Постанова

від 31.10.2018 по справі 363/1769/17-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

31 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 363/1769/17-ц

провадження № 61-37081св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України,

відповідачі: Вишгородська районна державна адміністрація Київської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26,

треті особи: Державне підприємство Димерське лісове господарство , ОСОБА_27,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 листопада 2017 року у складі судді Рудюка О. Д. та постанову Апеляційного суду Київської області від 25 квітня 2018 рокуу складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Приходька К. П., Сліпченка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до суду з позовом до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, треті особи: Державне підприємство Димерське лісове господарство (далі - ДП Димерське лісове господарство ), ОСОБА_27, про визнання недійсними розпоряджень районної державної адміністрації та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння.

Позовна заява мотивована тим, що прокуратурою Київської області на території Глібівської сільської ради Вишгородського району Київської області виявлені порушення вимог земельного законодавства при вилученні з постійного користування ДП Димерське лісове господарство земельних ділянок лісогосподарського призначення, зміни цільового призначення та подальшу передачу їх у власність громадянам. Розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації від 24 травня 2013 року № 189 Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельних ділянок 27-ми громадянам України (згідно з додатком) для індивідуального дачного будівництва у власність на території Глібівської сільської ради Вишгородського району Київської області затверджено проект землеустрою та передано 27-ми громадянам безоплатно у власність земельні ділянки загальною площею 2,6900 га для індивідуального дачного будівництва на території Глібівської сільської ради Вишгородського району.

На підставі зазначеного розпорядження у приватну власність земельні ділянки отримали: ОСОБА_24 площею 0,095 га з кадастровим номером НОМЕР_1:025:0301; ОСОБА_21 площею 0,1 га з кадастровим номером НОМЕР_1:025:0302; ОСОБА_22 площею 0,1 га з кадастровим номером НОМЕР_1:025:0303; ОСОБА_20 площею 0,1 га з кадастровим номером НОМЕР_1:025:0304; ОСОБА_15 площею 0,1 га з кадастровим номером НОМЕР_1:025:0305; ОСОБА_18 площею 0,1 га з кадастровим номером НОМЕР_1:025:0306; ОСОБА_23 0,1 га з кадастровим номером НОМЕР_1:025:0307; ОСОБА_16 площею 0,1 га з кадастровим номером НОМЕР_1:025:0308; ОСОБА_17 площею 0,1 га з кадастровим номером НОМЕР_1:025:0309; ОСОБА_27 площею 0,1 га з кадастровим номером НОМЕР_1:025:0310; ОСОБА_13 площею 0,1 га з кадастровим номером НОМЕР_1:025:0311; ОСОБА_26 площею 0,1 га з кадастровим номером НОМЕР_1:025:0312; ОСОБА_12 площею 0,1 га з кадастровим номером НОМЕР_1:025:0313; ОСОБА_25 площею 0,1 га з кадастровим номером НОМЕР_1:025:0314; ОСОБА_19 площею 0,095 га з кадастровим номером НОМЕР_1:025:0315; ОСОБА_1 площею 0,1 га з кадастровим номером НОМЕР_1:025:0316; ОСОБА_11 площею 0,1 га з кадастровим номером НОМЕР_1:025:0317; ОСОБА_10 площею 0,1 га з кадастровим номером НОМЕР_1:025:0318; ОСОБА_30 площею 0,1 га з кадастровим номером НОМЕР_1:025:0319; ОСОБА_2 площею 0,1 га з кадастровим номером НОМЕР_1:025:0320; ОСОБА_3 площею 0,1 га з кадастровим номером НОМЕР_1:025:0321; ОСОБА_9 площею 0,1 га з кадастровим номером НОМЕР_1:025:0322; ОСОБА_4 площею 0,1 га з кадастровим номером НОМЕР_1:025:0323; ОСОБА_6 площею 0,1 га з кадастровим номером НОМЕР_1:025:0324; ОСОБА_5 площею 0,1 га з кадастровим номером НОМЕР_1:025:0325; ОСОБА_8 площею 0,1 га з кадастровим номером НОМЕР_1:025:0326; ОСОБА_7 площею 0,1 га з кадастровим номером НОМЕР_1:025:0327.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_27 на підставі договору купівлі-продажу від 08 листопада 2013 року № 2604 відчужив земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером НОМЕР_1:025:0310 на користь ОСОБА_22

Вважав, що вказане розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації прийнято з порушенням вимог закону, а також договір купівлі-продажу земельної ділянки укладено без додержання законодавства, оскільки вилучення земельних лісових ділянок відноситься до виключної компетенції Кабінету Міністрів України. Крім того, для вилучення лісових ділянок та зміни цільового призначення обов'язковою підставою є погодження Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, що також не дотримано.

