірних правовідносин.

3.4. Право на звернення з позовом у позивача виникло 11.11.2016 та 15.11.2016, коли на станції Перечин вантаж із вагонів № 67672113 та № 6780521 було вивантажено. Враховуючи викладене, в задоволенні клопотання відповідача про застосування строку позовної давності було відмовлено.

4. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство "Шепетівське лісове господарство" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції

5. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 у справі № 924/453/17 апеляційну скаргу Державного підприємства "Шепетівське лісове господарство" на рішення господарського суду Хмельницької області від 11.09.2017 у справі №924/453/17 задоволено частково. Рішення господарського суду Хмельницької області від 11.09.2017 у справі №924/453/17 змінено, викладено його резолютивну частину в наступній редакції:

5.1. Стягнути з Державного підприємства "Шепетівське лісове господарство"

(м. Шепетівка, Хмельницької області, вул. Героїв Сотні, 133, ідентифікаційний код 00993320) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", регіональна філія "Львівська залізниця", (м. Львів, вул. Гоголя,1, ідентифікаційний код 40081195) 75 854,52 грн боргу.

5.2. Стягнути з Державного підприємства "Шепетівське лісове господарство" (м. Шепетівка, Хмельницької області, вул. Героїв Сотні, 133, ідентифікаційний код 00993320) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", регіональна філія "Львівська залізниця", (м. Львів, вул. Гоголя,1, ідентифікаційний код 40081195) 1137,80 грн витрат зі сплати судового збору за розгляд позовної заяви.

5.3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", регіональна філія "Львівська залізниця", (м. Львів, вул. Гоголя,1, ідентифікаційний код 40081195) на користь державного підприємства "Шепетівське лісове господарство" (м. Шепетівка, Хмельницької області, вул. Героїв Сотні, 133, ідентифікаційний код 00993320) 7 369,90 грн витрат зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5.4. Стягнути з Державного підприємства "Шепетівське лісове господарство" (м. Шепетівка, Хмельницької області, вул. Героїв Сотні, 133, ідентифікаційний код 00993320) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", регіональна філія "Львівська залізниця", (м. Львів, вул. Гоголя,1, ідентифікаційний код 40081195) 156,10 грн. витрат понесених у звязку з реалізацією процесуальних прав при розгляді справи в суді першої інстанції.

5.5. Місцевому господарському суду видати судові накази.

6. Судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

6.1. 18.05.2016 та 20.05.2016 Державне підприємство "Шепетівське лісове господарство" на підставі залізничних накладних № 496547, № 496554 здійснило відправлення вагонів № 67672113, № 67180521 зі станції Шепетівка, Південно-Західної залізниці до станції Захонь (Угорщина) з вантажем "деревина паливна".

6.2. 20.05.2016 та 22.05.2016 вказані вагони прибули на прикордонну станцію Батьово відділу митного контролю №4 (Батьово) та були відчеплені для проведення переогляду, згідно з актами загальної форми № 10957 від 20.05.2016 та № 10969 від 22.05.2016 на підставі заявок Закарпатської митниці ДФС № 18/16, №19/18 від 21.05.2016, про що на станцію відправлення для повідомлення вантажовідправника надіслано телеграфні повідомлення № 148 від 21.05.2016 та № 172 від 23.05.2017.

6.3. На підставі заявки відділу митного оформлення № 4 (Батьово) № 44/16 від 13.06.2016 проведено перевірку маси вантажу та виявлено різницю між фактичною та заявленою масою вантажу, про що складено акти загальної форми № 669 та № 663 від 14.06.2016.

6.4. За результатами переогляду вантажу у вагонах № 67672113, № 67180521 інспекторами митниці складено акти про проведення огляду (переогляду) товарів № 305010002/2016/00062 від 29.09.2016 та № 305010002/2016/00065 від 05.10.2016.

6.5. Згідно листа Закарпатської митниці ДФС України № 07-70-61/34/2450 від 16.09.2016 призупинено митні формальності щодо товару "деревина паливна", який слідував у вагонах № 67672113, № 67180521.

6.6. На підставі листа Закарпатської митниці ДФС України № 07-70-61/34/2813 від 20.10.2016 спірні вагони відправлено на станцію Колчино, ДП "Мукачівське лісове господарство" для проведення митного огляду із залученням експерта Закарпатської ТПП шляхом повного вивантаження вагонів.

