Ухвала

від 01.11.2018 по справі 466/2376/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

01 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 466/2376/17

провадження № 61-46567ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Курило В. П. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову апеляційного суду Львівської області від 18 вересня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства Нова надія будівництва , третя особа ? ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за позикою шляхом звернення стягнення на предмет застави,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який в подальшому уточнив, та просив суд ухвалити рішення, яким в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 в розмірі 200 000,00 грн по договору позики, оформленому розпискою від 08 вересня 2015 року, визнати за ним право власності на частину грошових коштів у розмірі 200 000,00 грн, переданих ПП Нова надія будівництва у користування ПАТ Банк Фінанси та Кредит на підставі договору від 31 серпня 2015 року

№ 3000131/200689/3-15 Про банківський строковий вклад (депозит) Ф&a06;К Класичний в національній валюті , а також стягнути з відповідача судові витрати.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 08 вересня 2015 року ОСОБА_1 передав ОСОБА_3 кошти в розмірі 200 000,00 грн, які ОСОБА_3 відповідно до розписки зобов'язувалася повернути до 31 грудня 2016 року. Для забезпечення належного виконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань 08 вересня 2015 року між ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ПП Нова надія будівництва було укладено договір застави майнових прав на отримання грошових коштів по депозитному договору. За умовами вказаного договору ПП Нова надія будівництва передав ОСОБА_1 у заставу майнові права на отримання частини грошових коштів у розмірі 200 000,00 грн по договору від 31 серпня 2015 року № 3000131/200689/3-15 Про банківський строковий вклад (депозит) Ф&a06;К Класичний в національній валюті , укладеному між

ПАТ Банк Фінанси та Кредит та ПП Нова надія будівництва , які належать підприємству на праві власності на дату укладення депозитного договору і будуть перераховані банком після закінчення депозитного договору підприємству на його поточний рахунок НОМЕР_1.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 16 серпня

2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 в розмірі 200 000,00 грн по договору позики, оформленому розпискою від 08 вересня 2015 року, визнано за ОСОБА_1 право власності на частину грошових коштів у розмірі 200 000,00 грн, переданих ПП Нова надія будівництва у користування ПАТ Банк Фінанси та Кредит на підставі договору від

31 серпня 2015 року № 3000131/200689/3-15 Про банківський строковий вклад (депозит) Ф&a68;К Класичний в національній валюті .

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПАТ Банк Фінанси та Кредит оскаржило його в апеляційному порядку.

Постановою апеляційного суду Львівської області від 18 вересня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ Банк Фінанси та Кредит задоволено.

РішенняШевченківського районного суду міста Львова від 16 серпня

2017 року скасовано та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПП Нова надія будівництва , третя особа ? ОСОБА_3, про визнання за ОСОБА_1 права власності на частину грошових коштів у розмірі 200 000,00 грн, переданих ПП Нова надія будівництва у користування ПАТ Банк Фінанси та Кредит .

24 жовтня 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду Львівської області від 18 вересня 2018 року та залишити в силі рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 16 серпня 2017 року, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною дев'ятою статті 19 ЦПК України встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом

на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2018 рік установлено що з 01 січня 2018 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 1 762,00 грн.

Предметом спору в даній справі є визнання права власності на частину грошових коштів у розмірі 200 000,00 грн, переданих ПП Нова надія будівництва у користування ПАТ Банк Фінанси та Кредит на підставі договору від 31 серпня 2015 року № 3000131/200689/3-15 Про банківський строковий вклад (депозит) Ф&aку;К Класичний в національній валюті , в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 в розмірі 200 000,00 грн по договору позики, оформленому розпискою від 08 вересня 2015 року.

Справа № 466/2376/17 є незначної складності, ціна позову в якій не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто справа є малозначною в силу своїх властивостей та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України, при цьому Верховний Суд враховує характер правовідносин у яких виник спір, предмет та ціну позову.

Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України встановлено, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої

статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services

v. France від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain від

19 грудня 1997 року).

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у даній справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на визнання справи малозначною, оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у загальних положеннях цього Кодексу, то вона поширюються й на касаційне провадження.

Було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня

2018 року).

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову апеляційного суду Львівської області від 18 вересня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства Нова надія будівництва , третя особа ? ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за позикою шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. П. Курило