Крім того, виділені земельні ділянки загальною площею 2,6900 га для індивідуального дачного будівництва належать на праві користування Кам'янському лісництву ДП Димерське лісове господарства , що підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, згідно з якими спірна лісова ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення. Вказані обставини також підтверджуються рішенням господарського суду Київської області від 18 липня 2014 року у справі №13/081-09/17 за позовом прокурора Вишгородського району в інтересах держави в особі ДП Димерське лісове господарство до Вишгородської районної державної адміністрації та ТОВ Мета К про визнання недійсним розпорядження та договору оренди земельної ділянки. Вказаним рішенням встановлено, що розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації від 17 липня 2007 року № 544, всупереч вимогам статей 20, 116, 149, 186 ЗК України, статті 17 ЛК України, відведено в оренду ТОВ Мета К земельну ділянку площею 4,5 га на території Глібівської сільської ради Вишгородського районну за рахунок земель лісового фонду Кам'янського лісництва ДП Димерське лісове господарство (квартал 86, виділ 2, 3, 4, 16, 17).

Посилався, що лісові ділянки, які відведено у приватну власність на підставі спірного розпорядження від 24 травня 2013 року, також знаходяться у кварталі 86, виділ 2, 3, 4, 16, 17 Кам'янського лісництва ДП Димерське лісове господарство .

Прокурору стало відомо про порушене право лише у 2016-2017 роках, за результатами системного аналізу інформацій різних органів державної влади, установ та організацій, а саме Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, ДП Димерське лісове господарство ВО Укрдежліспроект , що підтверджують незаконне відведення у власність земель лісогосподарського призначення єдиним масивом поза волею їх власника, а тому вважав, що строк позовної давності пропущено з поважних причин.

Ураховуючи наведене, прокурор просив суд визнати недійсним розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації від 24 травня 2013 року № 189 Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельних ділянок 27-ми громадянам України (згідно з додатком) для індивідуального дачного будівництва у власність на території Глібівської сільської ради Вишгородського району Київської області та витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння відповідачів вказані земельні ділянки.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 23 листопада 2017 року у задоволенні позов першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що прокурором не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що спірні земельні ділянки належали до земель лісогосподарського призначення та перебували у постійному користуванні лісового господарства, а також не встановлено порушення відповідачами принципу законності при передачі та набутті у власність спірної земельної ділянки.

Постановою Апеляційного суду Київської області від 25 квітня 2018 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задоволено частково. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 листопада 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України з інших правових підстав.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позовні вимоги прокурора підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами, оскільки можливість передачі у приватну власність земель лісового фонду для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд законом не передбачена.

Проте, прокурором було пропущено строк позовної давності, тому у задоволенні позову слід відмовити з цієї підстави. З посиланням на правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 6-68цс15, зазначив, що утвореним Кабінетом Міністрів України державним органам, а саме: Гостомельській селищній раді Київської області та Державній інспекції з контролю за використанням та охороною земель було і мало бути відомо про порушення права держави на землю з часу вчинення цього порушення й через ці органи Кабінет Міністрів України міг довідатися про порушення права.

У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду, перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що виникнення права на позов пов'язано не з моментом порушення цивільного права суб'єкта, що його реалізує, а з моментом, коли цей суб'єкт довідався чи міг довідатися про таке порушення, а тому суд невірно визначив момент з якого почався перебіг строку позовної давності, у зв'язку з чим необґрунтовано застосував наслідки його спливу.

Крім того, судом не враховано, що прокурором позов пред'явлено в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, проте обґрунтування моменту обізнаності саме останнього судом не наведено. Вважає, що Кабінет Міністрів України довідався про порушення права держави лише з моменту оримання копії позовної заяви від прокурора та не міг довідатися про таке до проведення відповідного правового аналізу законності прокуратурою Київської області.