6.7. На підставі листа Закарпатської митниці ДФС України № 07-70-61/34/3050 від 10.11.2016 спірні вагони, у зв'язку з відсутністю місць для вивантаження на території ДП "Мукачівське лісове господарство" направлено в зону митного контролю на територію ДП "Перечинске лісове господарство" для проведення їх вивантаження та митного огляду із залученням експерта Закарпатської ТПП.

6.8. Відповідно до актів загальної форми № 10969 від 22.05.2016, № 693 від 16.09.2016, № 4655 від 17.09.2016, № 55 від 21.10.2016, № 89 від 11.11.2016, № 94 від 11.11.2016, № 1029 від 20.11.2016 у зв'язку із затримкою Закарпатською митницею ДФС України вагону № 67180521, позивачем було нараховано відповідачу додаткові збори і платежі за користування вагонами в розмірі 256 289,47 грн (т. 1, а.с. 39).

6.9. Відповідно до актів загальної форми № 242 від 29.09.2016, № 251 від 08.10.2016 у зв'язку із затримкою Закарпатською митницею ДФС України вагону №67180521 позивачем було нараховано відповідачу додаткові збори і платежі за користування вагонами в розмірі 2 541,19 грн (т. 1, а.с. 40).

6.10. Відповідно до актів загальної форми № 10957 від 20.05.2016, № 692 від 16.09.2016, № 4654 від 17.09.2016, № 55 від 21.10.2016, № 89 від 11.11.2016, № 94 від 11.11.2016, № 1030 від 20.11.2016 у зв'язку із затримкою Закарпатською митницею ДФС України вагону №67672113, позивачем було нараховано відповідачу додаткові збори і платежі за користування вагонами в розмірі 266 127,38 грн (т. 1, а.с. 41).

6.11. Відповідно до актів загальної форми № 238 від 27.09.2016, № 252 від 09.10.2016р. у зв'язку із затримкою Закарпатською митницею ДФС України вагону №67672113, позивачем було нараховано відповідачу додаткові збори і платежі за користування вагонами в розмірі 2776,11 грн. (т. 1, а.с. 42).

6.12. Таким чином, позивачем, згідно розрахунків, нараховано відповідачу додаткові збори і платежі за користування вагонами в загальному розмірі 527 734,15 грн.

6.13. Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду у справі №822/1360/16 від 10.10.2016, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016 та ухвалою Вищого адміністративного суду від 21.06.2017 визнано протиправною бездіяльність Закарпатської митниці ДФС щодо затримання восьми вагонів, в тому числі № 67672113 та № 67180521, понад встановлені строки Митним кодексом України.

6.14. Позивачем направлено на адресу відповідача претензію від 26.04.2017 № НЮ-637 про сплату суми нарахованих платежів в розмірі 522 416,85 грн, яку залишено відповідачем без задоволення.

6.15. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність вимог позивача до відповідача про стягнення платежів за затримку вагонів.

6.16. Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач, при розгляді справи в суді першої інстанції, а також в суді апеляційної інстанції подавав заяви про застосування до заявлених позовних вимог строку позовної давності.

6.17. Суд зазначив, що перебіг позовної давності за вимогами залізниці до вантажовідправника про стягнення збору за зберігання вантажу починається від дня настання події, що стала підставою для подання позову. Таким чином, шестимісячний строк позовної давності слід обраховувати саме від дати складання актів загальної форми (суд посилається на правову позицію Верховного суду України від 09.08.2017 у справі № 904/7033/16).

6.18. Підставою заявленого позову у даній справі стала подія - затримка вагонів, про що складено акти загальної форми № 10957 від 20.05.2016, № 10969 від 22.05.2016, № 692 від 16.09.2016, № 693 від 16.09.2016, № 4654 від 17.09.2016, № 4655 від 17.09.2016, № 238 від 27.09.2016, № 242 від 29.09.2016, № 251 від 08.10.2016, № 252 від 09.10.2016, № 55 від 21.10.2016, № 89 від 11.11.2016, № 94 від 11.11.2016, № 1029 від 20.11.2016, № 1030 від 20.11.2016, на підставі яких відповідачу нараховано платежі за час затримки вагонів.

6.19. Як встановлено апеляційним судом, позовну заяву та додані до неї матеріали позивачем направлено до суду через відділення поштового зв`язку 11.05.2017, що підтверджується поштовим конвертом (т.1, а.с.83).

