Рішення

від 24.10.2018 по справі 925/603/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2018 року м. Черкаси справа № 925/603/18

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Буднік А.М., за участі представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - голова правління; ОСОБА_2 - адвокат;

від відповідача: ОСОБА_3 - за довіреністю; ОСОБА_4 - за довіреністю; ОСОБА_5 - за довіреністю; ОСОБА_6 - адвокат;

від третьої особи: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом гаражно-будівельного кооперативу "Квартал" (м. Черкаси) до гаражного автокооперативу "Автомобіліст" (м. Черкаси) про встановлення земельного сервітуту

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про встановлення на користь гаражно-будівельного кооперативу "Квартал" земельного сервітуту щодо земельної ділянки площею 2,3032 га по вул. Олени Теліги (Конєва), 8 в м. Черкаси (кадастровий номер 7110136700:05:031:0002), користувачем якої є гаражний автокооператив "Автомобіліст", із такими істотними умовами сервітуту:

площа земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту - 0,0806 га в межах відповідно до Додатку № 4 до висновку №14/18/буд. судової земельно-техічної експертизи "Варіант земельного сервітуту (07.02- право виїзду на транспортному засобі по наявному шляху)" площею 0,0806 га в інтересах гаражно-будівельного кооперативу "Квартал" за рахунок земельної ділянки гаражного авто кооперативу "Автомобіліст" по вул. Олени Теліги (Конєва), 8 в м. Черкаси;

вид сервітуту - право цілодобового проходу та проїзду на велосипеді, проїзду на транспортному засобі членів гаражно-будівельного кооперативу "Квартал";

строк сервітуту - до 27 січня 2025 року;

плата за встановлення сервітуту - 2200 (дві тисячі двісті) гривень 38 коп. на рік ( 2,73 грн. за 1 м 2 ) з дня встановлення сервітуту.

Ухвалою від 13.06.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 16.07.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_7 міську раду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив повністю через безпідставність, та просить суд стягнути з позивача в разі відмови в позові 10 000 грн. витрат на правничу допомогу.

Представник третьої особи (ОСОБА_7 міська рада) в останні засідання не з'явився, явка обов'язковою не визнавалася, пояснень по суті спору не надано, що не перешкоджає суду провести розгляд справи.

У відповідності до ст. 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як передбачено ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З матеріалів справи вбачається наступне:

На підставі договору оренди землі від 05.07.2005 відповідач, Гаражний автокооператив "Автомобіліст", є користувачем земельної ділянки площею 37 851,83 кв.м. по вул. Конєва (ОСОБА_8), 8 у м. Черкаси, на якій розміщені гаражі. Договір укладено до 22.06.2053 року (а.с. 104 том 1).

З акту встановлення в натурі зовнішніх меж земельної ділянки автокооператив "Автомобіліст" по вул. Конєва, 8 від 12.01.2004 (а.с. 108 оборот том 1) також вбачається, що загальна площа земельної ділянки по вул. Конєва, 8 у м. Черкаси, яка передана в оренду відповідачу, складає 39 403,61 кв.м. З них 37851,83 кв.м. передано в оренду на 49 років, а 1551,78 кв.м. (розташована за межами червоних ліній) передано в оренду під кооператив на 5 років.

За доводами представників сторін, ділянкою за межами червоних ліній площею 1551,78 кв.м. відповідача безперервно користується з 2004 року і по даний час. Третя особа, ОСОБА_7 міська рада, проти цього не мала заперечень, оскільки протилежне суду не доведено.

В ході розгляду справи та до призначеного засідання по розгляду справи по суті, відповідачем, Гаражним автокооперативом "Автомобіліст", подано суду заяву про доручення документів до матеріалів справи від 02.10.2018. Відповідач просить приєднати до справи копію додаткової угоди від 13.09.2018 між ОСОБА_7 міською радою та автокооперативом "Автомобіліст" про внесення змін до договору оренди землі від 05.07.2005, якою визначено, що відповідачу поновлено термін дії оренди земельної ділянки площею 0,1552 га на 5 років.

Про намір отримиати такий доказ відповідач попередив суду ще до часу закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, оформлення вказаної додаткової угоди залежало також і від ОСОБА_7 міської ради, а тому суд приєднав цей доказ до матеріалів справи як неподаний відповідачем раніше із поважних причин у відповідності до ч. 8 ст. 80 ГПК України, бо цей документ було виготовлено лише в ході розгляду справи.