У липні 2018 року ОСОБА_25, ОСОБА_31, ОСОБА_10, ОСОБА_4, Вишгородська районна державна адміністрація Київської області подали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу прокурора, в яких просять залишити касаційну скаргу без задоволення, оскільки її доводи не спростовують висновків судів. Вважають, що земля відповідачам була передана у власність законно, а позов прокурора в будь-якому разі не підлягав задоволенню, оскільки ним пропущено строк позовної давності.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Судом установлено, що відповідно до розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 24 травня 2013 року № 189 Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельних ділянок 27-ми громадянам України (згідно з додатком) для індивідуального дачного будівництва у власність на території Глібівської сільської ради Вишгородського району Київської області , розглянувши клопотання директора малого колективного багатопрофільного підприємства Георад (далі - МКБП Георад ) ОСОБА_32 від 23 квітня 2013 року № 7-14/1409 та проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок 27-ми громадянам України (згідно з додатком) для індивідуального дачного будівництва та власність загальною площею 2,6900 га на території Глібівської сільської ради Вишгородського району Київської області, розроблений на підставі розпорядження Вишгородської районного державної адміністрації від 17 грудня 2012 року № 3008, враховуючи позитивні висновки відділу Держземагенства у Вишгородському районі Київської області від 20 грудня 2012 року № 338, відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури від 28 грудня 2012 року № 4525, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок 27-ми громадянам України (згідно з додатком) для індивідуального дачного будівництва у власність загальною площею 2,6900 га на території Глібівської сільської ради Вишгородського району Київської області, розроблений МКБП Георад , передано 27-ми громадянам України (згідно з додатком) безоплатно у власність земельні ділянки загальною площею 2,6900 га для індивідуального дачного будівництва на території Глібівської сільської ради Вишгородського району Київської області (за межами населеного пункту). Відділ Держземагенства у Вишгородському районі Київської області зобов'язано внести відповідні зміни до державного земельного кадастру та забезпечити зберігання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

З додатку до розпорядження від 24 травня 2013 року № 189 вбачається, що відведено земельні ділянки для індивідуального дачного будівництва у власність на території Глібівської сільської ради Вишгородського району Київської області 27-ми громадянам, а саме: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна вбачається, що 21 червня 2013 року та 25 червня 2013 року відповідачі зареєстрували право приватної власності на спірні земельні ділянки.

Прокуратурою Київської області 08 лютого 2017 року отримано відповідь від ДП Димерське лісове господарство за результатами розгляду листа, з якого вбачається, що це державне підприємство є постійним користувачем земельної ділянки Кам'янського лісництва у кварталі 86 виділ 2, 3, 4, 16, 17, площею 4,6 га, яка знаходиться у власності держави, що підтверджується проектом організації та розвитку лісового господарства ДП Димерський лісгосп Київської області (Кам'янське лісництво), розробленим Українською лісовпорядною експедицією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання у 2007 році. Крім того, з даного листа вбачається, що ДП Димерське лісове господарство не здійснювало/не надавало будь-яких погоджень на вилучення земельних ділянок лісогосподарського призначення з кадастровими номерами: НОМЕР_1:025:0301; НОМЕР_1:025:0302; НОМЕР_1:025:0303; НОМЕР_1:025:0304; НОМЕР_1:025:0305; НОМЕР_1:025:0306; НОМЕР_1:025:0307; НОМЕР_1:025:0308; НОМЕР_1:025:0309; НОМЕР_1:025:0310; НОМЕР_1:025:0311; НОМЕР_1:025:0312; НОМЕР_1:025:0313; НОМЕР_1:025:0314; НОМЕР_1:025:0315; НОМЕР_1:025:0316; НОМЕР_1:025:0317; НОМЕР_1:025:0318; НОМЕР_1:025:0319; НОМЕР_1:025:0320; НОМЕР_1:025:0321; НОМЕР_1:025:0322; НОМЕР_1:025:0323; НОМЕР_1:025:0324; НОМЕР_1:025:0325; НОМЕР_1:025:0326; НОМЕР_1:025:0327.

Листом від 06 лютого 2017 року № 04-36/211 Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, на виконання доручення прокуратури Київської області від 03 лютого 2017 року № 05/1-309 щодо надання інформації та копії відповідних документів погодження на вилучення та зміни цільового призначення земельних ділянок із вказаними кадастровими номерами, повідомило наступне.

За інформацією ДП Київське ЛНДС земельні ділянки із зазначеними кадастровими номерами не розташовуються на землях лісогосподарського призначення підприємства відповідно до матеріалів лісовпорядкування ВО Укрдержліспроект 2014 року. Земельні ділянки із зазначеними кадастровими номерами розташовуються на землях лісогосподарського призначення, які знаходяться у постійному користуванні ДП Димерський лісгосп (Кам'янське лісництво квартал 86 виділ 2, 3, 4, 16, 17 загальною площею 4,6 га) відповідно до матеріалів лісовпорядкування ВО Укрдержліспроект 2014 року. Крім того, управління та постійний лісокористувач ДП Димерський лісгосп не надавали погодження на вилучення і змін цільового призначення на земельні ділянки із вищевказаними кадастровими номерами, які розташовані в адміністративних межах Глібівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

З фрагменту кадастрової карти України з нанесеними межами кварталів Кам'янського лісництва ДП Димерський лісгосп , який наданий ВО Укрдержліспроект за матеріалами лісовпорядкування 2014 року вбачається, що земельні ділянки з вказаними кадастровими номерами розташовані на території ДП Димерський лісгосп , квартал 86.