6.20. Беручи до уваги, що шестимісячний строк позовної давності обраховується від дати складання акту, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності для стягнення платежів за час затримки вагонів № 67180521, № 67672113, нарахованих згідно актів загальної форми №10957 від 20.05.2016, №10969 від 22.05.2016, №692 від 16.09.2016, №693 від 16.09.2016, №4654 від 17.09.2016, №4655 від 17.09.2016, №238 від 27.09.2016, №242 від 29.09.2016, №251 від 08.10.2016, №252 від 09.10.2016, №55 від 21.10.2016.

6.21. Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що позивач в межах шестимісячного строку позовної давності звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача платежів за час затримки вагонів №67180521, № 67672113, нарахованих згідно актів загальної форми №89 від 11.11.2016, №94 від 11.11.2016, №1029 від 20.11.2016, №1030 від 20.11.2016.

6.22. На вимогу апеляційного суду, позивачем здійснено та надано суду розгорнутий розрахунок платежів за час затримки вагонів №67180521, 67672113, згідно даних актів. Так, по вагону №67180521, згідно акту №94 від 11.11.2016 та №1029 від 20.11.2016, позивачем було нараховано плату за користування вагоном та збір за зберігання вантажу із застосуванням коефіцієнту в загальному розмірі 34 863,56 грн. По вагону №67672113, згідно акту №94 від 11.11.2016 та №1030 від 20.11.2016, позивачем було нараховано плату за користування вагоном, збір за зберігання вантажу та платіж за маневрову роботу із застосуванням коефіцієнту в загальному розмірі 40 990,96 грн. Тобто, загальний розмір платежів за час затримки вагонів № 67180521, № 67672113 по даним актам становить 75 854, 52 грн.

6.23. Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що він є правильним, обґрунтованим та здійсненим відповідно до вимог чинного законодавства, а отже вимоги позивача про стягнення з відповідача платежів за час затримки вагонів № 67180521, № 67672113 підлягають задоволенню в розмірі 75 854,52 грн, а в решті позовних вимог слід відмовити у зв'язку із пропуском строку позовної давності для звернення до суду з даними вимогами.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

7. 14.05.2018 Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою від 11.01.2018 № НЮ-46 на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 у справі № 924/453/17 і заявою про поновлення строку на касаційне оскарження.

8. Протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 17.05.2018 для розгляду справи № 924/453/17 було визначено колегію суддів у складі: Білоуса В.В. (головуючого), Ткаченко Н.Г., Жукова С.В.

9. Ухвалою Верховного Суду від 29.05.2018, зокрема поновлено Публічному акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" строк на касаційне оскарження постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 у справі № 924/453/17; відкрито касаційне провадження у справі № 924/453/17 за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" від 11.01.2018 № НЮ-46 на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.12.2017; розгляд касаційної скарги призначено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

10. Не погодившись з вказаною постановою суду апеляційної інстанції, Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі та без змін рішення Господарського суду Хмельницької області від 11.09.2017 у справі №924/453/17.

11. Доводи касаційної скарги полягають у наступному.

11.1. 20 та 22 травня 2016 року складено акти загальної форми з метою підтвердження обставин затримання вагонів для проведення митних формальностей. Дану подію не можна вважати тією обставиною, що стала підставою для подання позову, оскільки наступні акти загальної форми складалися протягом травня-листопада 2016 року, тобто за весь період проведення Закарпатською митницею ДФС митних формальностей з вантажем ДП "Шепетівське лісове господарство", і аж до моменту вивантаження його та вилучення згідно протоколу про порушення митних правил. Саме вилучення вантажу, вивантаження його з вагонів, проведення всіх додаткових нарахувань і є тією подією, з якої розпочинається перебіг строку позовної давності, тобто з 16.11.2016. Натомість, судом апеляційної інстанції зазначається, що строк позовної давності розпочинається від подій, зазначених окремо у кожному акті загальної форми ГУ-23.

12. ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" подано клопотання про приєднання до матеріалів справи копій постанов Верховного Суду від 24.07.2018 у справ № 911/3362/17 та від 04.07.2018 у справі № 904/5743/16.

13. Скаржником також подано клопотання про приєднання до матеріалів справи копій постанов Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 927/526/17 та від 17.05.2018 у справі № 911/1560/17.

14. ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" подано відповідь на відзив Державного підприємства "Шепетівське лісове господарство", в якому скаржник просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 та залишити в силі та без змін рішення Господарського суду Хмельницької області від 11.09.2017 у справі № 924/453/17.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

15. Державним підприємством "Шепетівське лісове господарство" подано відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення та залишити в силі оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції.

Позиція Верховного Суду

16. Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

17. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не буле встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

18. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

19. Статтею 306 Господарського кодексу України передбачено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

20. Стаття 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із статтею 306 Господарського кодексу України, встановлює, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

21. Права, обов'язки і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій і громадян, які користуються залізничним транспортом, визначаються Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут).

22. Відповідно до статті 4 Статуту перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.

23. З огляду на те, що перевезення вантажу залізничними вагонами, за затримку яких позивачем нараховані відповідачу додаткові платежі, є міжнародними залізничними перевезеннями, на правовідносини сторін поширюється дія Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 (далі - УМВС).

24. За приписами § 6 статті 28 та § 1 статті 32 УМВС якщо перешкода до перевезення вантажу чи його видачі виникла з причин, незалежних від перевізника, перевізнику повинні бути сплачені додаткові провізні платежі і витрати, понесені ним у зв'язку з перешкодами, а також неустойки, якщо вони передбачені національним законодавством. Перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, пов'язані з перевезенням вантажу, не передбачені застосованими тарифами і викликані причинами, які не залежать від перевізника.

25. Провізні платежі і неустойки сплачуються перевізнику в порядку, передбаченому національним законодавством держави, в яком здійснюється оплата (§ 5 статті 31 УМВС).

26. Згідно зі статтею 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх вантажовласнику. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням.

27. Відповідно до пунктів 2, 13 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.199 № 1139, за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату. Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

28. Пунктами 8, 9 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, визначено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). За зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.

29. Згідно з частинами 1, 2 та 4 статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

30. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

31. Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.

32. Як встановлено судами, під час здійснення працівниками Закарпатської митниці митного оформлення вантажу, що перевозився в вагонах № 67672113, №67180521, залізниця на виконання заявок Закарпатської митниці здійснювала їх переміщення зі станції Батьово на станції Чоп, Мукачево, Перечин для митного догляду, також здійснювала зважування вантажу, вивантаження/завантаження вантажу, що підтверджується актами загальної форми № 10957 від 20.05.2016., № 10969 від 22.05.2016, № 692 від 16.09.2016, № 693 від 16.09.2016, № 4654 від 17.09.2016, № 4655 від 17.09.2016, № 55 від 21.10.2016, № 89 від 11.11.2016, № 94 від 11.11.2016, № 1029 від 20.11.2016, № 1030 від 20.11.2016, № 242 від 29.09.2016, № 251 від 08.10.2016, № 252 від 09.10.2016, № 238 від 27.09.2016, № 988 від 12.11.2016, № 1002 від 15.11.2016.

33. Підставою заявленого позову у даній справі стала затримка Закарпатською митницею ДФС України спірних вагонів і виникненням необхідності проведення залізницею митних формальностей, необхідних для здійснення митного огляду, у зв'язку з чим позивачем було донараховано додаткові збори і платежі на підставі вказаних вище актів, які підтверджують розмір додаткових витрат залізниці, загальна сума яких становить 522 416,85 грн та яку позивач просив стягнути в судовому порядку.

34. Відповідно до частини 1 статті 4 Митного кодексу України митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. При цьому, митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

35. Статтею 318 Митного кодексу України визначено, що митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

36. Відповідно до статті 336 Митного кодексу України митний огляд (огляд та переогляд товарів, транспортних засобів комерційного призначення) є формою митного контролю, який здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів.

37. Згідно з частиною 2 статті 218 Митного кодексу України розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

38. Оскільки дії щодо здійснення митного огляду є митними формальностями, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що на спірні правовідносини розповсюджуються вимоги статті 218 Митного кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 927/526/17, від 17.05.2018 у справі № 911/1560/17 та від 24.07.2018 у справі № 907/382/17).