Позивач є користувачем суміжної земельної ділянки площею 0,2580 га по вул. Конєва, 8/3 у м. Черкаси із ділянкою відповідача та користується нею на підставі договору оренди землі від 25.08.2015 (а.с. 35 том 1) терміном на 10 років.

З матеріалів справи вбачається, що при оформленні документів на розроблення проекту землеустрою для передачі в оренду вказаної земельної ділянки, за участі представників позивача та відповідача було складено акт визначення та погодження меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гаражно-будівельного кооперативу "Квартал" (а.с. 42 том 2).

В цьому акті вказано, що у відповідності до погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду позивачу проведено закріплення в натурі меж земельної ділянки Гаражно-будівельного кооперативу "Квартал" для будівництва та обслуговування гаражів площею 0,2580 га по вул. Конєва, 8/3.

Згідно доводів обох сторін, що підтверджується і наявними у справі схемами, суцільний ряд гаражів позивача розташований прямо по лінії межі земельної ділянки відповідача і всі ворота цих гаражів мають єдиний вихід на земельну ділянку відповідача.

Тому при складенні Акту визначення та погодження меж (а.с. 42 том 1) сторонами було завчасно погоджено встановлення і розміщення земельного сервітуту (право проходу та проїзду) площею 0,0539 га для позивача за рахунок земель автокооперативу "Автомобіліст".

Даний сервітут площею 539 кв.м. і фактичне його розміщення на ділянці відповідача показано на схемі зведеного плану (а.с. 44 том 1) з проекту землеустрою позивача, який ним же подано у справу разом із позовними матеріалами.

Отже саме на таких умовах встановлення земельного сервітуту з площею саме 539 кв.м. відповідач погодив позивачу встановлення меж його суміжної земельної ділянки і саме таким чином було визначено порядок користування земельною ділянкою відповідача.

За доводами представників відповідача, до часу подачі позову по даній справі, члени Гаражно-будівельного кооперативу "Квартал" безперешкодно, безоплатно і без оформлення будь-яких угод користувалися земельною ділянкою відповідача для проходу і проїзду до своїх гаражів. Також деякі члени кооперативу позивача навіть без спеціального узгодження із відповідачем забетонували підходи до своїх гаражів по території земельної ділянки відповідача, насадили виноград (а.с. 18,19, том 2).

Представник позивача пояснив, що подати позов до суду кооператив "Квартал" спонукала та обставина, що в певний період часу відповідач і члени його кооперативу почали діяльність із заміни асфальтового покриття, перебудови чи добудови гаражів, виклавши будматеріали (бетонні блоки, плити) в безпосередній близькості до гаражів позивача, чим створили перешкоди у доступі до них.

За приписами ч. 1 ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Відповідно до ст. 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

При цьому земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Відповідно до ст. 100 Земельного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Згідно ч. 3 ст. 402 Цивільного кодексу України у разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Стаття 99 Земельного кодексу України визначає, що ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, у яких є потреба у використанні суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, зумовлені її місцем розташування або природним станом.

Таким чином, суб'єктом права земельного сервітуту обов'язково має бути власник або землекористувач земельної ділянки.

Згідно з ст. 404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Згідно з ч. 3 ст. 402 ЦК України спір про встановлення сервітуту вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту, (виключно) у разі не досягнення домовленості про встановлення сервітуту та його умов.

За змістом чинного законодавства умовою встановлення сервітуту є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб.

Отже, передумовою звернення до суду за встановленням сервітуту повинен бути доказ вчинення дій зацікавленою особою щодо встановлення сервітуту та недосягнення про це згоди із власником ділянки, щодо якої планується встановити сервітут.

Тому якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), то у суду немає підстав для задоволення відповідних вимог у зв'язку з відсутністю у позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду (п. 2.33. постанови Пленуму ВГСУ від 17 травня 2011 року N 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").

Представники відповідача наполягають на тому, що позивач до часу подання позову до суду не звертався до кооперативу "Автомобіліст" із пропозицію про укладення договору щодо сервітуту на 0,0539 га., як було домовлено сторонами і про що вказано у технічній документації позивача (а.с. 44 том 1).

Позивач надав докази про направлення відповідачу звернення і проекту договору про встановлення сервіту відразу на площу 0,0806 га разом із копією висновку судової земельно-технічної експертизи № 14/18/буд від 12.04.2018 (а.с. 87-98 том 1).