Рішенням Господарського суду Київської області від 18 липня 2014 року позов прокурора Вишгородського району в інтересах держави в особі ДП Димерське лісове господарство до Вишгородської районної державної адміністрації, товариства з обмеженою відповідальністю Мета К (далі -ТОВ Мета К ) про визнання недійсним розпорядження та укладеного на його підставі договору задоволено.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Вишгородської районної державної адміністрації Про надання в оренду земельної ділянки ТОВ Мета К під існуючу базу відпочинку на території Глібівської сільської ради від 17 липня 2007 року № 544.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 18 липня 2007 року, укладений між Вишгородською районною державною адміністрацією та ТОВ Мета К .

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку, що позов прокурора є обґрунтованим, оскільки можливість передачі у приватну власність земель лісового фонду для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд законом не передбачена. Проте, прокурором було пропущено строк позовної давності, тому у задоволенні позову слід відмовити з цієї підстави.

Апеляційний суд вказав, що Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель, яка є утвореним Кабінетом Міністрів України органом виконавчої влади, мала повноваження щодо розпорядження землями державної власності та контролю за додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України, тому їй було й могло бути відомо про порушення права власності держави на землю з часу вчинення цього порушення.

Проте, з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна, оскільки він є передчасним.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

За частиною другою статті 3 ЦПК України 2004 року у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Одним з таких органів є прокуратура, на яку пунктом 2 статті 121 Конституції України у редакції на час пред'явлення позову покладено представництво інтересів держави у випадках, визначених законом.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

При цьому відповідно до частин першої та п'ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила .

Разом з тим, згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області та представником ОСОБА_11, ОСОБА_19, ОСОБА_23, ОСОБА_20, ОСОБА_10, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_22, ОСОБА_35, ОСОБА_25, ОСОБА_4, ОСОБА_6 - ОСОБА_36 у суді першої інстанції заявлено про застосування наслідків спливу строку позовної давності (том 1 а. с. 224-233, том 2 а. с. 74-76).

Виходячи зі змісту статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому, як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з того самого моменту коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

З огляду на положення статті 261 ЦК України, статті 45 ЦПК України 2004 року суд повинен був з'ясувати, з якого моменту у прокурора виникло право на звернення до суду в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України з вищезазначеним позовом. Це право пов'язане з моментом, коли саме повноважному органу, а саме Кабінету Міністрів України, право якого порушене , стало відомо чи могло стати відомо про таке порушення.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 08 червня 2016 року у справі № 6-3029цс15.

Вказаний правовий висновок повністю узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у справі № 359/2012/15-ц (провадження № 14-101цс18) , в якій вказано, що норми закону про початок перебігу позовної давності, встановлені для особи, права або інтереси якої порушено, поширюються й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів, в той час, як суди не встановили початку перебігу позовної давності для Кабінету Міністрів України, а сторони не надали жодних доказів у розумінні статей 57?59 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) на підтвердження того, що Кабінету Міністрів України було відомо про порушення його права до моменту звернення прокурора з відповідним позовом до місцевого суду, тоді як згідно із частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ураховуючи те, що прокурор пред'явив позов в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, апеляційний суд взагалі не з'ясував, коли саме зазначений орган довідався або міг довідатися про порушення його права та чи є в нього поважні причини для його поновлення .

Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Апеляційний суд на зазначені положення закону уваги не звернув, а вирішуючи спір, послався на те, що Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель повинна була довідатися про порушення прав держави з моменту здійснення такого порушення, проте матеріальним позивачем є не вказаний державний орган, а Кабінет Міністрів України, тому, не встановивши коли про порушення свого права дізнався саме Кабінет Міністрів України, в інтересах якого прокурор звернувся з позовом до суду, апеляційний суд ухвалив рішення з порушенням наведених вище норм права.

Отже, апеляційний суд дійшов передчасного висновку про початок перебігу позовної давності з 24 травня 2013 року, що не відповідає частині першій статті 261 ЦК України про початок перебігу строку позовної давності від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила , вищевказаних положень закону та обставин справи не врахував, доводів прокурора не перевірив.

При новому розгляді справи, суду апеляційної інстанції необхідно також врахувати мотиви і висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 14-85цс15, на виконання вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України про те, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, то усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду неможливо.

Відповідно до пунктів 1, 2 і 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Київської області від 25 квітня 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник Б. І. Гулько Є. В. Синельников С. Ф. Хопта Ю. В. Черняк