39. З огляду на викладене та системний аналіз змісту положень статтей 28, 31, 32 УМВС, статтей 119, 121 Статуту, статтей 218, 338 Митного кодексу України, пунктів 2, 8 - 13, 16 Правил користування вагонами, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 11 від 25.02.1999, пунктів 8, 9 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що вартість проведених залізницею розвантажувальних, навантажувальних, зважувальних та інших робіт, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, має в будь-якому випадку оплачуватися вантажовласниками (вантажовідправниками) або уповноваженими ними особами незалежно від того, чи виявлено митницею факт незаконного переміщення товару під час здійснення митного контролю (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.03.2018 зі справи № 911/4079/16 та від 03.04.2018 зі справи № 911/4080/16).

40. Разом з тим, суд апеляційної інстанції вказав, що шестимісячний строк позовної давності слід обраховувати саме від дати складання актів загальної форми. Оскільки позовну заяву та додані до неї матеріали позивачем направлено до суду 11.05.2017, колегія суддів апеляційного суду вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності для стягнення платежів за час затримки вагонів № 67180521, № 67672113, нарахованих згідно актів загальної форми № 10957 від 20.05.2016, № 10969 від 22.05.2016, № 692 від 16.09.2016, № 693 від 16.09.2016, № 4654 від 17.09.2016, № 4655 від 17.09.2016, № 238 від 27.09.2016, № 242 від 29.09.2016, № 251 від 08.10.2016, № 252 від 09.10.2016, № 55 від 21.10.2016.

41. Водночас, апеляційний суд зазначив, що позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача платежів за час затримки вагонів №67180521, 67672113, нарахованих згідно актів загальної форми №89 від 11.11.2016., №94 від 11.11.2016, №1029 від 20.11.2016, №1030 від 20.11.2016 в межах шестимісячного строку позовної давності.

42. За даними актами, на вимогу апеляційного суду, позивачем здійснено та надано суду розгорнутий розрахунок платежів за час затримки вагонів № 67180521, № 67672113, загальний розмір яких становить 75 854, 52 грн.

43. Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд апеляційної інстанції визнав його правильним, обґрунтованим та здійсненим відповідно до вимог чинного законодавства, відтак, дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню в розмірі 75 854,52 грн, а в решті позовних вимог слід відмовити у зв'язку із пропуском строку позовної давності для звернення до суду з даними вимогами.

44. Однак, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не може погодитись з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

45. Доводи апеляційного суду щодо неврахування актів загальної форми від 12.11.2016 № 988, від 15.11.2016 № 1002, долучені до позовної заяви, у зв'язку з тим, що позивачем не зазначено ці акти в розрахунках, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки суд апеляційної інстанції не мотивував, яким чином незазначення цих актів впливає на визначення ціни позову.

46. Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

47. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

48. Згідно з частино 1 статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

49. Відповідно до частини 5 статті 315 Господарського кодексу України та статті 137 Статуту залізниць України для позовів перевізника до вантажоодержувача чи вантажовідправника, що випливають з перевезення встановлено шестимісячній строк позовної давності.

50. Статтею 926 Цивільного кодексу України та частиною 6 статті 315 Господарського кодексу України встановлено, що позовна давність, порядок пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних з перевезеннями у закордонному або міждержавному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами).

51. Враховуючи вимоги до Закону України "Про приєднання України до Протоколу від 3 червня 1999 року, що стосується змін Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) від 9 травня 1980 року" та те, що Україна приєдналась 05.06.1992 до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951, при вирішенні спорів, пов'язаних з перевезенням вантажів у міжнародному залізничному сполученні, необхідно враховувати приписи Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення та Конвенції про міжнародні залізничні перевезення.

52. Статтею 48 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 (в редакції від 16.10.2015); дата набрання чинності для України 01.07.2016), яка врегульовує позовну давність, не містить положень про строки давності на подання залізницею позовів до вантажовідправників.

53. Відповідно до § 1 та § 2 ст. 48 Єдиних правил до договору про міжнародні залізничні перевезення вантажів (додаток B до Конвенції про міжнародні залізничні перевезення від 9 травня 1980 року) строк давності позовів, які ґрунтуються на договорі перевезення, закінчується через один рік. Строк давності починається: a) стосовно відшкодування повної втрати вантажу - з тридцятого дня після закінчення строку доставки; b) стосовно відшкодування часткової втрати, пошкодження або прострочення доставки - з дня видачі вантажу; c) у решті випадків - з дня, коли можуть бути пред'явлені позови. День, зазначений як початок відліку строку давності, ніколи не включається до строку.