Листом від 23.05.2018 відповідач повідомив позивача про те, що потреба у встановленні земельного сервітуту взагалі відпала, керівництво кооперативу "Автомобіліст" не буде чинити перешкод у користуванні земельною ділянкою позивачу, але просить дотримуватися санітарних, природоохоронних норм і правил (а.с. 98 том 1).

В засіданні представники відповідача вказували, що кооператив "Автомобіліст" не перешкоджав позивачу у користуванні його гаражами і тому в оформленні договірних відносин по сервітуту потреби не виникало.

Натомість позивач доводить, що відповідач ніколи не визнавав за позивачем права на користування в порядку сервітуту земельною ділянкою відповідача площею 0,0539 га., ігнорував його потреби, розпочав будівництво на ділянці, що прилягає до ділянки позивача, що і призвело до потреби захисту прав позивача в суді (а.с. 233-238 том 1).

Позивач надав суду копію звернення до відповідача від 05.01.2017 про передачу земельної ділянки площею 539кв.м. у користування та заяву від 22.12.2017 року про оформлення договірної діяльності кооперативів (а.с. 239-240 том 1), однак доказів направлення цих листів відповідачу у справі нема. Отримання таких звернень відповідач заперечив у заяві від 07.09.2018 та запереченні від 10.09.2018 (а.с. 1, 28 том 2).

У відповідності до ст. 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Висновок № 14/18/буд. судової земельно-технічної експертизи від 12.04.2018 (а.с. 61 том 1) не містить вказівки на те, що його виготовлено для подання до суду. У висновку вказано лише, що експерт попереджений про кримінальну відповідальність.

Даний висновок взагалі не виготовлявся для суду, оскільки він замовлений позивачем саме для його звернення до відповідача про оформлення сервітуту площею 0,0806 га, що вбачається із опису до цінного листа на адресу кооперативу "Автомобіліст" від 20.04.2018 (а.с. 87 том 1), де у переліку вказано висновок судової експертизи, який направлено разом із зверненням позивача та проектом договору про встановлення сервітуту на адресу відповідача.

Враховуючи відсутність у висновку № 14/18/буд. зазначення про те, що цей висновок підготовлено для подання до суду, суд вважає, що цей документ не можна вважати висновком експерта, який складається і подається в порядку ГПК України для з'ясування обставин, які потребують спеціальних знань, бо суд ними не володіє.

З цієї підстави суд приходить до висновку, що позивачем взагалі не подано у справу належного і допустимого доказу про можливість встановлення сервітуту площею 0,0806 га, як позивач просить у позові.

Про призначення у справі експертизи для встановлення можливості існування сервітуту площею 0,0806 га та його конфігурацію сторони до суду клопотання не подавали.

Однак, оскільки навіть належний експертний висновок не має для суду заздалегідь встановленої сили (ст. 104 ГПК), то суд вважає, що він може оцінити матеріали, які знаходять у експертному висновку, як і всі інші письмові докази у справі.

Так, у висновку № 14/18/буд. подано два варіанти сервітуту - площами 0,0539 га (погоджений актом визначення та погодження меж земельної ділянки 02.11.2011 - а.с. 71 то 1) та площею 0,0806 га із показом меж площ цих сервітутів стосовно гаражів відповідача на планах-схемах (штрихова заливка жовтого кольору).

Сам експерт зазначає, що перший варіант сервітуту на 0,0539 га не є повністю технічно коректний, бо його частина виходить за межі земельної ділянки гаражного автокооперативу "Автомобіліст" по вул. О.Теліги (Конєва), 8 у м. Черкаси.

Проблема з частиною земельної ділянки відповідача за межами червоних ліній вирішена в ході розгляду справи через поновлення дії договору оренди землі від 05.07.2005 (а.с. 63 том 2).

Ніяких інших проблем із встановленням сервітуту саме такої площі експерт не вбачає.

Натомість представники позивача вказують, що членам кооперативу "Квартал" буде комфортніше розвертати автомобілі і заїзжати в гаражі по більшій площі сервітуту (0,0806 га), яка простягається впритул до гаражів відповідача, як показано на схемі (а.с. 72 том 1).

Представники відповідача слушно зауважують, що в такому випадку відстань від гаражів позивача до гаражів відповідача по сервітуту 0,0806 га буде більшою, ніж відстань між гаражами в рядах відповідача (для порівняння а.с. 70 том 1 і а.с. 17 том 2). В такому випадку відповідач вважає свої права явно порушеними, а сервітут несправедливим.

Схему на а.с. 17 том 2 виготовив відповідач самостійно до акту проміру проїздів (а.с. 16 том 2). Аналогічного акту на заперечення чи спростування внесених до нього даних позивач суду не надав, хоча це питання невідповідності відстаней між гаражами по обох варіантах сервітутів у співвідношенні із відстанями між гаражами в рядах кооперативу "Автомобіліст" неодноразово обговорювалося в ході розгляду справи.

Як вказано вище, згідно ч. 4ст. 98 ЗК земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Таким найменш обтяжливим для відповідача явно є сервітут площею 0,0539 га.

Саме сервітут такої площі відповідач погодив позивачу при оформленні технічної документації, яка виготовлялася самим позивачем перед укладенням ним договору оренди суміжної земельної ділянки (а.с. 44 том 1).

У заяві до позову про встановлення сервітуту від 07.09.2018 (а.с. 1 том 2) відповідач зазначає, що він не заперечував раніше і не заперечує зараз проти встановлення сервітуту на земельну ділянку площею 0,0539 га щодо цілодобового проходу та проїзду членів кооперативу "Квартал".

Відповідач наголошує, що домовленість між сторонами про встановлення сервітуту саме площею 0,0539 га по земельній ділянці кооперативу "Автомобіліст" була фактично досягнута при складенні акту визначення та погодження меж земельної ділянки кооперативу "Квартал" від 02.09.2011 року за участі представників обох сторін (а.с. 3 том 2). Відповідач чинність цієї домовленості щодо площі сервітуту не заперечує, про що у справу подано письмові пояснення (а.с. 2,28 том 2).

Позивач не надав обґрунтованих пояснень, чому він відмовився від варіанту укладення сервітуту на площу 0,0539 га ( а саме на цих умовах він отримав погодження відповідача щоб стати його суміжним сусідом) і вимагає встановлення сервітуту більшої площі 0,0806 га. Також позивач не пояснює, як при цьому буде дотримано баланс інтересів сторін та чому сервітут саме площею 0,0806 га є найменш обтяжливим для відповідача.

Отже, позивачем не доведено суду, що сервітут площею 0,0806 га є найменш обтяжливим для відповідача, що є необхідною умовою для його встановлення.

Також суд враховує, що позивачем не надано належних і допустимих доказів можливості встановлення сервітуту площею 0,0806 га, оскільки виготовлений на замовлення позивача висновок № 14/18/буд судової земельно-технічної експертизи не є експертним висновком через недотримання положень ч. 5 ст. 101 ГПК України (відсутня вказівка, що його виготовлено для подання до суду). Без експертного висновку, на думку суду, дане питання не може бути вирішено взагалі, бо потребує спеціальних знань.

З цих підстав позов до задоволення не підлягає.

Заявою від 16.10.2018 відповідач просить суд у випадку відмови у позові стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн., які сплачені адвокату ОСОБА_6

Відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження понесених витрат у сумі 10 000,00 грн. представник відповідача надав договір про надання юридичних послуг від 09.07.2018, укладений між адвокатом ОСОБА_6 та гаражним автокооперативом "Автомобіліст", копії платіжного доручення і квитанції про сплату 10000,00 грн., розрахунок вартості адвокатських послуг (а.с. 174 том 1, а с. 6-10 том 2).

Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Такі ж вимоги до співрозмірності витрат на оплату послуг адвоката встановлені ч. 4 ст.129 ГПК України.

Згідно ч. 5,6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У відповідності до ч.4 ст. 129 ГПК витрати на послуги адвоката покладаються на позивача при відмові в позові.

Ніяких заперечень проти неспіврозмірності вартості послуг адвоката відповідача представники позивача суду не подавали, а тому до стягнення з позивача на користь відповідача належить 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Судові витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України при відмові в позові покладаються на позивача.

Керуючись ст. 238, 240 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити повністю.

2. Стягнути з гаражно-будівельного кооперативу "Квартал" (ідентифікаційний код 36196768, м. Черкаси, вул. Конєва, 8/3) на користь гаражного автокооперативу "Автомобіліст" (ідентифікаційний код 22791580, м. Черкаси, вул. Маршала Конєва, 8) --- 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 03 листопада 2018

Суддя Н.М. Спаських