54. З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що до спірних правовідносин, що виникли між сторонами у справі, які пов'язані з перевезенням вантажу відповідача у міжнародному сполученні (зі станції Шепетівка Південно-Західної залізниці до станції призначення - Захонь, Угорщина) має застосовуватися однорічна позовна давність за правилами § 1 та § 2 ст. 48 Єдиних правил до договору про міжнародні залізничні перевезення вантажів (додаток B до Конвенції про міжнародні залізничні перевезення від 9 травня 1980 року), а не шестимісячний строк, передбачений статтею 137 Статуту залізниць України та частиною 5 статті 315 Господарського кодексу України, як про те дійшов висновку суд апеляційної інстанції (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 906/429/17).

55. Водночас, суд апеляційної інстанції не врахував, що затримка вагонів на станції призначення є єдиною подією, яка фіксується як порушення одноразово та, водночас, триває певний проміжок часу, і щодо якої як єдиної події й розпочинається перебіг позовної давності. При настанні події, що є підставою для подання позову, складається акт загальної форми (форми ГУ-23 - Додаток № 6 до Правил користування), який підписується представниками станції і вантажовласника (до яких у тому числі належать вантажовідправники та вантажоодержувачі), та в якому вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 904/5743/16).

56. З викладеного випливає, що до моменту проведення всіх нарахувань за весь час затримки внести платежі у відомість не було можливості, і тільки після звільнення вагонів, було проведено остаточні розрахунки. Таким чином, моментом, з якого розпочинається сплив строку позовної давності у даному спорі є час вивантаження вагонів і закінчення нарахування платежів і зборів. Тобто, право звернення у залізниці по вагонах № 67180521, № 67672113 виникло з 12.11.2016 по акту загальної форми № 988, № 1029 та від 15.11.2016 по акту загальної форми № 1002, № 1030, коли на станції Перечин вантаж з вагонів було вивантажено і проведено остаточні нарахування (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.07.2018 № 907/382/17).

57. Отже, враховуючи встановлені судом строки спірних правовідносин із перевезення вантажу вагонами № 67672113, № 67180521 та дату надходження до

Господарського суду Хмельницької області позовної заяви, позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом у цій справі у межах позовної давності.

58. При прийнятті рішення судом першої інстанції наведене враховано не було, однак суд, хоча й з інших підстав, дійшов правильного висновку про те, що позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом в межах строку позовної давності, відтак, правомірно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про застосування строку позовної давності.

59. Враховуючи викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного суду дійшла висновку, що дововоди касаційної скарги знайшли своє підтвердження, оскільки судом апеляційної інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

60. За приписами пункту 4 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

61. Згідно зі статтею 312 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

62. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

63. Рішення суду першої інстанції таким вимогам закону відповідає.

64. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

65. Разом з тим, незастосування до спірних правовідносин Єдиних правил до договору про міжнародні залізничні перевезення вантажів (додаток B до Конвенції про міжнародні залізничні перевезення від 9 травня 1980 року) щодо визначення строку позовної давності, не призвела до прийняття неправильного рішення судом першої інстанції, а відтак не може бути підставою для його зміни чи скасування.

66. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з тим, що касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі, витрати зі сплати судового збору в сумі 15 672,50 грн за розгляд справи в суді касаційної інстанції підлягають стягненню з Державного підприємства "Шепетівське лісове господарство" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця".

67. У матеріалах справи відсутні відомості щодо виконання оскаржуваної постанови в частині стягнення з ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" судового збору за подання апеляційної скарги, тому поворот виконання зазначеної постанови в цій частині касаційною інстанцією не здійснюється. Водночас ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" не позбавлене права, за наявності підстав, звернутися з відповідною заявою в порядку статті 333 ГПК України.

Керуючись статями 129, 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317, 333 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017

№ 2147-VІІІ, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" задовольнити.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 у справі № 924/453/17 скасувати.

3. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 11.09.2017 у справі №924/453/17 залишити в силі.

4. Стягнути з Державного підприємства "Шепетівське лісове господарство"

(м. Шепетівка, Хмельницької області, вул. Героїв Небесної Сотні, 133, код ЄДРПОУ 00993320) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" (м. Львів, вул. Гоголя,1, код ЄДРПОУ 40081195) 15 672,50 (п'ятнадцять тисяч шістсот сімдесят дві) грн 50 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

5. Доручити Господарському суду Хмельницької області видати відповідний наказ.

6. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Білоус

Судді С.В. Жуков

Н.Г. Ткаченко